Рішення № 9210480, 14.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 квітня 2010 р.           Справа 5/148-09

за позовом:Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до:Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012

про стягнення 4411820,11 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Ткаченко Р.Ю. - за довіреністю;

          відповідача : Ляхович О.С. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» про стягнення заборгованості в сумі 4411820,11 грн., в тому рахунку 3542709,75 грн. - основного боргу, 747304,56 грн. - інфляційних втрат, 121805,80 - 3% річних, за невиконання умов мирової угоди від 14.09.2004 року.

Ухвалою суду від 08 липня 2009 року судове засідання по справі призначено на 21 липня 2009 року.

21 липня 2009 року справу № 5/148-09 направлено до Житомирського апеляційного господарського суду разом із апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»на ухвалу від 08 липня 2009 року для здійснення апеляційного перегляду.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 30 липня 2009 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги. Матеріали справи повернуто до господарського суду Вінницької області.

Розпорядженням голови суду від 04.08.09 р. справу №5/148-09 передано для подальшого розгляду судді Мельнику П.А.

Ухвалами суду від 07.08.2009 р., 06.11.2009 р. та від 21.12.2009 р. розгляд справи призначався до розгляду, однак, в зв'язку з неодноразовим оскарженням вказаних ухвал до апеляційної та касаційної інстанцій, розгляд справи жодного разу не відбувався.

Ухвалою суду від 22.03.2010 року після чергового повернення справи до господарського суду Вінницької області, справу призначено до розгляду на 14.04.2010 року.

В судовому представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, однак в усних поясненнях, наданих суду, проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.09.2004 року затверджено мирову угоду у справі № 8/279-03, укладену 14.09.2004 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» на загальну суму 18575937,47 грн.

Згідно п. 4 мирової угоди відповідач зобов"язався погасити заборгованість у розмірі 18575937,47 грн. в повному обсязі відповідно до графіку погашення заборгованості, шляхом щомісячного перерахування до першого числа місяця грошових коштів у розмірі 154 799,50 грн. починаючи з 01.01.2006 року до 15.12.2015 року, та останній платіж в сумі 154796,97 грн. до 01.01.2016 року.

Відповідно до графіку погашення заборгованості станом на 01.05.2009 року відповідач повинен був сплатити 6191980,00 грн., однак сплачено було лише 2649270,25 грн.

Таким чином, заборгованість Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» на момент звернення до суду становить 3542709,75 грн.

У зв"язку з тим, що відповідач порушує умови мирової угоди від 14.09.2004 року, своєчасно не сплачує борг в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до підпункту 3.9.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/289 від 18.09.1997 року у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала господарського суду Вінницької області від 15.09.2004 року по справі № 8/279-03, якою затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем, не має статусу виконавчого документа, передбаченого нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою укладена між сторонами та затверджена ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.09.2004 року по справі № 8/279-03 мирова угода є правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного повернення сум боргу за мировою угодою від 14.09.2004 року виконував не належним чином, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 3542709,75 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 3542709,75 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 747304,56 грн. - інфляційних втрат та 121805,80 - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, вимоги про стягнення 747304,56 грн. - інфляційних втрат та 121805,80 - 3% річних заявлені позивачем правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 25500,50 грн. державного мита за платіжним дорученням № 2407 від 02.07.2009 року. Як вбачається із заяви ціна позову, на момент розгляду справи в суді, складає 4411820,11 грн.

Відповідно до п. "а") ч.2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" державне мито із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.).

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту становить 25500,00 грн.

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст. 47 ГПК України.

Поряд з цим, як встановлено судом після оголошення судового засідання закритим, до суду надійшло клопотання відповідача вх. № 4263 від 14.04.2010 року про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв"язку із поданням касаційної скарги на ухвалу Вищого господарського суду України від 05.03.2010 року.

Зважаючи на те, що судовий розгляд справи №5/148-09 закінчено о 09 год. 55 хв. згідно протоколу судового засідання від 14.04.2010 року, а відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи о 10 год. 00 хв. згідно відмітки канцелярії господарського суду Вінницької області, тобто після оголошення вступної та резолютивної частини рішення та оголошення судового засідання закритим по справі №5/148-09, зазначене клопотання відповідача судом до уваги не береться та не може бути судом розглянуто.

Керуючись ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 527, 530, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», пров. Щорса, 24 м. Вінниця, 21000 (код ЄДРПОУ -03338649, р/р 260053021146 в УСБ м. Вінниця, МФО 302010) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ - 31301827, р/р 26008301970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300012) 3542709,75 грн. - основного боргу, 747304,56 грн. - інфляційних втрат, 121805,80 грн. - 3% річних, 25500,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 315,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Зайве сплачене державне мито в розмірі 0,50 грн. за платіжним дорученням № 2407 від 02.07.2009 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 5/148-09, підлягають поверненню з Державного бюджету України Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ - 31301827, р/р 26008301970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300012).

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

3 - відповідачу пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012