Постанова № 9205337, 14.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2009 року           11 год. 00 хв.           № 2а-12264/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс - Центр»

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень - рішень

За участю представників сторін:

Від позивача: Рогач В.К.–представник за довіреністю

Від відповідача: Купельський О.М.–представник за довіреністю

у судовому засіданні 14.12.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс - Центр»звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 00047123-03/0 від 27.07.2009р. та № 00047123-03/1 від 31.08.2009р., а також зобов’язання відповідача утриматись від стягнення податкового зобов’язання, визначеного у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях.

Заявами від 10.11.09р. та 14.12.09р. позивач уточнював позовні вимоги; з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог від 14.12.09р., предметом позову є визнання недійсними податкових повідомлень –рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 00047123-03/0 від 27.07.2009р. та № 00047123-03/1 від 31.08.2009р., згідно з якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1174090,00 грн., в тому числі: 796060,00 –основний платіж, 378030,00 –штрафні (фінансові) санкції.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту з ПДВ за лютий - березень 2009 року в сумі 1048466, 79 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «БКФ «Граніт»та ТОВ «Граніт –Плюс»вказує на те, що податковий кредит сформований позивачем правомірно та із дотриманням вимог пунктів 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача - платниками ПДВ та наданих позивачу у періоді лютий –березень 2009 року.

          В обґрунтування правомірності своїх доводів представник позивача посилався також на висновок експертного економічного дослідження Київського науково –дослідного інституту судових експертиз №9675/9676 від 26.10.09р., відповідно до якого віднесення ТОВ «Будсервіс-Центр»до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними №419 від 31.05.07р., №964 від 31.10.07р. в лютому 2009 року та №23 від 10.07.07р. в березні 2009 року і включення їх до декларацій з ПДВ у вказаних періодах відповідає чинному законодавству.

          За таких обставин, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.

          Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий –березень 2009 року, у зв’язку з чим податковим органом прийняте податкове повідомлення –рішення № 00047123-03/0 від 27.07.2009р., яке за наслідками процедури адміністративного оскарження залишене без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено невиїзну перевірку ТОВ «Будсервіс –Центр»з питання декларування податкового кредиту та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «БКФ «Граніт», ТОВ «Граніт –Плюс»за лютий, березень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.07.09р. №1277/23-08/33695027.

Як вбачається з оспорюваного податкового повідомлення –рішення від 27.07.09р. № 00047123-03/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1174090,00 грн., в тому числі: 796060,00 –основний платіж, 378030,00 –штрафні (фінансові) санкції, таке рішення прийняте ДПІ у Шевченківському районі міста Києва на підставі акта перевірки №656/2303/33447949 від 24.04.09р.

30.07.09р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направлено позивачу лист №8290/10/23-307, в якому зазначено, що в зв’язку з технічною помилкою, у податковому повідомленні –рішенні від 27.07.09р. № 00047123-03/0 невірно зазначено номер та дату акту про результати невиїзної перевірки, в зв’язку з чим вірним вважати дату: 17.07.009р. та номер: 1277/23-08/32000881. При цьому, зміни до номеру акту в самому акті перевірки, з урахуванням зазначеного листа, податковим органом не внесені.

Як вбачається з акта перевірки від 17.07.09р, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), що полягало у завищенні позивачем податкового кредиту на суму 1048466, 79 грн., в тому числі за лютий 2009 року на суму 848466, 79 грн., за березень 2009 року на суму 200000,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «БКФ «Граніт»та ТОВ «Граніт –Плюс»та заниженні за вказаний період ПДВ на суму 1048466, 79 грн. (стор.9 акту перевірки).

Разом з тим, як свідчать обставини справи, визначення податкового зобов’язання згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення в сумі 796060,00 грн. не відповідає висновкам податкового органу в акті перевірки, зокрема, щодо суми заниження.

За результатами розгляду зауважень та заперечень до акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 06.08.09р. №8719/10/23-311 повідомила позивача про невірне відображення в акті головним державним податковим ревізором –інспектором, яким здійснювалась перевірка, висновків щодо суми заниження, без врахування показників рядку 23 Декларації з ПДВ (залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду), в зв’язку з чим вказаним листом висновки перевірки викладені у наступній редакції: перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 796025,00 грн., в тому числі: за лютий 2009 року на суму 596067,00 грн., за березень 2009 року на суму 199958,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення – рішення від 31.08.09р. № 00047123-03/1.

Правомірність винесення вказаних податкових повідомлень –рішень є предметом даного спору.

Як встановлено судом, підставою для висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 796060,00 грн. було те, що, на думку податкового органу, суми ПДВ згідно податкових накладних № 419 від 31.05.07р. , № 964 від 31.10.07р., № 23 від 10.07.07р. могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з посиланням на те, що згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, оригінал податкової накладної надається покупцю.

Як зазначено в акті, перевіркою не встановлено подання ТОВ «Будсервіс –Центр»до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.10.07р. по 30.09.08р. заяв зі скаргами на постачальників, з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, як і не встановлено виправлення фактів заниження податкових зобов’язань минулих періодів до початку перевірки шляхом відображення у декларації, що подається за наступний податковий період або подання уточнюючих розрахунків.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає оспорювані податкові повідомлення –рішення неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, згідно звітних податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Будсервіс –Центр»та розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до Декларації) за березень та лютий 2009 року, позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані у 2007 році постачальниками ТОВ «БКФ «Граніт», ТОВ «Граніт - Плюс»: а саме: у лютому 2009 року: податкові накладні № 419 від 31.05.07р. на суму ПДВ 220407,50 грн., № 964 від 31.10.2007 року на суму ПДВ 628059,29 грн.; у березні 2009 року –податкову накладну № 23 від 10.07.07р. на суму ПДВ 200000 грн.

