Постанова № 9218070, 13.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2010                                                                                           № 24/230

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2009

у справі № 24/230 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Березень-ХХІ"

до                                                   Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про                                                   стягнення 23620,23 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача Барамикіна В.А. – дов. № 2-3д від 21.12.2009

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Березень-ХХІ” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом (з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог) до Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 17880,59 грн. переплати за договором постачання нафтопродуктів № 066/76-07 від 25.01.2007, 5560,82 грн. – інфляційних збитків та 983,43 грн. – 3% річних, а також 5000,00 грн. збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем обов’язку повернути переплату.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2009 у справі № 24/230 позов задоволено; стягнуто з Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на користь Приватного підприємства „Березень - ХХІ” 17880,59 грн. переплати за договором, 5560,82 грн. збитків від інфляції, 983,43 грн. – 3% річних, 5000,00 грн. збитків, пов’язаних з юридичним забезпеченням повернення заборгованості, 294,25 грн. державного мита та 312,50 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості (з урахуванням інфляційних за період з січня 2008 по жовтень 2009 та річних за період з 01.01.2008 по 31.10.2009) є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем взяті на себе зобов’язання належним чином не виконано, нафтопродуктів поставлено у кількості меншій, ніж це передбачено договором, та станом на час вирішення спору сума переплати позивача на його вимогу відповідачем не повернута. Крім того, місцевим судом також визнано обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. збитків, пов’язаних з юридичним забезпеченням повернення заборгованості.

Дочірня компанія „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 270 від 28.01.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2009 у справі № 24/230 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянта, недопоставка товару відбулась саме з вини позивача через неналежне виконання останнім його договірних зобов’язань щодо прийняття товару. Крім того, апелянт вважає, що місцевим судом не прийнято до уваги того факту, що відповідач не брав на себе жодних грошових зобов’язань, а тому відсутні підстави для застосування положень ст.625 ЦК України.

Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції 13.04.2010 не скористався, представника не направив. Про розгляд справи у суді апеляційної інстанції позивач повідомлений належним чином (розписка представника від 23.03.2010 наявна в матеріалах справи).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем Приватним підприємством „Березень-ХХІ” (як покупцем) та відповідачем Дочірньою компанією „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” (як постачальником) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 152/76-06 від 22.11.2006 (копія договору – а.с.13).

Відповідно до розділу 1 названого договору предметом цього договору є поставка бензину А-76. Постачальник зобов’язується поставити покупцю в 2006 році, а покупець зобов’язується оплатити та прийняти нафтопродукти на умовах цього договору. Кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається в доповненнях, підписаних сторонами, які є невід’ємною частиною даного договору.

На виконання умов названого договору позивачем здійснювалась попередня оплата нафтопродуктів.

Станом на 31.01.2007 здійснена позивачем згідно договору № 152/76-06 від 22.11.2006 передоплата за нафтопродукти, на яку відповідачем у 2006р. не було поставлено продукцію, становила 26491,96 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків по вказаному договору за період з 01.01.2007 по 31.01.2007 (а.с.18).

З матеріалів справи також встановлено, що 25.01.2007 між позивачем (як покупцем) та відповідачем (як постачальником) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 066/76-07 від 25.01.2007 (копія договору – а.с.15).

01.02.2007 сторонами було підписано Доповнення № 4 до договору № 152/76-06 від 22.11.2006 про заміну первісного зобов'язання новим (новація).

Відповідно до умов вказаного Доповнення сторонами було здійснено заміну зобов'язань, які були викладені у договорі № 152/76-06 від 22.11.2006, новими, що викладені у договорі поставки нафтопродуктів № 066/76-07 від 25.01.2007, а також сторони домовились про те, що вищевказана сума в розмірі 26941,00 грн. переводиться як попередня оплата по договору поставки нафтопродуктів № 066/76-07 від 25.01.2007.

Відповідно до розділу 1 договору № 066/76-07 від 25.01.2007 предметом цього договору є поставка бензину А-76. Постачальник зобов’язується поставити покупцю в 2007 році, а покупець зобов’язується оплатити та прийняти на умовах цього договору нафтопродукти. Кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається в доповненнях, підписаних сторонами, які є невід’ємною частиною даного договору.

У відповідності до розділу 5 названого договору сторонами встановлено наступний порядок та умови розрахунків:

- покупець проводить 100% попередню оплату шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та доповненнях до нього, по узгодженню з постачальником (п.5.1 договору);

- остаточний розрахунок за нафтопродукти, отримані в звітному місяці покупець проводить до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів приймання-передачі та/або накладних (п.5.2 договору);

- звірка розрахунків здійснюється сторонами до 20 числа місяця наступного за звітним. Указана звірка розрахунків оформляється актом звірки і є обов’язковою для сторін (п.5.3 договору);

- у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену у доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантажені протягом терміну дії даного договору (п.5.6 договору).

У відповідності до п.10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що у 2007 році згідно актів приймання-передачі від 04.03.2007, 25.06.2007, 10.10.2007, 31.10.2007 та 18.12.2007 відповідач у відповідності з договором № 066/76-07 передав позивачу нафтопродукти на суму 1 048 080,75 грн., а позивач їх оплатив на суму 1065 961,34 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії актів та банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Таким чином, станом на 31.12.2007 у позивача існувала переплата по договору № 066/76-07 у сумі 17880,59 грн.

Вказаний факт також підтверджується актом звірки розрахунків по договору № 066/76-07 за період з 01.06.2008 по 30.06.2008, що підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств (копія - а.с.19).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки станом на 31.12.2007 у позивача існувала переплата по договору № 066/76-07 у сумі 17880,59 грн., ним 15.02.2008 був направлений відповідачу лист за № 15/02/08 (а.с.34-35) з проханням повернути залишок грошових коштів у розмірі 17880,59 грн. (передплата за бензин А-76) на рахунок ПП „Березень-ХХІ”.

Вказана вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

У відповідності до вищенаведених норм (ч.2 ст.693, ч.2 ст.530 ЦК України), у зв’язку з наявністю вимоги позивача (листа від 15.02.2008) про повернення грошових коштів у сумі 17880,59 грн., сплачених в якості передоплати по договору № 066/76-07 від 25.01.2007, у відповідача виникло грошове зобов’язання по поверненню вказаних грошових коштів позивачу, яке відповідач був зобов’язаний виконати у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, тобто, не пізніше 26.02.2008 (з врахуванням терміну поштового пробігу листа, відправленого позивачем 15.02.2008 – а.с.35).

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач грошові кошти в сумі 17880,59 грн. позивачу на його вимогу не повернув.

Таким чином, відповідачем зобов'язання по поверненню позивачу грошових коштів у сумі 17880,59 грн. (що були сплачені в якості передоплати за договором № 066/76-07 від 25.01.2007) належним чином не виконано, грошові кошти позивачу не повернуто, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача переплати в сумі 17880,59 грн. є підставними та обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що відповідач не брав на себе жодних грошових зобов’язань по відношенню до позивача, а тому відсутні підстави для застосування положень ст.625 ЦК України, оскільки такі доводи суперечать вищенаведеним нормам законодавства, зокрема, ч.2 ст.693 ЦК України.

Отже, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору підставно та обґрунтовано дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню переплата в суму 17880,59 грн., а також інфляційні втрати та річні.

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині розміру інфляційних збитків та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, з огляду на наступне.

Задовольняючи повністю позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних (у відповідності до заяви №2 про збільшення позовних вимог – а.с.87), місцевий суд визнав обґрунтованим розрахунок річних та інфляційних збитків, зроблений позивачем, та стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні збитки за період з січня 2008 по вересень 2009 у розмірі 5560,82 грн. та 3% річних за період з 01.01.2008 по 31.10.2009 у розмірі 983,43 грн.

Однак, такий висновок місцевого суду є помилковим та суперечить обставинам справи.

Оскільки у відповідності до вимоги позивача про повернення передплати відповідач грошове зобов’язання по поверненню вказаних коштів був зобов’язаний виконати не пізніше 26.02.2008, то початком періоду нарахування компенсаційних виплат, передбачених ст.625 ЦК України, є 27.07.2008.

За таких обставин судовою колегією був зроблений перерахунок інфляційних та річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4702,60 грн. інфляційних збитків (за період з березня 2008 по вересень 2009) та 900,89 грн. – 3% річних (за період з 27.02.2008 по 31.10.2009).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства „Березень - ХХІ” до Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 17880,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 4702,60 грн. та 3% річних у розмірі 900,89 грн.

В іншій частині – позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. збитків, пов’язаних з юридичним забезпеченням повернення заборгованості, судова колегія дійшла висновку про їх безпідставність та необґрунтованість з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий суд виходив з того, що сторона, яка зазнала збитків у зв’язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування таких збитків, а тому вказані кошті підлягають стягненню з відповідача.

Проте, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до заяви № 2 про збільшення позовних вимог, зокрема, просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 5000,00 грн., що завдані позивачу внаслідок невиконання відповідачем обов’язку повернути переплату.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в зв’язку з невиконання відповідачем свого обов’язку повернути переплату, він уклав з суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Громадським О.В. договір №10 доручення на ведення справ у господарському суді від 01.06.2009 (а.с.89) та сплатив готівкою грошові кошти у сумі 5000,00 грн. в якості оплати згідно договору №10 від 01.06.2009, що підтверджується розрахунковою квитанцією СПДФО Громадського О.В. від 08.12.2009 (копія – а.с.90), а тому позивач зазнав збитків на вказану суму.

Вказані доводи позивача судова колегія вважає безпідставними та зазначає наступне.

У відповідності до ст.22 ЦК України (якою передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; майнової шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв’язку між протиправною поведінкою і майновою шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням вишенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами у сумі 5000,00 грн. Крім того, позивачем також не доведено, що понесені ним витрати були необхідними та є його збитками в розумінні вищевказаної норми ЦК України.

А тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 5000,00 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, оскільки договір доручення на ведення справ в господарському суді № 10 від 01.06.2009 позивачем був укладений не з адвокатом, а з суб’єктом підприємницької діяльності–фізичною особою та грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. також були сплачені суб‘єкту підприємницької діяльності, тому у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу вказаних коштів в якості судових витрат.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.104 ГПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2009 у справі № 24/230 - підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2009 у справі № 24/230 за позовом Приватного підприємства „Березень-ХХІ” до Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2009 у справі № 24/230 викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з „Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775, р/р 260052256 в ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 300863, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства „Березень-ХХІ” (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 12/1, кв. 5, код ЄДРПОУ 33216849, р/р 2600590050 в ООД „Райффайзен Банк Аваль”,, МФО 328351) 17880 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 59 коп. передплати за договором, 4702 (чотири тисячі сімсот дві) грн. 60 коп. збитків від інфляції, 900 (дев’ятсот) грн. 89 коп. – 3% річних, 234 (дві тридцять чотири) грн. 84 коп. державного мита, 249 (двісті сорок дев‘ять) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині – в позові відмовити.”

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 24/230 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді