Постанова № 9217669, 21.04.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.04.2010 р.                                                             справа №12/140

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача:

від третіх осіб:

від прокурора:не з"явився,

не з"явились

Пономарьов А.О., посвідчення № 2644

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

та

подання Регіонального відділення Фонду державного майна України в Кіровоградській області м.Кіровоград

Прокурора Донецької області

на рішення

господарського суду Донецької області

від25.12.2009 року

по справі№12/140

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України в Кіровоградській області м.Кіровоград

до

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

за участюЗакритого акціонерного товариства "Енерговугілля" м.Донецьк

1.Державної холдингової компанії «Олександріявугілля»,

м. Олександрія, Кіровоградська область

2.Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ

Прокурора Кіровоградської області м.Кіровоград

Прокурора Донецької області м.Донецьк

провитребування майна та стягнення 1999860,60грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.12.2009 року у справі № 12/140 відмовлено у задоволенні позивних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м. Кіровоград до Закритого акціонерного товариства „Енерговугілля” м. Донецьк про стягнення 1999860,60грн. орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені та неустойки.

Припинено провадження у справі в частині вимог про зобов’язання Закритого акціонерного товариства „Енерговугілля” м. Донецьк повернути (шляхом підписання акту приймання-передачі) об’єкт оренди –цілісний майновий комплекс Олександрійської ТЕЦ №3 ДХК „Олександріявугілля”, який розташований в сел. Димитрове м. Олександрія, до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, на баланс Державного підприємства „Трест „Олександріярозрізобуд”.

Рішення суду першої інстанції, мотивується тим, що , насамперед , укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства № 16-59 від 23.04.2004р. є нікчемним , в зв’язку з чим , на думку суду , Позивач та Відповідач не набували статусу кредитора і боржника відповідно за грошовими зобов’язаннями, передбаченими умовами договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства № 16-59 від 23.04.2004р.

За висновками суду , відсутність належних правових підстав для виникнення грошових зобов’язань у Відповідача зумовлює об’єктивну відсутність у Позивача прав вимагати їх примусового виконання і застосування наслідків такого невиконання, і неможливість порушення Відповідачем зазначених відсутніх прав, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволенні позову щодо заявлених вимог.

Щодо припинення провадження у справі в частині вимог Позивача щодо повернення цілісного майнового комплексу , то рішення суду мотивоване наявністю акту приймання передачі від 17.12.2009р., складеним Позивачем, Відповідачем та Міністерством вугільної промисловості України в особі Державного підприємства „Трест«Олександріярозрізобуд», за яким цілісний майновий комплекс було повернуто , а від так , відсутністю предмету спору в цій частині.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якому просить рішення у справі скасувати частково, а саме прийняти нове рішення, яким сягнути з Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля»на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області заборгованість за орендну плату з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 191140,04грн., пеню-18145,36грн., неустойку 449009,98грн., всього: 658295,38грн. в повному обсязі. Вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до поставлення необ’єктивного рішення.

Позивач , заявою № 118-4.5 від 25.03.10р. в порядку ст.22 ГПК України , уточнив вимоги апеляційної скарги, відповідно до якої просить суд прийняти нове рішення , яким стягнути з Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля»на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області заборгованість за орендну плату з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 589815,87грн., пеню –55553,85грн., неустойку 1354490,88грн., всього: 1999860,60грн. в повному обсязі. В іншій частині просить рішення залишити без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, Прокурор Донецької області звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення у справі скасувати частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення 1 999 860,60грн. При цьому, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відносно обов’язковості нотаріального посвідчення договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства № 16-59 від 23.04.04р., оскільки цілісний майновий комплекс, який є в даному випадку предметом оренди за цим договором, не є окремою будівлею чи спорудою, а відтак посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на обов’язкове нотаріальне посвідчення договору оренди цілісного майнового комплексу є необґрунтованим. На думку прокурора, висновки господарського суду Донецької області не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.п. 3, 4 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.

Відповідач, Закрите акціонерне товариство «Енерговугілля»м. Донецьк, відзиву на апеляційну скаргу та подання не надав.

Треті особи , Державна холдингова компанія «Олександріявугілля» м. Олександрія, Кіровоградська область та Міністерство вугільної промисловості України, м. Київ, відзивів або пояснень з приводу заявлених апеляційної скарги та апеляційного подання не надали.

В нинішнє судове засідання представники позивача , відповідача та третіх осіб не з’явились. Поважних причин нез’явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги та подання сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на нез’явлення в судове засідання повноважних представників позивача , відповідача та третіх осіб, достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника прокуратури, судова колегія встановила наступне.

23.04.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Енерговугілля»(орендар) укладено договір оренди № 16-59.

Згідно п.п. 1.1., 10.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Оксандрійська ТЕЦ № 3 ДХК «Олександріявугілля», яке розміщено за адресою: 28040, м. Олександрія, сел. Димитрове. Строк дії до 22.04.2009р. Склад і вартість майна визначено відповідно до наведеного акту оцінки, протоколу про результать інвентаризації та балансу підприємства, складеного станом на 31.03.2004р. вартість якого становить 16718,00грн.

Відповідно до розділу 3 вищенаведеного договору на Закрите акціонерне товариство «Енерговугілля»покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної згідно розрахунку на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць оренди - березень –становить 69615,69 грн.), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, та перераховується щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Зобов’язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової оплати в розмірі місячної орендної плати, з відповідним коригуванням, що є платежем за останній місяць оренди. Орендар сплачує авансову оплату протягом 10 днів з моменту підписання договору та в цей же термін надає Орендодавцю копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Умовами п. 3.5. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Додатковими угодами №№ 1,2,3,4 від 12.11.2004р., 01.08.2007р., 01.02.2009р. сторонами внесені істотні зміни до договору оренди, щодо розміру орендної плати та строку її дії, пов’язані із визначенням ставки оренди за базовий місяць.

З 14.08.2009р. сторонами розпочато процедуру повернення цілісного майнового комплексу з оренди на підставі наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області від 25.03.2009р. №53 , від 31.03.2009р. №60, від 15.04.2009р. №80, від 28.05.2009р. №131 та протоколів розгляду результатів інвентаризації основних засобів на 31.03.2009р., затверджених (проколів) у подальшому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області від 08.05.2009р. №107, листа № 85 від 14.08.2009р.

20.07.2009р. Наказом Міністерства вугільної промисловості України №292 від Позивача до сфери управління Міністерства на баланс Державного підприємства „Трест „Олександріярозрізобуд” прийнято державне майно –перелік цілісних майнових комплексів, у тому числі –і об’єкт оренди за договором № 16-59 від 23.04.2004р.

17.12.2009р. Орендарем, Орендодавцем та Міністерством вугільної промисловості України в особі Державного підприємства „Трест „Олександріярозрізобуд” складений акт приймання-передачі державного майна відповідно до матеріалів інвентаризації станом на 31.03.2009р., згідно якого Відповідач передав Позивачу, а той, в свою чергу, - до сфери управління Міністерства цілісний майновий комплекс Олександрійської ТЕЦ №3 ДХК „Олександріявугілля”.

У зв’язку із неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди, які виникли в перебігу дії його строку, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення заборгованості по орендній платі, яка станом на 20.09.2009р. склала 588102,85грн. з урахуванням індексу інфляції, пені в сумі 55553,85грн., 3% річних в сумі 1713,02грн., штрафу –1354490,88грн., та повернення орендованого майна.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи представника прокуратури , що був присутній в судовому засіданні , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та подання прокурора, та часткову не відповідність, в частині відмови у стягненні заборгованості з орендної плати , індексу інфляції , 3% на рік та штрафу, оскарженого судового акту зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи , спірне майно відноситься до державної власності, тому орендні правовідносини щодо нього врегульовані Законом України “Про оренду державного та комунального майна ” , Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів та правочинів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Вимоги позивача , як майнові так і не майнові , ґрунтуються на договорі оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства № 16-59 від 23.04.2004р.

За приписами ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір є видом правочину, та має відповідати загальним вимогам чинності правочину, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, у тому числі –щодо вчинення у формі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції , предметом оренди за договором № 16-59 від 23.04.2004р. є цілісний майновий комплекс Олександрійської ТЕЦ №3 ДХК „Олександріявугілля”.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами ст. 208 цього ж Кодексу у письмовій формі належить вчиняти : 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

За вимогами ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

При цьому , за приписами ч. 1 ст.210 цього ж Кодексу правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як про це вже було позначено вище , спірне майно відноситься до державної власності, тому правовідносини щодо нього повинні вирішувати з врахуванням приписів Закону України “Про оренду державного та комунального майна ”.

Так , відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч. 1 ст. 4 цього Закону об'єктами оренди є, зокрема, цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць).

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання спірного правочину у вигляді договору оренди № 16-59 від 23.04.2004р. цілісного майнового комплексу нікчемним з наступних підстав.

По - перше , відповідно до положень ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

При цьому , цілісним майновим комплексом, за приписами ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання, а не підприємство як єдиний майновий комплекс, як це позначено в ст. 191 ЦК України.

Таким чином , суд першої інстанції вірно встановивши статус спірного майна як цілісний майновий комплекс, дійшов хибного висновку щодо тотожності понять єдиного майнового комплексу та цілісного майнового комплексу.

По-друге, згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеними, якщо між сторонами в передбачених законом порядку і формі досягнута угода за всіма його істотними умовами. Істотними є умови, визнані такими згідно із законом або необхідні для договорів даного виду.

Статтею 12 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості зі всіма істотними умовами і підписання сторонами тексту договору. Істотні умови для договорів оренди державного та комунального майна визначені ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За таких обставин , судова колегія дійшла до висновку , що зміст спірного Договору не суперечить актам цивільного законодавства, чинний на момент його укладання, волевиявлення учасників угоди було вільним, угода відбулась у формі, встановленій законом, та була спрямована на реальне настання правових наслідків.

При цьому , судова колегія вважає невірним застосування судом першої інстанції в даному випадку положень ст. ст. 793 та 794 Цивільного кодексу України, оскільки їх зміст стосується будівель або інших капітальних споруд, а до складу цілісного майнового комплексу , як про це було позначено вище , входить майно , яке віднесено , відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», котрий в даному випадку є спеціальним нормативним актом , до іншої категорії об’єктів оренди (найму). Посилання ж суду першої інстанції на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 09.09.2008р. (а.с.а.с.222-225) , судова колегія вважає в даному випадку недоцільним та необґрунтованим , оскільки предметом означеного спору є саме будівля колишньої насосної станції , а не цілісний майновий комплекс.

Відповідно до статей 2, 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України , зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Дана норма кореспондує з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України .

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України унормовує, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов‘язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом , іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України ( 436-15 ) визначено , що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 вказаного Закону передбачає, що розмір пені, визначений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи , Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 589815,87грн., пені - 55553,85грн., неустойки –1354490,88грн. , всього : 1999860,6грн.

Розділом 3 спірного Договору оренди визначені умови виконання грошових зобов’язань відповідачем.

Так, умовами п. 3.5 Договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

У поясненнях № 412-02/10 від 04.12.09р. до позовної заяви відповідач , ЗАТ «Енерговугілля» вимоги Фонду щодо сплати орендної плати за період з січня 2009року по березень 2009року з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 589815,87грн. та нараховану пеню в сумі 55553,85грн. визнав повністю. Судова колегія приймає до уваги ці обставини.

З урахуванням вищенаведеного , судова колегія дійшла до висновку про задоволення вимог позивача , Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м. Кіровоград, щодо стягнення з відповідача , Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля», м. Донецьк, орендної плати за період з січня 2009року по березень 2009року з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 589815,87грн. та нараховану пеню в сумі 55553,85грн.

Щодо сплати нарахованої неустойки в сумі 1354490,88грн. , то судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено , що виконання зобов’язання може забезпечуватися , зокрема , неустойкою.

