Постанова № 9131717, 15.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2010                                                                                           № 35/239

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача:           Островська О.С. – представник за дов.

від відповідача:           Зацерковний В.В. – представник за дов.,

Панчоха О.С. представник – за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "М"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2010

у справі № 35/239 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Торговий дім "М"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір"я"

про                                                   стягнення 659451,34 грн.

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 № 01-23/2/8, у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, введено до складу судової колегії: замість судді Тищенко А.І. суддю Коршун Н.М. для розгляду справи № 35/239.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „М” (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір’я” (відповідач), згідно резолютивної частини ухвали провадження у справі № 35/239 було зупинено, зобов’язано сторони повідомити про результат розгляду касаційної скарги у справі № 40/261 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „М” та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, яка розглядається Вищим господарським судом України.

Одночасно в мотивувальній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239 відмовлено позивачу в задоволенні заяви останнього про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову та накласти арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Сузір’я”.

Ухвала суду в частині відмови в задоволенні заяви позивача про накладення арешту на майно відповідача мотивована тим, що положення частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України встановлює застосування одного з засобів забезпечення позову або арешт на майно, або на грошові суми. Одночасне застосування вказаних заходів забезпечення позову не передбачено чинним законодавством України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2009 № 35/239 вжито заходів до забезпечення позову, а саме накладено арешт на кошти відповідача у розмірі 911963,54 грн., яка на даний момент є чинною та була пред’явлена позивачем до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві для подальшого виконання, а отже, суд першої інстанції вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „М” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239, вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Сузір’я” , перелік якого визначений в додатку до Акту опису й арешту майна Серії АА № 054862 від 26.01.2010.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час виконання ухвали господарського суду про накладення арешту на грошові кошти з’ясовано відсутність коштів на рахунках відповідача, а тому позивач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, не забезпечить можливості виконання рішення господарського суду у цій справі, проте позивачем отримана інформація про наявність у відповідача майна, накладення арешту на яке могло б частково забезпечити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Торговий дім „М” без задоволення.

Відповідач у відзиві, зокрема, зазначив, що суд встановив відсутність доказів в обґрунтування заявленого способу забезпечення позову, що є обов’язковим в силу приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „М” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір’я” (відповідач) про стягнення 659451,34 грн., в тому числі орендної плати у розмірі 586819,68 грн. за період з січня по грудень 2008 року включно та пені в розмірі 72641,66 грн. за договором оренди № 6509/5 від 29.11.2003, права орендодавця за яким позивач набув згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 12.12.2007.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог у зв’язку з тим, що порушення грошового зобов’язання продовжує існувати, позивач просив стягнути з відповідача 831327,88 грн. орендної плати за період з січня 2008 року по травень 2009 року (включно), та пеню в розмірі 71490,37 грн., а всього 902817,37 грн., а також судові витрати.

07.07.2009 у зв’язку з тим, що відповідач тривалий час ухиляється від сплати орендної плати за Договором оренди № 6509/5 від 29.11.2003 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 911963,54 грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Сузір’я”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2009 у справі № 35/239 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „М” про вжиття заходів забезпечення позову; накладено арешт на кошти відповідача в розмірі 911963,54 грн. на будь-якому рахунку, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Сузір’я” (адреса: 01034, м.Київ, вул.. Пушкінська, 2-4/7, рах. № 260084160 в АКБ „Легбанк” м.Києва, МФО 300056, рах. № 260063211000, № 260623311000, № 260053111000, № 260043011000 в АБ „Старокиївський банк” у м.Києві, МФО 321477, код ЄДРПОУ 19033930).

Постановою державного виконавця Журавльова Руслана Олександровича від 01.12.2009 відповідно до пункту 8 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва № 35/239 виданій 17.07.2009 про накладення арешту на кошти відповідача в розмірі 911963,54 грн. на будь-якому рахунку, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „Сузір’я” (адреса: 01034, м.Київ, вул. Пушкінська, 2-4/7, рах. № 260084160 в АКБ „Легбанк” м.Києва, МФО 300056, рах. № 260063211000, № 260623311000, № 260053111000, № 260043011000 в АБ „Старокиївський банк” у м.Києві, МФО 321477, код ЄДРПОУ 19033930) закінчено.

