Постанова № 9204942, 22.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2009 року           <Час проголошення >          № 2а-6326/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., вирішив адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000484250 від 01.12.2008

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000484250 від 01.12.2008, прийняте СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, обґрунтовував їх тим, що на думку позивача, відповідач в акті перевірки №624/42-50/14307529 від 19.11.2008 (далі —Акт перевірки) дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000484250 від 01.12.2008, винесене на підставі даного акту, є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що 50% акцій компанії RUSLANS ALIS GmbH (м. Лейпциг, Німеччина) та 490 акцій компанії RUSLAN INTERNATIONAL LIMITED (м. Лондон, Великобританія), які належать позивачу на праві власності, повинні бути відображені в п. 8 р. ІІІ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 16.11.2008 до 19.11.2008 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства України ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова», за результатами якої 19.11.2008 було складено Акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» внаслідок невідображення в п. 8 р. ІІІ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, інформації про належність позивачу 50% акцій компанії RUSLANS ALIS GmbH (м. Лейпциг, Німеччина) та 490 акцій компанії RUSLAN INTERNATIONAL LIMITED (м. Лондон, Великобританія).

01.12.2008 відповідачем на підставі Акту перевірки було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000484250, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 700,00 грн.

В подальшому, за результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, ДПА у м. Києві, ДПА України були прийняті рішення, якими скарги позивача залишені без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000484250 від 01.12.2008 без змін.

Як видно з Акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування став висновок відповідача про порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно з пп. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за № 209/4430 (далі —Положення про валютний контроль), невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Водночас, згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З аналізу викладених норм вбачається, що фінансова санкція за порушення вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачена абз. 7 ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та пп. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків при прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000484250 від 01.12.2008, не дотримано вимог ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, ч. 3 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Проте, як видно з матеріалів справи, оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000484250 від 01.12.2008 було прийняте СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків з посиланням на пп. 3.1 п. 3 Положення про валютний контроль, відповідно до якого санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Водночас, відповідно до змісту ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою визначається підпорядкованість органів державної податкової служби та їх взаємодія з іншими органами, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади; державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України; державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Національний банк України, делегувавши пп. 3.1 п. 3 Положення про валютний контроль не підпорядкованим йому органам державної податкової служби повноваження з накладення санкцій, передбачених ч. 3 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а тому пп. 3.1 п. 3 Положення про валютний контроль є таким, що не відповідає ч. 3 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких умов, суд на підставі ч. 3 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»приходить до висновку про відсутність у СДПІ у м. Києві повноважень застосовувати санкції за невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000484250 від 01.12.2008.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім.О.К.Антонова»задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000484250 від 01.12.2008, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова»(03062, м. Київ, вул.Туполєва, 1; ідентифікаційний код 14307529) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко