Постанова № 9206011, 21.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2010 року 10 год. 50 хв. № 2а-3065/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оферта»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва провизнання недійсним податкового повідомлення - рішення За участю представників сторін:

Від позивача: : Дорошенко О.О., Колесецька І.В., Ледовський О.С.

Від відповідача:Савенко О.О., Шарко І.С.

у судовому засіданні 21.01.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оферта»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 26.09.08р. №000832200/0, згідно з яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 210519, 80 грн., з яких: 140389, 50 грн. за основним платежем та 70130, 30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат інформаційно-консультаційних послуг на суму 10864,50 грн., не підтверджених відповідними документами, вказує на те, що такий висновок зроблений відповідачем без ретельного дослідження первинних документів позивача, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. А саме, відповідачем під час перевірки правильності визначення валових витрат за 2006 рік були помилково віднесені витрати в сумі 1 580 грн. за інформаційно-консультаційні послуги, надані СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), в той час, коли позивач витратив на послуги зазначеного суб'єкта підприємницької діяльності 790 грн., а решта грошових коштів в сумі 790 грн. була витрачена за послуги іншого суб'єкта підприємницької діяльності - СПД ОСОБА_2. (код НОМЕР_2). Ототожнення двох різних суб'єктів господарювання - СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) та ОСОБА_2. (код НОМЕР_2) призвело до помилкових висновків відповідача щодо не підтвердження актами виконаних робіт валових витрат на суму 1 580 грн., яка вираховувалася Відповідачем як загальна сума за двома різними господарськими операціями (790 + 790 = 1 580). Окрім того, Відповідачем також була помилково віднесена сума 845 грн. за інформаційно-консультаційні послуги, надані СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) у 2007 році, в той час коли зазначена сума фактично була сплачена іншому суб'єкту підприємницької діяльності - СПД ОСОБА_3. (код НОМЕР_3), а послуги у СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) в 2007 році позивач не придбавав.

Відтак, зазначає позивач, усі витрати на придбання у субєктів господарювання послуг підтверджені належними та допустимими документами (актами виконаних робіт, доказами оплати їх вартості, тощо) обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Не погоджуючись з порушеннями п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.6.1 п. 7.6 та пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виявилося, на думку відповідача, у тому, що створений позивачем як структурний підрозділ Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атріум»безпідставно скористався вимогами п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону, з посиланням податкового органу на те, що аналізом руху коштів по розрахунковому рахунку ПЗНВІФ «Атріум»за період з 24.11.2005 року по 01.12.2005 року встановлено, що Фонд за придбані у власність облігації «Національна будівельна компанія»розрахувався в основному коштами, отриманими від реалізації цих облігацій, тобто без залучення коштів інвесторів, позивач вказує на довільне трактування відповідачем приписів ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)» щодо можливості формування активів фонду лише за рахунок залучених грошових коштів інвесторів.

За наведених обставин, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, мотивуючи тим, що підставою для висновку про заниження податкового зобовязання з податку на прибуток, зокрема, в сумі 137673,54 грн. слугували порушення позивачем п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, відповідач вважає, що так як операції з купівлі-продажу облігацій (активів), які описані у акті перевірки, проводились ТОВ «КУА «Оферта», в основному, без залучення коштів інвесторів ПЗНВІФ «Атріум», а були за своєю суттю звичайними операціями купівлі-продажу цінних паперів з відтермінуванням платежу (тобто з наступним надходженням коштів від покупця до подавця), то особливості оподаткування, передбачені вищезазначеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(тобто не включення до складу валових доходів) не можуть застосовуватися до оподаткування таких операцій.

Визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 2 716 грн. мало місце у звязку встановленим порушенням п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в тому, що Підприємство відносило до складу валових витрат, витрати з придбання інформаційно-консультаційні послуг, що під час перевірки не були підтверджені відповідними документами (актами виконаних робіт). Відповідач покликається на те, що підтвердженням цього факту служать пояснення директора надані до протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст. 163-1 КУпАП.

В звязку з викладеним, представник відповідача вважає правомірним податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2008 року №0000832200/0, яким ТОВ «КУА «Оферта»визначено 140389 грн. 50 коп. податку на прибуток і 70130 грн. 30 коп. штрафної санкції та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Компанія з управління активами «Оферта»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.05р. по 31.03.08р., за результатами якої складено акт перевірки від 16.09.08р. №63/22-025/33306441.

