Рішення № 9216663, 29.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2010 р. Справа № 54/16-10

вх. № 538/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ренгевич А.В., дов. № 14/10 від 18.01.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Корпорація "Агросинтез" м. Запоріжжя

до ТОВ "Агрофірма Далакс", смт. Нова Водолага

про стягнення 440012,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Корпорація "Агросинтез", звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - ТОВ "Агрофірма Далакс" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК 180309/14, укладеним між сторонами 18 березня 2009 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 440012,01 грн., з яких 183994,49 грн. - сума основної заборгованості, 144596,69 грн. - штраф, 9023,37 грн. - пеня, 1483,29 грн. - 3% річних, 90233,69 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 6403,96 грн. - індексація ціни товару, 4276,52 грн. - інфляційні. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 01.02.2010р., яку було направлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві (63200, Харківська область, с. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, повернулась до суду, з довідкою поштового відділення "повернуто із сплив строку зберігання".

Відповідно до наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.02.10 р. місцезнаходження відповідача є: 63200, Харківська область, с. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач – ТОВ АФ "Далакс", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 березня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Далакс" був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК180309/14 (надалі - спірний договір), за яким у строки, зумовлені договором, постачальник (позивач) зобов’язався поставити та передати у власність відповідача насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (товар), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 спірного договору сторони передбачили, що найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання свої зобов'язань за спірним договором, поставив відповідачу протягом квітня-червня 2009 року товар на загальну суму 233420,42 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними № А-00000804 від 24.04.2009 року, № А-0001162 від 20.05.2009 року, № А-0001399 від 24.06.2009 року, копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно із п. 2.3 Договору вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціни товару та проценти за користування товарним кредитом. Таким чином вартість договору становить 240994,49 грн. (233420,42 грн. - вартість товару) + 7574,07 грн. - сума відсотків за користування товарним кредитом).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 спірного договору передбачено, що відповідач повинен оплатити за товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, лише частково оплатив отриману продукцію у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в розмірі 183994,49 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК180309/14 станом на час розгляду справи становить 440012,01 грн., у тому числі 183994,49 грн. - сума основної заборгованості, 144596,69 грн. - штраф, 9023,37 грн. - пеня, 1483,29 грн. - 3% річних, 90233,69 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 6403,96 грн. - індексація ціни товару, 4276,52 грн. - інфляційні.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з положеннями ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення основний борг у сумі 183994,49 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони вільні в досягненні домовленостей.

Відповідно до п. 6.5. спірного договору сторони домовились, що у зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися відповідачем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а відповідач зобов'язується сплатити позивачу проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.

Позивачем наданий розрахунок проіндексованої суми, згідно якого сума індексації становить 6403,96 грн., наданий розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

У пункті 8.4. спірного договору, згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення.

Наданий позивачем розрахунок, за яким сума процентів за користування чужими грошовими коштами становить 93 387,93 грн., відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 8.5. спірного договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 (три) роки.

У відповідності до п. 8.2.3. спірного договору сторони визначили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0.05 % від простроченої суми грошового - зобов'язання за кожен день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та відповідно якого належна до сплати сума становить 9338,79 грн.

Також, у спірному договорі сторони визначили, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 144596,69 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 1535,15 грн. та інфляційні втрати у сумі 4428,00 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.

Відповідач не скористалися своїм правом, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань.

Вищевикладене, те що сума заборгованості доведена суду необхідними доказами, дає підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 4400,12 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Далакс" (63200 Харківська обл., Нововодолазький р-н, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 34270137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, п/р 26008976712744 в Запорізькій філії "Перший український міжнародний банк", МФО 313623, код ЄДРПОУ 30345439) 183994,49 грн. основного боргу, 144596,69 грн. штрафу, 9023,37 грн. пені, 90233,69 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 6403,96 грн. індексації ціни товару, 1483,29 грн. - 3% річних, 4276,52 грн. втрат від інфляції, 4400,12 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 06.04.2010 року.