Постанова № 9218338, 21.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2010                                                                                           № 46/10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Іллюшко Л.В. (довіреність № 12-143 від 30.10.2009 р.)

від відповідача: Поротикова О.К. (довіреність № б/н від 04.02.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "УніТел"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2010

у справі № 46/10 ( .....)

за позовом                               Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Чернігівської дирекції

до                                                   Відкритого акціонерного товариства "УніТел"

про                                                   стягнення 24462,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» в особі Чернігівської дирекції звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства «УніТел» про стягнення з відповідача суми вартості повернених таксофонних карток у розмірі 24462,59 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.02.2010 р. позов задоволено повністю.

Рішення мотивовано тим, що відповідач поставив позивачеві товар вартістю 24462,59 грн., який не відповідає вимогам договору купівлі-продажу № 1036-88 від 09.10.2003 р., позивач повернув його відповідачеві для обміну на належний. Вимоги щодо обміну виконані не були, у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню 24462,59 грн.

Відкрите акціонерне товариство «УніТел», не погоджуючись з прийнятим рішенням, подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Скаргу мотивовано тим, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду пропущено строк позовної давності, а цей факт відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не враховують суттєвих обставин справи, вважали оскаржуване рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 09.10.2003 р. між сторонами по справі був укладений договір № 1036-88 (далі – Договір), за умовами якого відповідач (продавець) зобов’язався продавати, а позивач (покупець) – купувати таксофонні картки Укртелеком, які є засобом платежу в таксофонних апаратах Укртелеком, що оформляються у вигляді пластикової картки, на яку нанесена інформація, необхідна для використання послуг зв’язку, що надаються Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком».

До обов’язків продавця ст. 2 Договору віднесено доставку і передачу на підставі видаткової та податкової накладних товару на склад покупця в строк, узгоджений сторонами додатково; надання покупцеві інформаційної, маркетингової та технічної підтримки, що необхідна для реалізації товару; прийняття обґрунтованих претензій до якості послуг зв’язку та розв’язання проблем зі споживачами за власний рахунок.

Згідно з п. 2.2 договору покупець зобов’язаний здійснити перевірку товару при його прийманні по кількості та асортименту, а також підписати відповідні документи й оплатити придбаний товар з відстрочкою платежу в двадцять п’ять календарних днів (п. 4.1. Договору).

Відповідно до додаткової угоди від 03.10.2005 р. строк дії договору від 09.10.2003 р. № 1036-88 продовжено сторонами до 31.12.2006 р.

02.11.2006 р. відповідач передав, а позивач прийняв товар вартістю 66960,00 грн. (10000 карток номіналом 120 хвилин), що підтверджується видатковою накладною № РН-0001716 та податковою накладною № 2924.

Оплата переданого товару позивачем була виконана повністю, а саме: позивач перерахував відповідачеві 16960,00 грн. платіжним дорученням від 14.11.2006 р. № 4182, 15000,00 грн. платіжним дорученням від 15.11.2006 р. № 4538, 15000,00 грн. платіжним дорученням від 16.11.2006 р. № 4575 та 20000,00 грн. платіжним дорученням від 17.11.2006 р. № 4595.

12.02.2007 р. позивач отримав спільну телетайпограму Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” та Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, в якій від позивача в рамках службового розслідування, яке проводить Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком”, вимагалося забезпечити у період з 12 по 22 лютого 2007 року проведення інвентаризації залишків телефонних карток на складах та призначити для цього спільні робочі групи з представників підрозділів вищевказаних підприємств.

Інвентаризація була проведена позивачем 22.02.2007 р.

22.02.2007 р. позивачем спільно з надавачем послуг зв’язку по карткам, що одержані від відповідача за накладною від 02.11.2006 р., проведено перевірку нереалізованих позивачем карток та встановлено, що 3952 картки були виготовлені 31.15.27 відповідно до даних пристрою контролю БК-99. За наслідками такої перевірки 3952 картки, щодо яких встановлено, що вони мають ознаку “проблемних” були вилучені з реалізації.

17.03.2007 р. позивач повернув відповідачеві 3952 картки номіналом 120 хвилин вартістю 26462,59 грн., що підтверджується накладною на повернення товарів від 16.03.2007 р. № 120218, реєстром посилок від 17.03.2007 р. № 1, описом вкладення у посилку, квитанцією поштового відділення та повідомленням-розпискою про вручення посилки. У супровідному листі позивача від 16.03.2007 р. № 06-110 вказувалося про повернення зазначених карток через встановлення спеціальною комісією фактів того, що вони мають ознаки “проблемних”.

16.04.2007 р. листом № 248 відповідач звернувся до позивача з проханням термінового надання всіх необхідних документів для вирішення питання про заміну карток, які є бракованими через відсутність документів, які б підтверджували факт браку.

У відповідь на лист відповідача від 16.04.2007 р. № 248 позивач повідомив відповідача про те, що йому були надіслані всі необхідні документи.

Після цього, сторони неодноразово обмінювалися листами з вимогами одне до одного з приводу вирішення питання заміни карток, які позивач повернув відповідачеві листом від 16.03.2007 р.

11.05.2007 р. відповідач передав спірні картки Відкритому акціонерному товариству “Укртелеком” для визначення їх якісного стану.

17.05.2007 р. Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” було проведено технічну експертизу спірних карток у кількості 3952 штуки та встановлено, що 3 картки номіналом 120 хвилин проходили інсталяцію, інші 3949 штук – не проходили інсталяцію у Відкритому акціонерному товариству “Укртелеком”, тобто є дублікатами карток з номерами, які були інстальовані у 2003, 2004 роках та з використанням яких були отримані таксофонні послуги.

Листом від 02.08.2007 р. № 670 відповідач звернувся до надавача послуг за телефонними картками з проханням провести їх більш детальну експертизу.

Вимога відповідача виконана не була, натомість Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” повідомило відповідача про вилучення карток органами прокуратури в рамках розслідування кримінальної справи за фактом зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що товар, який відповідач передав позивачу за накладною від 02.11.2006 р., а саме телефонні картки у кількості 3949 штук вартістю 24462,59 грн., відповідно до накладної на повернення товару, не відповідає ознакам продукції, що повинна була передаватися продавцем за договором від 09.10.2003 р. покупцеві. Отже, відповідач порушив умови укладеної з позивачем угоди, оскільки не передав належний товар, що був оплачений.

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції наголосив на тому, що строк позовної давності минув, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким твердженням відповідача та вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, виходячи з наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв’язку з недоліками проданого товару.

Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред’явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Як вбачається з матеріалів справи (акт прийому товарів за якістю від 12.03.2007 р. та протокол результатів перевірки таксофонних карток номіналом 120 хв. станом на 12.03.2007 р.), позивач встановив недоліки поставленого йому товару 12.03.2007 р.

Отже, на момент звернення з позовом до Господарського суду м. Києва (25.11.2009 р.) позивачем було пропущено строк позовної давності.

Твердження позивача про те, що наявні в матеріалах справи листи відповідача переривають строк позовної давності, оскільки свідчать про визнання останнім заборгованості, не є обґрунтованим, враховуючи той факт, що в жодному з наявних в матеріалах справи листів відсутнє визнання відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 24462,59 грн.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В силу п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що відповідач до винесення рішення у даній справі наголосив на тому, що строк позовної давності минув, суд першої інстанції неправомірно не застосував положення п. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить скасувати повністю з прийняттям нового рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст.103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «УніТел» задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2010 р. у справі № 46/10 скасувати.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» в особі Чернігівської дирекції (14000, м. Чернігів, пр. Миру, 28, код ЄДРПОУ 22572588, р/р 260013101340 в ЧОУ ВАТ «Державний ощадний банк» м. Чернігів, МФО 353553) на користь Відкритого акціонерного товариства «УніТел» (01010, м. Київ, вул. Московська, 7, код ЄДРПОУ 30634443, р/р 260010100561 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» у м. Києві) 122 (сто двадцять дві) грн. 32 коп. – державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Справу № 46/10 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.04.10 (відправлено)