Ухвала суду № 92166679, 12.10.2020, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5066/20

Провадження 2/362/2480/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2020 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Шевченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лихвар Валентина Андрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», тертя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович,, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3127, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. від 09.09.2020 року та стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.97-98).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду від 07.10.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Лихвар В.А. про забезпечення позову (а.с.71-74).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Лихвар В.А. повторно подав до суду заяву про забезпечення позову, а саме просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса Івано – Франківського міського нотаріального округу Івано – Франківської області Личук Т.В. від 09.09.2020 року за № 3127 у виконавчому проваджені № 63113821, що відкрите приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П.

Заяву про забезпечення позову представник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що постановою у ВП № 63113821 від 24.09.2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника накладено арешт на автомобіль позивача (заявника), а саме: марки «MitsubishiOullander», 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 .

Згідно з актом приймання – передачі від 24.09.2020 року автомобіль марки «MitsubishiOutlander 2008 року випуску» передано на зберігання з подальшим продажем до ДП «СЕТАМ».

Відповідно до інформації з сайту ДП «СЕТАМ»: http//setam.net.ua/ transport/filters/region=26, торги з продажу вищевказаного арештованого автомобіля мають розпочатися 19.10.2020 року отже, в даному випадку є реальна загроза продажу вказано автомобіля, що належить позивачу, ще до початку слухання по справи по суті, що у випадку задоволення позову призведе до неможливості його виконання (а.с.85-88 ).

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3127, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. від 09.09.2020 року щодо стягнення заборгованості за період з 23.06.2020 року по 01.09.2020 року та судові витрати по справі.

Тобто спір виник з приводу виконавчого напису вчинений приватним нотаріусом про стягнення грошових коштів.

14.03.2013 року Васильківським міськрайонним судом Київської області прийнято рішення у справі № 1008/5607/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1209-100/ФКВ-8 від 03 липня 2008 року, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму боргу за кредитним договором № 1209-100/ФКВ-08 від 03.07.2008 року заборгованість по в сумі в сумі 368 247,98 грн., з яких: тіло кредиту 32 298,45 доларів США, що складає 258 161,51 грн. за курсом НБУ, відсотки 13.772,86 доларів США, що складає 110.086,47 грн. за курсом НБУ та судовий збір в сумі 3.219 грн. 00 коп. (а.с.8-9).

Рішенням колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2013 року у справі № 1008/5607/12, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково та рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2013 року скасовано в частині розподілу судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення. Яким стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із кожного на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати в розмірі 1609,5 грн. В іншій частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2013 року залишено без змін. На підставі вказаних судових рішень видано виконавчі листи (а.с.17-23).

Постановою від 23.09.2020 року приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. відкрито виконавче провадження № 63113821 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міськрайонного нотаріального округу Івано – Франківської області Личук Т.В. № 3127 від 09.09.2020 року про стягнення заборгованості за період з 23.06.2020 року по 01.09.2020 року (а.с.28-29).

Як вбачається із постанови від 24.09.2020 року постановою «про опис та арешт майна та коштів боржника» приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. у виконавчому провадженні № 63113821 проведено опис та арешт автомобіля позивача ОСОБА_1 марки «Mitsubishi Oullander», 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 . Автомобіль передано на зберігання Державному підприємству «СЕТАМ» на підставі Акта приймання – передачі від 24.09.2020 року (а.с.24-27).

Відповідно до акту приймання – передачі майна від 24.09.2020 року автомобіль марки «Mitsubishi Oullander» 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 . передано на зберігання Державному підприємству «СЕТАМ» (а.с.30-32).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа № 826/10936/18).

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність зупинення дії виконавчого напису, виданого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано- Франківської області Личук Т.В. від 09.09.2020 року за № 3127 на підставі якого відбувається стягнення заборгованості.

Виконавчий напис є виконавчим документом та виконується в рамках виконавчого провадження № 63113821, що відкрите приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П.

Відтак, зупинення дії виконавчого напису є блокування виконавчого провадження та є підміною рішення суду. Так у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії виконавчого напису, позивачем буде досягнуто мети майбутньої позовної заяви про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню, тобто без вирішення спору по суті.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відхиляючи заяву заявника про вжиття заходів забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 76-78, 149-159, 247, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Лихвар Валентина Андрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», тертя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Текст ухвали виготовлено 12.10.2020 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко