Рішення № 9210514, 14.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 квітня 2010 р.           Справа 13/54-10

за позовом:Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (пр-т Возз"єднання,15, м.Київ, 02160; представник: вул.Келецька,53, кімн.401, м.Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 30369454)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - Агросвіт" (вул.Леніна,1, с.Шляхова, Бершадський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34471548 )

про стягнення 12 147,40 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Гоц Н.О., довіреність

          відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - Агросвіт" про стягнення 12 147,40 грн. боргу, що включає в себе 4584,00 грн. - основного боргу; 2730,62 грн. - пені; 687,60 грн. - штрафу; 1971,50 грн. - три проценти річних; 2173,68 - інфляційних збитків та призначено до слухання, однак в зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних судом доказів, судове засідання було відкладено.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

У судове засідання 14.04.2010 р. з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 02.04.2010 р. №2996р-2998р та рекомендоване поштове повідомлення отримання ухвали відповідачем №02040470 від 08.04.2010 р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Згідно укладеного між сторонами 02.03.2007 р. договору поставки №Х2-02-0029 та додаткових угод до нього №Х2-02-0088 від 03.04.2007 р., №Х2-02-0029 від 25.04.2007 р., №Х2-02-0029ДСЗ від 01.10.2007 р., позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцеві), а останній зобов'язався прийняти і оплатити визначений договором та додатковими угодами товар.

Позивач свої зобов’язання згідно договору поставки та додаткових угод виконав повністю, передавши відповідачу товар на загальну суму 40128,96 грн., що підтверджується наявними та обопільно підписаними видатковими накладними: №Х2-02-0052 від 23.03.2007 р. на суму 13141,00 грн.; №Х2-02-0161 від 25.04.2007 р. на суму 9695,60 грн.; №Х2-02-0164 від 25.04.2007 р. на суму 1453,80 грн.; №Х2-02-0276 від 30.05.2007 р. на суму 9293,60; №Х2-02-0323 від 01.10.2007 р. на суму 6544,96 грн. та дорученнями на отримання продукції (а.с.17-26).

Умовами договору поставки та додаткових угод до нього, остаточний строк оплати вартості товару відповідачем був встановлений 22.10.2007 р.

Відповідач, в порушення умов договору поставки та додаткових угод до нього, здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, в розмірі 35544,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача (а.с.27-29). в зв'язку з чим заборгованість відповідача за отриманий товар перед позивачем склала 4584,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача 23.02.2010 р. за вих. №3-23/0210-Г була направлена претензія на сплату суми боргу з урахуванням штрафу, індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені в розмірі 12147,40 грн., проте яка останнім була залишена без реагування.

Таким чином основний борг відповідача за отриману продукцію на день розгляду справи складає 4 584,00 грн.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дії позивача по передачі продукції та дії відповідача по прийняттю даної продукції за визначеною ціною, що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними та дорученнями, та його частковий розрахунок за отриманий товар, свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриману продукцію.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 4584,00 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 2730,62 грн. - пені та 687,60 грн. - штрафу, згідно розрахунку позивача, тому що вказані вимоги відповідають умовам п.п.5.2, 5.4 договору укладеного між сторонами, де вказано, що відповідач (покупець) відповідає за несвоєчасну оплату товару і сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу та застосовується у випадку прострочення оплати відповідачем (покупцем) понад 30 днів. У випадку прострочення виконання зобов'язань, більш ніж на 30 днів відповідач (покупець) додатково сплачує позивачу (продавцеві) штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно чинного законодавства, а саме п.3 ст.232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1971,50 грн. - три проценти річних та 2173,68 грн. - інфляційних збитків, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1971,50 грн. - три проценти річних та 2173,68 грн. - інфляційних збитків підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

          Керуючись ст.ст.525, 526, 527, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 232 ГК України,ст.ст. ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - Агросвіт" (вул.Леніна,1, с.Шляхова, Бершадський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34471548 ) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (пр-т Воз"єднання,15, м.Київ, 02160; представник: вул.Келецька,53, кімн.401, м.Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 30369454) 4584,00 грн. - основного боргу; 2730,62 грн. - пені; 687,60 грн. - штрафу; 1971,50 грн. - три проценти річних; 2173,68 - інфляційних збитків; 121,47 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. – відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Повернути Приватному підприємству "Хімагромаркетинг 2000" (пр-т Воз"єднання,15, м.Київ, 02160; представник: вул.Келецька,53, кімн.401, м.Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 30369454) з Державного бюджету України 0,53 грн. - зайво сплаченого державного мита.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр-т Воз"єднання,15, м.Київ, 02160; представник: вул.Келецька,53, кімн.401, м.Вінниця, 21027)

3 - відповідачу (вул.Леніна,1, с.Шляхова, Бершадський район, Вінницька область)