Постанова № 9204922, 08.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2009 року           <Час проголошення >          № 2а-6128/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., вирішив адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікста»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000032330/0 від 05.02.2009, №0000032330/1 від 08.05.2009

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000032330/0 від 05.02.2009 та №0000032330/1 від 08.05.2009 на суму 590464, 00 грн., прийняті ДПІ у Дніпровському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, обґрунтовував їх тим, що на думку позивача, відповідач в акті перевірки №114/23-717/35011896 від 24.01.2009 (далі —Акт перевірки) дійшов помилкового висновку про порушення позивачем ведення податкового обліку та про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення №0000032330/0 від 05.02.2009 та №0000032330/1 від 08.05.2009, винесені на підставі даного акту, є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що податковий кредит, який виник менш ніж за 12 календарних місяців з моменту реєстрації особи платником податку на додану вартість, не може приймати участь у бюджетному відшкодуванні, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення № 2389 від 19.12.2008 відповідачем з 19.02.2008 до 19.01.2009 було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Нікста»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з серпня 2007р., з вересня 2007р., березня 2008р., вересня 2008р.

За результатами проведеної перевірки 24.01.2009 було складено Акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку внаслідок недотримання вимог пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

05.02.2009 відповідачем на підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000032330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 590464,00грн.

В подальшому, за результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №7966/10/25-014 від 23.04.2009, яким податкове повідомлення-рішення № 0000032330/0 від 05.02.2009 залишене без змін, а також винесене податкове повідомлення-рішення №0000032330/1 від 08.05.2009.

Як видно з Акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування став висновок відповідача про порушення пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України).

З системного аналізу пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в контексті пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону видно, що платник податку протягом перших 12 календарних місяців після своєї реєстрації платником на додану вартість (незалежно від обсягів оподатковуваних операцій) не має права на отримання бюджетного відшкодування, незалежно від причин, які призвели до виникнення такого від'ємного значення (наприклад, у зв'язку з будівництвом або спорудженням основних фондів). Право на декларування бюджетного відшкодування (подання Розрахунку бюджетного відшкодування) такий платник отримує лише за результатами звітного періоду, який настане після закінчення дванадцяти повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію платником податку на додану вартість (за умови виконання усіх інших умов пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Як встановлено судом, ТОВ «Нікста»зареєстрована як платник податку на додану вартість з 04.04.2007 (Свідоцтво № 100033207 від 04.04.2007). Таким чином, дванадцятим повним календарним місяцем в розумінні пп.7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є квітень 2008 року, а тому позивач вперше мав право подати розрахунок бюджетного відшкодування за результатами травня 2008.

З матеріалів справи видно, що розрахунок бюджетного відшкодування на спірну суму був поданий позивачем у жовтні 2008 року, тобто з дотриманням строків, встановлених відповідно до пп.7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд не береться до уваги запереченням відповідача щодо того, що податковий кредит, який виник менш ніж за 12 календарних місяців з моменту реєстрації позивача платником податку на додану вартість, не може брати участь у бюджетному відшкодуванні, оскільки у абз.9 листа Державної податкової адміністрації України №13706/7/16-1517-26 «Щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ»роз’яснено, що від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у такого платника накопичується до настання звітного періоду, в якому платник вперше матиме право на отримання бюджетного відшкодування. Якщо протягом такого періоду в будь-якому із звітних періодів платник визначає суму податку до сплати в бюджет, в рахунок її зменшення зараховується накопичена за попередні звітні періоди сума від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо порядку подання заяви на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 590464,00грн. є необґрунтованим, а винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення № 0000032330/0 від 05.02.2009 та №0000032330/1 від 08.05.2009 —неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним податкових повідомлень-рішень №0000032330/0 від 05.02.2009 та №0000032330/1 від 08.05.2009.

Водночас, позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі міста Києва №0000032330/0 від 05.02.2009 та №0000032330/1 від 08.05.2009 задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб захисту прав позивача не передбачений положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких умов, суд приходить до висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання на підставі п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі міста Києва №0000032330/0 від 05.02.2009 та №0000032330/1 від 08.05.2009.

За таких умов судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікста»задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000032330/0 від 05.02.2009, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва.

3.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000032330/1 від 08.05.2009, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікста»(03680, м. Київ, вул. С.Сосніних, 9) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко