Постанова № 9218009, 13.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2010                                                                                           № 47/419

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Любинецький В.В. ( за довіреністю)

від відповідача: Євстіфєєв Ю.В. ( за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Автобаза № 1"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2009

у справі № 47/419 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Дана Трейд"

до                                                   ЗАТ "Автобаза № 1"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 887581,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року ТОВ „Дана Трейд” (позивач) звернувся до ЗАТ „Автобаза № 1” (відповідача) з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 887581,54 грн. заборгованості по договорах № 36 від 18.02.2008 року. № 80 від 26.03.2008 року., №185 від 16.07.2008 року , штрафних санкцій по них та відсотків за прострочення грошового зобов’язання. Судові витрати покласти на відповідача.          

           Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2009 року по справі № 47/419 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 526178,17 грн., інфляційні витрати – 43395,69 грн., 3% річних – 3594,77 грн., пені – 28679,62 грн., штрафу – 47861,67 грн., в також 6497,10 грн. витрати по сплаті державного мита та 228,75 грн. витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду міста Києва по справі №47/419 від 08.12.2009 в частині пені і штрафу та прийняти нове рішення, яким визнати розмір пені в сумі 136,10 грн., розмір штрафу – 22890,44 грн. Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

18.02.2008 між ТОВ «Дана Трейд» (позивач, продавець), та ЗАТ «Автобаза № 1» (відповідач, покупець), було укладено договір № 36, який підписано представниками сторін та посвідчено печатками підприємств.

Згідно умов договору №36 від 18.02.2008 року сторони погодили та визначили, що продавець (позивач) зобов'язується провести роботи з обрамлення отвору, а також поставити, зібрати та встановити, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити трубу 100x100x4 мм (для обрамлення отвору), секційні ворота, які в подальшому іменуються товар, у комплектності, кількості та якості та за ціною, які вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1), ціна товару та його установка, роботи по договору - згідно специфікації (п. 2.1), загальна вартість договору на момент підписання - 350 236,75 грн. (з ПДВ) (п. 2.2), у випадку зміни курсу євро НБУ з моменту підписання сторонами договору на момент оплати товару більш ніж на 2% сторони мають право змінити суму даного договору, виходячи з перерахунку суми заборгованості на момент оплати у відсотковому відношенні відповідно зміни курсу євро (п.2.3).

Відповідно до п. 3.1 договору № 36 від 18.02.2008 року, покупець (відповідач) здійснює передоплату, згідно додатку № 2 до договору, на рахунок продавця (позивача) після підписання сторонами даного договору, покупець (відповідач) здійснює оплату за фактично поставлений та/або змонтований товар, згідно додатку № 2. на рахунок продавця (позивача) не пізніше 3 робочих днів з моменту поставки та/або закінчення монтажу відповідної позиції специфікації № 1, що підтверджується видатковою накладною та довіреністю покупця (відповідача) на отримання товару та/або актом виконаних робіт, підписаним сторонами (п. 3.2), строк поставки товару - згідно додатку № 2 (п. 4.1), у випадку порушення строку оплати згідно додатку № 1, п. 3.2 даного договору, покупець (відповідач) виплачує продавцю (позивачу) штраф у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% вартості договору (п. 8.2), у випадку необґрунтованої відмови від виконання умов даного договору після його підписання сторонами, винна сторона виплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 2% від загальної суми договору (п. 8.5).

Як свідчать матеріали справи, сторонами було погоджено до договору № 36 від 18.02.2008 додаток № 1 — «Специфікація № 1», згідно якої вартість договору визначена загалом в сумі 350 236.75 грн. а також додаток № 2 — «Графік постачання та платежів», яким визначено графік оплати та виконання робіт.

Відповідно до видаткових накладних до договору № 36 від 18.02.2008, а саме: № РН-0000251 від 21.03.2008 на суму 22 238,46 грн., № РН-0000367 на суму 308 322,97 грн. від 22.04.2008. № РН-0000360 від 21.04.2008 на суму 14 216,29 грн., які підписані представниками продавця та покупця та посвідчені печатками сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем в особі представника по довіреності ЯОП № 070201 від 18.03.2008 та ЯОП № 070284 від 18.04.2008 Литвиненко С.О. прийнято товар загалом на суму 344 777,72 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 05.06.2008, підписаного представниками продавця (позивача) та покупця (відповідача) та посвідчено печатками сторін, позивачем було проведено, а відповідачем прийнято роботи по зборці воріт у кількості 3 шт. в корпусі установки та додаткове обладнання по договору № 36 від 18.02.2008 загалом на суму 55 038.07 грн.

