Рішення № 9209071, 16.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 березня 2010 р.           Справа 12/32-10

за позовом: Дочірнього підприємства "Ружин молоко" (вул. Леніна, 68, смт. Ружин,Житомирська область, 13600)

до: Приватного підприємства "Продхолод" (пл. Жовтнева, 1, к.305, м.Вінниця, 21002)

про стягнення 85 119,51 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Кравчук Н.М. - за дорученням

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов, в якому позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "Продхолод" 79 199,43 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання договірних зобов"язань по договору купівлі-продажу № 0301/09 від 03.01.2009р., 3 891, 52 грн. пені, 1 459,06 грн. втрат від інфляції, 569,50 грн. - три відсотки річних, 851,20 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 17.02.2010р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 16.03.2010р.

В судове засідання 16.03.2010р. з"явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному об"ємі. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Про дату, місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції відповідачу 25.02.2010р. за № 963826.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.01.2009р. між ДП "Ружин-молоко" (далі Позивач), та ПП „Продхолод" (надалі Відповідач) укладено договір купівлі продажу №0301/09 на постачання молочної продукції (далі Договір). Позивач прийняв на себе зобов'язання передати Відповідачу у власність молочну продукцію, Відповідач прийняв на себе зобов'язання, оплачувати отриманий товар на умовах передбачених договором.

У відповідності до вищезазначеного договору Продавець зобов'язується передати Покупцю у власність молочну продукцію, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити ці товарно-матеріальні цінності.

Згідно з п. 2.1., ціна майна, що продається, визначена сторонами у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Оплата в розмірі повної вартості товарно-матеріальних цінностей здійснюється Покупцем через 7 календарних днів після факту отримання продукції (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1.Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за несвоєчасну поставку і приймання винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період прострочки. Пеня вираховується від простроченої суми боргу і / або вартості простроченої поставкою прийманням товару .

За порушення інших умов, сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством (п. 6.3. Договору)

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2009р. (п. 7.4. Договору).

На підставі Договору на підставі видаткових накладних № 0002963 від 03.11.2009 р. та № 0003204 від 19.11.2009 р. позивач передав відповідачу молочну продукцію на загальну суму 89199,45 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару в повному обсязі не виконав, лише частково перерахувавши кошти за отриманий товар в розмірі 10 000,02 грн., що стверджується банківською випискою РМ-0000591 від 18.11.2009р.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 18.12.2009 р. надіслав відповідачу претензію № 315 від 18.12.2009 р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. Однак відповідач відповіді на претензію не надіслав, розрахунків з позивачем не здійснив.

Станом на день подачі позову та розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 79 199,43 грн.

Наведене стверджується:

- договором купівлі-продажу № 0301/09 від 03.01.2009р.;

- видатковими накладними № РМ-0002963 від 03.11.2009 р. та № РМ-0003204 від 19.11.2009 р.;

- претензією № 315 від 18.12.2009 р.;

- актом звірки розрахунків між сторонами за період с 01.11.2009 р. по 27.11.2009 р.;

- відсутністю заперечень відповідача на позовну заяву;

- іншими матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як свідчать матеріали справи, відповідач на умовах договору купівлі продажу №0301/09 від 03.01.2009р. отримав від позивача товар (молочну продукцію), розрахунки за який на підставі п.2.2 Договору повинен був здійснити через 7 календарних днів після факту отримання продукції.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, внаслідок чого заборгував позивачу 79 199,43 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 79 199,43 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов’язань нараховано до стягнення з відповідача 1 459,06 грн. інфляційних втрат, 3 891,52 грн. пені за період з 03.11.2009р. по 01.02.2010р., та 569,50 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону (тобто передбачений договором або законом) обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У розрахунку пені та 3-х відсотків річних позивач припустився арифметичних помилок.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3 381,58 грн., 3 % річних - в сумі 494,88 грн.

Дослідивши розрахунок позивача інфляційних втрат в сумі 1 459,06 грн., суд дійшов висновку, що ця сума підлягає задоволенню як така, що визначена відповідно до законодавства.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Продхолод" (пл. Жовтнева, 1, к.305, м.Вінниця, 21002, р/р 260076338400 в ВАТ "СЕБ Банк" м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 33708135) на користь Дочірнього підприємства "Ружин молоко" (вул. Леніна, 68, смт Ружин, Житомирська область, 13600, р/р 260073185801 в ЖФ АБ "Енергобанк", МФО 311603, код ЄДРПОУ 31826107) 79 199,43 грн. боргу, 494,88 грн. - три відсотка річних, 1 459,06 грн. втрат від інфляції, 3 381,58 грн. пені, 845,35 грн. витрат на сплату державного мита, 234,38 грн. витрат на оплату за інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Леніна, 68, смт Ружин, Житомирська область, 13600)

3 - відповідачу (пл. Жовтнева, 1, к.305, м.Вінниця, 21002)