Рішення № 9210575, 13.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 квітня 2010 р.           Справа 11/49-10

за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Вінницягаз», м. Вінниця

про стягнення 1 278948,16 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача - В. Пількевич за довіреністю № 78/10 від 28.12.2009р.;

від відповідача - О. Бабійчук за довіреністю б/н. від 10.01.2010р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» заборгованості за договором на постачання природного газу № 06/02-2058 від 28.12.2002р. в загальному розмірі 1278948,16 грн., з яких: 1 097854,56 грн. - основний борг; 103933,64 грн. –пеня, 59227,16 грн. –інфляційні нарахування, 17 932,80 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору на постачання природного газу 06/02-2058 від 28.12.2002р. позивачем передано у власність відповідачу протягом січня-грудня 2003 року природний газ на загальну суму 65607922,96 грн.. Свої зобов’язання за договором відповідач виконав частково в сумі 50033988,58 грн.. Таким чином, сума боргу становить 15573934,38 грн..

17.06.2005р. між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору № 06/02-2058 від 28.12.2002р. відповідно до п.п. 1, 2 якої сторони дійшли згоди, що розмір заборгованості відповідача станом на 01.04.2005р. становить 15573934,38 грн. та змінили строки проведення розрахунків за договором шляхом реструктуризації заборгованості на умовах оплати щомісячними рівномірними платежами в сумі 129782,78 грн. починаючи з 01.01.2006р., терміном на 10 років. Згідно графіку погашення заборгованості, станом на 01.01.2010р. відповідач заборгував 1097854,56 грн..

Відповідач у відзиві № 07-15-440 від 09.04.2010р. та його представник в судовому засіданні підтверджує наявність боргу за договором № 06/02-2058 від 28.12.2002р. та визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу. Водночас заперечує проти нарахування позивачем штрафних санкцій посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005р. у справі № 10/176-05 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Вінницягаз». Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача, який діє і на даний час.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. До того ж відповідач звертає увагу на постанову Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», за змістом ст.12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховується, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але не пов'язаний із його суттю.

Оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

28 грудня 2002 року між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач) та відкритим акціонерним товариством «Вінинцягаз»(відповідач) укладено договір на постачання природного газу № 06/02-2058 згідно з яким позивач зобов‘язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач відповідно прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На виконання умов договору № 06/02-2058 від 28.12.2002р. позивач в період з січня по грудень 2003 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 65607 922,96 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 20.01.2003р., від 31.01.2003р., від 17.02.2003р., від 28.02.2003р., від 31.03.2003р., від 30.04.2003р., від 31.05.2003р., від 30.06.2003р., від 31.07.2003р., від 31.08.2003р., від 30.09.2003р., від 31.10.2003р., від 30.11.2003р., від 31.12.2003р., та додатковими актами від 27.10.2004р., копії яких долучені до матеріалів справи.

В період з грудня 2002 року до квітень 2004 року між сторонами укладено ряд додаткових угод якими вносились певні зміни та доповнення до договору № 06/02-2058 від 22.12.2002р., зокрема додаткову угоду № 1 від 31.12.2002р., додаткову угоду № 2 від 06.05.2003р., додаткову угоду № 3 від 10.09.2003р., додаткову угоду № 4 від 26.04.2004р..

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, відповідач провів часткові розрахунки за договором в розмірі 50033988,58 грн..

17 червня 2005 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору № 06-02/2058 відповідно до п.п. 1, 2 якої сторони дійшли згоди, що розмір заборгованості відповідача станом на 01.04.2005р. становить 15573934,38 грн.. Змінили строки проведення розрахунків за договором шляхом реструктуризації заборгованості на умовах оплати щомісячними рівномірними платежами в сумі 129782,78 грн. починаючи з 01.01.2006р., терміном на 10 років.

Згідно графіку погашення заборгованості, станом на 01.01.2010р. відповідач повинен був сплатити борг в розмірі 1097854,56 грн.. Проте, станом на день розгляду справи, відповідачем не виконано зобов’язання за угодою № 5 від 17.06.2005р..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 1097854,56 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 103933,64 грн. пені, 59227,16 грн. інфляційних нарахувань та 17 932,80 грн. 3% річних.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що за не виконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 59227,16 грн. інфляційних за період з квітня 2009 року по січень 2010 року.

Вказаною нормою встановлена також відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перевірку правильності нарахування трьох відсотків річних за період з 01.04.2009р. по 24.02.2010р., суд дійшов висновку про правомірність заявлення до стягнення 17932,80 грн. трьох відсотків річних.

Заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування трьох відсотків річних та інфляційних не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до п.50 постанови №15 від 18.12.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство», на передбачені ст. 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 цього Кодексу передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору визначено, в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1. даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

Позивачем заявлено до стягнення 103933,64 грн. пені за період 01.04.2009р. по 24.02.2010р..

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення вказаної вимоги зважаючи на таке.

Як стверджується наявними у справі матеріалами, ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005р. за заявою дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України» було порушено провадження у справі №10/176-05 про банкрутство відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз». Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 17.03.2009р. у справі №10/176-05, зокрема, введено процедуру розпорядження майном боржника, продовжено термін проведення підготовчого засідання до 01.01.2011р., що тим самим свідчить про те, що вищевказана справа про банкрутство відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», станом на день розгляду справи по суті, знаходиться в провадженні господарського суду Вінницької області.

Одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з п.2 ч.4 ст.12 вищевказаного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до приписів п.17 постанови №15 від 18.12.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство», за змістом ст.12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховується, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але не пов'язаний із його суттю.

Таким чином, законодавством не передбачено нарахування, зокрема, пені за невиконання чи неналежне виконання боржником грошових зобов'язань в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 252 від 23.02.2010р. зайво сплачено 0 грн. 10 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»(21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 1 097854 (один мільйон дев’яносто сім тисяч вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 56 коп. –боргу; 59 227 (п’ятдесят дев’ять тисяч двісті двадцять сім) грн. 16 коп. –інфляційних втрат; 17 932 (сімнадцять тисяч дев’ятсот тридцять дві) грн. 80 коп. –3% річних; 11750 (одинадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 14 коп. - витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 216 (двісті шістнадцять) грн. 82 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позові в частині стягнення 103933,64 грн. пені відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Повернути дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 0 грн. 52 коп. перерахованого платіжним дорученням № 252 від 23.02.2010р. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи № 11/49-10).

6.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 15.04.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

3- відповідачу - (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)