Рішення № 9217116, 22.04.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2010 р.Справа № 14/43-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" смт. Чемерівці

про стягнення 17 209,55 грн. пені, 30% річних в сумі 25 156,31 грн., 11 953,72 грн. інфляційних, 195838,26 грн. штрафу, 25 000 грн. адвокатських послуг

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Оболонь-Агро”, смт. Чемерівці Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”, м. Київ

про визнання договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №2 від 26.03.2009 р. недійсним.

Суддя Гладюк Ю. В.

Представники сторін:

позивача: Грищенко О.М. –за довіреністю від 02.12.2009 р.

відповідача: Марків О.П. –за дорученням від 27.01.2010 р.

З перервою в судовому засіданні.

Суть спору: Позивач згідно зменшених позовних вимог просить стягнути з відповідача 17 209,55 грн. пені, 30% річних в сумі 25 156,31 грн., 11 953,72 грн. інфляційних, 195838,26 грн. штрафу, 25 000 грн. адвокатських послуг, зазначає що вказані нарахування здійснені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №2 від 26.03.2009 р.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом до суду та просить визнати договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №2 від 26.03.2009 р. недійсним. Зокрема наголошує, що в додатку № 1 до вказаного договору відсутні посилання на строк виконання даного договору в частині передачі товару. Позивачем передано відповідачу товар не в повній мірі, чим грубо порушено умови договору. Також первісний відповідач стверджує, що на нього покладено сплату непропорційно великих розмірів штрафних санкцій, при чому для первісного позивача аналогічного розміру штрафних санкцій не встановлено та не передбачено, чим порушено п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Первісний позивач у запереченнях на зустрічний позов вважає доводи викладені у зустрічному позові безпідставними та не обґрунтованими. Так зазначає, що, відповідно до частини 2 ст. 267 ГК України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Таким чином сторони не визначили порядок поставки товарів та його строків, адже на момент укладення даного додатку до договору сторони не мали потреби та можливість проведення поставок. В тому числі й сам первісний відповідач не наполягав на зазначені конкретно строків поставок товару, адже не знав коли йому необхідно буде в подальшому використовувати придбаний товар.

Товар відвантажувався на вимогу відповідача, в порядку п. 3.1. договору, на підставі видаткових накладних. Видаткові накладні, в порядку норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", виписувались згідно виданих відповідачем довіреностей. Асортимент товару, його кількість та найменування, що визначені у виданих довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача у повному обсязі співпадає із видатковими накладними на відпуск товару. Тобто сам первісний відповідач у зв'язку із власною господарською діяльністю визначав необхідність здійснення поставок товару, видаючи довіреності, що по суті є "замовлення" щодо поставки товару в найближчі терміни.

Таким чином первісний позивач вважає, що не є підставою для визнання договору недійсним порушення термінів поставки товару, що не обумовлено сторонами при укладені певного договору, в порядку ст. ст. 627, 628 ЦК України, а також коли одна із сторін даного договору сама визначає потреби у його поставці.

Враховуючи викладене, первісний позивач просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Розглядом матеріали справи судом встановлено наступне.

26.03.2009р. між сторонами укладено договір № 2 купівлі–продажу товару на умовах відстрочення платежу, згідно умов якого асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід’ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

За умовами договору оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується відповідачем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору, 80% від вартості товару оплачується відповідачем в строк до 20.10.2009 р. (пункт 5.3).

Відповідно до договору, додатку №1 до нього та видаткової накладної №РН-ХМ00002 від 06.04.2009 р., згідно довіреності №99 від 06.04.2009 р., відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1325591,34 грн.

У визначений строк відповідач в порушення умов договору не оплатив вартість отриманого товару у повному обсязі. Станом на 15.12.2009 р. заборгованість становила 320473,07 грн. На день прийняття рішення наявна заборгованість була погашена відповідачем.

Однак, у зв’язку з несвоєчасним виконанням зобов’язання, відповідно до п.п. 8.2, 8.4, 8.6 Договору, ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано пеню за період з 21.10.2009р. по 05.01.2010р. в сумі 17209,55 грн., 15% штрафу в розмірі 195838,26 грн., 30% річних в сумі 25156,310 грн. та втрат від інфляції за період з жовтня 2009 р. по грудень 2009 р. включно, в сумі 11953,72 грн.

Згідно договору про надання правової допомоги від 02.12.2009р., акту здачі приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 15.12.2009р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, наказу № 5 від 08.01.2008р. та платіжного доручення № 2884 від 09.12.2009р. позивач просить суд стягнути з відповідача 25000 грн. адвокатських витрат.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені їх представниками пояснення та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Таким чином позивачем правомірно нараховано пеню за період з 21.10.2009р. по 05.01.2010р. в сумі 17209,55 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що відповідачем проведено остаточний розрахунок лише у січні 2010 року, позивач правомірно нарахував за цей період відповідальність в вигляді інфляції та річних. Однак нарахування індексу інфляції повинно здійснюватись за період листопад-грудень 2009 р., оскільки прострочення наступило з 20.10.2009 р. При визначені розміру інфляційних втрат судом враховуються положення листа ВСУ від 03.04.1997 р., в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця. Таким чином сума інфляційних нарахувань становить 7674,46 грн. В стягненні 4279,26 грн. нарахованих інфляційних втрат належить відмовити.

Нарахування 30% річних в сумі 25156,31 грн. передбачено умовами договору, підтверджується розрахунком та відповідає фактичним обставинам справи. А тому вказана сума підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 8.1.,8.3 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За несплату або несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи те, що сторонами визначено у п. 8.4 договору сплату 20 % штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 195838 грн. штрафу.

Вирішуючи питання відшкодування судових витрат, зокрема витрат за послуги адвоката судом враховується наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно статті 2 Закону України "Про адвокатуру", адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати саме адвокату за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником. При цьому слід враховувати, що особа-адвокат може надавити юридичні послуги не лише як адвокат, а й як фахівець в галузі права.

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів йому не надавались адвокатські послуги. Зокрема договір про надання правової допомоги від 02.12.2009р. укладений не з адвокатом, а ТзОВ „Незалежна юридична компанія”. Предметом даного договору є надання правової допомоги. Оплата також проведена 09.02.2009р. за надані правові послуги, одержувач коштів - ТзОВ „Незалежна юридична компанія”. Адвокат Бонтлаб В.В., на якого посилається позивач в позовній заяві, в судових засіданнях участі не приймав.

Отже правових підстав для відшкодування витрат за надану правову допомогу у суду немає.

Решта судових витрат, відповідно до ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Вирішуючи зустрічний позов суд враховує таке. 26 березня 2009 року між ТОВ „Триденна Агро" та ТОВ "Оболонь-Агро" був укладений Договір №2 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 10.2. даного договору, всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.

Зі змісту договору вбачається, що між сторонами було досягнуто згоду зі всіх положень та умов договору. Про це також свідчить стан його виконання сторонами. За таких обставин доводи відповідача про недійсність правочину в зв’язку з недодержанням в момент вчинення такого правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, судом відхиляються.

Враховуючи викладене зустрічний позов задоволенню не підлягає. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь-Агро".

Керуючись ст.ст. 173, ст.175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" смт. Чемерівці про стягнення 17 209,55 грн. пені, 30% річних в сумі 25 156,31 грн., 11 953,72 грн. інфляційних, 195838,26 грн. штрафу, 25 000 грн. адвокатських послуг задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Оболонь-Агро” (смт. Чемерівці, вул. Миру, 6, код 34222628) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321) 17 209,55 грн. пені, 30% річних в сумі 25 156,31 грн., 7674,46 грн. інфляційних, 195838,26 грн. штрафу, а також 2458,79 грн. витрат по оплаті державного мита та 231,96 грн. витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

                              Суддя