Постанова № 9204745, 02.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2009 року 11 год. 00 хв. № 2а-2866/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовом Спільного підприємства «Спарта»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідачів 1 .Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

2 .Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень - рішень

За участю представників сторін:

Від позивача: Редько Н.В., Карпенко Т.А., Храмов О.В. представники за довіреностями

Від відповідача 1 : Гримальський А.Ю. - представники за довіреностями

Від відповідача 2 : Шевченко О.О. представник за довіреністю

у судовому засіданні 02.11.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Спільне підприємство «Спарта»у формі товариства з обмеженою відповідальністюзвернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень рішень від 28.07.08р. № 0001852307/0, від 30.09.08р. № 0001852307/1, від 25.12.08р. № 0001852307/2 ДПІ у Оболонському районі м. Києва, згідно з якими позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 66675,00 грн., з яких: 44450,00 грн. основного платежу та 22225,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заявою від 28.05.09р. позивач збільшив позовні вимоги та до раніше заявлених вимог додав вимогу щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.09р. № 0001852307/3 ДПІ у Подільському районі м. Києва, у звязку з чим ДПІ у Подільському районі м. Києва судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 44450,00 грн. та безпідставність віднесення до податкового кредиту відповідної суми ПДВ за господарською операцією з придбання послуг у ТОВ «Тимрет», вказує на те, що такий висновок будується на припущеннях податкового органу про те, що послуги, які позивач фактично придбав та витрати на придбання яких віднесені до складу валових, не повязані з власною господарською діяльністю позивача та фактично не використовувались у такій діяльності.

При цьому, позивач покликається на те, що є власником будівлі на вул. Іллінській, 12 у м. Києві і придбані ним послуги з проведення консультаційного обслуговування персоналу замовника, а саме: з питань знесення вказаної будівлі, складання кошторисів витрат на знесення, збору інформації та консультування з питань пошуку контрагентів, які займаються знесенням будівель і споруд, консультування з питань витрат на оформлення дозвільних документів на знесення будівлі, тощо - необхідні позивачу для прийняття управлінських рішень щодо подальшої долі будівлі на предмет її функціонального використання та вирішення питання щодо залучення потенційних інвесторів та підрядників, які рекомендовані позивачу.

Визначення виробничої необхідності придбання тих чи інших послуг, які використовуються у власній господарській діяльності, належить виключно до компетенції СП «Спарта».

Придбання таких послуг підтверджується актом приймання-передачі від 17.09.07р., а правомірність формування податкового кредиту податковими накладними, щодо яких у податкового органу не було зауважень при перевірці.

Таким чином, зазначає позивач, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення - не відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству з питань оподаткування.

Відповідач-1 позов заперечує, мотивуючи тим, що в порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 44450,00 грн. від вартості робіт (послуг), використання яких не повязано з господарською діяльністю підприємства, в результаті чого було занижено ПДВ у вказаній сумі. Податковим органом встановлено в ході перевірки, що витрати на придбання вищевказаних послуг, не повязані з господарською діяльністю позивача та фактично не використовувались в подальшій господарській діяльності; будівельні роботи з реконструкції адміністративно-офісної будівлі, належної позивачу не проводились, дозвільна документація на будівництво позивачем не отримувалась, контрагенти для виконання будівельних робіт, чи то робіт для зносу і реконструкції будівлі не залучались. Відповідач вважає, що операції з придбання таких робіт (послуг) оформлені лише документально, з метою заниження податку на прибуток та ПДВ.

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав заперечення відповідача-1, вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку Спільного підприємства «Спарта»у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05р. по 31.12.07р., за результатами якої складено акт перевірки від 16.07.08р. №370-23-7-23502170.

На підставі вказаного акту, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення від 28.07.08р. № 0001852307/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 66675,00 грн., з яких 44450,00 грн. основного платежу та 22225,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, про що свідчать податкові повідомлення-рішення цієї ж ДПІ від 30.09.08р. № 0001852307/1 та від 25.12.08р. № 0001852307/2.

У звязку із зміною місцезнаходження позивача та передачею облікової справи до ДПІ у Подільському районі м. Києва, останньою, відповідно до п.5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.01р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.01р. за № 567/5758, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, прийняте на надіслано позивачу податкове повідомлення рішення № 0001852307/3 від 31.03.09р. з аналогічними сумами донарахованого податку та застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Вказані 4 податкові повідомлення-рішення є предметом даного спору.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для їх прийняття слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 44450,00 грн. згідно реєстру отриманих податкових накладних та декларацій з ПДВ, а саме : у серпні 2007 року у сумі 36950,00 грн. (п/н №198 від 09.08.07р. на суму 175200,00 грн., в тому числі ПДВ 29200,00 грн., п/н №2208 від 20.08.07р. на суму 24600,00 грн., в тому числі ПДВ 4100 грн., п/н №10298 від 29.08.07р. на суму 21900 грн.; у вересні 2007 року у сумі 7500,00 грн. (п/н №249 від 04.09.07р. на суму 21000,00 грн., в тому числі ПДВ 3500,00 грн., п/н №279 від 07.09.07р. на суму 10000,00 грн., в тому числі ПДВ 1666, 67 грн., п/н №1119 від 11.09.07р. на суму 14000,00 грн., в тому числі ПДВ 2333, 33 грн.).

Перевіркою встановлено, що на підставі акту приймання-передачі від 17.09.07р., складеного між позивачем та ТОВ «Тимрет»про виконання договору підряду № 168 на виготовлення кошторисної документації від 06.08.07р., позивачем у III , IV кварталах 2007р., віднесено до складу валових, витрати в розмірі 222 250 грн. за роботи з виготовлення кошторисної документації для необхідності проведення подальшої реконструкції та нового будівництва об'єкту по вул. Іллінській, 12 на загальну суму 266 700 грн., в т.ч. ПДВ 44450 грн. , а до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 44450 грн., на підставі вищевказаних податкових накладних, виписаних ТОВ «Тимрет».

Доводи податкового органу зводяться до того, що послуги, які позивач відніс до складу валових в сумі 222 250 грн. та сформував податковий кредит в сумі 44450 грн. не пов'язані з власною господарською діяльністю підприємства з посиланням на те, що в ході перевірки встановлено, що фактично будівельні роботи з реконструкції адміністративно-офісної будівлі за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 12, яка належить СП «Спарта»не проводились, дозвільна документація на реконструкцію підприємством не отримувалась; контрагенти для зносу та реконструкції будівлі не залучались, як і не залучались інвестори для реконструкції вказаної будівлі; кошторисів на будівельні роботи до перевірки не надано, будь-які будівельні роботи не проведено.

Окрім того, відповідачі вважають, що витрати з придбання вищезазначених послуг є надуманими, економічно необґрунтованими, а отже не можуть приймати участь в оподаткуванні таких операцій. Такі доводи податковий орган обґрунтовує і тим, що в ході перевірки позивачем надавались документи з іншим змістом та обсягом господарських операцій, зокрема, по ТОВ «Тимрет»був наданий договір підряду на виготовлення кошторисної документації № 168 від 06.08.07р. та акт здачі-приймання виконаних робіт за цим договором від 17.09.07р. (ксерокопія акту зроблена податковим органом при перевірці долучена до матеріалів справи), тоді як в судовому засіданні позивач надав вже інший договір консалтингу з цим Товариством за цим же номером і від цієї ж дати та інший за змістом акт приймання-передачі виконаних робіт. На думку відповідача, такі дії додатково підтверджують факт лише документального оформлення придбання послуг у ТОВ «Тимрет», без наміру їх фактичного використання у власній господарській діяльності позивача.

Суд вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР /надалі Закону/ , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обовязковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку .

Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в звґязку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку . Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Як зазначалось вище, перевіркою встановлено та відображено у акті перевірки на стор.22, що позивач відніс до складу валових, витрати виготовлення кошторисної документації згідно акту від 17.09.2007 року виконаних ТОВ «Тимрет»робіт за Договором № 168 на виготовлення кошторисної документації від 06.08.2007 року на суму 266700,0 грн., в тому числі: ПДВ 44450,0 грн. для необхідності проведення подальшої реконструкції та будівництва нової будівлі.

Податковим органом долучено до матеріалів справи ксерокопію вказаного акту, зробленого під час перевірки із підписами представників сторін, що склали такий акт, завіреними печатками юридичних осіб. Достовірність складання позивач не заперечив, пояснюючи помилковістю його складання та складання договору № 168 на виготовлення кошторисної документації від 06.08.2007 року.

З вказаного акту вбачається, що ТОВ «Тимрет»виконав, а замовник (позивач) прийняв перелічені у акті роботи в форматі АВК-3 на електронному носії на загальну суму 266700 грн., в т.ч. ПДВ 44450 грн., а саме: дефектний, виконаний в АВК-3 1 примірник; локальний кошторис за формою №4 1 примірник; договірна ціна, виконана в АВК -3 1 примірник; зведений кошторисний розрахунок за формою №1 1 примірник; довідка про вартість виконаних робіт за формою КБ-3; відомість матеріалів за формою № 4-Б 1 примірник.

В судовому засіданні позивач надав суду інший договір, укладений ТОВ «Тимрет»за тим же номером і від тієї ж дати (договір консалтингу), предметом якого є зобовязання виконавця ТОВ «Тимрет»надати послуги з проведення консультаційного обслуговування персоналу замовника, а саме: з питань знесення будівлі за адресою вул. Іллінська,12, складання кошторисів витрат на знесення, збору інформації та консультування з питань пошуку контрагентів, які займаються знесенням будівель і споруд, консультування з питань витрат на оформлення дозвільних документів на знесення будівлі, з питань роботи контрагентів, які займаються вивезенням сміття, інших відходів, повязаних із знесенням будівлі; з питань приведення земельної ділянки у відповідність з вимогами діючого законодавства після знесення; прогнозування використання земельної ділянки після знесення будівлі.

Позивач наполягає, що саме за цим договором, а не за договором підряду відніс до складу валових спірні витрати, на підтвердження яких подав за цією ж датою акт від 17.09.07р. приймання-передачі послуг, в якому зазначено про надані ТОВ «Тимрет» та вище перелічені послуги на таку ж суму.

За таких обставин, незрозумілим є зміст та обсяг господарської операції, яка оформлена різними за змістом (щодо обсягу наданих послуг) актами приймання-передачі, на підставі яких позивач сформував валові витрати у сумі 222250 грн. у III кв., IV кв. 2007р та податковий кредит в сумі 44450 грн. за серпень-грудень 2007 року, а тому суд погоджується з доводами податкового органу про те, що операції з придбання вказаних послуг носять сумнівний характер.

У розрізі наведених обставин, одного договору та актів виконаних робіт, складених між сторонами договору, які містять різну інформацію щодо наданих послуг та в яких є посилання тільки на найменування робіт, без розкриття змісту та обсягу консалтингових послуг щодо знесення будівлі, з обґрунтованим посиланням на їх вартість, є недостатнім, на думку суду, для висновку про наявність документальних підстав для віднесення таких витрат до складу валових, а сум ПДВ, сплачених у вартості таких послуг до складу податкового кредиту.

Крім того, в спірному випадку, суд вважає документально непідтвердженими витрати з придбання таких послуг для фактичного їх використання у господарській діяльності, з огляду на те, що такі витрати, як встановлено в ході перевірки, та не заперечується позивачем фактично не використовувались в подальшій господарській діяльності; будівельні роботи з реконструкції будівлі, належної позивачу не проводились; контрагенти для зносу та реконструкції будівлі не залучались, відповідна дозвільна документація не виготовлялась.

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок податкового органу про завищення суми податкового кредиту у вищевказаному розмірі.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних, на які посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, є обовязковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, коли податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, у тому числі, коли господарські операції з придбання послуг не підтверджені документально для фактичного використання таких послуг в межах та для господарської діяльності позивача, що позбавляє, в свою чергу, платника відносити суми ПДВ сплачені у складі вартості послуг до податкового кредиту . Відсутність доказів на підтвердження факту реальності послуги виключає висновок про придбання такої послуги для використання у власній господарській діяльності.

Доводи позивача про те, що податковим органом у акті перевірки не заперечується факт отримання таких послуг, а висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства будується на інших обставинах, зокрема, щодо фактичного невикористання придбаних послуг у подальшій господарській діяльності , судом не приймаються до уваги, так як такі доводи не спростовують висновку податкового органу про завищення сум податкового кредиту та заниження, у звязку з цим, податкового зобовязання з податку на додану вартість у вищевказаній сумі.

При оцінюванні рішення податкового органу на предмет його правомірності суд не обмежений ані доводами податкового органу, за наявності яких останній дійшов висновку про заниження податкового зобовязання, ані доводами позивача, за яких позивач вважає рішення неправомірним. Оспорюване рішення досліджується судом в цілому, з урахуванням тих обставин, на обовязковість урахування яких вказує закон з питань оподаткування.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність визначення податкового зобовязання в 44450,00 грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22225,00 грн. на підставі 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N 2181-III.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена у повному обсязі 09.11.09р.