При цьому, Товариством було виправлено самостійно виявлену ним помилку у показниках раніше поданої податкової декларації.

Порядок виправлення платником податку помилок, самостійно виявлених ним у показниках раніше поданої податкової декларації, регламентований пунктом 5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року N 2181-III (надалі –Закону N 2181-III).

Відповідно до зазначеної норми Закону N 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, законом передбачені два альтернативні механізми виправлення помилок, самостійно виявлених платником податків у податкових деклараціях за попередні податкові періоди: або шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону.

Строк давності, відповідно до ст.15 Закону N 2181-III, визначається не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

В даному випадку, звітним податковим періодом для ПДВ є один календарний місяць (п.п.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону N 2181-III, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, в спірному випадку, останній день граничного строку подання податкової декларації за травень 2007 року –20.06.07р., за липень –20.08.07р., за жовтень 2007 року –20.11.2007р.

Таким чином, виявлені позивачем помилки у податкових деклараціях з ПДВ за травень, липень, жовтень 2007 року, що виникли внаслідок невіднесення у вказаних податкових періодах до складу податкового кредиту ПДВ згідно вищевказаних податкових накладних, правомірно були виправлені позивачем у межах 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за лютий і березень 2009 року, тобто у податкових періодах, протягом яких такі помилки були самостійно виявлені.

При цьому, такі помилки були виправлені до початку перевірки, яка проводилась з 15.07.09р. по 17.07.09р., в зв’язку з чим доводи податкового органу про те, що перевіркою не встановлено виправлення фактів заниження до початку перевірки не заслуговують на увагу.

Слід зазначити, що податковим органом не заперечується товарність господарських операцій з постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «БКФ «Граніт», ТОВ «Граніт - Плюс», фактична сплата ПДВ в ціні таких товарів (робіт, послуг), як і не заперечується реєстрація вказаних осіб платниками ПДВ у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Відсутні у податкового органу і зауваження щодо оформлення податкових накладних з дотриманням вимог вказаного Закону.

Як зазначалось вище, позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг); законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит, тобто, на думку податкового органу, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник податку таким правом не скористався, слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Разом з тим, такі доводи податкового органу не узгоджуються з вимогами податкового законодавства.

Так, за змістом п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної.

Згідно наявних у матеріалах справи реєстрів податкових накладних, датою отримання податкових накладних, виписаних ТОВ «БКФ «Граніт»№ 964 від 31.10.07р. та № 419 від 31.05.07р, є 01.02.09р., а податкової накладної, виписаної ТОВ «Граніт –Плюс»№ 23 від 10.07.07р. –01.03.09р.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем скарги ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентами позивача податкових накладних, то такі доводи також не можуть бути підставою для висновку про заниження податкового зобов’язання з ПДВ.

Так, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги було б доцільним, якщо позивач включив би вказані суми ПДВ до податкового кредиту у травні, липні, жовтні 2007 року, чого в даному випадку не було, в зв’язку з чим у суду відсутні підстави вважати порушенням позивачем зазначеної норми Закону. Відтак, подання скарги є правом, а не обов’язком платника податку.

Крім того, задовольняючи позов, суд також враховує і ту обставину, що податковим органом були допущені численні помилки при оформленні результатів перевірки та оспорюваних податкових повідомлень –рішень.

Як вбачається із листа ДПІ від 06.08.09р. №8719/10/23-311, який, як в ньому зазначено, є невід’ємною частиною акту від 17.07.09р. №1277/23-08/32000881, перевіркою встановлено заниження ПДВ на суму 796025,00 грн., тоді як в акті сума заниження ПДВ вказана 1048466, 79 грн. (стор.9 акту перевірки), в оспорюваному податковому повідомленні –рішенні, яке з урахуванням листа ДПІ від 30.07.09р. №8290/10/23-307 прийнято на підставі акта перевірки від 17.07.09р. №1277/23-08/3200881 сума визначеного основного платежу становить 796060,00 грн., акт перевірки, в якому відображено порушення, має номер №1277/23-08/33695027.

Так, відповідно до п. 1.3 Наказу ДПА України №327 від 01.08.05р., акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, висновки акту перевірки, зокрема, щодо сум заниження податкового зобов’язання повинні відповідати прийнятим на підставі такого акта податковим повідомлення-рішенням, якими контролюючим органом визначаються до сплати суми податкових зобов’язань. Невідповідність висновків акту перевірки прийнятому податковому повідомленню-рішенню вже саме по собі є достатньою правовою підставою для висновку про неправомірність таких податкових повідомлень-рішень. Висновки акту перевірки щодо сум заниження не можуть змінюватись чи то доповнюватись листами податкового органу, такий спосіб відображення результатів перевірки не передбачений чинним законодавством.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про неправомірність податкових повідомлень –рішень №00047123-03/0 від 27.07.2009р., № 00047123-03/1 від 31.08.2009р., в зв’язку з чим такі податкові повідомлення –рішення підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 00047123-03/0 від 27.07.2009р. та № 00047123-03/1 від 31.08.2009р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс - Центр»(код ЄДРПОУ 32000881 ) - 3,40 судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 18.12.09р.