Постанова № 9218289, 20.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2010                                                                                           № 16/407

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Каолін ГОБ Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2010

у справі № 16/407 ( .....)

за позовом                               ТОВ "КАМІА ПЛЮС"

до                                                   ТОВ "Каолін ГОБ Україна"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 439340,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 417.183,19 грн. боргу за користування залізничними вагонами-цистернами за договором оренди № 04/80-04 від 19.03.2008 р. та 22.156,99 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. у справі № 16/407 (далі – Рішення суду) позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Каолін ГОБ Україна” (01113, Київ, вул. Кіквідзе, 13; 04114, Київ, вул. Полупанова, 14, ЄДРПОУ 31453091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КАМІА ПЛЮС” (03309, Київ, вул. Голосіївська, 7,корпус 3, ЄДРПОУ 33646294) 307.223 (триста сім тисяч двісті двадцять три) грн. 19 коп. основного боргу, 3.172 (три тисячі сто сімдесят дві) грн. 23 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення суми 10.000,00 грн. провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Каолін ГОБ Україна” в особі Розрахункового департаменту і порушено апеляційне провадження у справі № 16/407.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 13.04.2010 р.

У судовому засіданні 13.04.2010 р. було оголошено перерву до 20.04.2010 р. для виготовлення повного тексту постанови за клопотанням апелянта.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 19.03.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 04/08-04 (далі - договір), відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування рухомий склад (залізничні вагони-цистерни моделі 15-1443).

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що об’єкт оренди передається відповідачу на станції відповідача згідно з Актом прийому-передачі, який складається і підписується сторонами. Об’єкт оренди вважається переданим відповідачу з моменту підписання обома сторонами Акта прийому-передачі цистерн в оренду.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу в орендне користування 34 вагони–цистерни:

за актом прийому–передачі від 31.01.2008 – 18 цистерн;

за актом прийому–передачі від 02.04.2008 – 1 цистерну;

за актом прийому–передачі від 05.04.2008 – 1 цистерну;

за актом прийому–передачі від 24.04.2008 – 5 цистерн;

за актом прийому–передачі від 25.04.2008 – 2 цистерни;

за актом прийому–передачі від 26.04.2008 – 5 цистерн;

за актом прийому–передачі від 27.04.2008 – 1 цистерну.

Зазначені акти прийому-передачі підписані обома сторонами (копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно з п. п. 4.1, 6.1, 6.2 договору орендна плата за користування одиницею рухомого складу на момент підписання договору складає 101 грн. і сплачується за перший місяць оренди у формі 100% передплати на підставі рахунку позивача, а наступна сплата орендної плати проводиться відповідачем щомісяця не пізніше 5-го числа календарного місяця оренди на підставі рахунків позивача.

Додатковою угодою № 4 від 01.03.2009 р. до договору оренди сторони визначили, що з 01.03.2009 р. орендна плата за використання вагонів-цистерн становитиме 210 грн. на добу і внесли зміни до п. 6.2 договору, згідно з якими наступна передплата орендної плати відповідно проводиться відповідачем щомісяця не пізніше 10-го числа календарного (поточного) місяця оренди на підставі рахунків позивача.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за оренду цистерн в сумі 417.183,19 грн. за період березень - червень 2009 р. та пені в сумі 22.156,99 грн.

Відповідно до п. 6.4 договору сторони щомісячно складають та підписують двосторонній Акт виконаних робіт. По закінченні терміну оренди, протягом 5-ти робочих днів від дати прибуття орендованого РС на станцію призначення, визначену позивачем, складаються Акт виконаних робіт та Акт звірки взаєморозрахунків, які є підставою для припинення дії договору і проведення остаточних розрахунків.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення орендної плати з березня по червень 2009 року з посиланням на акт звірки від 01.04.2009 р., за яким заборгованість відповідача станом на 01.04.2009 р. становила 74.393,80 грн., та рахунки-фактури: № СФ-0000037 від 02.06.2009 р., акт здачі-приймання виконаних робіт № ОУ- 0000033, № СФ-0000040 від 30.04.2009 р., акт здачі-приймання виконаних робіт № ОУ- 0000042; № СФ-0000057 від 02.06.2009 р., акт здачі-приймання виконаних робіт № ОУ- 0000054, № СФ-0000066 від 02.07.2009 р., акт здачі-приймання виконаних робіт № ОУ- 0000064.

Зазначені документи місцевим судом обґрунтовано не прийнято в якості належних доказів у справі, оскільки акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором оренди № 04/08-04 від 19.03.2008 р. № ОУ- 0000033 за березень 2009 р., акт здачі-приймання виконаних робіт № ОУ- 0000042 за квітень 2009 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт № ОУ- 0000054 за травень 2009 р., акт здачі-приймання виконаних робіт № ОУ- 0000064 за червень 2009 р. відповідачем не підписані. Суми, вказані в рахунках-фактурах № ОУ- 0000037, СФ-0000040, № ОУ- 0000042; № СФ-0000057, не відповідають сумам, вказаним у вищезазначених актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Крім того в актах здачі-приймання виконаних робіт зазначені номери вагонів-цистерн, за якими відсутні акти прийому–передачі їх в орендне користування відповідачу: № № 57235624; 50202985; 50204445; 50304278; 50304013; 50303502.

Таким чином, заявлена до стягнення сума підлягає зменшенню на суму орендної плати по вагонах № № 57235624; 50202985; 50204445; 50304278; 50304013; 50303502, що відповідно складає за квітень 37.800,00 грн. (5.250,00 грн. х 6 вагонів + ПДВ); за травень 39.060,00 грн. (5.425,00 грн. х 6 вагонів + ПДВ); за червень 23.100,00 грн. (5.250,00 грн. х 3 + 1400 грн. + 1.050,00 грн. + 1.050,00 грн. + ПДВ), всього 99.960,00 грн.

Колегією суддів також встановлено, що позивачем в ході розгляду справи судом першої інстанції було сплачено частину заборгованості у сумі 10.000,00 грн., а тому провадження в цій частині місцевим судом підставно припинено, а судові витрати стягнуто з відповідача.

Заборгованість відповідача за фактичне користування вагонами на час розгляду справи місцевим судом склала 307.223,19 грн. (417.183,19 грн. – 99.960 грн. – 10.000,00 грн.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів здійснення оплати суми 307.223,19 грн. нас час прийняття оскаржуваного рішення суду не надано.

Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 9.3 договору передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 22.156,99 грн.

Як вже зазначалось, пунктом 6.2 договору (з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 01.03.2009 р.) передбачено, що наступна (крім першого місяця) передплата орендної плати проводиться орендарем орендодавцю щомісяця не пізніше 10-го числа календарного (поточного) місяця оренди на підставі рахунків позивача.

Отже, за даною нормою договору йдеться про визначення попередньо розрахованої суми орендних платежів (передплати) за поточний місяць оренди, яка підлягає наступному коригуванню за результатами фактичного користування вагонами.

Згідно з п. 6.4 договору сторони щомісячно складають і підписують двосторонній акт виконаних робіт, а остаточний розрахунок здійснюється після складання зведеного Акта виконаних робіт і проведення звірки розрахунків.

Належних доказів вручення відповідачу рахунків, які б відповідали актам виконаних робіт (щодо фактичних обсягів належних до сплати орендних платежів за результатами користування вагонами за кожний місяць), позивач суду не надав.

Як вірно встановлено місцевим судом, вказана вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано належних доказів настання строків оплати. Також колегія суддів відзначає, що пеню розраховано позивачем з урахуванням орендної плати за вагони-цистерни, які не передавались відповідачу за користування, а отже неправильно визначено саму базу нарахування такої пені.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 307.223,19 грн. основного боргу, в частині стягнення 10.000,00 грн. провадження у справі належить припинити, в решті позовних вимог - відмовити.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Скаржник, обґрунтовуючи свою скаргу, послався на, що суд безпідставно нарахував заборгованість по сплаті орендної плати за березень 2009 року.

Однак, як свідчать матеріали справи, станом на 01 квітня 2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 74.393,80 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актом звірки від 01.04.2009 p. Належними і допустимими доказами наявність заборгованості в цій частині відповідач не спростував.

Крім того апелянт зазначає, що суд безпідставно нарахував заборгованість за користування 10-ма вагонами, оскільки на початку квітня 2009 року позивач без попередження вилучив із його користування 10 вагонів-цистерн. На підтвердження цього факту відповідач посилається на довідку суборендаря-нерезидента – компанії «Wogen Development Ltd».

Однак п. 7.4.2 Договору оренди передбачено, що орендар має право передавати рухомий склад в суборенду виключно за письмовою згодою Орендодавця в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що між відповідачем та компанією «Wogen Development Ltd» був укладений договір оренди вагонів-цистерн № 609/06-ОР від 06.09.2006 р. Згідно з актами від 03.04.2008 р. та 24.0.2008 р. (копії наявні в матеріалах справи) компанії «Wogen Development Ltd» фактично було передано в суборенду вагони, які належать позивачу.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач надавав згоду на укладення такого договору суборенди.

Як стверджує позивач, частина вказаних вагонів була повернута відповідачем на вимогу позивача протягом травня-червня 2009 р. відповідно до умов договору після проведення промивно-пропарювальних робіт. Після повернення вагонів плата за їх використання в рахунках-фактурах та актах виконаних робіт (послуг) не виставлялася.

Переглядаючи справу в цій частині, колегія суддів відзначає, що відповідачем не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що ним дотримано порядок повернення та процедуру оформлення повернення вагонів-цистерн, які визначені п. 8 Договору оренди № 04/08-04 від 19.03.2008 р.

Отже, нарахування позивачем орендної плати за відповідні вагони у визначений позивачем період є цілком правомірним. При цьому колегія суддів не приймає посилань відповідача на Правила експлуатації та по номерного обліку власних вантажних вагонів, затверджені на 29-му засіданні Ради по залізничному транспорту країн – членів Співдружності 20.06.2001 р., оскільки такі посилання та відсутність будь-яких доказів на підтвердження відповідних обставин не спростовують факту недотримання відповідачем пп. 7.4.2 Договору оренди.

З приводу доводів апелянта про те, що він нібито не отримував рахунків-фактур на сплату орендної плати, позивач зазначає, що відповідач ухилявся від підписання актів приймання-передачі наданих послуг, а тому позивач був вимушений направляти підписані ним акти на адресу відповідача поштою. Так на адресу відповідача були направлені наступні рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт:

рахунок-фактура № СФ-0000037 від 02.06.2009 р. та акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000033 (поштове повідомлення 23.04.2009 р.); рахунок-фактура № СФ-0000040 від 30.04.2009 р. та акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000042 (поштове повідомлення 18.05.2009 р.); рахунок-фактура № СФ-0000057 від 02.06.2009 р. та акт здачі-приймання робіт № ОУ- 0000054 (поштове повідомлення 22.06.2009 р.); рахунок-фактура № СФ-0000066 від 02.07.2009 р. та акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000064. Їх вручення підтверджуються копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. у справі № 16/407 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Каолін ГОБ Україна” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. у справі № 16/407 – без змін.

2. Матеріали справи № 16/407 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді