Постанова № 9205359, 21.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2009 року 10 год. 45 хв. № 2а-10123/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Порше Іммобіліен Україна»

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва проскасування податкових повідомлень - рішень Представники сторін: від позивачаТкач І.В., Бондарєв Т.Б. - представники за довіреностями від відповідача Штогрин П.А.представник за довіреністю у судовому засіданні 21.12.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р АВ И:

ТОВ «Порше Іммобіліен Україна»звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 02.07.09р. № 0007981703/0/29355 та від 12.08.09р. № 0007981703/1/35120, згідно з якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників на суму 16738683,06 грн., в тому числі: 5579561,02 грн. основного платежу та 11159122, 04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про заниження податкового зобовязання за операцією з купівлі корпоративних прав у фізичних осіб, вказує на те, що такі особи отримали кошти від позивача саме за продаж інвестиційного активу (в розумінні п.п.9.6.7. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), який включав в себе інвестиційний прибуток, у звязку з чим та відповідно до п.п.9.6.1., п.п.9.6.6. цього Закону позивач не має повноважень податкового агента і не зобовязаний здійснювати утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб. Натомість, за вимогами Закону, фізичні особи зобовязані самостійно розрахувати суму інвестиційного прибутку та включити такий прибуток до складу загального річного оподатковуваного доходу, самостійно задекларувати такий дохід та сплатити прибутковий податок до бюджету.

Доводи податкового органу про те, що такі фізичні особи, окрім доходів від продажу частки у статутному капіталі юридичних осіб ТОВ «Євдак»та ТОВ «Серго-Архкон»отримали від позивача інші доходи, зокрема, за право користування (оренди) земельної ділянки вважає безпідставними, оскільки таким правом наділені саме вказані юридичні, а не фізичні особи; купівля-продаж корпоративних прав та прав оренди земельної ділянки не є тотожними поняттями, а наявність комерційного інтересу позивача у придбанні корпоративних прав у господарських товариствах, що мають на праві оренди земельну ділянку не свідчить про нікчемність угод, повязаних з придбанням корпоративних прав; такі угоди жодним чином не порушують публічний порядок та не суперечать вимогами законодавства України. Позивач просить суд врахувати, що саме у відповідності з встановленим законодавством порядком позивачем було здійснено оподаткування операцій, повязаних з придбанням корпоративних прав.

За наведених обставин, представник позивача вважає податкові повідомлення рішення неправомірними та просить суд їх скасувати.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов заперечив, мотивуючи тим, що при виплаті доходів фізичним особам позивачем приховано, що фактично такий дохід повязаний з реалізацією фізичними особами поряд з корпоративними правами, прав оренди земельної ділянки, що випливає з договорів про надання послуг №1, №2 від 17.06.2008р., укладених позивачем з СПД ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідно до яких позивач доручив розшукати з метою придбання, зокрема, власників корпоративних прав ТОВ «Євдак»та ТОВ «Серго-Архкон», які орендують земельні ділянки за адресою: с.Софієвська Борщагівка, Києво-Святошинського р-ну, Київська обл., вул. Київська.

Відповідач покликається також і на те, що сума, яка внесена фізичними особами до статутного фонду вказаних товариств значно нижча від перерахованої цим особам на розрахунковий рахунок суми, за якою викуплено вказаний статутний фонд.

За таких обставин, відповідач вважає нікчемними договори купівлі-продажу корпоративних прав у вказаних фізичних осіб, у звязку чим дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.1.15. п.1.2 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 «а»ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»при оподаткуванні операцій в виплати доходів фізичним особам, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2008р. на суму 5579 561,02 грн.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Порше Іммобіліен Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.12.07р. по 31.12.08р., за результатами якої складено акт перевірки від 24.06.09р. №3163/2305/35571509.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 02.07.09р. № 0007981703/0/29355, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 16738683, 06 грн., в тому числі: 5579561,02 грн. за основним платежем, 11159122, 04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження дане податкове повідомлення рішення залишено без змін, у звязку з чим ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення від 12.08.09р. № 0007981703/1/35120.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.15. п.1.2 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 «а»ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при оподаткуванні операцій з виплати доходів фізичним особам, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 5579561,02 грн. за 2008 р., зокрема, за липень 2008 р.

Такий висновок ґрунтується на припущеннях податкового органу про нікчемність договорів купівлі-продажу корпоративних прав, укладених позивачем з фізичними особами ОСОБА_3. та Осіним С.А., з посиланням на те, що вказані особи за результатами укладання цих договорів отримали від позивача на свої розрахункові рахунки по 18 631 224,73 грн. (всього 37262449,46 грн.) не тільки за корпоративні права, але й за право користування орендованою земельною ділянкою підприємств ТОВ «Євдак»та «Серго-Архкон», в звязку з чим ДПІ вважає, що виплачені вказаним особам грошові кошти приховано підприємством та всупереч ч.2 ст.9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»не відображено у податковій звітності (розрахунку за формою 1 ДФ у 3 кварталі).

В обґрунтування таких доводів, відповідач покликається на те, що відповідно до договорів про надання послуг №1, №2 від 17.06.2008р., укладених позивачем з СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_2., позивач доручив вказаним особам розшукати з метою придбання, зокрема, власників корпоративних прав ТОВ «Євдак»та ТОВ «Серго-Архкон», які орендують земельні ділянки за адресою: с.Софієвська Борщагівка, Києво-Святошинського р-ну, Київська обл., вул. Київська, тоді як предметом договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі вказаних Товариств, сторони визначити придбання виключно корпоративних прав.

Крім того, відповідач у акті перевірки (стор. 22 акту) зазначає, що сума яка внесена фізичними особами до статутного фонду значно менша від перерахованої цим особам на розрахунковий рахунок позивачем - 18 631224,73 грн., за якою викуплено вказаний статутний фонд з посиланням на те, що частки в статутному капіталі зазначених підприємств складали: ТОВ «Серго-Архкон» - ОСОБА_3. в розмірі 17188,00 грн. та ОСОБА_4 в розмірі 17188 грн.; ТОВ «Євдак» - ОСОБА_3. у розмірі 15500 грн. та ОСОБА_4 у розмірі 15500 грн.; відповідно до установчих документів підприємства (заява ф.№1-ОПП) станом на 20.08.2008р. статутний фонд складав 31 000 грн., а станом на 01.12.2008р. статутний фонд складав 531 000 грн.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено перевіркою, відповідно до Договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Євдак»від 10.07.08р. № 2 та № 3 та Договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Серго-Архкон»від 10.07.08р. № 2 та № 3, укладених між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3. та ОСОБА_4, позивач придбав у останніх частки у статутному капіталі вказаних юридичних осіб та на виконання зазначених договорів перерахував ОСОБА_3. та ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 37262449,46 грн. (по 18 631 224,73 грн. кожному).

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені п. 9.6. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. N 889-IV (надалі Закон N 889-IV).

Відповідно до п.п. 9.6.2. вказаної норми, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 9.6.7. Закону N 889-IV для цілей цього пункту під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

За змістом пункту 1.21. ст.1 Закону N 889-IV, інші терміни (визначення яких не наведено в Законі) використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

У свою чергу, згідно з визначенням наведеним у Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.(пункт 1.8 статті 1 в редакції Закону України від 02.03.2000 р. N 1523-III).

Отже, в розумінні наведених правових норм, кошти отримані фізичними особами від продажу частки у статутному капіталі юридичних осіб є коштами за продаж інвестиційного активу, який у свою чергу є складовою розрахунку інвестиційного прибутку.

За наведених обставин, висновок податкового органу в акті перевірки про те, що грошові кошти отримані фізичними особами не є інвестиційним прибутком суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до 1.15. Закону N 889-IV, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відтак, за вимогами п.9.6.1. ст.9 Закону N 889-IV, облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Таким чином, у випадку оподаткування інвестиційного прибутку Закон передбачає особливий порядок оподаткування та ведення обліку операцій з корпоративними правами, в звязку з чим доводи податкового органу про те, що позивач має обовязок щодо ведення обліку та утримання податку суд вважає помилковими.