На підставі вказаного акту, ДПІ винесено податкове повідомлення рішення від 26.09.08р. №0000832200/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 210519, 80 грн., з яких: 140389, 50 грн. за основним платежем та 70130, 30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається із акту перевірки, підставою для визначення згідно оспорюваноо податкового повідомлення рішення податкового зобовязання з податку на прибуток, зокрема, в сумі 137673,54 грн. слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у неправомірному, на думку податкового органу, заниженні вказаної суми податку за звітний 2005 рік при провадженні діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування та проведенні операцій з купівлі-продажу цінних паперів (облігацій ЗАТ «Національна будівельна компанія»).

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «КУА «Оферта»проводить діяльність з управління активами інституту спільного інвестування - пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Атріум»(далі - ПЗНВІФ «Атріум») згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АБ № 218392 від 09.06.2005 р., про що Державною комісією з цінних паперів та фондовому ринку видане Свідоцтво про внесення до єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування від 25.07.2005 року № 190, а також Свідоцтво про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, реєстраційний № 194 від 02.08.2005 року.

Перевіркою встановлено, що грошові кошти, отримані ПЗНВІФ «Атріум»за розміщені інвестиційні сертифікати, були спрямовані на купівлю простих іменних акцій різних емітентів у ТОВ «Деннік», ТОВ «Фондова компанія «Альпарі», ЗАТ «Промислово-страховий альянс». Для обслуговування ПЗНВІФ «Атріум»відкрито рахунок у ВАТ «Український кредитно-торговий банк».

Як свідчать обставини справи та встановлено перевіркою, ТОВ «КУА «Оферта», яке діє в інтересах та від імені ПЗНВІФ «Атріум», були укладені договори з ТОВ «Фондова компанія «Альпарі»на купівлю облігацій ЗАТ «Національна будівельна компанія»та договори з ТОВ «Деннік»на продаж зазначених облігацій.

Згідно з умовами договорів купівлі-продажу від 23.11.2005 року №Е-01/05-1, від 25.11.05 року №Е-01/05-2, від 29.11.05 року №Е-01/05-3, від 30.11.05 року №Е-01/05-4, укладених з ТОВ «Фондова компанія «Альпарі», ТОВ «КУА «Оферта»(покупець) придбаває облігації ЗАТ «Національна будівельна компанія» в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ «Атріум».

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що отримані облігації на рахунок в цінних паперах №500009, відкритий у ВАТ «Кредитпромбанк», були, в основному, сплачені коштами покупця, отриманими від продажу вказаних облігацій, оскільки на дату придбання облігацій на поточному рахунку ПЗНВІФ «Атріум»коштів у достатньому розмірі не було, а інші кошти від інвесторів у цей час не надходили. Отже, ТОВ «КУА «Оферта»розрахувалась за облігації не залучаючи коштів інвесторів ПЗНВІФ «Атріум».

А саме: відповідно до журналу-ордеру та відомості по рахунку 311/2 «Поточні рахунки в національній валюті»за жовтень-листопад 2005 року по ТОВ «КУА «Оферта»(ПЗНВІФ «Атріум»), а також згідно з випискою по рахунку №26500002300197, відкритому ТОВ «КУА «Оферта»у ВАТ «Український кредитно-торговий банк»для обслуговування ПЗНВІФ «Атріум», вхідне сальдо станом на 24.11.05 року складає 9378 грн. Отже, маючи залишок коштів станом на 24.11.2005 року в розмірі 9378 грн. ПЗНВІФ «Атріум»здійснює оплату 24.11.05 року за придбані облігації в сумі 94027 грн. 77 коп. за 442 шт. за ціною придбання 212 грн. 73 коп. В той же день (24.11.05 року) між ТОВ «КУА «Оферта», яке діє в інтересах ПЗНВІФ «Атріум»(Продавець) та ТОВ «Деннік»(Покупець) було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів: №ВК-02/1, згідно з яким ПЗНВІФ «Атріум»здійснює продаж облігацій ЗАТ «Національна будівельна компанія»в кількості 229 штук на суму 100027 грн. 20 коп.; №ВК-03/1, згідно з яким ПЗНВІФ «Атріум»здійснює продаж облігацій ЗАТ «Національна будівельна компанія»в кількості 213 штук на суму 93038 грн. 40 коп. Загальна сума коштів, отриманих від продажу облігацій ЗАТ «Національна будівельна компанія»на рахунок №26500002300197, відкритий у ВАТ «Український кредитно-торговий банк», складає 193 065 грн. 60 грн.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що оплата за придбані ПЗНВІФ «Атріум»24.11.2005 року облігації ЗАТ «Національна будівельна компанія»в кількості 442 шт. здійснювалась коштами, отриманими 24.11.2005 року ПЗНВІФ «Атріум»за реалізацію тих самих облігацій в кількості 442 шт. з урахуванням залишку коштів станом на 24.11.05 року в розмірі 9378 грн. на рахунку №26500002300197.

Таким чином, на підставі аналізу документів, враховуючи дані виписки по рахунку № 26500002300187, відкритому Позивачем для обслуговування ПЗНВІФ «Атріум»у ВАТ «БТА Банк», журналу-ордеру та відомості по рахунку 311/2 «Поточні рахунки в національній валюті»за жовтень-листопад 2005 року, з урахуванням вхідного сальдо станом на 24.11.05р., яке становило 9 378 грн., відповідач вважає, що саме цей залишок (9378 грн.) відноситься до коштів спільного інвестування, за який можливо було придбати тільки 44 облігації (44 шт. х 436,8 грн. = 19219 грн. 20 коп.) , а решту коштів в розмірі 173 846,40 грн. (193065 грн. 60 коп. - 19219 грн. 20 коп.), що надійшли протягом дня від ТОВ«Деннік»за договорами купівлі-продажу цінних паперів № ВК-02/1 та ВК/03/1, вважає такими, що не відносяться до активів ІСІ, так як кошти в такому розмірі від інвесторів та від засновників фонду не надходили.

Аналогічні розрахунки проведені податковим органом і за іншими договорами.

Так, на дату укладання договору купівлі-продажу цінних паперів №Е-01/05-2 від 25.11.2005 р. на придбання облігацій ЗАТ «Національна будівельна компанія»в кількості 178 шт. за ціною придбання 212 грн. 73 коп. загальною вартістю 37866 грн. 39 коп., в наявності у ПЗНВІФ «Атріум»коштів ІСІ було в сумі 19 219 грн. 20 коп. Оплата за придбані облігації ПЗНВІФ «Атріум» здійснена 28.11.05 року з рахунку №26500002300197, в сумі 37866 грн. 39 коп. В той же день 28.11.2005 року між ТОВ «КУА «Оферта», яке діє в інтересах ПЗНВІФ «Атріум»(Продавець) та ТОВ «Деннік»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ВК-01/1, згідно з яким ПЗНВІФ «Атріум»здійснює продаж облігацій в кількості 178 штук на суму 77750,40 грн. Отже, перевіркою зроблено висновок, що за отримані від ТОВ «Фондова компанія «Альпарі»облігації в кількості 178 шт. за ціною придбання 212 грн. 73 коп. за одну облігацію, ПЗНВІФ «Атріум»за кошти засновників фонду, які прийняті як кошти ІСІ, 28.11.05 року придбав лише 90 шт. облігацій (19219 грн. 20 коп. / 212 грн. 73 коп.).

Тобто, 28.11.2005 року при визначенні коштів спільного інвестування Відповідач визнає тільки суму 39 312,0 грн., яку вираховує як вартість 90 облігацій (19 219,2 грн./212,73 грн.) за ціною продажу 436,8 грн. (90 шт. х 436,8 грн.), а решту коштів в розмірі 38 438,4 грн., що надійшли за договорами купівлі-продажу цінних паперів, вважає такими, що не відносяться до коштів спільного інвестування.

29.11.2005 року при визначенні коштів спільного інвестування Відповідач визнає тільки суму 80 371,2 грн., яку вираховує як вартість 184 облігацій (39 312,0 грн./212,73 грн.) за ціною продажу 436,8 грн. (184 шт. х 436,8 грн.), а решту коштів в розмірі 505 574,4 грн., що надійшли за договорами купівлі-продажу цінних паперів, вважає такими, що не відносяться до коштів спільного інвестування.

30.11.2005 року при визначенні коштів спільного інвестування Відповідач визнає тільки суму 164 673,6 грн., яку вираховує як вартість 377 облігацій (80 371,2 грн./212,73 грн.) за ціною продажу 436,8 грн. (377 шт. х 436,8 грн.), а решту коштів в розмірі 362 107,2 грн., що надійшли за договорами купівлі-продажу цінних паперів, вважає такими, що не відносяться до коштів спільного інвестування.

Як зазначено в акті перевірки, вищевказані операції з придбання та реалізації в IV кварталі 2005 року облігацій ЗАТ «Національна будівельна компанія» в кількості 2488 шт. (398 шт. + 88шт. + 1172 шт. + 829 шт.) не є операціями з придбання активів фонду, оскільки кошти від реалізації облігацій , отримані від ТОВ «Деннік», не відповідають вимогам статті 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)»і не є коштами, залученими від інвесторів для придбання активів фонду.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «КУА «Оферта», яке діяло в інтересах ПЗНВІФ «Атріум», неправомірно скористалось положеннями підпункту 4.2.8 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і в порушення вимог підпунктів 4.1.2 та 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не включило до складу валового доходу прибуток від операцій з облігаціями ЗАТ «Національна будівельна компанія»за 2005 рік в розмірі 550694 грн. 16 коп. (1079966 грн. 40 коп. - 529272 грн. 24 коп.), що призвело до заниження податку на прибуток ТОВ «КУА «Оферта»на суму 137673 грн. 54 коп.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства при оподаткуванні операцій з придбання облігацій, виходячи з наступного.

Так, відповідно до 4.2.8 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Правові відносини, що виникають у сфері спільного інвестування щодо створення та діяльності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, вимоги до складу, структури та зберігання активів врегульовані Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»від 15.03. 2001 року N 2299-III.

Так, відповідно до пунктів 1,9 ст.3 цього Закону, активи інституту спільного інвестування це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування;кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ). Ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією.

Таким чином, одним із джерел формування активів ІСІ, є кошти спільного інвестування, які у свою чергу, можуть бути сформовані як від здійснення операцій з активами ІСІ так і від інших доходів від діяльності ІСІ в тому числі, проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо.

Разом з тим, з наведених правових норм слідує, що первинним для формування активів інституту спільного інвестування є кошти спільного інвестування, як джерело для формування вторинного, тобто для формування активів інституту спільного інвестування, адже придбання (формування) активів ІСІ неможливе без коштів інвесторів.

За Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», пільга у оподаткуванні (тобто не включення до складу валових доходів) передбачається при виконанні одночасно двох обовязкових умов, а саме: доходи повинні бути отримані від здійснення операцій з активами ІСІ; при цьому джерелом створення активів ІСІ від продажу яких отримано дохід повинні бути кошти спільного інвестування; Оскільки операції з купівлі-продажу облігацій (активів), які описані у акті перевірки, проводились без залучення коштів інвесторів (у повному обсязі), чого не заперечує позивач, а були за своєю суттю звичайними операціями купівлі-продажу цінних паперів, за рахунок коштів покупця (з наступним надходженням цих коштів від покупця до подавця), суд погоджується з доводами податкового органу про те, що позивач неправомірно скористався положеннями підпункту 4.2.8 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і в порушення вимог підпунктів 4.1.2 та 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПЗНВІФ «Атріум»не включив до складу валового доходу прибуток від операцій з облігаціями ЗАТ «Національна будівельна компанія»за 2005 рік в розмірі 550694 грн. 16 коп. (1079966 грн. 40 коп. - 529272 грн. 24 коп.), що призвело до заниження податку на прибуток ТОВ «КУА «Оферта»на 137673 грн. 54 коп. За таких обставин, покликання позивача на рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.01.02 року № 12 «Про затвердження Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування», згідно із яким активи ІСІ складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на банківських поточних рахунках та депозитних рахунках, банківських металів, об'єктів нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, а також інших активів, дозволених законодавством України з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують того, що в силу Закону придбання (формування) активів ІСІ неможливе без коштів інвесторів.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За таких обставин, оспорюване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 137673 грн. 54 коп., та як наслідок, застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 68863, 77 грн. правомірне, а отже правові підстави для задоволення позову у зазначеній частині відсутні.

Щодо решти суми визначеного згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2716 грн. основного платежу та, відповідно, застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 1293,6 грн., то, як свідчать матеріали перевірки, підставою для донарахування вказаних сум слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в тому, що Підприємство відносило інформаційно-консультаційні послуги на валові витрати, не підтверджені відповідними документами (актами виконаних робіт). А саме, як зазначено у акті перевірки, Позивачем віднесено на валові витрати за 2005 рік інформаційно-консультаційні послуги, надані ТОВ «Фінансовий аналітик-Сервіс»(код 25198090) в сумі 1 530 грн., Торгово-промисловою палатою (код 00016934) в сумі 300 грн., Українським інститутом фондового ринку (код 13689055) в сумі 3 860 грн.; за 2006 рік - інформаційно-консультаційні послуги, надані СПД ОСОБА_1. (код НОМЕР_1) в сумі 1 580 грн., СПД ОСОБА_4. (код НОМЕР_4) в сумі 900 грн., ТОВ «Техносервіс софт»(код 30723847) в сумі 120 грн.; за 2007 рік віднесено інформаційно-консультаційні послуги, надані СПД ОСОБА_1. (код НОМЕР_1) в сумі 845,5 грн., ПП «Консалтинговий центр «Бізнес-Гарант»(код 34047738) в сумі 599 грн., ТОВ «Адвайс Аудит»(код 31861560) 690 грн., ФО Адаменко (код 2939316839) в сумі 440 грн.

За таких обставин, Відповідачем зроблено висновок про завищення загальної суми валових витрат за 2005, 2006 та 2007 роки у розмірі 10 864,5 грн., в тому числі:9 міс. 2005 року в сумі 3 420 грн.; IV кв. 2005 року в сумі 2 270 грн.; IV кв. 2006 року в сумі 910 грн.; І кв. 2007 року в сумі 2 574,5 грн.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення в цій частині неправомірним, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР , валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7. цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обовязковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Надання інформаційно-консультаційних послуг у згаданому періоді - 2005, 2006 та 2007 роках різними суб'єктами господарювання, а саме: ТОВ «Фінансовий аналітик-Сервіс»(код 25198090) в сумі 1 530 грн., Торгово-промислова палата (код 00016934) в сумі 300 грн., Український інститут фондового ринку (код 13689055) в сумі 3 860 грн., СПД ОСОБА_1. (код НОМЕР_1) в сумі 790 грн., СПД ОСОБА_2. (код 2869704752) в сумі 790 грн., СПД ОСОБА_4. (код НОМЕР_4) в сумі 900 грн., ТОВ «Техносервіс софт» (код 30723847) в сумі 120 грн., СПД ОСОБА_3. (код НОМЕР_3) в сумі 845,5 грн., ПП «Консалтинговий центр «Бізнес-Гарант»(код 34047738) в сумі 599 грн., ТОВ «Адвайс Аудит»(код 31861560) 690 грн., ФО Адаменко (код 2939316839) в сумі 440 грн. підтверджується належними та допустимими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме: наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (оригінали оглянуті в суді), реєстраційними документами щодо суб'єктів підприємницької діяльності, якими надавалися такі послуги, доказами фактичної оплати таких послуг.

Вказані акти містять обовязкові реквізити щодо зміст та обсяг господарської операції з придбання послуг, необхідних для господарської діяльності позивача.

За наведених обставин та правових норм, висновок податкового органу про завищення валових витрат з придбання послуг у вищезазначених сумах, а відтак заниження податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2716 грн. неправомірний, в звязку з чим податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2716 грн. основного платежу та, відповідно, застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 1293,6 грн. підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Доводи відповідача про те, що вказані акти не були надані позивачем під час перевірки не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині; такі доводи не звільняють суд від передбаченого процесуальним законом обовязку дослідити усі докази, які мають значення для правильного вирішення справи шляхом їх всебічного, повного та об'єктивного дослідження.

Задовольняючи в цій частині позов, суд приймає також до уваги і ту обставину, що відповідачем під час перевірки правильності визначення валових витрат за 2006 рік були невірно визначені витрати в сумі 1 580 грн. за інформаційно-консультаційні послуги, надані СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), в той час, коли позивач витратив на послуги зазначеного суб'єкта підприємницької діяльності 790 грн., а решта грошових коштів в сумі 790 грн. була витрачена за послуги іншого суб'єкта підприємницької діяльності - СПД ОСОБА_2. (код НОМЕР_2). Ототожнення двох різних суб'єктів господарювання - СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) та ОСОБА_2. (код НОМЕР_2) призвело до помилкових висновків Відповідача щодо не підтвердження актами виконаних робіт валових витрат на суму 1 580 грн., яка вираховувалася Відповідачем як загальна сума за двома різними господарськими операціями (790 + 790 = 1580 грн.).

Окрім того, Відповідачем також була помилково віднесена сума 845 грн. за інформаційно-консультаційні послуги, надані СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) в 2007 році, в той час коли зазначена сума фактично була сплачена іншому суб'єкту підприємницької діяльності - СПД ОСОБА_3. (код НОМЕР_3), а послугами СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) в 2007 році Позивач не користувався.

За наведених обставин та керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В :

задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 26.09.08р. №000832200/0 щодо визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в частині основного платежу в сумі 2716 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1293,6 грн.

В решті позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 26.01.10 р.