Постанова № 9204925, 12.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2009 року           <Час проголошення >          № 2а-2890/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., вирішив адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»

до1.Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва,

2.Головного управління Державного казначейства України в м.Києві

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0002562308/0 від 20.03.2008, рішення про результати розгляду первинної скарги №19522/10/25-011 від 23.05.2008, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0002562308/1 від 28.05.2008, № 0002562308/2 від 18.08.2008, № 0002562308/3 від 05.11.2008, №0005352303/0 від 02.07.2008, рішення про результати розгляду первинної скарги №36029/10/25-011 від 29.08.2008, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0005352303/1 від 15.09.2008; зобов’язати ДПІ у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 5 952 207,00 грн., за січень 2008 р. в розмірі 2 452 597 грн., за березень 2008 р. –4 799 грн., за квітень 2008 р. –1 904 787 грн., за травень 2008 р. –5 028 894 грн., за червень 2008 р. –2 584 447 грн.; зобов’язати ДПІ у Печерському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування позивачу з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 952 207,00 грн. за грудень 2007 р., 2 452 597 грн. за січень 2008 р., 4 799 грн. за березень 2008 р., 1 904 787 грн. за квітень 2008 р., 5 028 894 грн. за травень 2008 р., 2 584 447 грн. за червень 2008 р.; а також стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь позивача, в якості відшкодування з бюджету податку на додану вартість суму в розмірі 17 927 731,00 грн., що включає суми по періодам: грудень 2007 р. - 5 952 207,00 грн., січень 2008 р. –2 452 597 грн., березень 2008 р. –4 799 грн., квітень 2008 р. –1 904 787 грн., травень 2008 р. –5 028 894 грн., червень 2008 р. –2 584 447 грн.

15.06.2009 позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого просить суд визнати нечинними податкове повідомлення-рішення №0002562308/0 від 20.03.2008, рішення про результати розгляду первинної скарги №19522/10/25-011 від 23.05.2008, податкові повідомлення-рішення №0002562308/1 від 28.05.2008, № 0002562308/2 від 18.08.2008, № 0002562308/3 від 05.11.2008, №0005352303/0 від 02.07.2008, рішення про результати розгляду первинної скарги №36029/10/25-011 від 29.08.2008, податкові повідомлення-рішення № 0005352303/1 від 15.09.2008, №0010452303/0 від 29.12.2008, рішення про результати розгляду первинної скарги №11739/10/25-011 від 10.03.2009, податкові повідомлення-рішення №0010452303/1 від 16.03.2009, № 0010452303/2 від 10.04.2009, №0010452303/3 від 19.05.2009; зобов’язати ДПІ у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 5 952 207,00 грн., за січень 2008 р. в розмірі 2 452 597 грн., за березень 2008 р. –4 799 грн., за квітень 2008 р. –1 904 787 грн., за травень 2008 р. –5 028 894 грн., за червень 2008 р. –2 584 447 грн.; зобов’язати ДПІ у Печерському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування позивачу з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 952 207,00 грн. за грудень 2007 р., 2 452 597 грн. за січень 2008 р., 4 799 грн. за березень 2008 р., 1 904 787 грн. за квітень 2008 р., 5 028 894 грн. за травень 2008 р., 2 584 447 грн. за червень 2008 р.; а також стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь позивача, в якості відшкодування з бюджету податку на додану вартість суму в розмірі 17 927 731,00 грн., що включає суми по періодам: грудень 2007 р. - 5 952 207,00 грн., січень 2008 р. –2 452 597 грн., березень 2008 р. –4 799 грн., квітень 2008 р. –1 904 787 грн., травень 2008 р. –5 028 894 грн., червень 2008 р. –2 584 447 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ДПІ у Печерському районі міста Києва позов не визнав та подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що позивачем було порушено вимоги п.п. 7.4.1 п . 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість без фактичного придбання товару. Крім того, на думку відповідача, чинним законодавством не передбачено надання висновків про наявність бюджетної заборгованості до винесення судового рішення або одночасно з його винесенням, а тому позовні вимоги в цій частині не відповідають матеріально-правовим засобам захисту порушеного права, передбаченим Законом України «Про податок на додану вартість».

Представник Головного управління Державного казначейства України в м.Києві позов не визнав та подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що Головне управління Державного казначейства України в м.Києві та його посадові особи права та охоронювані законом інтереси позивача не порушували, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до Головного управління Державного казначейства України в м.Києві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Селтікс»подало до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2007 року, січень-травень 2008 року та відповідні розрахунки сум бюджетного відшкодування.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

На підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з пп. 7.7.1 має від’ємне значення.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Як видно з матеріалів справи, у березні 2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Селтікс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року, за результатами якої складено акт № 150/23-08/33302513 від 19.03.2008, яким встановлено порушення ТОВ «Селтікс»вимог пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, актом зафіксовано, що ТОВ «Селтікс»не було надано до перевірки документи щодо транспортування, зберігання придбаного товару, сертифікати на товар, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, а на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.02.2008 року №35/23-810 ТОВ «Грант»(як контрагентом ТОВ «Селтікс») не надано документів щодо місця зберігання, транспортування та навантаження товару, постачальників товару, актів прийому-передачі товару від постачальників, документи які б свідчили про походження товару, місце його передачі тощо.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002562308/0 від 20.03.2008, яким ТОВ «Селтікс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року на 5 952 207,00 грн. За результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №19522/10/25-011 від 23.05.2008, яким податкове повідомлення-рішення № 0002562308/0 від 20.03.2008 залишене без змін, а також винесене податкове повідомлення-рішення №0002562308/1 від 28.05.2008. Подальші скарги ТОВ «Селтікс»в порядку п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»залишені без задоволення відповідними рішеннями ДПА у м. Києві та ДПА України, а ДПІ у Печерському районі м.Києва винесені податкові повідомлення-рішення № 0002562308/2 від 18.08.2008, №0002562308/3 від 05.11.2008, якими зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ«Селтікс» за грудень 2007 року на 5 952 207,00 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Грант»було укладено договір купівлі-продажу№02/11/07 від 02.11.2007 (далі —Договір №02/11/07), на виконання якого ТОВ «Грант»відвантажило ТОВ«Селтікс»шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований менше 2,6 кв. м., шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований більше 2,6 кв.м. на загальну суму 35694654,58 грн. (в т.ч. ПДВ – 5949109 грн.), що підтверджується належним чином оформленими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких надані суду позивачем. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.

Як вказано в акті перевірки та підтверджується даними офіційного сайту ДПА України, ТОВ «Грант»є платником податку на додану вартість з 14.10.2003 на підставі свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість №35613598, а тому відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, має право на складання податкових накладних.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Грант», копії яких надані позивачем та залучені до матеріалів справи, оформлені з дотриманням вимог п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Реальність господарських операцій між ТОВ «Селтікс»та ТОВ «Грант»також підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами якості на шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований менше 2,6кв.м. та шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований більше 2,6кв.м., видані виробниками ТОВ «ЕМІ-Україна», ЗАО «Чинбар», ВАТ «Васильківський кожзавод», ТОВ «Кременчуцький кожзавод», а також міжнародними товарно-транспортними накладними і вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу про проходження митного контролю, оформленими ТОВ«Селтікс»під час подальшого експорту зазначених товарів.

Поряд з цим, відповідно до змісту розділу 4 Наказу Державної податкової адміністрації України №266 від 18.04.2008 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»під час проведення документальної невиїзної перевірки перевірці підлягають фінансово-господарські документи платника податків. Згідно з п. 4.3 зазначеного наказу, якщо під час перевірки встановлено факт включення платником ПДВ (отримувачем) суми ПДВ до податкового кредиту на підставі документів, виписаних суб'єктами господарювання, що не зареєстровані як платники ПДВ або щодо яких анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, в якому знаходиться на обліку платник ПДВ (отримувач), звертається до такого платника ПДВ із запитом у письмовій формі про надання пояснення та їх документальне підтвердження щодо його правовідносин з таким контрагентом.

За таких умов суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави витребовувати документи у контрагентів ТОВ «Селтікс»під час проведення документальної невиїзної перевірки та розглядати їх ненадання як підставу для відмови ТОВ«Селтікс»у бюджетному відшкодуванні у відповідних податкових періодах.

Водночас, ТОВ «Грант» було надано ДПІ у Печерському районі договори купівлі-продажу, договори на переробку давальницької сировини, видаткові накладні, отримані та видані податкові накладні, довіреності, акти прийому-передачі товару, акти виконаних робіт, розрахункові документи, що підтверджується копіями листів ТОВ «Грант»до ДПІ у Печерському районі, якими надавалися пояснення та надсилались необхідні документи, з відміткою відповідача про їх отримання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2007 року на підставі виписаних ТОВ«Грант»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки № 150/23-08/33302513 від 19.03.2008 висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про безтоварність зазначених господарських операцій є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення №0002562308/0 від 20.03.2008, №0002562308/1 від 28.05.2008, №0002562308/2 від 18.08.2008, № 0002562308/3 від 05.11.2008, якими ТОВ «Селтікс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року на 5 952 207,00 грн. —безпідставними та протиправиними.

У червні 2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Селтікс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий, березень, квітень 2008 року, за результатами якої складено акт № 332/23-3/33302513 від 24.06.2008, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп.пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, актом зафіксовано, що ТОВ «Селтікс»не надані до перевірки сертифікати на товар, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару, внаслідок чого перевіряючим зроблено висновок про безтоварність господарських операцій за участю ТОВ «Селтікс»та ТОВ «Грант», ТОВ «Колос».

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005352303/0 від 02.07.2008, яким ТОВ«Селтікс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на 2 452 597 грн., за березень 2008 року на 4799 грн. За результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №36029/10/25-011 від 29.08.2008, яким податкове повідомлення-рішення № 0005352303/0 від 02.07.2008 залишене без змін, а також винесене податкове повідомлення-рішення №0005352303/1 від 15.09.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2008 року на 2 452 597 грн., за березень 2008 року на 4799 гривень.

Як встановлено судом, на виконання Договору №02/11/07 ТОВ «Грант»відвантажило ТОВ«Селтікс»шкіряний напівфабрикат «вет-блу» несортований менше 2,6 кв. м., шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований більше 2,6 кв.м. на суму 13490723,64 грн. (в т.ч. ПДВ –2 248 453 грн.), що підтверджується належним чином оформленими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких надані позивачем. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Колос-К» (свідоцтво про про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37578324) було укладено договір купівлі-продажу№10/12/07 від 10.12.2007, на виконання якого ТОВ «Колос-К»відвантажило ТОВ«Селтікс»шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований менше 2,6кв.м., шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований більше 2,6 кв.м. на суму 105309,12 грн. (в т.ч. ПДВ –203061,82 грн.), що підтверджується належним чином оформленими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких надані суду позивачем. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу ТОВ«Грант»та ТОВ«Колос-К», копії яких надані позивачем та залучені до матеріалів справи, оформлені з дотриманням вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Грант», ТОВ «Колос-К»також підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами якості на шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований менше 2,6кв.м. та шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований більше 2,6кв.м., видані виробниками ТОВ «ЕМІ-Україна», ЗАТ«Чинбар», ВАТ «Васильківський кожзавод», ТОВ «Кременчуцький кожзавод», а також міжнародними товарно-транспортними накладними і вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу про проходження митного контролю, оформленими ТОВ«Селтікс»під час подальшого експорту зазначених товарів.

Водночас, відповідно до змісту Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 р. за № 466/10746, шкіряний напівфабрикат не є товаром, що підлягає обов’язковій сертифікації, з урахуванням чого у позивача відсутній обов’язок надавати податковому органу під час перевірки сертифікати якості на вказаний товар.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2007 року та лютий 2008 року на підставі виписаних ТОВ«Грант»та ТОВ«Колос-К»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки № 332/23-3/33302513 від 24.06.2008 висновок ДПІ у Печерському районі м.Києва про безтоварність зазначених господарських операцій є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення № 0005352303/0 від 02.07.2008, №0005352303/1 від 15.09.2008, якими ТОВ «Селтікс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на 2 452 597 грн., за березень 2008 року на 4 799 грн. —безпідставними та протиправними.

У грудні 2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Селтікс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2008 року, за результатами якої складено акт № 681/23-3/33302513 від 22.12.2008, яким встановлено порушення ТОВ «Селтікс»вимог пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, актом зафіксовано, що в ході проведення перевірки постачальника в 1 ланцюгу поставки товару ТОВ «Грант»не встановлено фактичних постачальників товару внаслідок неподання позивачем та його контрагентами документів щодо зберігання та транспортування товару, передачі товару нерезиденту, щодо походження товару (сертифікати на товар, сертифікати якості, товаро-транспортні накладні, акти прийому-передачі тощо).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0010452303/0 від 29.12.2008, яким ТОВ«Селтікс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 1 904 787 грн., за травень 2008 року на 5 028 894 грн., за червень 2008 року на 2584447 грн. За результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №11739/10/25-011 від 10.03.2009, яким податкове повідомлення-рішення № 0010452303/0 від 29.12.2008 залишене без змін, а також винесено податкове повідомлення-рішення №0010452303/1 від 16.03.2009. Подальші скарги ТОВ «Селтікс»в порядку п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»залишені без задоволення відповідними рішеннями ДПА у м. Києві та ДПА України, а ДПІ у Печерському районі м.Києва винесені податкові повідомлення-рішення № 0010452303/2 від 10.04.2009, № 0010452303/3 від 19.05.2009, якими зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Селтікс»за квітень 2008 року на 1904787грн., за травень 2008 року на 5 028 894 грн., за червень 2008 року на 2584447 грн.

Як видно з матеріалів справи, на виконання Договору №02/11/07 у період з березня по травень 2008 року ТОВ «Грант»відвантажило ТОВ«Селтікс»шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований менше 2,6 кв. м., шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований більше 2,6 кв.м. на загальну суму 48336071,43 грн. (в т.ч. ПДВ –11110975,79 грн.), що підтверджується належним чином оформленими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких надані позивачем. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені товари оплатив повністю, сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.

Крім того, відповідно до умов договорів купівлі-продажу позивача з ТОВ «Грант»№02/11/07 від 02.11.2007 товар продається покупцю за адресою, вказаною в актах прийому-передачі товару, і є місцем відправлення товару. Як встановлено судом, шкіряний напівфабрикат не є товаром, який підлягає обов’язковій сертифікації, був придбаний у постачальника та переданий покупцю без зберігання, а тому документи про зберігання та транспортування покупцю не складались.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу ТОВ«Грант», копії яких надані позивачем та залучені до матеріалів справи, оформлені з дотриманням вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Реальність господарських операцій між ТОВ «Селтікс»та ТОВ «Грант»також підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами якості на шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований менше 2,6кв.м. та шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований більше 2,6кв.м., видані виробниками ТОВ «ЕМІ-Україна», ЗАО «Чинбар», ВАТ «Васильківський кожзавод», ТОВ «Кременчуцький кожзавод», а також міжнародними товарно-транспортними накладними і вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу про проходження митного контролю, оформленими ТОВ«Селтікс»під час подальшого експорту зазначених товарів.

Відповідно до змісту розділу 4 Наказу Державної податкової адміністрації України №266 від 18.04.2008 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»під час проведення документальної невиїзної перевірки перевірці підлягають фінансово-господарські документи платника податків. Пунктом 4.3. даного наказу встановлено, що якщо під час перевірки встановлено факт включення платником ПДВ (отримувачем) суми ПДВ до податкового кредиту на підставі документів, виписаних суб'єктами господарювання, що не зареєстровані як платники ПДВ або щодо яких анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, в якому знаходиться на обліку платник ПДВ (отримувач), звертається до такого платника ПДВ із запитом у письмовій формі про надання пояснення та їх документальне підтвердження щодо його правовідносин з таким контрагентом.

За таких умов суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави витребовувати документи у контрагентів ТОВ «Селтікс»під час проведення документальної невиїзної перевірки та розглядати їх ненадання як підставу для відмови ТОВ«Селтікс»у бюджетному відшкодуванні у відповідних податкових періодах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з березня по травень 2008 року на підставі виписаних ТОВ«Грант»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки № 681/23-3/33302513 від 22.12.2008 висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про безтоварність зазначених господарських операцій є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення № 0010452303/0 від 29.12.2008, №0010452303/1 від 16.03.2009, № 0010452303/2 від 10.04.2009, № 0010452303/3 від 19.05.2009, якими ТОВ«Селтікс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 1 904 787 грн., за травень 2008 року на 5 028 894 грн., за червень 2008 року на 2584447 грн. —безпідставними та неправомірними.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року №276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123 (далі –Інструкція), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Інструкції у картках особових рахунків платників податків на дату проведення останньої облікової операції підбиваються підсумки за всіма графами карток особових рахунків з початку місяця та з початку року (крім граф, що відображають сальдо розрахунків з бюджетом). На кінець місяця після проведення останньої операції здійснюється запис указаних підсумкових рядків до особового рахунку. За наявності позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом (надміру та/або помилково сплачених сум платежу та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) на початок року сальдо розрахунків з бюджетом на дату останньої операції в картці особового рахунку дорівнює сумі позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом на початок року плюс сплачена сума за період плюс сума зменшених нарахувань (у тому числі скасування та розстрочення платежів) за період плюс сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період плюс сума від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яка направляється на погашення податкового боргу, за період плюс поновлена сума списаного надміру та/або помилково сплаченого платежу за період плюс списана сума податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період мінус списана сума надміру та/або помилково сплаченого платежу за період мінус сума нарахувань (у тому числі поновлення скасованих та скасування розстрочення платежів) за період мінус повернена сума за період мінус поновлена сума списаного податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період.