Частина 2 ст.9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»від 22.12.94 року N 320/94-ВР, на порушення якої вказує відповідач, передбачає, що керівники і посадові особи підприємств, установ, організацій всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства зобов'язані подавати до державних податкових інспекцій відомості про нараховані та виплачені суми фізичним особам доходів і суми утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів.

Отже, за змістом наведеної норми Закону N 320/94-ВР, обовязок подання зазначених відомостей визначається імперативними вимогами законодавства, тоді як Закон N 889-IV передбачає, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Виняток з цього правила передбачений п. 9.6.9. Закону N 889-IV для платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, який може виконувати функції податкового агента за відповідним договором.

В даному випадку, при сплаті продавцям корпоративних прав (фізичним особам) грошових коштів, позивач покупець, який не здійснює діяльність як професійний торговець цінними паперами, не є податковим агентом та відповідно до наведених норм Закону, податок з доходів фізичної особи не утримує та не має обовязку щодо перерахування податку до бюджету.

За вимогами п.п. 9.6.6. ст.9 Закону N 889-IV, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Тобто, у разі здійснення операцій з продажу корпоративних прав, доходи не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні і виплаті, а оподатковуються за наслідками звітного року.

Таким чином, фізичні особи зобовязані самостійно розрахувати суму інвестиційного прибутку та включити такий прибуток до складу річного загального оподатковуваного доходу та самостійно задекларувати доходи у річній декларації про доходи фізичних осіб та сплатити податок до бюджету.

Крім того, як зазначалось вище, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Тобто, як випливає з Закону N 889-IV, у будь-якому разі, обєкт оподаткування можуть визначити тільки самі фізичні особи.

За таких обставин, покликання податкового органу на те, що згідно з інформацією ДПІ у Дніпропетровській області, що викладена у листі - відповіді на запит від 16.06.09р.№ 15868/7/17-213/13, вказані фізичні особи не подавали до податкового органу декларації про отримані доходи за місцем проживання за 2008 рік, не можуть бути підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог Закону N 889-IV при оподаткуванні операцій, повязаних з придбанням корпоративних прав.

За вимогами п. 20.2. «б»ст.20 Закону, при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку фінансово відповідальним за порушення норм цього Закону є такий платник податку.

Доводи податкового органу про нікчемність угод купівлі-продажу корпоративних прав з покликанням на те, що такі угоди порушують публічний порядок, так як спрямовані на заниження податку з доходів фізичних осіб, оскільки вказані особи окрім доходу від продажу корпоративних прав фактично отримали дохід від продажу права оренди земельної ділянки, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, предметом договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Євдак»від 10.07.08р. № 2 та № 3 та Договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Серго-Архкон»від 10.07.08р. № 2 та № 3 є частка у статутному капіталі вказаних товариств.

При цьому, як випливає з преамбули зазначених договорів, сторони уклали такі договори, оскільки продавці є власниками частки статутного капіталу товариств, товариства орендують земельну ділянку, а продавець бажає придбати частку у статутному капіталі вказаних товариств.

Факт виконання договорів купівлі-продажу корпоративних прав підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі корпоративних прав, протоколами загальних зборів учасників, змінами до установчих документів ТОВ «Євдак»та «Серго-Архкон», які зареєстровані у встановленому законом порядку, про що свідчать копії статутів вказаних Товариств.

Як свідчать обставини справи, ТОВ «Євдак» та «Серго-Архкон»є користувачами земельної ділянки за адресою: с.Софієвська Борщагівка, Києво-Святошинського р-ну, Київська обл., вул. Київська відповідно до укладених з Софіївсько-Борщагівською сільською радою договорів оренди земельної ділянки від 24.11.2004р. та від 16.06.06р., копії яких долучено до матеріалів справи. Згідно з п.1.2. цих договорів, термін їх дії 49 років; цільове призначення земельної ділянки для розміщення та обслуговування автосервісного комплексу з автосалоном. Як встановлено перевіркою, згідно відповіді на запит податкового органу, Софіївсько-Борщагівська сільська рада повідомила (листи № 316,№ 317 від 17.06.09р.), що вказані договори оренди є діючими.

За вказаними договорами, право оренди земельної ділянки належить саме юридичним, а не фізичним особам, отже у суду відсутні підстави вважати, що дохід отриманий фізичними особами від продажу корпоративних прав є доходом від продажу права оренди земельної ділянки. Крім того, за змістом ст.ст.124, 127 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; продаж прав на земельні ділянки (оренди, суперфіцію, емфітевзису) державної чи комунальної власності є компетенцією органів державної влади та органів місцевого самоврядування на здійснюється ними на підставах та в порядку, встановлених Земельним Кодексом України. Тобто, фізичні особи не наділені продажем прав юридичних осіб на земельні ділянки державної чи комунальної власності.

За змістом ст.ст.80,91,96 Цивільного кодексу України, юридична особа є самостійним субєктом господарювання, наділена цивільною право- та дієздатністю. Продаж корпоративних прав, тобто комплексу правомочностей особи (учасника) щодо управління діяльністю юридичної особи господарського товариства, отримання прибутку, та інших правомочностей, передбачених законом і статутом, не є тотожним продажу права оренди земельною ділянкою. Зміна учасників товариства не припиняє права користування цим товариством земельною ділянкою.

За наведених обставин, припущення відповідача про перехід до позивача права оренди земельних ділянок за договорами купівлі-продажу корпоративних прав є необґрунтованим та не узгоджується з вимогами закону.

Щодо комерційного інтересу позивача придбати корпоративні права у господарських товариствах, яким належить право оренди земельної ділянки, то такий інтерес не може розцінюватися судом як умисел позивача на укладання договору, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства. У звязку з цим, договори про надання послуг №1, №2 від 17.06.2008р., укладені позивачем з СПД ОСОБА_1, відповідно до яких позивач доручив за плату розшукати з метою придбання, зокрема, власників корпоративних прав ТОВ «Євдак»та ТОВ «Серго-Архкон», які орендують земельні ділянки за адресою: с.Софієвська Борщагівка, Києво-Святошинського р-ну, Київська обл., вул. Київська не можуть розцінюватися судом як доказ наявності умислу на укладання нікчемного правочину.

Крім того, вартість корпоративних прав товариства визначається за згодою сторін договору купівлі-продажу таких прав і не обмежується виключно розміром статутного капіталу товариства. Наявність у господарських товариств прав на користування земельною ділянкою на довготривалий термін та за вказаним цільовим призначенням цілком може впливати на інвестиційну привабливість корпоративних прав на участь в управлінні такими товариствами при визначення вартості купівлі-продажу таких прав і це не суперечить вимогам законодавства.

Отже, покликання податкового органу на те, що отриманий фізичними особами дохід є не тільки доходом від продажу корпоративних прав, але й доходом від продажу прав на оренду землі, так як такий дохід в сукупності перевищує розмір вкладу цих осіб до статутного капіталу, не заслуговують на увагу та не спростовують факту отримання цими особами інвестиційного прибутку.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про неправомірність оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень, в звязку з чим такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Задовольняючи позов суд також враховує і ту обставину, що податковим органом у оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях спірний платіж визначено податком з доходів найманих працівників, тоді як у акті перевірки встановлено порушення, що, на думку податкового органу, призвели до заниження податку з доходів фізичних осіб, які не є найманими особами в розумінні п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в звґязку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення не узгоджуються не тільки з вимогами Закону, але й з висновками акту перевірки.

На розподілі судових витрат на користь позивача, останній не наполягав.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 02.07.09р. № 0007981703/0/29355 та від 12.08.09р. № 0007981703/1/35120.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 23.12.09р.