Постанова № 9204940, 13.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2009 року           <Час проголошення >          № 2а-6293/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., вирішив адміністративну справу

за позовомСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

до1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

2.Товариство з обмеженою відповідальністю «Еконт»

простягнення коштів, одержаних за нікчемним договором, у розмірі 473400, 61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ«Солстрой»та ПП «Еконт»в дохід держави кошти, одержані за договором № 26-05/6 від 26.05.2005, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв’язку з його нікчемністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, обґрунтовував їх тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04.04.2007 у справі № 2-1719/07 було визнано недійсним з моменту реєстрації статут Приватного підприємства «Еконт», а також Свідоцтво платника податку на додану вартість №37092895, видане 17.12.2004, у зв’язку з чим позивач вважає нікчемним договір № 26-05/6 від 26.05.2005 між ТОВ«Солстрой»та ТОВ«Еконт»(далі —Договір), як такий, що укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України. За таких умов, позивач вважає, що вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому відповідно до ст. 208 ГК України все одержане сторонами за таким правочином підлягає стягненню у дохід держави.

Представник ТОВ «Солстрой»у судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що Договір № 26-05/6 є дійсним, оскільки факт його укладення та виконання обома сторонами підтверджується належним чином оформленими документами. Крім того, на думку відповідача, позивач не надав доказів, які б підтверджували спрямованість спірного договору на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04.04.2007 у справі № 2-1719/07, яким було визнано недійсним статут ПП«Еконт»та Свідоцтво платника податку на додану вартість №37092895 від 17.12.2004, дійсність зазначеного договору не досліджувалась.

ПП «Еконт»заперечення на позов не надало, явку своїх представників в судове засідання не забезпечило, хоча про час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином. У зв’язку з нез’явленням представників ПП «Еконт»та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту ч.2 ст.17, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»з урахуванням вимог ч.8 ст.35 КАС України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.05.2005 між ТОВ«Солстрой»та ПП«Еконт»був укладений договір №26-05/6, за яким ПП «Еконт»взяло на себе зобов’язання виконати на умовах даного договору повний комплекс робіт згідно з проектною документацією, ДБН, ТУ та діючими вимогами до якості по діамантовому різанню, свердлінню отворів в моноліті, бетоні і залізобетоні на об’єкті будівництва «Житловий будинок по вул. Григоренка, 7а у мкр. Осокорки Північні у м.Києві»на загальну суму 473400, 61 грн.

Як видно з матеріалів справи, роботи на підставі вказаного договору виконані ПП«Еконт»у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами виконаних підрядних робіт.

З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з довідки про перерахування коштів ТОВ«Солстрой»на рахунок ПП «Еконт»за виконані роботи за Договором № 26-05/6 видно, що замовник зазначені роботи оплатив повністю.

Поряд з цим, 26.05.2009 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ«Солстрой»СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було складено Акт №194/42-30/30210582 (далі —Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у вигляді завищення валових витрат за період з травня 2005 року по грудень 2006 року внаслідок зарахування до валових витрат сум, які були сплачені ТОВ «Солстрой»на користь ПП«Еконт»за виконання робіт на об’єкті будівництва «Житловий будинок по вул.Григоренка, 7а у мкр. Осокорки Північні у м. Києві»на підставі Договору № 26-05/6 у розмірі 473400, 61 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку позивача про завищення валових витрат стала встановлена ним нікчемність Договору № 26-05/6, а також виписаних на їх підставі податкових накладних у зв’язку з тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04.04.2007 у справі № 2-1719/07 було визнано недійсним з моменту реєстрації статут Приватного підприємства «Еконт», а також Свідоцтво платника податку на додану вартість №37092895, з чого позивач зробив висновок, що підприємницька діяльність ПП«Еконт»проводилась невстановленими особами.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04.04.2007 у справі № 2-1719/07 про визнання недійсними установчих документів та Свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Еконт»видно, що в межах даної справи не досліджувалась наявність протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, при укладенні Договору № 26-05/6.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняє недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. N 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент розгляду справи, а також на момент підписання спірного договору підряду, актів виконаних робіт та податкових накладних, юридична особа ПП «Еконт»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, позивачем не надано, керівником вказаного підприємства значиться В.М. Рогацький.

За таких умов, суд приходить до висновку, що наявність у сторін при укладенні Договору № 26-05/6 протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджені лише зазначеним судовим рішенням.

В той же час, сама по собі угода про виконання підрядних робіт не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки виконання зазначених робіт не потребує ліцензії, інших законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за Договором № 26-05/6 мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач не надав.

Твердження позивача про те, що сторони за договором Договором № 26-05/6 прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наступним.

Зі змісту ч. 1 ст. 208 ГК України видно, що застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Водночас, зобов’язання за Договором № 26-05/6 між ТОВ«Солстрой»та ПП«Еконт»виконання підрядних робіт на об’єкті будівництва «Житловий будинок по вул. Григоренка, 7а у мкр.Осокорки Північні у м.Києві»виконанні сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами виконаних підрядних робіт, платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, копії яких залучені до матеріалів справи, а також довідкою про перерахування коштів ТОВ«Солстрой»на рахунок ПП «Еконт»за виконані роботи.

Всі суми, віднесені ТОВ«Солстрой»до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідні суми ПДВ позивачем сплачені в вартості виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у ТОВ«Солстрой»та ПП «Еконт»умислу на укладення Договору № 26-05/6 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Спірний договір був укладений відповідачами з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов’язання за ним виконані сторонами належним чином, а тому не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Крім того, згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ч. 1 ст. 208 ГК України відповідають ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З аналізу викладених норм вбачається, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, передбачене ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків при зверненні до суду з позовом про стягнення з ТОВ«Солстрой»та ПП «Еконт»в дохід держави коштів, одержаних за договором № 26-05/6 від 26.05.2005, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не дотримано вимог ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав. Натомість, ТОВ «Солстрой» довело суду правомірність укладення та виконання спірного Договору № 26-05/6, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко