Рішення № 9216656, 30.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2010 р. Справа № 66/28-10

вх. № 1342/4-66

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Трубчанінов С.О., Директор - Ковтун С.Є. відповідача - Сафронова В.І.

розглянувши справу за позовом ПП "Харківський центр промислової електроніки", м. Харків

до ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" в о. Першого Харківського відділення ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер", м. Харків 3-я особа ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер", м. Львів

про розірвання договору та стягнення 73255,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2010 р. було порушено провадження у справі № 66/28-10 за позовом ПП "Харківський центр промислової електроніки" (м. Харків) до ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" в о. Першого Харківського відділення ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" (м. Харків), за участю третьої особи ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер", про розірвання договору банківського рахунку та стягнення з відповідача 73255,00 грн. боргу, 10500,00 грн. витрат за послуги адвоката, 817,55 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та призначено справу до розгляду на 11.03.2010 р. о 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 березня 2010 року в зв'язку з неявкою представника відповідача було відкладено розгляд справи 30 березня 2010 року о 12:30 годині.

Присутній в судовому засіданні 30.03.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду витребувані ухвалою від 11.03.10 р. документи.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.03.2010 р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що 11.04.2008 року між відповідачем та позивачем укладено договір банківського рахунку, відповідно до п.1.1 договору відповідач зобов'язувався відкрити позивачу поточний мультивалютний рахунок № 2600077982 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх правил Банку, а позивач користуватися послугами відповідача та оплачувати їх на умовах, передбачених договором.

29 та 30 січня 2009 року позивачем для перерахування з його поточного рахунку на поточний рахунок МДПП «Сільгосптехніка» в рахунок оплати запчастин та послуг було подано відповідачу два платіжних доручення № 14 та № 15 на 35 000 грн. 00 коп. та 30 000 грн. 00 коп. відповідно., на загальну суму 65 000 грн. 00 коп.

30 січня 2009 року кошти у розмірі 65 000 грн. 00 коп. за поданими позивачем платіжними дорученнями були списані з рахунку позивача про що свідчить відмітка відповідача на зазначених платіжних дорученнях.

При цьому, відповідачем операції з перерахування вказаних грошових коштів, на рахунок отримувача вказаного у платіжних дорученнях призначення належним чином виконані не були, тобто кошти з рахунку позивача № 2600077982 на рахунок МДПП «Сільгосптехніка» перераховані не були. В зв’язку з чим позивач відкликав вищевказані платіжні доручення № 14 від 29.01.2009 року та № 15 від 30.01.2009 року, а зазначені грошові кошти у розмірі 65 000 грн. 00 коп. мали бути повернуті на поточний рахунок позивача.

24 та 30 листопада 2009 року позивачем було подано до відповідача платіжні доручення № 49 на суму 33 392 грн. 00 коп., № 50 на суму 10 600 грн. 00 коп., № 51 на суму 680 грн. 00 коп. та № 53 на суму 20 200 грн. 00 коп. для сплати обов'язкових внесків до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України.

Зазначені операції з перерахування вказаних грошових коштів відповідачем виконані не були, про що свідчать повідомлення про невиконання розрахункового документа №№ 1,2,3,4 від 24.11.2009 р. та від 30.11.2009 р.

Відповідно із п. п. 2.3.1, 2.3.2 договору банківського рахунку від 11.04.2008 р., вимог встановлених п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та виданого на його розвиток п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004 року, відповідач зобов'язаний був здійснити переказ коштів за розрахунковими документами позивача належним чином та у встановлені договором та діючим законодавством України строки.

13.01.2009 р. та 19.01.2009 р. відповідачем були направлені на адресу позивача листи зі змісту яких вбачалось, що відповідачем не виконувались зобов'язання щодо обслуговування поточного рахунку позивача та не проводився перерахунок коштів згідно його платіжних доручень, у зв'язку з тим, що 16.04.2009 р. правлінням Національного банку України була прийнята Постанова № 229 «Про призначення тимчасової адміністрації ВАТ СКБ «Дністер», якою, з метою створення сприятливих умов відновлення фінансового стану банку був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 17.04.2009 р. по 16.10.2009 р. Вказана Постанова прийнята відповідно до статті 75, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Крім того, відповідно до Постанови Правління НБУ від 15.10.2009 р. №617 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ СКБ «Дністер», мораторій на задоволення вимог кредиторів продовжено, шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 17.10.2009 р. до 16.04.2010 р., а отже вимоги позивача щодо вільного користування коштами, знаходяться на його поточному рахунку №2600077982 підлягають задоволенню з моменту відновлення платоспроможності банку.

Статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року N 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Реалізація кредитно-розрахункових відносин у безготівковій формі відбувається шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком, що підтверджується укладеним Договором банківського рахунку від 11.04.2008 року.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що позивачем відкрито саме поточний мультивалютний рахунок.

Статтями 1066-1068 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Предметом договору банківського рахунка є виконання послуг з приводу розрахунково-касового обслуговування, під яким, у відповідності до статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначені послуги, надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Таким чином, Договір банківського рахунку від 11 квітня 2008 року є договором надання послуг і посилання відповідача на те, що його майнові зобов'язання з перерахування грошових коштів згідно виставленого платіжного доручення підпадають під дію мораторію, введеного з 17.04.2009 року, є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки, позивач і відповідач не є кредитором і боржником в розумінні ст. 2 та ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію є обставинами, що виникли внаслідок ведення відповідачем власної господарської діяльності.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені вимоги Договору банківського рахунку від 11 квітня 2008 року, а саме, не виконані розрахункові операції по платіжним дорученням позивача № 14 від 29.01.2009 року, № 15 від 30.01.2009 року, № 50 від 24.11.2009 р., № 49 від 24.11.2009 р., № 51 від 24.11.2009 р. та № 53 від 30.11.2009 року.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи зобов'язання за Договором банківського рахунку від 11 квітня 2008 року відповідачем виконані не були, сума заборгованості у розмірі 65 000 грн. 00 коп. відповідачем не сплачена. За таких обставин враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню Договір банківського рахунку від 11 квітня 2008 року підлягає розірванню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 65 000 грн. 00 коп..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 6305,00 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 1950,00 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 817,55 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Крім того, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та інші витрати пов'язані з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за правову допомогу підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені правозахиснику стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

ВГСУ в Інформаційному листі N 01-8/155 від 13.02.2002 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що відшкодування названих витрат не повинно бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Судом встановлено, що представник позивача Трубчанінінов С.О. в межах наданого Договором від 24.12.2009р. доручення представляв права та законні інтереси відповідача в господарському суді Харківської області.

Сума компенсації правової допомоги в розмірі 10500,00 грн., заявленої до стягнення позивачем з відповідача, не перевищує гранічних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. та є співрозмірною ціні позову.

Позивачем надані докази оплати за правові послуги в сумі 10500,00 грн., а саме: платіжне доручення № 1 від 09.01.2010 р. на суму 10500,00 грн..

Оглянувши документи, які підтверджують надання правової допомоги Трубчанінінов С.О. позивачу, суд дійшов висновку, що покладення на відповідача витрати, пов’язаних з правовою допомогою, наданою позивачу, обгрунтованим та таким, що не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 651 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір банківського рахунку від 11 квітня 2008 року, укладений між Приватним підприємством "Харківський центр промислової електроніки" та Відкритим акціонерним товариством "Селянський комерційний банк "Дністер" в о. Першого Харківського відділення ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер".

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер" в о. Першого Харківського відділення ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" (61002, м. Харків, вул. Червонопрапорна, буд. 6, код ЄДРПОУ 325569, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства "Харківський центр промислової електроніки" (61171, м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 5, кв. 310, код ЄДРПОУ 34467395, р/р 26006053882900 в АКБ "Укрсіббанк" у м. Харків, МФО 351005) 65000,00 грн. боргу, 6305,00 грн. інфляційних нарахувань, 1950,00 грн. 3% річних, 10500,00 грн. витрат за послуги адвоката, 817,55 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 31.03.2010 року.