Неустойкою ( штрафом, пенею) , згідно ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума , яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ст. 785 цього ж Кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За умовами п. 2.4 Договору оренди цілісного майнового комплексу № 16-59 від 23.04.04р. вартість майна Підприємства , яке Орендар повертає Орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець), визначається на підставі передавального балансу Підприємства та акта оцінки , складеного за даними інвентаризаційної на момент припинення дії цього Договору, звіреного з актом приймання-передачі Підприємства в оренду.

Тобто , як про це вірно зазначено відповідачем , підписання акту приймання передачі майна передує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендованого підприємства . Однак , такий акт позивачем вчасно узгоджений та підписаний не був , що не спростовано самим позивачем. До того ж , з матеріалів справи та умов спірного договору оренди вбачається , що відповідач не мав ні можливості, ані обов’язку щодо самостійного складання такого акту оцінки, натомість, цей акт з простроченням був узгоджений Позивачем та скерований відповідачу для повернення майна. Окрім цього, в цей же період часу відбулась заміна уповноваженого управляти об’єктом оренди державного органу. Внаслідок цього, повернення майна відбулося не позивачу , а третій особі. Таким чином , судова колегія дійшла до висновку про відсутність вини відповідача щодо невчасного повернення орендованого цілісного майнового комплексу.

Крім того , в силу ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі..

Враховуючи вищевикладене , а також те, що сторони не обумовили в письмовій формі порядок та умови забезпечення виконання зобов'язання щодо своєчасного повернення орендарем об’єкту оренди, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в сумі 1354490,88грн. судова колегія вважає необґрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню.

Як про це вже було позначено вище , окрім майнових вимог , позивачем було заявлено вимогу про зобов’язання відповідача повернути об’єкт оренди –цілісний майновий комплекс ТЕЦ № 3 ДХК «Олександріявугілля», який розташований в сел.. Димитрове м.Олександрія , до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України , на баланс державного підприємства «Трест «Олександріярозрізобуд».

З матеріалів справи вбачається , та як вірно було встановлено судом першої інстанції, 17.12.2009р. за актом приймання передачі, складеним Позивачем, Відповідачем та Міністерством вугільної промисловості України в особі Державного підприємства „Трест „Олександріярозрізобуд”, цілісний майновий комплекс було повернуто.

У судовому засіданні 22.12.2009р. представник Позивача повідомив про відсутність претензій щодо повноти повернення Відповідачем майна цілісного майнового комплексу згідно вказаного акту приймання-передачі.

За таких обставин , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо усунення існування предмету спору в цій частині.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у такому випадку провадження в частині вимог про розірвання договору і повернення об’єкту оренди підлягає припиненню.

Рішення суду першої інстанції в цій частині судова колегія вважає обґрунтованим та законним .

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата державного мита за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Крім того , на відповідача також покладаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі частково відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надані заява та подання про перевірку рішення є підставою для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 91, 99,101,103 , 104, 105 Господарського процесуального кодексу України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м. Кіровоград на рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2009р. у справі № 12/140 задовольнити частково.

Апеляційне подання Прокурора Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2009р. у справі № 12/140 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2009р. у справі № 12/140 скасувати частково .

Частково задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м. Кіровоград про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля», м. Донецьк 1999860,60грн. орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені та неустойки.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля»м. Донецьк на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м. Кіровоград ( отримувач – УДК у м.Кіровограді, банк- ГУДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016, Ідентифікаційний код –24145329, рахунок № 31118092700002, код платежу - 22080100) орендну плату з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 589815,87грн. , пеню в сумі 55553,85грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Енерговугілля” м. Донецьк (ідентифікаційний код 32515954) в доход державного бюджету 85грн. та 6453,70грн. державного мита за подання позовної заяви , 3269,35грн.- за подання апеляційної скарги та подання , та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 21.04.10р.

Головуючий          

Судді:          

Вик.Р.Н.

Надруковано: 9 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

5.ГСДО

6-7. 3 особам

8-9. прокуратурі