Постанова № 9218357, 21.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2010                                                                                           № 42/661

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Шатохін О.І., дов. №654 від 18.12.2009

Лазаренко Ю.Г., дов. № 26 від 01.01.2010

від відповідача 1- Сагайдак О.П., дов. №001-97 від 05.02.2010

від відповідача 2: Басурова О.А., дов. №048-9-10/549 від 20.05.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 (дата підписання 05.02.2010)

у справі № 42/661 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                                                   Київської міської державної адміністрації

                                                  Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення боргу, ціна позову 44638200 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (далі-позивач) до Київської міської державної адміністрації (далі-відповідач 1) та Головного фінансового управління Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач 2) про стягнення з відповідачів 44638200,00грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 (дата підписання повного тексту рішення 05.02.2010) у справі №42/661 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 44638200,00грн. збитків, 25500,00грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні вимог до відповідача 2 відмовлено.

Вищезазначене рішення обґрунтовано відсутністю доказів належного відшкодування відповідачем 1 позивачеві втрат внаслідок затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. В частині позовних вимог до відповідача 2 у задоволенні відмовлено, оскільки чинним законодавством не передбачено солідарного обов’язку інших осіб по відшкодуванню витрат виконавцям/виробникам житлово-комунальних послуг.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач 2 посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом всіх обставин справи. Зокрема, відповідач 2 наполягає на тому, що заявлена до стягнення сума є необґрунтованою. Відповідачем 2 також зазначено, що відшкодування різниці в тарифах здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах визначених Порядком перерахування у 2009 такої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах перераховуються на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 01.01.1998 по 01.10.2009, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193 „Питання реалізації статті 53 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”. Згідно зазначеного Порядку, підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків. Крім того, відповідач 2 зазначив, що відповідач 1 не є органом, що затверджує видатки на погашення заборгованості з різниці у тарифах, а тому не може нести відповідальності за їх незатвердження та/або затвердження чи виплату у розмірі, який не покриває витрат на виробництво наданих послуг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Алданова С.О., Моторний О.А.) у справі №42/661 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, судове засідання призначено на 24.03.2010.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/6 від 22.03.2010, у зв’язку з зайнятістю судді Моторного О.А. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді- Алданова С.О., Кошіль В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010, в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), розгляд справи було відкладено на 21.04.2010.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/7 від 19.04.2010, у зв’язку з зайнятістю судді Кошіля В.В. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді- Алданова С.О., Тищенко О.В.

В судове засідання 21.04.2010 з’явилися представники всіх учасників судового процесу. Представники відповідачів повністю підтримав доводи апеляційної скарги відповідача 2 та просили її задовольнити. Представники позивача проти апеляційної скарги відповідача 2 заперечили та просили суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі №42/661 залишити без змін.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що сума заборгованості з різниці в тарифах у розмірі 44638200,00грн. обліковується на балансі позивача, розрахунки заборгованості підписані та погоджені між позивачем та структурними підрозділами відповідача 1, що є належним доказом та підтверджує факт існуючої заборгованості відповідача 1 перед позивачем. Позивач також наполягає на тому, що він не є учасником бюджетних відносин, а тому не може виступати учасником правових відносин між фінансовими органами Київської міської державної адміністрації та відповідними органами державної влади, з приводу наповнення місцевих бюджетів коштами, передбаченими Державним бюджетом України на відшкодування різниці в тарифах, а відповідно до приписів статті 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” та статті 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення” відшкодування різниці в тарифах відбувається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи їх доводи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач є підприємством питного водопостачання у місті Києві. Оплата наданих ним послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення здійснюється за регульованими тарифами.

Згідно з положеннями статей 13, 32 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, статей 28 Закону України „Про місцеве самоврядування”, статті 10 Закону України „Про столицю України – місто - герой Київ” встановлення тарифів на послуги питного водопостачання та водовідведення віднесене до компетенції Київської міської державної адміністрації як виконавчому органу Київської міської ради. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений статтею 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Згідно з указаними вимогами органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті. Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

Посилаючись на те, що протягом березня-червня 2008 року в місті Києві діяли тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації „Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної води та гарячої води” від 28.08.2007 №1127, які є нижчими від економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг та не відповідають рівню витрат позивача на виробництво і наданні послуг з водокористування, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідачів різницю в тарифах за березень-травень 2008 року у розмірі 44638200,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 заборгованості у розмірі 44638200,00грн., місцевий господарський суд виходив з того, що різниця між фактичною вартістю послуг водопостачання та водовідведення для населення міста Києва та їх собівартістю за березень-травень 2008 року підтверджується розрахунками складеними між позивачем та відповідачами, а факт належного відшкодування відповідачем 1 позивачеві втрат, документально не підтверджений.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним та вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Починаючи з 2006 року законами України „Про Державний бюджет України” на відповідний рік передбачались субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 №705, від 25.04.2008 №440 та від 05.03.2009 №193 було затверджено Порядок перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі-Порядок).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193 „Питання реалізації статті 53 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” затверджено Порядок перерахування у 2009 такої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах перераховуються на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 01.01.1998 по 01.10.2009.

Пунктом 1 Порядку було встановлено конкретне джерело погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 53 зазначеного Закону, а також за рахунок погашення реструктуризованої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Мінфіном фінансової допомоги Урядові Автономної Республіки Крим, обласним і Севастопольському міському виконкомам для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року №510.

Згідно пункту 3 Порядку підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Оскільки суду не було надано доказів на підтвердження укладення позивачем договору про організацію взаєморозрахунків, який відповідно до Порядку є підставою для їх проведення, судова колегія дійшла висновку про невиконання позивачем обов’язків згідно вищезазначеного Порядку, і відповідно, відсутності у відповідача підстав для погашення заборгованості. (Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 19.08.2008 у справі №1/161).

При цьому, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо необґрунтованості позовних вимог до відповідача 2, оскільки чинним законодавством не передбачено підстав для виникнення поряд з обов’язком органу, що затвердив тарифи, по відшкодуванню витрат виконавцям/виробникам житлово-комунальних послуг, солідарного обов’язку інших осіб по відшкодуванню таких витрат. Безпідставним є також посилання позивача на статтю 1137 Цивільного кодексу України, оскільки її дія поширюється на адміністративно-владні відносини та не може бути застосована до господарських правовідносин.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва в частині задоволення позовних вимог про стягнення 44638200,00грн. збитків з відповідача 1 та в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, а в іншій частині залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного фінансового управління Київської міської державної адміністрації задовольнити.

                    2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі №42/661 в частині стягнення з Київської міської державної адміністрації на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” 44638200,00грн. збитків, 25500,00грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати.

           3. У задоволенні позовних вимог про стягнення з Київської міської державної адміністрації на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” 44638200,00грн. збитків відмовити.

          4. В іншій частині рішення залишити без змін.

          5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, 1-А, код 03327664, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного бюджету України 12750(дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят)грн.00коп.-державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.

          6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

          7. Матеріали справи №42/661 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.04.10 (відправлено)