Постанова № 9205540, 21.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2009 року           14:10           № 2а-12746/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Домбровського І.В. та представників:

позивача:                     Гостищева Д.А.;

відповідача:                     Борисова І.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

провизнання протиправним та недійсним рішення

          На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Астеліт”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та недійсним рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 серпня 2009 року №0007462305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12746/09/2670 та призначено попереднє судове засідання на 27 листопада 2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2009 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 грудня 2009року. В судовому засіданні 18 грудня 2009 року оголошувалась перерва до 21грудня2009року.

Представник позивача с судовому засіданні позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2009 року ДПІ у Солом’янському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007462305, яким позивачу за порушення пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 та на підставі частини першої статті 1 Указу Президента України від 12червня 1995 року №436“Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18295,36 грн.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 серпня 2009 року №0007462305 прийнято ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на підставі акту “Про результати планової виїзної перевірки ТОВ “Астеліт”, код за ЄДРПОУ 22859846 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.03.09, валютного законодавства за період з 01.01.08 по 31.03.09” від 10 серпня 2009 року №9578/23-08/22859846 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено факт перевищення ліміту залишку готівки в касі позивача, а саме: розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі складав 9300,00 грн., залишок на початок дня 27 травня 2008 року (лист №49) становив 8497,68 грн., повернення підзвітних коштів (кор.рах.37.2) ПКО №108 у розмірі 10000,00грн., видача готівки (рах.37.2) під звіт згідно ВКО№98 складала 50,00 грн., операція інкасації наступного робочого дня до установи банку не проводилась.

Таким чином, Актом перевірки встановлено, що в порушення пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, сума понадлімітних коштів наступного дня (тобто 28 травня 2008 року) складала 9147,68грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Частиною першою статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Частиною третьою статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” передбачено, що правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.

Згідно зі статтею 2 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі по тексту –Положення).

Відповідно до пункту 1.2 Положення ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 2.7 Положення встановлено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов’язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв’язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Встановлений Актом перевірки факт перевищення ліміту залишку готівки в касі у розмірі 9147,68 грн. ТОВ “Астеліт” не заперечується.

Посилання позивача на те, що законами України не встановлені фінансові (штрафні) санкції за перевищення господарюючими суб’єктами встановлених лімітів залишку готівки в касах та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності, Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не є законом України, а тому відповідач, як орган державної влади, не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені законами України фінансові (штрафні) санкції, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Так, відповідно до преамбули Господарського кодексу України (який набув чинності 01січня 2004 року) цей кодекс встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності.

Відповідно до Прикінцевих положень Конституції України, вона набуває чинності з моменту її прийняття - з 28 червня 1996 року. Згідно з пунктом 1 Перехідних положень Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Указ Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” набув чинності 15 червня 1995 року, станом на час проведення перевірки та час розгляду даної справи не визнавався неконституційним та є чинним, а отже вищезазначений Указ Президента України не суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та є обов’язковим до виконання на території України.

Разом з тим, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З урахування викладеного, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238 та 239 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Зазначену правову позицію підтримано в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2008 року №1776/100/13-08 “Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)”.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що датою порушення позивачем правил обігу готівки шляхом перевищення ліміту залишку готівки є 28 травня 2008 року, відповідачем виявлено вчинене порушення 10 серпня 2009 року, а штрафні (фінансові) санкції застосовано 13 серпня 2009 року.

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, застосування до ТОВ “Астеліт” адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що ДПІ у Солом’янському районі міста Києва не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 серпня 2009 року №0007462305, яким застосовано до ТОВ “Астеліт” адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13серпня 2009 року №0007462305.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                          В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 25 грудня 2009 року.