Судом встановлено, що всупереч вимогам діючого законодавства ДПІ у Печерському районі не поновила в картці особового рахунку ТОВ „Селтікс” суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року в розмірі 5 952 207,00 грн., за січень 2008 року в розмірі 2 452 597 грн., за березень 2008 року в розмірі 4 799 грн., за квітень 2008 року в розмірі 1 904 787 грн., за травень 2008 року в розмірі 5 028 894 грн., за червень 2008 р. в розмірі 2584447 грн., чим порушила права та охоронювані законом інтереси позивача.

Крім того, згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до абзацу другого пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою у тому разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства. За таких умов, у разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні платник податку вправі скористатись своїм правом на судовий захист шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Як встановлено судом, ДПІ у Печерському районі м.Києва в порушення пп. 7.7.8 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не подала відповідний висновок до ГУ ДКУ в м. Києві на підставі обґрунтованих даних декларацій, поданих позивачем, натомість винесла спірні податкові повідомлення рішення, чим безпідставно відмовила платнику податку у бюджетному відшкодуванні.

При цьому помилковими є доводи ГУ ДКУ в м. Києві про те, що воно не може бути відповідачем у справі оскільки не порушувало права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, тобто як представник одного відповідача –держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов’язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у Печерському районі м. Києва як суб'єкт владних повноважень не надала суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довела правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень, зобов’язання ДПІ у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зобов’язання ДПІ у Печерському районі м. Києва надати ГУ ДКУ у м.Києві висновок про відшкодування позивачу з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКУ у м. Києві на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас, позовні вимоги про визнання нечинними рішень про результати розгляду первинних скарг №19522/10/25-011 від 23.05.2008, №36029/10/25-011 від 29.08.2008, №11739/10/25-011 від 10.03.2009 є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що зазначені рішення не містять обов’язкових для виконання приписів, а тому не порушують прав та законних інтересів позивача.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 703, 40 грн., здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»задовольнити частково.

2.          Визнати нечинними: податкове повідомлення-рішення № 0002562308/0 від 20.03.2008 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0002562308/1 від 28.05.2008 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0002562308/2 від 18.08.2008 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0002562308/3 від 05.11.2008 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0005352303/0 від 02.07.2008, податкове повідомлення-рішення № 0005352303/1 від 15.09.2008 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0010452303/0 від 29.12.2008 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0010452303/1 від 16.03.2009 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0010452303/2 від 10.04.2009 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0010452303/3 від 19.05.2009 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

3.          Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 2; ідентифікаційний код 26088831) поновити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Селтікс” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; ідентифікаційний код 33302513), що обліковується в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до декларацій з податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 5952207,00 грн., за січень 2008 р. в розмірі 2452597грн., за березень 2008 р. –4 799 грн., за квітень 2008 р. –1 904 787 грн., за травень 2008 р. –5028 894 грн., за червень 2008 р. –2584447 грн.

4.          Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 2; ідентифікаційний код 26088831) надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 24262621) висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю „Селтікс” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; ідентифікаційний код 33302513) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5952207,00 грн. за грудень 2007 р., 2 452 597 грн. за січень 2008 р., 4 799 грн. за березень 2008 р., 1 904 787 грн. за квітень 2008 р., 5 028 894 грн. за травень 2008р., 2584447грн. за червень 2008 р.

5.          Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві (01004, м. Київ, вул.Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 24262621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Селтікс” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; ідентифікаційний код 33302513; поточний рахунок №260023010601 в ЗАТ «ПРАЙМ-БАНК», м. Київ, МФО 300669) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 927 731,00 грн. (сімнадцять мільйонів дев’ятсот двадцять сім тисяч сімсот тридцять одна гривня 00 коп.), в тому числі за: грудень 2007 р. - 5952207,00грн., січень 2008 р. –2 452 597 грн., березень 2008р.–4799грн., квітень 2008 р. –1904787грн., травень 2008 р. –5 028 894 грн., червень 2008р. –2584447 грн.

6.          Судові витрати в сумі 1 703,40 (одна тисяча сімсот три гривні 40 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; ідентифікаційний код 33302513) за рахунок Державного бюджету України.

7.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко