Постанова № 9206399, 02.04.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2009 року           15 год. 05 хв.           № 17/147

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення За участю

представників сторін: від позивачаБлажевич В.Ю.–представник за довіреністю від відповідача Степаненко І.Д.–представник за довіреністю у судовому засіданні 02.04.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.11.08р. № 0008922309/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 469 грн., в тому числі: 317 478 грн. основний платіж та 126 991 грн. штрафні (фінансові) санкції.

26.02.09р. представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 КАС України, позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Отже, предметом позову слід вважати визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17.11.2008р. № 0008922309/0, від 10.02.2009р. №0008922309/1.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 317478 грн. зазначив, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість»неоднозначно трактовано порядок формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів та можливості віднесення платником податку сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями до валових витрат. В зв’язку з цим, на думку позивача, є достатні правові підстави , відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняти рішення на користь як платника податків.

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що позивачем неправомірно, в порушення п.п.5.3.3.п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу витрат суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні та оренді (фінансовому лізингу) легкових автомобілів, які було включено до складу основних фордів та встановлено завищення позивачем суми валових витрат за 2007 рік на суму 1269911,89 грн. З посиланням на те, що формування валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а не Законом України «Про податок на додану вартість» відповідач вважає безпідставним посилання позивача на наявність конфлікту інтересів у спірній ситуації, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позиції сторін на предмет спору, суд

в с т а н о в и в:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено Акт №558/23-9/33558346 від 05.11.08р.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення –рішення від 17.11.08р. № 0008922309/0, згідно з якими позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 469 грн., в тому числі: 317 478 грн. –основний платіж та 126 991 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження , вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, про що свідчить податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.02.2009р. №0008922309/1.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 17.11.08р. та від 10.02.09р. є предметом даного спору.

Як вбачається з акту перевірки (стор.10 акту) , підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення п. п.5.3.3 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»N 334/94-ВР від 22.05.1997р., що полягали в неправомірному, на думку податкового органу, віднесенні позивачем до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплаченого позивачем при придбанні та оренді (фінансовому лізингу) легкових автомобілів, які було включено до складу основних фондів, що призвело до завищення Товариством задекларованих показників у рядку 04.13 Декларації «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»на суму 1269911, 89 грн., а саме завищення суми валових витрат на вказану суму, та, у зв’язку з цим, заниження у 2007 р. податку на прибуток в сумі 317 478 грн.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення, вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся Товариство здійснювало операції з придбання та оренди основних засобів (фінансовий лізинг легкових автомобілів).

Згідно із пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Підпунктом 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 цього ж Закону визначено, що передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

Як вбачається з акта перевірки, в бухгалтерському обліку Товариство відображало зазначені операції:

- з придбання легкових автомобілів - здійснення оплати: Дт 631 Кт 311, Дт 371 Кт 311, Дт 631 Кт 371, оприбуткування Дт 152 Кт 631, Дт 152 Кт 371 включення до складу основних засобів Дт 105 Кт 152 та ДтЮ5 Кт 631, податок на додану вартість в ціні придбання легкових автомобілів товариство відображувало Дт 943003 Кт 371 на суму 58335,65 грн. та Дт 943003 Кт 371 на суму 400894,61 грн. а також Дт 943003 Кт 152. на суму (-89537,76грн.);

- фінансовий лізинг легкових автомобілів: відображення зобов'язань з фінансової оренди по рахунку 531 - в 2007 року Кт 531 на суму 4024180,44 грн., за дебетом 531 рахунку Товариство відображувало здійсненні платежі по компенсації об'єктів фінансового лізингу Дт 531 Кт 311, оприбуткування легкових автомобілів Дт 152 Кт 531 на суму 3353483,70грн., та включення до складу основних засобів Дт 105 Кт 152.

Накопичений в складі інших витрат операційної діяльності бухгалтерського обліку податок на додану вартість в ціні придбання легкових автомобілів був списаний Товариством на результат основної діяльності за рахунок прибутку Дт 791100 Кт 949003 за 2007 рік на суму 1273401,54грн., в т.ч. червень 2007 року 607769,35 грн, вересень 2007 року 304542,94 грн., грудень 2007 року 361089,25грн.

Дані головної книги товариства по зазначених операціях наведено в додатку №11 до акту перевірки.

Товариством до перевірки надані оборотно-сальдові баланси по рахункам податкового обліку за 1 квартал, 2 квартал, 3 квартал 2007 року та 2007 рік в цілому, наведені в додатку № 12 до акту перевірки. Відповідно до даних балансів Товариство не включало до складу валових витрат 1 - 3 кварталів 2007 року зазначені суми податку на додану вартість та не відображувало їх в складі скоригованих валових витрат в Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2007 року. Відповідно до оборотно-сальдового балансу за 2007 рік, Товариством включено до складу валових витрат «Витрати на придбання л/а»податок на додану вартість в сумі 1269911,89 грн., сплачений при придбанні легкових автомобілів; зазначена сума відповідає даним бухгалтерського обліку.

Дані про склад основних засобів наведено в додатку №13 до першого примірника акту перевірки.

Так, відповідно до п.п. 7.4.2. п.7.4. ст..7 закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Як зазначено вище, перевіркою встановлено, що легкові автомобілі включені до складу основних; вищевказана сума ПДВ за придбаними автомобілями до податкового кредиту не включалась, а у 2007 році віднесена до складу валових витрат.

Отже, згідно з вимогами пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів повинні бути віднесені до складу валових витрат.

Разом з тим, підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" та Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат під час здійснення господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Про наявність конфлікту інтересів у ситуації, пов'язаній з віднесенням платниками податків сплачених сум податку на додану вартість до валових витрат під час придбання легкового автомобіля, зазначається і у листі Державної податкової адміністрації України від 13.09.2005 р. N 10803/5/15-2416. А у листі Державної податкової адміністрації України від 07.06.2006 р. N 6482/5/16-1516 зазначено, що за такими операціями сума податку на додану вартість не відноситься до податкового кредиту, а підлягає включенню до валових витрат підприємства.

Підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, за правилами пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат за операціями, пов'язаними з придбанням легкових автомобілів, мав застосувати положення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, віднесення позивачем податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних легкових автомобілів у сумі 1269911, 89 грн. до валових витрат підприємства повністю відповідає вимогам пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в зв’язку з чим визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 317 478 грн. згідно оспорюваного рішення - неправомірне.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за операціями з придбання легкових автомобілів, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 126 991 грн. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В :

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17.11.2008р. № 0008922309/0, від 10.02.2009р. №0008922309/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції»(код ЄДРПОУ 33558346) 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 08.04.2009р.