Постанова № 9218298, 21.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2010                                                                                           № 49/420-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від боржника: Бабченко A.M. (довіреність від 13.02.2010 року б/н)

Деледивка С.Г. (довіреність від 29.12.2009 року б/н)

Матвієнко О.В. - директор

Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль":

Студенніков Д.М. (довіреність від 05.02.2010 року №05-02/10)

Розпорядник майна: Єсик Т.О. (ліцензія від 30.06.2009 року № 456626 серія АВ)

Від Публічного акиіонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України ": Чеменко CO. (довіреність від 19.05.2009 року №010-01/3323)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2010

у справі № 49/420-б ( .....)

за позовом                               ТОВ "Транспортна компанія "Транссервіс"

до                                                   ТОВ "Транспортна компанія "Транссервіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 17.02.2010 року у справі № 49/420-б визнано кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю"Транспортна компанія «Транссервіс":

- Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АКВ Гарант» на загальну суму 15 353 200,00 грн. (4 черга задоволення вимог кредиторів);

- Публічне акціонерне товариство «Державний - експортно - імпортний банк України» (AT «Укрексімбанк») на загальну суму 1 087 089,57 грн., з яких 1 068 316.07 грн. (1 черга задоволення вимог кредиторів) та 18 773,50 грн. (4 черга задоволення вимог кредиторів);

- Відкрите акціонерне товариство «АВТОКАПІТАЛ» на загальну суму 224 078,34 грн, (1 черга задоволення вимог кредиторів);

- Даймлер АГ ( Daimler AG) на загальну суму 77 749,69 євро або 919 750.84 грн. з яких 888225,56 грн. (1 черга задоволення вимог кредиторів) та 31525,28 грн. (4 черга задоволення вимог кредиторів);

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс-Юг» на загальну суму 28 071,62 грн. (4 черга задоволення вимог кредиторів);

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на загальну суму 273 185,79 грн. (4 черга задоволення вимог кредиторів);

Затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс» на загальну суму 17885376,16 грн.

Відмовлено у визнанні кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс»:

- Дамлер АГ (Daimler AG) на загальну суму 27,96 грн.;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на загальну суму 6 472 653,10 грн.

Зобов'язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс» арбітражного керуючого Єсик Тетяну Олександрівну протягом 10 днів повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів.

Зобов'язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс» арбітражного керуючого Єсик Тетяну Олександрівну надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

          Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2010 року в справі №49/420-б ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» в сумі 273185,79 грн. та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги Товариства на суму 6745838,89 грн.

Скаржник зазначає, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства України, а саме апелянт зазначає, що господарський суд міста Києва, визнаючи вимоги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» в сумі 273185,79 грн., не дослідив в повній мірі вимоги кредитора, оскільки вказана сума не відповідає дійсному розміру заборгованості боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Транспортна компанія «Транссервіс" заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Заявник (боржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» (код 32156302) банкрутом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2009 було порушено провадження у справі № 49/420-6 за особливостями, передбаченими статтею 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого - Єсик Тетяну Олександрівну, ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ 456626 від 30.06.2009р., відкрито процедуру санації боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс», керуючим санацією боржника призначено - Директора Матвієнко Олександра Вікторовича.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс» (код 32156302) опубліковано у газеті «Голос України» від 03.10.2009 № 186.

У відповідності до ч. 6 ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитори у місячний строк з дня опублікування оголошення боржника про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації керівником боржника.

З огляду на вищезазначене до суду з вимогами до боржника звернулось, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на загальну суму 6 745 838,89 грн. (заява подана до суду 28.10.2009), з них – 6667330,28 (ІV черга) та 68508,61 грн. (VI черга)

Як видно з матеріалів справи, між боржником і кредитором були укладені Договори оренди (фінансового лізингу) за №№ L1589-01/08, L1590-01/08, L1591-01/08 від 22 січня 2008 року, № L742-05/07 від 22.05.2007 року, L333-03/07 від 23.04.2007 року, L332-03/07 від 23.04.2007 року № L691-05/07. Даними Договорами була передбачена передача Лізингоодержувачу (боржнику) в користування (з подальшим викупом) шести самоскидів (трьох самоскидів Мерседес-Бенц АКТРОС 4140К 2007 року випуску та трьох самоскидів Мерседес-Бенц АКТРОС 4141 2006 року випуску), а також автомобілю Ford New Transit (далі — автобус). Сукупна первісна вартість переданих боржнику в лізинг шести самоскидів складала 6 234642,00 грн. В процесі виконання договорів боржником було сплачено 3 896 954,18 грн., з яких 1 303 149,66 грн. комісія кредитора - плата за користування предметом лізингу; 2 593 805,53 грн. - відшкодування частини вартості Предмету лізингу, що підтверджується платіжними дорученнями та зведеною відомістю взаєморозрахунків, а тому вартість предмета лізингу, яка підлягає сплаті боржником складала 3637538,82 грн.

Кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» розглянуті керуючим санацією - керівником боржника разом із розпорядником майна та визнані боржником частково, а саме у сумі 273 185,79 грн. з яких:

- 104 076,17 грн. - штраф за дострокове припинення договору в розмірі 2 % від суми непогашеної вартості Предмета лізингу за Договорами фінансового лізингу

- 169 109,62 грн. - заборгованість зі сплати комісії за користування Предметами лізингу, згідно графіків платежів до Договорів фінансового лізингу.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що заявлена до стягнення сума комісії в розмірі 104 076,17 гривень за своєю правовою природою є штрафною санкцією, не може бути визнана як сума грошових вимог і підлягає включенню лише до шостої черги реєстру вимог кредиторів, оскільки абзацом 2 п. 10.3.2. додатків № 4 до Договорів фінансового лізингу -"умови фінансового лізингу", у випадку дострокового припинення договору Лізингодержатель зобов'язується сплатити Лізингодавцю комісію в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу. Проте, зазначене суперечить вимогам ч. 3 ст. 213 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до п. 4.5., 4.6. Договорів фінансового лізингу, комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. До складу комісії в повному обсязі включається винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії договору та пов'язані з ним.

З огляду на вищевикладене боржник зазначив про те, що комісія лізингодавця є винагородою останнього за придбання і передачу предмета лізингу та відшкодуванням всіх його витрат, пов'язаних з такими придбанням і передачею. Тому 2% платежу за дострокове припинення договорів не належить, як і не може належати до складу комісії. Крім того, за своєю правовою природою зазначений платіж є штрафною санкцією, а не комісією та винагородою Лізингодавця.

Як зазначено в ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Що стосується 169 109,62 грн. - заборгованості зі сплати комісії за користування Предметами лізингу, то божник погодився з вказаною сумою як в місцевому суді, так і в суді апеляційної інстанції, отже, суд першої інстанції правомірно визнав кредитором на дану суму ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».

З приводу заявлених вимог у сумі 6 472 653,10 грн., які складаються з:

- 5 203 808,46 грн. - непогашена вартість Предмета лізингу;

- 3 109,78 грн. - штраф за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмета лізингу по Договору фінансового лізингу № L691-05/07 від 07.05.2007 p., предметом якого є автомобіль;

- 65 666,40 грн. - суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця (Кредитора) та не були сплачені Лізингоодержувачем (Боржником);

- 1135 397,90 грн. - заборгованість по поточним лізинговим платежам;

- 169 089,19 грн. - основного боргу. Підстава - Договір фінансового лізингу № L 691-05/07 від 07.05.2007 , предметом якого є автомобіль Ford New Transit V348;

- 68 508,61 грн. - штрафні санкції (штраф, пеня), то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.4.1 Договорів лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця (Кредитора).

У відповідності до п. 3.1 зазначених Договорів сукупна вартість Предмету лізингу становила 6 231 344,75 грн. Боржником було сплачено 3 896 955,19 грн. (1303 149,26 грн. - комісія кредитора - плата за користування Предметом лізингу + 2 593 805, 93 грн. - відшкодування частини вартості Предмету лізингу, що підтверджується платіжними дорученнями та зведеної відомості взаєморозрахунків, а тому вартість Предмета лізингу, яка підлягала сплаті Боржником складала 3 637 538,82 грн.

У заяві Кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» зазначено лише, що за укладеними Договорами фінансового лізингу для розрахунків лізингових платежів Сторони обрали наступну валюту:

- Договори фінансового лізингу № 1332-03/07 від 23.04.2007, № L333-03/07 від 23.04.2007, № Ь691-05/07від 07.05.2007, № L 742-05/07 від 22.05.2007 - ЄВРО (згідно п. З Графіку лізингових платежів);

- Договори фінансового лізингу № L1589-01/08 від 22.01.2008, № L1590-01/08 від 22.01.2008, № L1591-01/08 від 22.01.2008 - долари США (згідно п. 4.9 Договорів).

Крім того, у випадку зміни встановленого Національним банком України курсу гривні до євро/долару США по відношенню до визначеного п. 2 Графіку курсу, сума непогашеної вартості Предметів лізингу змінюється пропорційно зміні курсу гривні до євро/долару США.

02.07.2009 Кредитор направив Боржнику листа № 1426-07/09, в якому було зазначено, що Кредитор повністю керується в своїй роботі австрійським та європейським законодавством, в т.ч. директивами №06/48/ЕС та № 06/49/ЕС (система «Basel 2»), які не ратифіковані Верховною Радою України

Виходячи з зазначеного кредитор вважає, що договори фінансового лізингу, які підписані між сторонами прив'язані до іноземної валюти.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті в певних випадках.

За приписами ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкомати і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

А тому, єдиним законним способом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Одночасно, як зазначено вище, у Договорах фінансового лізингу передбачена прив'язка до іноземної валюти, а у даному випадку Кредитор проводив індексацію вартості Предметів лізингу прив'язуючи її до курсу іноземної валюти.

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях. В іноземній валюті можуть визначатися ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) за наявності згоди сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За таких обставин, за вказаними актами діючого законодавства встановлений вичерпний перелік випадків, коли зобов'язання між сторонами може бути виражене або прив'язане до іноземної валюти та підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України. Такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб'єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній валюті у разі дотримання вимог, прямо передбачених законодавством.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням приписів ст. 7 ГК України, ст. 4 ЦК України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Крім того, ст.ст. 2, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції, зокрема, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно до п. г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, враховуючи зазначене, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. А тому, відсутність індивідуальної ліцензії у Сторін Договорів фінансового лізингу свідчить про протиправне використання Лізингодавцем (Кредитором) договірних умов щодо проведення індексації лізингових платежів по відношенню до іноземної валюти та безпідставність заявлених вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

13.08.2009 ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» в односторонньому порядку відмовилося від Договорів фінансового лізингу: № L332-03/07 від 23.04.07, № L333-03/07 від 23.04.2007 № L691-05/07 від 07.05.2007 № L742-05/07 від 22.05.2007 № L1589-01/08 від 22.01.2008 . Договір фінансового лізингу № L1590-01/08 від 22.01.2008, Договір фінансового лізингу № L1591-01/08 від 22.01.2008

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

07.09.2009 були вчинені шість виконавчих написів щодо повернення Предмету лізингу - шести самоскидів, крім того, Державною виконавчою службою у Голосіївському районі м. Києва по вищезазначеним Договорам було відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчих написів.

Станом на 16.09.2009 (дата порушення провадження у справі про банкрутство) Договори фінансового, предметом яких були вантажні самоскиди марки MERCEDES-BENZ, були розірвані з боку Кредитора 07.09.2009 зроблено виконавчі написи, нотаріуса.

Крім того, станом на 19.11.2009 виконавче провадження по стягненню Предметів лізингу не зупинене, а тому в будь-який момент предмети лізингу по Договорам можуть бути повернені Лізингодавцю (Кредитору), на момент розгляду справи про банкрутство боржника в суді, предмет лізингу вилучений і знаходиться у кредитора, про що повідомив останній при розгляді апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму. З огляду на положення, до складу грошових зобов'язань не належать речово-правові вимоги з повернення індивідуально визначеного майна або майна, визначеного родовими ознаками. В даному ж випадку до складу грошових вимог включено ще і речово – правову вимогу.

Відповідно до п. 5.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 мораторій не поширюється на задоволення вимог речемо - правового характеру.

З приводу заявлених вимог у сумі 1 135 397,90 грн. - заборгованість є поточною, частину якої складають платежі на відшкодування вартості предмета лізингу, що в односторонньому порядку витребуваний кредитором. Однак, Лізингодавцем - Кредитором були порушені імперативні норми закону щодо заборони вираження ціни Договору із прив'язкою до іноземної валюти. Таким чином незаконною є і «індексація» комісії Лізингодавця на розмір зміни курсу іноземної валюти.

З приводу заявлених вимог у сумі 3 109,78 грн. штраф за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмета лізингу встановлено наступне.

Договір фінансового лізингу № L691-05/07 від 07.05.2007 не розірваний та продовжує свою дію, крім того, станом на 16.09.2009 (дата порушення провадження у справі про банкрутство) Боржник не мав заборгованості перед Кредитором по зазначеному вище Договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) конкурсні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Отже, вимоги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» у сумі 1135 397,90 грн. не є конкурсними вимогами та не можуть бути включені до вимог кредиторів.

Станом на 17.02.2010 ДВС у Голосіївському районі м. Києва триває виконавче провадження щодо звернення стягнення на вантажні самоскиди по Договорам, яке не підлягає зупиненню, тому конкурсна кредиторська заборгованість ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» відсутня і відповідно не має законних підстав включати вимоги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» у сумі 6 472 653,10 грн. до реєстру вимог кредиторів

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» мають бути включені до реєстру вимог кредиторів Боржника частково, а саме у сумі 273 185,79 грн., до четвертої черги вимог кредиторів.

З огляду на викладене, ухвала Господарського суду м. Києва від 17.02.2010 року у справі № 49/420-б є обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись, ст.ст.67, 91, 93, 94, 99, 102, 103, 106 Господарсько-процесуального кодексу України, ст. ст. 31 ,11, 12, 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» залишити без задоволення.

2.          Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 року у справі № 49/420-б

залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 43/222 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді