Рішення № 9209230, 18.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 березня 2010 р. Справа 11/30-10

за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави

Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного

відділу м. Вінниці, м. Вінниця

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

м. Вінниця

про стягнення 1878,30 грн. збитків.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

прокурор - А. Москаленко;

від позивача - О. Мостицька за довіреністю № 280 від 15.02.2010 р.;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці збитки, заподіяні самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 1878,30 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що прокурорською перевіркою дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по вул. Червоноармійська , військове містечко №1 м. Вінниці, встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1322 га із земель оборони. Рішень органів виконавчої влади та державних органів приватизації щодо надання вказаної земельної ділянки відповідачу під будівництво не приймалось та документів, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою передбачених ст. 126 Земельного кодексу України не видавалось.

Відповідач в поясненнях позовні вимоги визнає та вказує, що при першій можливості будуть оформлені всі необхідні документи на земельну ділянку по вул. Червоноармійська, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

14.12.2009р. управлінням з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за результатами якої складено акт № 69.

Даною перевіркою встановлено використання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1316 га із земель оборони за адресою: АДРЕСА_1), в м. Вінниці. На ділянці розташовані нежитлові будівлі, що належать відповідачу на праві приватної власності. Правовстановлюючі документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України у відповідача відсутні.

За виявлене порушення вимог земельного законодавства відповідачу видано припис на усунення даного порушення.

Також в ході перевірки встановлено, що відповідач використовує ще дві земельні ділянки, які є суміжними до вищевказаної земельної ділянки, загальна площа яких становить 0,1322 га із земель оборони. Частина ділянки площею 0,0540 га огороджена бетонним парканом, а на іншій частині площею 0,0782 га розташована капітальна споруда (склад).

За виявлене порушення земельного законодавства відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності та видано припис на усунення даного порушення.

У звязку із зайняттям та використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р. розраховано шкоди, завдану діями відповідача, розмір якої склав 1878,30 грн.. Копію розрахунку останнім отримано 14.12.2009р..

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, розмір шкоди відповідачем не сплачено.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода ( збитки) відшкодовуються відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України , якою встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачає презумпцію вини правопорушника.

Відповідно до ч. 6 ст. 225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватись методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

В силу ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу ( далі - Методика), а наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 - Методичні рекомендації щодо застосування зазначеної Методики ( далі - Методичні рекомендації).

Відповідачем будь-яких заперечень чи зауважень до розрахунку розміру шкоди не надано.

Дослідивши вказаний розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код 08320218) 1878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 30 коп. - збитків заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

3.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити сторонам та прокурору.

Рішення оформлено та підписано 19.03.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокуратура (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105)

3 - позивачу (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87)

4 - відповідачу (м. Вінниця, пров. Каховського, 23)