Постанова № 9206429, 09.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 лютого 2010 року          10 год. 35 хв.           № 2а-12167/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді: Вєкуа Н.Г., Клименчук Н.М.

при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укримидж –Восток»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва провизнання нечинним податкового повідомлення - рішення За участю представників сторін: Від позивача: Романов Д.Ю. –представник за довіреністю

Від відповідача: Лозовська О.В.- представник за довіреністю          

За участю представника прокуратури: Винник О.О.

у судовому засіданні 09.02.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укримидж –Восток»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 05.08.09р. №0000692308/0.

В судовому засіданні 26.01.10р. представник відповідача заявив клопотання про колегіальний розгляд справи, в зв’язку з чим та на підставі ч. 2 ст. 24 КАС України розпорядженням Голови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.10р. для розгляду даної справи призначена колегія суддів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, мотивуючи тим, що відповідачем при організації та проведенні невиїзної документальної перевірки правильності декларування ПДВ за період з 01.03.08р. по 28.02.09р. , всупереч вимог Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість» не вжито жодних, передбачених чинним законодавством заходів для перевірки первинних бухгалтерських та інших документів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів (робіт, послуг), що призвело до прийняття неправомірного та необґрунтованого податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача просить суд врахувати, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих контрагентами позивача; фактичне виконання договорів підтверджується відповідними документами, обов’язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та які податковим органом не були досліджені при проведенні перевірки. Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»базуються виключно на припущеннях про такі порушення, оскільки зроблені у зв’язку з тим, що деякі контрагенти позивача на момент проведення перевірки знаходяться у стані припинення підприємницької діяльності, свідоцтва платника ПДВ скасовані, тощо. Між тим, на момент виконання господарських операцій зазначені контрагенти здійснювали підприємницьку діяльність, були зареєстровані платниками ПДВ у встановленому законом порядку.

За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що керівнику позивача було направлено листа від 30.07.09р. №12257/10/23-0811 щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо правомірності формування податкового кредиту за період з 01.03.08р. по 28.02.09р., даний запит вручити керівництву підприємства не виявилося можливим, у зв’язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за юридичною адресою: м. Київ, вул. Горького, 5Б та за фактичною адресою: м. Київ, вул. Горького, 169, про що перевіряючими складено акти від 30.07.09р. за №104/23-0825 та від 30.07.09р. за №105/23-0825. Отже, позивачем під час перевірки не надано податковому органу документи, що підтверджують право позивача на податковий кредит задекларований за період з 01.03.08р. по 28.02.09р., крім того, перевіркою встановлено, що підприємством у складі податкового кредиту, заявленого у перевіряємому періоді було задекларовано суму ПДВ у розмірі 58206801,00 грн. за податковими накладними, дата виписки яких, згідно додатку №5 до декларацій з ПДВ, наданих позивачем до податкового органу, не відповідають періоду виникнення права підприємства на податковий кредит, що є порушенням п. 7.4, п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.09р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)».

Враховуючи виявлені перевіркою порушення, відповідач вважає, що оспорюване податкове повідомлення –рішення є правомірним та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

31.07.09р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Укримидж –Восток»з питань правомірності декларування податку на додану вартість за період з 01.03.08р. по 28.02.09р., за результатами якої складено акт перевірки №461/1-23-08-35001157.

На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення –рішення від 05.08.09р. №0000692308/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 151270279,50 грн., в тому числі: 100846853,00 грн. –основний платіж, 50423426, 50 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом даного спору.

Суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати, зокрема, документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

В силу ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

З наведених правових норм випливає що, якщо у податкового органу під час проведення документальної невиїзної перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів виникає необхідність перевірити правильність оподаткування тієї чи іншої господарської операції, правомірність декларування ПДВ, тощо, податковий орган вправі запросити платника податків.

В спірному випадку, передбаченої Законом процедури, податковим органом не дотримано.

Доказів надіслання (вручення) запрошення ДПІ від 30.07.09р. № 12257/10/23-0811, яким позивачу було запропоновано не пізніше ніж за десять робочих днів з моменту отримання запрошення з’явитись до податкового органу та надати інформацію щодо правомірності формування податкового кредиту за період з 01.03.08р. по 01.03.09р. –суду не подано.

Судом не приймається до уваги надана відповідачем копія витягу з журналу вихідної кореспонденції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, оскільки останній не містить ані назви документа, який надсилається, ані дати надіслання, ані адреси отримувача, а лише назву юридичної особи позивача, що не може бути належним доказом вчасного надіслання позивачу запрошення за адресою державної реєстрації товариства позивача.

Відтак, не дивлячись на встановлений у запрошенні десятиденний строк з моменту отримання запрошення від 30.07.09, вже 31.07.09р. податковим органом складений акт перевірки, без перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку, та інших документів, що мають чи можуть мати значення для встановлення фактичних обставин щодо предмету перевірки.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Укримидж –Восток»(код ЄДРПОУ 35001157) серії А01 №212405, яке діяло до моменту його заміни 10.12.09р. та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 210634, місцезнаходженням юридичної особи до 11.12.09р. було м. Київ, вул. Горького, 5-Б.

Натомість, запрошення адресоване на адресу : м. Київ, вул. Малокитаївська, 78А.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, адреса, зазначена у запрошенні, йому не відома, а підприємство позивача ніколи не знаходилось ні фактично, ні юридично за вказаною адресою.

Покликання податкового органу на неможливість вручення запрошення у зв’язку із незнаходженням позивача за фактичною (м. Київ, вул. Горького, 169) та юридичною адресами (м. Київ, вул. Горького, 5Б) відповідно до складених про це податковим органом актів про незнаходження від 30.07.09р. № 104/23-08 та № 1005/23-08 не заслуговують на увагу. Такі акти, складені самим же податковим органом не можуть вважатись достатніми доказами повідомлення позивача про запрошення для перевірки правильності ведення податкового обліку у спосіб, передбачений Законом, оскільки, як зазначалось вище, ч.4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає надіслання повідомлень про такі запрошення рекомендованими листами. Поштового повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення вищевказаного запрошення суду не подано.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про заниження податкового зобов’язання з ПДВ було те, що згідно аналізу бази даних «АІС ОР», податковим органом було виявлено, що на час перевірки деякі контрагенти позивача, за взаємовідносинами з якими підприємство декларувало суму податкового кредиту у перевіряємий період знаходились у стані припинення підприємницької діяльності, не встановлення місцезнаходження, свідоцтво платника ПДВ анульовано, тощо. А саме, у акті перевірки зазначено, що Донецька філія ВАТ КБ «Національний стандарт»(стан платника - прийнято рішення про припинення, свідоцтво платника ПДВ скасовано), ТОВ «Компанія «Марктрейдинг»(визнано банкрутом, свідоцтво платника ПДВ скасовано), ТОВ «Консул ОК»(стан платника –припинено, свідоцтво платника ПДВ скасовано), ТОВ «ПКВ Трейд»(визнано банкрутом, свідоцтва платника ПДВ скасовано), ТОВ «Мак стиль –союз»(свідоцтво платника ПДВ скасовано), ТОВ «Альта –мир»( свідоцтво платника ПДВ скасовано), ТОВ «Компанія «Маріон –метрополь»(стан платника –місцезнаходження не встановлено), ТОВ «ЮВК –центр»(стан платника – запит на встановлення місцезнаходження), ТОВ «РА Медіа Маркет» (стан платника –запит на встановлення місцезнаходження), ТОВ «Бізнесметпроект»(стан платника –запит на встановлення місцезнаходження), ТОВ «Сайвік»(стан платника – до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), ТОВ «Метроном 5»(стан платника –до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), ВАТ «КБ «Національний стандарт»(стан платника –прийнято рішення про припинення). Перевіркою встановлено та відображено у акті перевірки, що припинення вказаних юридичних осіб та анулювання свідоцтв платників ПДВ мало місце після виписки податкових накладних контрагентами позивача. Враховуючи, що позивачем не було надано до перевірки податкові накладні з вищевказаними контрагентами по операціям за перевіряємий період, які надають право формування податкового кредиту, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за березень 2008 року –січень 2009 року на суму 42640052,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що підприємством у складі податкового кредиту, заявленого у перевіряємому періоді, було задекларовано суму ПДВ в розмірі 58206801,00 грн. за податковими накладними, дата виписки яких, згідно додатку №5 до декларацій з ПДВ не відповідають періоду виникнення права підприємства на податковий кредит, в зв’язку з чим податковим органом зроблено висновок про заниження ПДВ в сумі 58206801,00 грн.

З посиланням на вказані обставини, а також на неможливість отримання пояснення у посадових осіб позивача у зв’язку із незнаходженням за фактичною та юридичною адресами відповідно до складених про це податковим органом актів про незнаходження від 30.07.09р. № 104/23-08 та № 1005/23-08, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 100846853, 00 грн.

Разом з тим, самі по собі вказані у акті перевірки обставини не є достатніми та правовими для висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин та приймаючи до уваги те, що первинні бухгалтерські документи, а також документи податкового обліку, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит податковим органом не досліджувались, як і не вживались передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»заходи з наміром перевірити правомірність формування податкового кредиту, у суду є достатні підстави для висновку про те, що процедурні порушення при організації та проведенні перевірки призвели до прийняття необґрунтованого, а отже неправомірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Отже, здійснення контролю за правильністю обчислення та сплатою податків і зборів є законодавчо визначеним завданням податкового органу, та не відноситься до повноважень суду, завданням якого є захист прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади.

Таким чином, в даному випадку, за неперевірених податковим органом обставин та документальних доказів щодо правомірності декларування позивачем податкового кредиту, у суду відсутні повноваження та підстави здійснювати таку перевірку шляхом дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку платника податків при судовому розгляді справи.

За правилами ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В спірному випадку, податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України за своїм змістом виходить з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, де зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути мотивованим.

Критерій прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Принцип гласності також вимагає від суб'єкта владних повноважень забезпечити особі доступ до інформації про обставини, які можуть бути покладені в основу рішення.

За наведених обставин та правових норм, враховуючи процедурні порушення з боку податкового органу при організації та проведенні перевірки, що позбавили позивача можливості надати пояснення та документальні підтвердження щодо правомірності формування податкового кредиту за перевіряємий період, суд вважає, що податковим органом не досліджено всебічно, повно та об'єктивно всі обставини щодо господарських взаємовідносин позивача з його конртагентами, що в свою чергу призвело до неправомірних висновків про заниження податкового зобов’язання з ПДВ на суму 100846853,00 грн., і як наслідок - прийняття необґрунтованого та неправомірного податкового повідомлення –рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Окрім того, задовольняючи позов суд враховує і ту обставину, що податковим органом пропущено строк проведення невиїзної документальної перевірки, встановлений у п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.7.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 17.07.06 року N 416 “Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.06 р. за № 872/12746, де встановлено, що податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у податковій декларації даних протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

В даному випадку, податковим органом було проведено 31.07.09р. перевірку податкових декларацій позивача, в тому числі і тих, які були подані у квітні 2008 року –травні 2009 року.

Приймаючи до уваги те, що вимога про визнання нечинним акта може застосовуватися лише до нормативно –правового акта, тоді як оспорюваний акт є актом індивідуальної дії ненормативного характеру, такий          акт підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 05.08.09р. №0000692308/0.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Вєкуа Н.Г.

Клименчук Н.М.

Постанова складена в повному обсязі: 11.02.10р.