Постанова № 9218295, 20.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2010 № 25/539

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне страхове товариство "АИС-Поліс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2009

у справі № 25/539 ( .....)

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_1

до Акціонерне страхове товариство "АИС-Поліс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 4796,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного страхового товариства «АИС - Поліс» (надалі - відповідач) про стягнення 37.992,83 грн. , в тому числі страхового відшкодування в сумі 31.465,45 грн., неустойки в сумі 5.160,33 грн., 3% річних в сумі 424,13 грн. та інфляційних втрат в розмірі 942,92 грн.

Під час розгляду справи позивач, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 3.885,11 грн. пені, 591,69 грн. інфляційних та 319,32грн. 3% річних, провадження у справі в частині стягнення 28.993,41 грн. страхового відшкодування позивач просить припинити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач не виконав зобов'язання з оплати страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 р. у справі № 25/539 (далі Рішення суду) позов задоволено частково: стягнуто з Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс» (ідентифікаційний код 22229921, адреса: 04073, м. Київ, провул. Балтійський, 20) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_3 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) 3249,07 (три тисячі двісті сорок дев'ять гривень 07 копійок) грн. та судові витрати в розмірі 616,00 (шістсот шістнадцять гривень) грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Провадження у справі в частині стягнення 28.993,41 грн. припинено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт, зокрема зазначає, що:

- відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування позивачу, а тому предмету спору у справі відсутній;

- згідно зі ст. 8 Закону "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник;

- відповідно до п. 25.3.1 Договору не підлягають відшкодуванню: непрямі збитки, викликані страховим випадком (моральна шкода, втрачений прибуток, вигода, перерва у виробництві, штрафи, банківське обслуговування, витрати, пов'язані з реєстрацією та зняттям ТЗ з обліку, у відповідних органах, МВС України, та інше;

- відповідно до п. 25.3.2 Договору не підлягають відшкодуванню збитки, що не обумовлені подією, на випадок якої ТЗ був застрахований.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного страхового товариства „АИС - Поліс” і порушено апеляційне провадження у справі № 25/539, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.04.2010 р.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Сторони своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання 20.04.2010 р. не зявилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи поштові повідомлення про вручення кореспонденції (ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду на 20.04.2010 р.).

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, беручи до уваги доводи апелянта та достатність матеріалів справи для перегляду рішення місцевого суду, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 17.05.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 05/К 039334 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі - Договір страхування).

Об'єктом договору страхування є транспортний засіб позивача - автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до пп. 1.9 Договору страхування відповідач забезпечує страховий захист вказаного в Договорі страхування транспортного засобу від пошкодження, знищення, втрати ТЗ, в тому числі внаслідок ДТП.

Відповідний страховий випадок настав 20.02.2009 р., а саме в с. Солониці Лубенського району Полтавської області відбулося ДТП, в результаті якого автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження.

Позивач 23.02.2009 р. повідомив відповідача про настання страхового випадку (копія повідомлення в матеріалах справи) та надав всі необхідні документи для визначення розміру збитку та сплати страхового відшкодування.

За результатами розгляду повідомлення та матеріалів відповідачем було визнано страховий випадок за участю застрахованого транспортного засобу позивача, що стався 20.02.2009 р., та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складений Страховий акт № 890-520/09 від 28.04.2009 р.

Згідно з вказаним Страховим актом та Розрахунком суми страхового відшкодування розмір страхового відшкодування за подією 20.02.2009 р. з автомобілем ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, складає 28.993,41 грн.

Відповідач 25.09.2009 р. сплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 28.993,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 495 від 25.09.2009 р. (копія в матеріалах справи).

Добровільне страхування транспорту здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Правил добровільного страхування наземного транспорту.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п. 24.26.1 Договору страхування страхових приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування і складає страховий акт протягом 10 робочих днів з дня отримання всіх належним чином оформлених документів, необхідних для визнання випадку страховим та визначення розміру збитку.

Згідно із п. 24.26.2 Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється відповідачем не пізніше 10 (десяти) робочих днів від дати складання страхового акта.

Як стверджує позивач і що не спростовано відповідачем, останній у вказаний строк не виплатив позивачу суми страхового відшкодування.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором страхування в строк, встановлений Договором страхування, не виконав, прострочення відповідача складає 134 дні (з 15.05.2009 р. - після 10 робочих днів з дня складення страхового акту по 25.09.2009 р. - дату сплати).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 21.1.4 Договору страхування у разі несвоєчасної сплати страхового відшкодування страховик зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 0.1 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен календарний день прострочення виплати.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного за порушення відповідачем зобов'язання за Договором страхування щодо оплати страхового відшкодування стягненню з відповідача на користь позивача, як вірно встановлено місцевим судом, підлягає пеня в сумі 2.338,06 грн. за період з 15.05.2009 р. по 25.09.2009 р., виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, що розрахована наступним чином: 28.993,41 грн. боргу х 24% / 365 днів х 31 день прострочення (за період з 15.05.2009 р. по 14.06.2009 р.) + 28.993,41 грн. боргу х 22% / 365 днів х 58 днів прострочення (за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р.) + 28.993,41 грн. боргу х 20,5%/365 днів х 45 днів прострочення (за період з 12.08.2009 р. по 25.09.2009 р.) = 591,17 грн. + 1.013,84 грн. + 733,05 грн. = 2.338,06 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного за порушення відповідачем зобов'язання за Договором страхування щодо оплати страхового відшкодування стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в сумі 319,32 грн. та сума інфляційних в розмірі 591,69 грн. за період з 15.05.2009 р. по 25.09.2009 р.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 3.249,07 грн., в тому числі 2.338,06 грн. пені, 3% річних в сумі 319,32 грн. та сума інфляційних в розмірі 591,69 грн.

Зважаючи на факт сплати відповідачем суми страхового відшкодування (основної заборгованості) провадження у справі в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 28.993,41 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи те, що сума заборгованості була сплачена відповідачем після подання позовної заяви, судові витрати позивача у сумі 616,00 грн. (380,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України підставно покладено на відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів не приймає посилань відповідача на ст. 8 Закону "Про страхування" (за якою страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник), п. 25.3.1 Договору (за яким не підлягають відшкодуванню: непрямі збитки, викликані страховим випадком (моральна шкода, втрачений прибуток, вигода, перерва у виробництві, штрафи, банківське обслуговування, витрати, пов'язані з реєстрацією та зняттям ТЗ з обліку, у відповідних органах, МВС України, та інше)). п. 25.3.2 Договору (за яким не підлягають відшкодуванню збитки, що не обумовлені подією, на випадок якої ТЗ був застрахований), оскільки, як вже зазначалось, стягнута судом пеня передбачена Договором страхування, а інші платежі підлягають стягненню з відповідача в силу відповідних положень ЦК України.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 р. у справі № 25/539 прийнято з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного страхового товариства „АИС - Поліс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 р. у справі № 25/539 без змін.

2. Матеріали справи № 25/539 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді