Постанова № 9207591, 22.04.2010, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-а-2511/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 квітня 2010 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Янчук Т.О.

При секретарі Сафіній А.Х.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання протиправними дій субєкта власних повноважень, стягнення з відповідача грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач ОСОБА_1 є особою яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (евакуйований із зони відчуження в 1986 році), перебуває на обліку у відповідача УПСЗН Будьоннівської районної у м. Донецьку ради і на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, яку йому має сплачувати відповідач. Відповідачем йому така допомога за 2008 - 2009 роки нарахована в розмірі по 75 гривень, але не виплачена. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного закону, оскільки розмір щорічної допомоги визначався не кратними розмірами мінімальної заробітної плати і УПСЗН не доплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період в загальному розмірі 4047 гривень.

Позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та невиплати йому в неналежному розмірі щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки;

- стягнути з відповідача на його користь недоотриману компенсацію на оздоровлення за 2008-2009 роки в розмірі 4047 гривень.

Позивач ОСОБА_1 , належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються.

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив.

За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії посвідчення (а.с. 4), ОСОБА_1 має статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2) як евакуйований з зони відчуження у 1986 році, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради та на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення. Згідно довідки УПСЗН (а.с. 12), фактично позивачу така допомога за 2008, 2009 роки нарахована у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, а саме 75 гривень на рік. Нараховані суми на час розгляду справи в суді не виплачені.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення (компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) виплачується в таких розмірах: евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 р. № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, зокрема для евакуйованих із зони відчуження 15 гривень 70 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 2005 року - в розмірі 75 гривень.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2008 та 2009 роки, суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили Закон. Нарахування щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалося УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який визначається на момент виплати або на кінець відповідного року, якщо виплати в поточному році не здійснювалися та становив:

- щодо виплат за 2008 рік визначається станом на 31 грудня 2008 року, оскільки відповідні виплати в 2008 році не здійснювалися , - 605 гривень (Закон України № 107-VI від 28.12.2007 р.);

- що виплат за 2009 рік визначається станом на 31 грудня 2009 року, оскільки відповідні виплати в 2009 році не здійснювалися , - 744 гривні (Закон України № 1646-VI від 20.10.2009 р.).

Суд враховує наявність спірного питання щодо можливості застосування визначених Законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Суд виходить з того, що Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки в них передбачається обовязок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на відповідні роки. Між тим, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів № 836, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення до прийняття 12.07.2005 року постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за №562, залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. За наведених обставин дії УПСЗН щодо визначення позивачу сум щорічної допомоги на оздоровлення в зазначений період є протиправними і порушене право позивача підлягає відновленню. На думку суду, достатнім для повного відновлення порушеного права позивача буде зобовязання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати йому недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, що відповідає характеру спірних правовідносин.

Визначаючи розмір недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, яку відповідач УПСЗН зобовязаний виплатити позивачу, суд виходить з наступних розрахунків:

- за 2008 рік - 605 х 3 = 1815 гривень;

- за 2009 рік 744 х 3 = 2232 гривень.

усього 1815+2232 = 4047 гривень.

Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 56 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 163, ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання протиправними дій субєкта власних повноважень, стягнення з відповідача грошових коштів задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради при визначенні ОСОБА_1 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 та 2009 роки такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (83030, м. Донецьк, Будьоннівський р-н, вул. Октября, б. 16, код ЄДРПОУ 26000300) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” : за 2008 рік 1815 гривень, за 2009 рік 2232 гривень, а всього 4047 (чотири тисячі сорок сім) гривень.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений 04 лютого 2010року.

Суддя