Рішення № 9216983, 06.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р. Справа № 57/54-10

вх. № 2634/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Волчєнок І.В., директор, на підставі рішення № 8 від 26.02.2009 р.;

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК Центрсоюз", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ «УПТК Центрсоюз» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (відповідача) про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення літ. «А-2» з надбудовою та прибудовою під магазин продовольчих товарів з офісом загальною площею 3200,5 м2, розташовану по пр. Гагаріна, 10/1 в м. Харкові та вважати їх введеними в експлуатацію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 березня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06 квітня 2010 р. о 10:15 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 22 лютого 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1,2,6-30, та 2-го поверху 1-25 в нежитловій будівлі «А-2» загальною площею 908,7 кв.м. та нежитлових приміщень 1- го поверху № 1-3,1-4,1-4а, 1-5 загальною площею 69,6 кв.м. в літ. «А-2», розміщених за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 10/1 на підставі договорів купівлі-продажу від 31 серпня 2006 року та від 21 січня 2008 року, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Погрібною С.В. за реєстр. №№ 633,173. На підставі чого, позивачу видано витяги КП «Харківське міське БТІ № 11764425 від 07.09.2006 року та № 18376940 від 04.04.2008 року.

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради Харківської області 5 скликання від 21.02.2007 року № 12/07 «Про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та експлуатації об’єктів» та рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 року № 131/07 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об’єктів» Товариству з обмеженою відповідальністю «УПТК Центросоюз» (позивачу) надано в оренду земельну ділянку по пр. Гагаріна, 10/1, загальною площею 0,0869 Га для реконструкції нежитлових приміщень літ «А-2» з надбудовою під магазин продовольчих товарів з офісом. На виконання вказаних рішень 29.11.2007 року між Харківською міською радою (відповідачем) та ТОВ «УПТК Центрсоюз» укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0869 га розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 10/1.

ХОСУ «Держінвестекспертиза» видано висновок комплексної державної експертизи № 72-08(635-07) від 08.02.2008 року про погодження «Робочого проекту «Реконструкція нежитлових приміщень в літ «А-2» з надбудовою та прибудовою під магазин продовольчих товарів з офісом по пр. Гагаріна, 10/1 в м. Харкові» та надано позитивний висновок вказаного робочого проекту.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області позивачу був виданий дозвіл № 08/014 від 25.02.2008року на виконання будівельних робіт на реконструкцію нежитлових приміщень літ. «А-2» з надбудовою та прибудовою під магазин продовольчих товарів з офісом по пр. Гагаріна, 10/1 в м. Харкові.

Позивачем було особисто, з дотриманням будівельних норм та правил, за рахунок власних коштів, з метою здійснення господарської діяльності та для задоволення власних потреб, здійснено реконструкцію нежитлових приміщень літ. «А-2» з надбудовою та прибудовою під магазин продовольчих товарів з офісом по пр. Гагаріна, 10/1 в м. Харкові.

Вказана реконструкція здійснювалась відповідно до вимог містобудівного та земельного законодавства України, а саме на орендованій земельній ділянці, за згодою орендодавця землі -Харківської міської ради.

До того ж відповідність стану будівельних конструкцій відповідає вимогам санітарних, пожежних норм, правил.

Харківським міським бюро технічної інвентаризації проведено технічну інвентаризацію майна, згідно з технічним паспортом за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 10/1 знаходиться, нежитлові приміщення літ. «А-2», загальною площею 3200,5 кв.м.

Функціональне призначення реконструйованого об’єкту нежитлові приміщення з надбудовою та прибудовою під магазин продовольчих товарів з офісом в повній мірі відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та повністю кореспондується з умовами договору оренди землі та рішень Харківської міської ради надання земельних ділянок для вказаних містобудівних потреб.

Таким чином, виконана реконструкція нежитлових приміщень з надбудовою та прибудовою під магазин продовольчих товарів з офісом є таким, що відповідає земельному та містобудівному законодавству України та умовам договору оренди землі.

Таким чином, реконструйоване нерухоме майно відповідає всім державним будівельним, пожежним, санітарно-епідеміологічним нормам і не порушує права інших осіб. Об’єкт будівництва придатний для подальшої експлуатації за призначенням.

На звернення позивача до КП «Харківського міського БТІ» щодо оформлення права власності на вказне реконструйоване майно, КП «Харківське міське БТІ» своїм листом від 15.04.2009 року №1622 КП «Харківське БТІ» відмовило в державній реєстрації права власності, що і стало підставою позивачу для зверення з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров’я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 ст. 376 Циівльного кодексу України, право власності на самовільно збудоване нерухоме майно може бути по рішенню суду визнано за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена для цих цілей, за умови надання земельної ділянки в встановленому порядку під вже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.

Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року є рішення судів , третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна , про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення літ. «А-2» з надбудовою та прибудовою під магазин продовольчих товарів з офісом загальною площею 3200,5 м2, розташовану по пр. Гагаріна, 10/1 в м. Харкові та вважати їх введеними в експлуатацію, правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухо ме майно та їх обмежень» та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від )7» лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від «07» лютого 2002 року № 7/5, правовстановлюючими документами, на підставі яких про водиться реєстрація прав власності на нерухоме майно є, в тому числі, рішення суду... про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, відповідно до законодавства України, орган, який проводить дер жавну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний проводити реєст рацію судових рішень про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, ст.ст. 182, 319, 320, 331, 332, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «УПТК Центрсоюз» (код 34392084; 61057 м. Харків, вул. Сумська,17,) право власності на нежитлові приміщення літ. «А-2» з надбудовою та прибудовою під магазин продовольчих товарів з офісом загальною площею 3200,5 м2, розташовану по пр. Гагаріна, 10/1 в м. Харкові та вважати їх введеними в експлуатацію.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення підписано 09 квітня 2010 року

справа № 57/54-10