Державним виконавцем у даній постанові встановлено, що на рах. № 260084160 в АКБ „Легбанк” м. Києва, МФО 300056, накладено арешт, станом на 10.11.2009 кошти на рахунку відсутні; на рах. № 260063211000, № 260623211000, № 260053111000, № 260043011000 в АБ „Старокиївський банк” у м. Києві, МФО 321477 накладено арешт, залишок коштів на рахунках становив 859,16 грн.

У зв’язку з вищевикладеними обставинами щодо відсутності у відповідача грошових коштів позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Сузір’я”, перелік якого визначений у додатку до Акту опису й арешту майна серії АА № 054862 від 26.01.2010 (акт додається).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 № 31/563-30/57 розірвано договір оренди нежилих приміщень № 6509/5 від 29.11.2003 та виселено ТОВ „Сузір’я” з нежилих приміщень загальною площею 444,9 кв.м, що орендувалися за даним договором по вул. Пушкінській № 2-4/7, літ. А в м.Києві.

Акт опису та арешту майна серія АА № 054862 складено при примусовому виконані наказу господарського суду № 31/563-30/57.

Як зазначено в пункті 9 роз’яснення Вищого господарського суду України від 23.08.1994 N 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 N 04-5/609, та рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2008 N 04-5/277) форма процесуального документа, який приймається за наслідками розгляду питання про забезпечення позову, не ставиться у залежність від вирішення такого питання по суті, а тому як прийняття вимог заявника щодо вжиття заходів до забезпечення позову, так і відхилення таких вимог повинно оформлюватися ухвалою господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239 в резолютивної частини ухвали зазначено про зупинення провадження у справі № 35/239.

В мотивувальній частині зазначеної ухвали суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, мотивуючи відмову тим, що положення частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України встановлює застосування одного з заходів забезпечення позову або арешт на майно, або на грошові суми, одночасне застосування вказаних заходів забезпечення позову не передбачено чинним законодавством України, та оскільки 17.07.2009 Господарським судом міста Києва було прийнято ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 911963,54 грн., яка станом на час розгляду у суді є чинною, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Колегія суддів не погоджується з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239 в частині відмови в задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, виходячи з наступного.

Інститут забезпечення позову в господарському процесуальному законодавстві полягає у вжитті заходів, за допомоги яких у подальшому гарантується виконання судового рішення.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи до забезпечення позову, а саме позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” заявник повинен з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вказано в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначено в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Ухвалою господарського суду у даній справі було задоволено заяву позивача та накладено арешт на грошові кошти відповідача на суму позову, отже, застосування заходів забезпечення позову було визнано обґрунтованим.

Вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовних вимог.

Так, у позові про стягнення коштів арешт на майно потрібно застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів в сумі 902817,37 грн., в тому числі 831327,88 грн. несплаченої орендної платі протягом періоду з січня 2008 року по травень 2009 року, 71490,37 грн. пені.

Позивач при обґрунтуванні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно надав суду докази відсутності коштів на рахунках відповідача.

Ухвала про забезпечення позову з урахуванням пункту 2 частини другої статті 3 Закону України „Про виконавче провадження” має статус виконавчого документа.

Відповідно до пункту 8 стаття 37 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 38 Закону України „Про виконавче провадження” у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2009 у справі № 35/239 про накладення арешту на кошти відповідача було закінчено на підставі пункту 8 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження”, а тому за даних обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо одночасного застосування таких засобів до забезпечення позову, як арешт на грошові кошти і на майно.

Оскільки інститут забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, колегія суддів вважає, що за наведених позивачем обставин існує реальна загроза, що невжиття таких заходів утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, отже, колегія суддів вважає, що заява про накладення арешту на майно відповідача у даній справі підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 підлягає зміні, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „М” підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „М” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239 задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239 змінити.

Доповнити ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239 пунктами 3, 4 наступного змісту:

„3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „М” про накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Сузір’я”, перелік якого визначений в Додатку до Акту опису й арешту майна серії АА № 054862 від 26.01.2010 задовольнити.

4. Накласти арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Сузір’я”, перелік якого визначений в Додатку до Акту опису й арешту майна серії АА № 054862 від 26.01.2010.”

Пункт 3 ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 35/239 вважати пунктом 5.

Матеріали справи № 35/239 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді