Постанова № 9206428, 02.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2010 року           15 год. 45 хв.           № 2а-12664/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»

до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень –рішень

Представники сторін: від позивачаМорозова Н.В. –представник за довіреністю від відповідача Бідняк О.В. –представник за довіреністю

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.02.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом та уточненнями до нього від 27.10.05р. про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 27.10.05р № 0005502301/0 та №0005492301/0 та акту перевірки, на підставі якого прийняті вказані податкові повідомлення –рішення.

. Постановою Верховного суду України від 08.09.2009р. ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.03.2009р., ухвала Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2006р., постанова Господарського суду м. Києва від 13.02.2006р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 05.11.09 року справу прийнято до провадження Окружним адміністративним судом м. Києва.

Позивач згідно з заявою від 07.12.09р. уточнив позовні вимоги, з урахуванням чого предметом позову є скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 27.10.05р № 0005502301/0 та №0005492301/0.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит в сумі 1140 031,08 грн. за грудень 2003 року за господарською операцією з придбання товару згідно з договором купівлі-продажу № 79 від 15.12.03р., укладеним з ТОВ «Челсі», на підставі належно оформленої його контрагентом податкової та видаткової накладних.

З посиланням на те, що придбаний товар не перевозився, а передавався згідно договору на відповідальне зберігання продавцю товару, позивач вказує на те, що товарно –транспортні накладні на перевезення товару не оформлялись. Крім того, позивач вказує і на те, що придбаний у ТОВ «Челсі»товар був ним реалізований за межі митної території відповідно до договору комісії від 09.01.04р. №5к, укладеного між позивачем та ТОВ «Лоуденкеррі». На виконання вказаного договору комісії, ТОВ «Лоуденкеррі»за договором купівлі-продажу №12/01-3 від 12.01.04р. реалізувало зазначений товар Компанії «Interworks LLS»(США) на загальну суму 1073744,00 грн., доказом чого є належним чином оформлені вантажні митні декларації.

За таких обставин, доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарської операції позивач вважає не доведеними належними документальними доказами, в зв’язку з чим просить суд скасувати податкові повідомлення –рішення від 27.10.05р № 0005502301/0 та №0005492301/0.

Представник відповідача позов заперечував, вказуючи на те, що підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на суму 751312,00 грн. за грудень 2003 року та донарахування ПДВ на суму 389712,00 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 194856 грн. було те, що за результатами позапланової виїзної перевірки, а також здійснення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що операція з купівлі-продажу товару за договором №79 від 15.12.03р., укладеного між позивачем та ТОВ «Челсі» фактично не здійснювалась, а оформлена лише документально, без фактичної наявності товару, без оплати продавцю вартості товару, тобто Товариством здійснена безтоварна операція з метою одержання незаконного відшкодування ПДВ з бюджету та заниження цього податку у вказаних розмірах.

Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за даним договором, в результаті якої строюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та є такою, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемною.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на те, що товар позивачем не придбавався, не виготовлявся, за межі України не вивозився, оскільки відповідно до інформації Національного центрального бюро Інтерполу не існує нерезидента, якому цей товар відповідно до документів мав бути експортований. Окрім того, відповідач вказує на відсутність довіреності позивача на отримання продукції, а також відсутність дорожніх листів та документів на зберігання товару, а також на те, що операції купівлі –продажу товару та відповідального зберігання вчинено в один день –15.12.03р., що неможливо з урахуванням різного місцезнаходження сторін договору, а також на те, що за місцем зберігання майна (складські приміщення) майно ніколи не зберігалось, підтвердженням чого є довідка ЗАТ «ІТМ»від 17.11.05р. №52.

За наведених обставин та доказів, зібраних в ході здійснення оперативно-розшукових заходів, відповідач вважає достатніми підстави для висновку про «безтоварність»вказаної операції, в зв’язку з чим просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ВАТ «Київхімволокно»за грудень 2003 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.10.05р. № 547/23-6/05763429.

На підставі вказаного акту, податковим органом прийняті податкові повідомлення –рішення від 27.10.05р.: №0005502301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2003 року на суму 751312,00 грн. та №0005492301/0 , яким позивачу донараховано податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 584568,00 грн., з яких: 389712,00 грн. основного платежу та 194856,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та донарахування ПДВ слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв’язку з неправомірним, на думку податкового органу, віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 1140031, 08 грн. без фактичного придбання товару та без фактичного вивезення його за межі митної території України, з метою одержання незаконного відшкодування ПДВ з бюджету.