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату по договору № 36 від 18.02.2008 в сумі 37 997,46 грн., також сторонами по справі не заперечувалось перерахування відповідачем на користь позивача загалом 151 632,78 грн. по договору № 36 від 18.02.2008.

Як свідчать матеріали справи, 19.01.2009 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1-09/п, в якій позивач просив погасити з урахуванням інфляційних втрат заборгованість по договору № 36 від 18.02.2008 у розмірі 276 232,58 грн., а саме: 253 329,67 грн. основного боргу з урахуванням зміни курсу євро та перерахунку позивачем ціни договору на підставі п. 2.3 договору № 36 від 18.02.2008, 22902,91 грн. інфляційних втрат.

26.03.2008 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір № 80 підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств.

За умовами договору № 80 від 26.03.2008 продавець (позивач) зобов'язується поставити, зібрати та встановити, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити елементи складських стелажів моделей «МЗ» (Польща) (товар) у комплектності, кількості, якості та за ціною, які вказані у специфікації (додаток № 1 до договору) (п. 1.1), ціна товару за даним договором - згідно специфікації (додаток № 1) (п. 2.1), загальна вартість договору на момент підписання складає 436 230,00 грн., що на момент укладення договору складає 55 500,00 євро (п. 2.2),

Пунктом 2.3 договору № 80 від 26.03.2008 року передбачено, що у випадку зміни курсу євро з моменту підписання сторонами договору на момент оплати товару більш ніж на 2% продавець та постачальник мають право шляхом підписання додаткової угоди змінити суму доплати, яка підлягає оплаті, а також змінити суму даного договору, виходячи з перерахунку суми заборгованості на момент оплати згідно наведеної формули. Покупець (відповідач) здійснює авансовий платіж у розмірі 35% від вартості договору на рахунок продавця (позивача) на протязі 3 банківських днів з моменту підписання договору (п. 3.1), покупець здійснює другий платіж у розмірі 50% від вартості договору на рахунок продавця (позивача) на протязі 3-х банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця (відповідача) та приймання - передавання товару по накладним (п. 3.2),

Покупець (відповідач) здійснює кінцевий розрахунок у розмірі 15% від вартості договору на рахунок продавця (позивача) та протязі 3-х банківських днів з моменту закінчення зборки та установки стелажних конструкцій на складі покупця (відповідача) та підписання сторонами акта виконаних робіт (п. 3.3). Строк поставки товару - 45 календарних днів з дати отримання авансового платежу згідно п. 3.1 даного договору (п. 4.1), у випадку порушення строку оплати згідно п. 3.1-3.4 даного договору, покупець (відповідач) виплачує продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання, але не більше 10% вартості договору (п. 8.3).

Відповідно до матеріалів справи сторонами було погоджено до договору № 80 від 26.03.2008 додаток № 1 -«Специфікація товару, який поставляється», згідно якої вартість договору визначена загалом в сумі 436 230,00 грн., додаток № 3 «Технічні параметри та правила експлуатації стелажних систем».

Згідно видаткових накладних до договору № 80 від 26.03.2008, а саме: № РН-0000817 від 03.09.2008 на суму 436 230,00 грн., яка підписана представниками продавця та покупця та посвідчена печатками сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем в особі представника по довіреності ЯПЗ № 767240 від 02.09.2008 Євтушенко П.А. прийнято товар загалом на суму 436 230,00 грн.

Актом виконаних робіт від 16.09.2008, який підписано представниками продавця (позивача) та покупця (відповідача) та посвідчено печатками сторін, позивачем було проведено, а відповідачем прийнято роботи по установці комплекту стелажного обладнання моделі «МЗ» згідно договору № 80 від 26.03.2008.

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату по договору № 80 від 26.03.2008 в сумі 152 680,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2009 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 10-09/п, в якій позивач просив відповідача погасити з урахуванням інфляційних втрат заборгованість по договору № 80 від 26.03.2008 у розмірі 350 423,90 грн.