Такий висновок податкового органу зводиться до «фіктивності»та «безтоварності»господарської операції з ТОВ «Челсі»з посиланням на те, що особи, які значаться продавцем та виробником товару не є такими.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Челсі»м.Одеса (продавець) 15.12.03р укладено договір купівлі –продажу №79, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність, а покупець зобов’язується належним чином прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, назва, кількість та ціна якого обумовлюються сторонами у Специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору, а саме: чоботи жіночі у кількості 7500 пар, чоботи чоловічі у кількості 3920 пар; загальна сума договору –6840186, 48 грн., в тому числі ПДВ –1140031, 08 грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Челсі» видано податкову накладну на товар за підписом директора Немкова Д.В. від 15.12.03р. № 15/12-437 на суму 6840186, 00 грн., в тому числі ПДВ –1140031,08 грн.; на відвантаження продукції на адресу ВАТ «Київхімволокно»виписано видаткову накладну від 15.12.03р. № 15/12-437; сума ПДВ по зазначеній податковій накладній включена до податкового кредиту ВАТ «Київхімволокно»та відображена у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за грудень 2003 року.

Разом з тим, всупереч вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за N 293/1318, довіреність на отримання товару позивачем не оформлялась. У сторін договору відсутні первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажу.

Як пояснив представник позивача, товар не перевозився та позивачем не отримувався, в зв’язку з тим, що вказаний товар залишився на відповідальному зберіганні продавця - ТОВ «Челсі»у м. Одеса, відповідно до укладеного з останнім цього ж дня договору відповідального зберігання №45 від 15.12.03р. (а.с. 21 том 1).

За вказаним договором, зберігач ТОВ «Челсі»зобов’язується зберігати майно, передане йому клієнтом та в обумовлений договором строк повернути майно в цілісності. Передача майна на зберігання оформлена актом прийняття –здачі майна від 15.12.03р., відповідно до якого на зберігання передано такий товар: чоботи жіночі -7500 пар, чоботи чоловічі –3920 пар, загальна вартість прийнятого на зберігання майна –6840186,48 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору відповідального зберігання, місце зберігання –складські приміщення, які використовуються зберігачем за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9

Разом з тим, як свідчать обставини справи, відповідно до інформації ЗАТ «ІТМ», яке розташоване за адресою місцезнаходження складів м. Одеса, Новомосковська дорога, 9, в яких за твердженням позивача зберігався товар, придбаний у ТОВ «Челсі», ЗАТ «ІТМ»договорів оренди ні з позивачем, ні з ТОВ «Челсі» не укладало, а їх продукція протягом 2003-2005 років на складах не зберігалась (лист від 17.11.05р. №52 а.с.30 том 3). Будь-які первинні бухгалтерські документи, які свідчать про передачу товару на зберігання суду не подані.

Відповідно до долученої до матеріалів справи інформації Начальника слідчого відділу податкової міліції ДПА в Одеській області –засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Челсі»є Немков Д.В. (т.3 а.с. 33).

У наявних в матеріалах справи письмових поясненнях Немкова Д.В., наданих слідчому органу ( а.с.5-6 том 2) останній вказував, що будь-яких угод, платіжних доручень, банківських і господарських документів, крім реєстраційних, він не підписував. Крім цього, йому не відомо про будь-яку діяльність очолюваного ним підприємства. У постанові про притягнення зазначеної особи як обвинуваченого від 06.01.04р. (а.с.7-9 том 2) також наводяться факти щодо створення фіктивного підприємства. Такі факти встановлені і в ході оперативно-розшукової діяльності УСБУ у м. Києві, про що зазначено у листі останнього № 51/21/2-2021 від 23.09.05р. (а.с.13-15 том 2).

Наведені обставини, є достатніми, на думку суду, для висновку про нездійснення вказаних господарських операцій.

Як встановлено перевіркою та не заперечується позивачем, ВАТ «Київхімволокно»оплату товару на поточний рахунок ТОВ «Челсі»не проводило. 15.01.04р. між ТОВ «Челсі»та ТОВ «ВКФ «Троянда»укладено угоду про уступку права вимоги, відповідно до якої первісний кредитор (ТОВ «Челсі») уступає, а новий кредитор (ТОВ «ВКФ «Троянда») приймає на себе право натуральної вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №79 від 15.12.03р.; новий кредитор одержує право, замість первісного кредитора, вимагати від боржника (ВАТ «Київхімволокно») належного виконання зобов’язань (передачі у власність 6840186, 48 грн.) з можливостями використовувати усі забезпечення виконання зобов’язань, передбачених дійсним законодавством.

Перевіркою встановлено, що продукція (чоботи жіночі та чоловічі) була включена позивачем в реалізацію у лютому 2004 року.

На підставі договору комісії від 09.01.04р. №5к (який відсутній в матеріалах справи, на вимогу суду позивачем не наданий, однак був досліджений під час перевірки та його наявність не заперечується сторонами) комітент (ВАТ «Київхімволокно») доручив комісіонеру (ТОВ «Лоуденкеррі») здійснювати реалізацію зазначеної продукції нерезидентам України.

Як зазначає позивач, ТОВ «Лоуденкеррі»згідно договору №12/01-3 від 12.01.04р реалізувало зазначений товар Компанії «Interworks LLS»на загальну суму 1073744,00 дол. США, про що свідчать ВМД, платіжні доручення тощо.

Податкові зобов’язання по зазначеній операції визначені позивачем за нульовою ставкою на підставі п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою.

Разом з тим, цією ж нормою Закону, передбачено, що товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.

Отже, наведеною нормою чітко визначено підстави для оподаткування таких операцій ПДВ за нульовою ставкою: вивезення товару за межі митної території саме платником та наявність належно підтвердженого факту вивезення товару, тобто переміщення такого товару через митний кордон України.

Таким чином, ВМД має бути оформлена відповідно до вимог законодавства.

Порядок оформлення вантажної митої декларації регламентований Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. N 574 (надалі – Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення, вантажна митна декларація –це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари, транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України , митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Iнструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України N 307 від 09.07.97р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24 вересня 1997 р. за N 443/2247 (надалі –Інструкція) і наведена в них інформація відповідає дійсності.

          З огляду на викладене, встановленню підлягає як факт належного оформлення вантажно-митної декларації, так і факт вивезення товарів за межі митної території України.

          Згідно з Інструкцією у графі 8 "Одержувач" зазначаються відомості про одержувача товарів, якщо це іноземна юридична особа - її найменування та місцезнаходження.

В даному випадку, в графі 8 наявних в матеріалах справи ВМД (а.с.57-59 том 1) одержувачем товару зазначена фірма-нерезидент «Interworks LLS»(США).

Разом з тим, у наявних в матеріалах справи листах Управління СБУ в м. Києві від 02.02.06р. № 51/21/2-206 та Національного бюро Інтерполу від 06.01.06р. (т. 2 а.с. 103-104) , повідомляється, що коди та юридичні адреси зареєстрованих в США фірм із назвою «Interworks LLS»не відповідають ідентифікаційному коду та реквізитам фірми, з якою ТОВ «Лоуденкеррі»уклало договір №12/01-3 від 12.01.04р на реалізацію товару.

Окрім того, як вбачається із листів Спільного українсько –турецького підприємства «Імперія»№ 329 та № 330 від 16.11.05р. ( а.с.31,32 том 3) , яке зазначено у ВМД як виробник продукції, за період 2003-2005 роках відвантаження готової продукції ВАТ «Київхімволокно», ТОВ «Челсі»та ТОВ «Лоундкеррі»не проводилось, жодних взаємовідносин та взаєморозрахунків не було.

За результатами перевірки ТОВ «Лоуденкеррі»(комісіонера), СДПІ у Приморському районі м.Одеса встановлено, що ТОВ за юридичною адресою не знаходиться, про що податковим органом складено акт №168/15-02 від 10.08.05р. (т.3 а.с. 39).

Зазначені документальні докази в їх сукупності свідчать про те, що товар позивачем не придбавався, не виготовлявся, за межі України не вивозився, оскільки не існує фірми нерезидента, якому відповідно до документів товар мав бути експортований. Під час тривалого розгляду справи (справа розглядається судами з грудня 2005 року) позивачем не надано суду документів на підтвердження факту отримання та перевезення товару: довіреності на одержання цінностей, товарно –транспортні накладні, дорожні листи, документи на зберігання товару, тощо.

Наведені обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарська операція з купівлі-продажу товару фактично не мала товарного характеру, угоди з купівлі та реалізації товару не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими угодами.

Відтак, відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону /в редакції, чинній до внесення змін і доповнень згідно з Законом України № 398-Y від 30.11.2006р./, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

За встановлення судом факту непридбання товарно –матеріальних цінностей у ТОВ «Челсі», сама по собі наявність у позивача податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту.

Доводи позивача про те, що право на податковий кредит може припинитись тільки у разі визнання судом недійним договору не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов’язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства ( ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким , що порушує публічний порядок , а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов’язані з його недійсністю.

За наведених правових норм, первинні бухгалтерські документи, оформлені за фіктивними господарськими операціями не можуть вважатися підставою для бухгалтерського та податкового обліку таких операцій, адже за вимогами ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року N 996-XIV, такі первинні документи мають фіксувати реальний факт здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність доводів податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за грудень 2003 року у розмірі 1140031, 08 грн., заниження ПДВ в розмірі 389712,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2003 року на суму 751312,00 грн., у зв’язку з чим податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 27.10.05р № 0005502301/0 та №0005492301/0 суд вважає правомірними, а, позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі:08.02.10р.