16.07.2008 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір № 185, який підписано представниками сторін та посвідчено печатками підприємств.

За умовами договору № 185 від 16.07.2008 продавець (позивач) зобов'язується провести роботи з обрамлення отвору, а також поставити, зібрати та встановити, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити трубу 100x100 мм (для обрамлення отвору), двері, які в подальшому іменуються товар, у комплектності, кількості та якості та за ціною, які вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1), ціна товару та його установка, роботи по договору — згідно специфікації (п. 2.1), вартість робіт та товару, включаючи доставку та установку товару, складає загалом 177 714,61 грн. (з ПДВ) (п. 2.2), покупець (відповідач) здійснює передоплату у розмірі 50% на рахунок продавця (позивача) на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору (п. 3.1).

Покупець здійснює оплату у розмірі 40% на рахунок продавця (позивача) на протязі 3-х банківських днів з моменту поставки товару покупцю (відповідачу), що визначається видатковою накладною, підписаною сторонами, та довіреністю на отримання товару (п. 3.2), покупець (відповідач) здійснює оплату в розмірі 10% на рахунок продавця (позивача) та протязі одного календарного місяця після поставки та зборки товару в приміщеннях покупця (відповідача), визначеного актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами (п. 3.3).

Згідно п. 4.1 договору строк поставки товару - 3О робочих днів від дати отримання авансового платежу згідно п. 3.1 даного договору. У випадку порушення строку оплати згідно додатку № 1, п. 3.2 та 3.3 даного договору, покупець (відповідач) виплачує продавцю (позивачу) штраф в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% вартості договору (п. 8.2), у випадку необґрунтованої відмови від виконання умов даного договору після його підписання сторонами, винна сторона виплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 10 % від загальної суми договору (п. 8.5).

Відповідно до видаткових накладних до договору № 185 від 16.07.2008, а саме: № РН-0000791 від 21.08.2008 на суму 57061,87 грн., № РН-0000868 від 23.09.2008 на суму 6 350,28 грн., № РН-0000911 від 30.09.2008 на суму 39 807,82 грн., № РН-0000946 від 07.10.2008 на суму 21 489,96 грн., № РН-0000844 від 12.09.2008 на суму 52213,58 грн., які підписані представниками продавця та покупця та посвідчені печатками сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем в особі представника по довіреностям ЯПЛ № 958332 від 30.09.2008 та ЯПЛ № 958 351 від 07.10.2008 Литвиненко С.О. прийнято товар загалом на суму 176 923,51 грн.

Актом № ОУ-0000199 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.09.2008, який підписано представниками продавця (позивача) та покупця (відповідача) та посвідчено печатками сторін, позивачем було проведено, а відповідачем прийнято роботи по договору № 185 від 16.07.2008 загалом на суму 791,10 грн.

Згідно банківської виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату по договору № 185 від 16.07.2008 в сумі 73445,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 19.01.2009 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 2-09/п, в якій позивач просив відповідача погасити з урахуванням інфляційних втрат заборгованість по договору № 185 від 16.07.2008 у розмірі 104 269,41 грн., а також 10 843,97 грн. штрафу та 2 710,99 грн. інфляційних втрат.

Як передбачено ст. 175 ч.1 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 856 ЦК України визначено, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Згідно ст. 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.           Умовами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем відповідно до договорів № 36 від 18.02.2008. № 80 від 26.03.2008 та № 185 від 16.06.2008 було поставлено на користь відповідача, а відповідачем було прийнято від позивача товар та здійснено його установку, що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт до кожного договору та довіреностями суворої звітності на отримання товару, а саме: по договору № 36 від 18.02.2008 позивачем було поставлено на користь відповідача та виконано робіт загалом на суму 330 561,43 грн., з яких відповідачем здійснено оплату в сумі 151 632,78 грн., що сторонами по справі - не заперечувалось, по договору № 80 від 26.03.2008 - позивачем було поставлено на користь відповідача та виконано робіт загалом на суму 436 230,00 грн., з яких відповідачем здійснено оплату в сумі 152 680,50 грн., що сторонами по справі не заперечувалось, а по договору № 185 від 16.06.2008 - позивачем було поставлено на користь відповідача та виконано робіт загалом на суму 177 714,61 грн., з яких відповідачем здійснено оплату в сумі 73 445,20 грн., що сторонами по справі - не заперечувалось.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, всупереч п. 3.2 договору № 36 від 18.02.2008, п. 3.3 договору № 80 від 26.03.2008 та п. 3.3 договору № 185 від 16.06.2008 у визначений даними пунктами строк повної оплати поставленого товару та виконаних робіт - не виконав, свої зобов'язання по повній оплаті отриманого від позивача товару та виконаних послуг - не здійснив, а саме: відповідачем не було здійснено повну оплату по договору № 36 від 18.02.2008 - в сумі 178 928,65 грн. (330 561,43 грн. (вартість поставленого товару та виконаних послуг) - 151 632,78 грн. (оплата)), по договору № 80 від 26.03.2008 - в сумі 242 980,11 грн. (436 230,00 грн. (вартість поставленого товару та виконаних послуг) - 152 680,50 грн.(оплата)). а по договору № 185 від 16.06.2008 - в сумі 104 269,41 грн. (177 714,61 гри. вартість поставленого товару та виконаних робіт) - 73 445,20 грн. (оплата)), а загалом в сумі 526 178,17 грн. (178 928,65 грн. + 242 980,11 грн. + 104 269,41 грн.), належних доказів оплати отриманого відповідачем товару та виконаних послуг загалом на суму 526 178,17 грн. станом на момент вирішення спору в суді першої інстанції не надано, отже у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість загалом в сумі 526 178,17 грн., а саме: по договору № 36 від 18.02.2008 - в сумі 178 928,65 грн., по договору № 80 від 26.03.2008 - в сумі 242 980,11 грн., а по договору № 185 від 16.06.2008 - в сумі 104 269.41 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на те, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент вирішення спору по договору № 36 від 18.02.2008 складає 240 620,22 грн., а по договору № 80 від 26.03.2008 - 359 499,64 грн. внаслідок того, що позивач на підставі п. 2.3 договору № 36 від 18.02.2008 та п. 2.3 Договору № 80 від 26.03.2008 в односторонньому порядку здійснив коригування ціни кожного договору у відповідності до курсу євро станом на момент здійснення відповідачем часткової оплати слід відхилити, як необґрунтоване та таке, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 526 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181, 190 ГК України та п. 2.3 договору № 36 від 18.02.2008 та п. 2.3 договору № 80 від 26.03.2008.

При цьому колегія враховує, що ціна є істотною умовою будь-якого господарського договору і згода щодо ціни договору має бути досягнута обома сторонами господарського договору у відповідній передбаченій законом письмовій формі, а п. 2.3 договору № 36 від 18.02.2008 та п. 2.3 договору № 80 від 26.03.2008 передбачено, що саме сторони мають право змінити ціну договору, яка має бути змінена шляхом підписання сторонами відповідної угоди, яка б посвідчувала їх волю на зміну суттєвої умови договору - ціни.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що між сторонами укладалась будь-яка угода щодо зміни ціни договору № 36 від 18.02.2008 та договору № 80 від 26.03.2008, а право позивача самостійно змінити ціну зазначених договорів не передбачено ні нормами чинного законодавства, ні умовами зазначених договорів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних товар та виконані роботи, згідно актів виконаних робіт відповідно до договорів № 36 від 18.02.2008, № 80 від 26.03.2008 та № 185 від 16.06.2008, але які не оплачені відповідачем у повному обсязі, правомірно були задоволені частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню непогашена заборгованість загалом в сумі 526 178,17 грн., а саме: по договору № 36 від 18.02.2008 - в сумі 178 928,65 грн., по договору № 80 від 26.03.2008 - в сумі 242 980,11 грн., а по договору № 185 від 16.06.2008 - в сумі 104 269,41 грн.

Відповідно до позовної заяви, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання по своєчасній оплаті поставленого товару згідно договору № 36 від 18.02.2008 - штраф у розмірі 34 477,77 грн. на підставі п. 8. 2 договору № 36 від 18.02.2008 та 6 895,56 грн. штрафу на підставі п. 8.5 договору № 36 від 18.02.2008, інфляційні втрат - 21 655,80 грн., по договору № 80 від 26.03.2008 - пеню у розмірі 43 623,00 грн., інфляційні втрати в сумі 30 197,97 грн. та 3% річних в сумі 5 318,63 грн., а по договору № 185 від 16.06.2008 - штраф у розмірі 16 370,30 грн. на підставі п. 8.2 договору № 185 від 16.06.2008, штраф у розмірі 17 771,46 грн. на підставі п. 8.5 договору № 185 від 16.06.2008, інфляційні втрати в сумі 6 881,78 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що оскільки відповідачем всупереч п. 3.2 договору № 36 від 18.02.2008, п. 3.3 договору № 80 від 26.03.2008 та п. 3.3 договору № 185 від 16.06.2008 у визначений даними пунктами строки повної оплати поставленого товару та виконаних робіт - не виконано свої зобов'язання по повній оплаті отриманого від позивача товару та виконаних послуг, заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 36 від 18.02.2008 складає 178 928,65 грн.. по договору № 80 від 26.03.2008 - 242 980,11 грн., а по договору № 185 від 16.06.2008 - 104 269.41 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України є такими, що підлягають задоволенню частково.

Також слід, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат по договору № 36 від 18.02.2008 на суму заборгованості у розмірі 240 620.22 грн., по договору № 80 від 26.03.2008 - інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 359 499,64 грн., а по договору № 185 від 16.06.2008 - інфляційні втрати на суму заборгованості у розмірі 104 269,41 грн., але оскільки заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 36 від 18.02.2008 складає 178 928,65 грн., по договору № 80 від 26.03.2008 - 242 980,11 грн., а по договору № 185 від 16.06.2008 - на суму заборгованості в розмірі 104 269,41 грн., суд першої інстанції правомірно взяв до уваги розрахунок відповідача щодо нарахування інфляційних втрат по договору № 36 від 18.02.2008 в сумі 16 103,58 грн., інфляційних втрат по договору № 80 від 26.03.2008 в сумі 20410,33 грн. та 3% річних в сумі 3 594,77 грн., а також розрахунок позивача щодо інфляційних втрат по договору № 185 від 16.06.2008 в сумі 6 881,78 грн.

Відповідно до ст.. 230 ГК України штрафні санкції це господарські санкції у розмірі грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в сумі 47861,67 грн. та пеню – 28679,62 грн., колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.2 договору № 36 у випадку порушення строку оплати покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу, але не більше 10% вартості договору № 36.

За договором № 36, суд першої інстанції нарахував відповідачу 31 491, 44 гривень штрафу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, чинним законодавством України про окремі види зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за згодою сторін не допускається.

Частина 6 ст. 231 ГК передбачає, що штрафні санкції за порушення зазначених зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами. Спеціальним законом, що регулює питання встановлення відповідальності за порушення грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР, з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до преамбули вищезазначеного Закону він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Стаття 3 Закону передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу й не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня.

Такої позиції дотримується Вищий господарський суд, який у своєму роз'ясненні від 29.04.94 № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» чітко визначив, що розмір неустойки за порушення грошових зобов'язань, обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ незалежно від її виду - штраф або пеня.

Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що датою початку нарахування штрафу згідно п. 8.2 договору № 36 необхідно вважати 18.03.09, оскільки саме з цієї дати у відповідача виникла заборгованість, суперечить матеріалам справи.

Пунктом 3.2 договору № 36 встановлений строк оплати товару протягом 3 робочих днів з моменту поставки і підписання акту виконаних робіт. Дата підписання акту виконаних робіт - 05.06.2008, а отже штраф нараховується з 11.06.2008.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік щодо стягнення неустойки. Позивач звернувся до суду 10.09.09, а отже, нарахований позивачем штраф за період з 11.06.08 по 10.09.08 є таким, що не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що сума штрафу за договором № 36 за період з 10.09.08 по 10.12.08 ( за 6 місяців не враховуючи період за який минув строк позовної давності), враховуючи вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір штрафу обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ становить (178 928,65 х (24x87)7(366x100) = 10207,73 грн.

Судом першої інстанції було нараховано відповідачу 28 679,62 гривень пені за договором № 80 виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки нарахування пені за кожен день просрочки п. 8.3 договору №80 не передбачено.

Твердження господарського суду міста Києва, що датою початку нарахування штрафу згідно п. 8.3 договору № 80 необхідно вважати 18.04.09, оскільки саме з цієї дати у відповідача виникла заборгованість не заслуговують на увагу. При цьому колегія враховує, що згідно п. 3.3 договору № 80 строк оплати товару протягом 3 банківських днів з моменту поставки і підписання акту виконаних робіт. Дата підписання акту виконаних робіт - 16.09.2008, а отже штраф нараховується з 19.09.2008.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що сума пені за договором № 80 враховуючи суму боргу на яку нараховується пеня ( 242980,11 грн.), подвійну облікову ставку НБУ 20,50% (станом на 19.09.2008 р.), становить (242 980,11 х 20,50)/(366х100) = 136,10 грн.

          Стосовно нараховування судом першої інстанції суми штрафу у розмірі 16370,23 грн. за договором № 185, слід зазначити наступне.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що датою початку нарахування штрафу згідно п. 8.2 договору № 185 необхідно вважати 12.09.08. оскільки саме з цієї дати у відповідача виникла заборгованість. Колегія враховує, що п. 3.3 договору № 185 передбачає строк оплати товару протягом одного календарного місяця з моменту поставки і підписання акту виконаних робіт. Дата підписання акту виконаних робіт - 12.09.2008, а отже штраф нараховується з 12.10.2008.

Відповідно до п. 8.2 договору № 185 у випадку порушення строку оплати покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 10% вартості договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що розмір штрафу за договором № 185 враховуючи вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суму боргу , період з 12.10.2008року по 12.04.2008 року, подвійну облікова ставка НБУ - 24 %, становить 104 269,41 х (24х183)/(365х100) = 12 546,61 грн.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 2 ст.233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

За таких обставин, колегія вважає, що розмір штрафу за договорами № 36 та договору № 185 слід зменшити та стягнути з відповідача 22 754, 34 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, погодившись з доводами скаржника, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: по договору № 36 від 18.02.2008 непогашена заборгованість в сумі 178 928.65 гри., інфляційні втрати в сумі 16 103.58 грн., 10207,73 грн. штрафу: по договору № 80 від 26.03.2008 - непогашена заборгованість в сумі 242 980,11 грн., інфляційні втрати в сумі 20410,33 грн. та 3% річних в сумі 3 594,77 грн., 136,10 грн. пені; по договору № 185 від 16.06.2008 непогашена заборгованість в сумі 104 269,41 грн., інфляційні втрати в сумі 6 881.78 грн. та 12546,61 грн. штрафу.

Також, відповідач просив здійснити відстрочення рішення суду строком на 12 місяців, посилаючись на неможливість виконати свої боргові зобов'язання як перед позивачем, так і перед іншими контрагентами з огляду на світову фінансову кризу та інфляційні процеси у економіці держави.

Відповідно до ст. 121 ГПК України визначає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити

Згідно п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України" від 12.09.96 р. N 02-5/333, господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання і оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Пункт 1.1. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України" від 12.09.96 р. N 02-5 333. визначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України" від 12.09.96 р. N 02-5/333, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін. їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині стягнення пені та штрафу, апеляційна скарга - задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Автобаза № 1” задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2009 року по справі № 47/419 – змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Автобаза № 1» (код ЄДРПОУ 01268348, місцезнаходження: 03680, м. Київ. вул. Пшенична, буд. 9) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана Трейд» (код ЄДРПОУ 33097767, місцезнаходження: 02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5/7) заборгованість в сумі 526 178 (п'ятсот двадцять шість тисяч сто сімдесят вісім) гри. 17 коп., інфляційні втрати - 43 395 (сорок три тисячі триста дев'яносто п'ять) гри. 69 коп., 3% річних в сумі 3 594 (три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 77 коп., пені -136 (сто тридцять шість) грн. 10 коп., штрафу – 22 890 (двадцять дві тисяч вісімсот дев’яносто) грн. 44 коп., а також 5961 (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят одна ) грн.. 95 коп. державного мита за подачу позовної заяви, 118 (сто вісімнадцять ) грн.. 00 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана Трейд» (код ЄДРПОУ 33097767, місцезнаходження: 02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5/7) на користь Закритого акціонерного товариства «Автобаза № 1» (код ЄДРПОУ 01268348, місцезнаходження: 03680, м. Київ. вул. Пшенична, буд. 9) 4437(чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн. 91 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.”

3. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ          

4.Матеріали справи №47/419 повернути до господарського суду міста Києва.          

Головуючий суддя                                                                      

Судді