Постанова № 9204527, 19.04.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                            № 2а-781/10/2370 19.04.2010 р.                                                                       м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого –судді Лічевецького І.О.,

при секретарі –Левчуку А.С.,

за участю: прокурора –Кондри Г.О., Максимової В.В.; представників: позивача –Савчука Р.А. за довіреністю; відповідача –Омельченка В.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Смілянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до відкритого акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство 17128»про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

          Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з ВАТ «Смілянське АТП 17128»14412 грн. 87 коп., посилаючись на наявність заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за листопад-грудень 2009 р. та січень 2010 р.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначав, що після призначення Макаренку М.А. пенсії на пільгових умовах останній працевлаштувався водієм в м. Москві. З урахуванням його заробітку управлінням Пенсійного фонду був здійснений перерахунок пенсії. Оскільки за період роботи за кордоном Макаренко М.А. не сплачував внески до Пенсійного фонду України, відповідач вважав, що на нього не може бути покладений обов’язок щодо відшкодування виплаченої пенсії в частині її збільшення за відпрацьований час в Російській Федерації. Відповідач також звертав увагу, що протягом спірного періоду він сплачував кошти в рахунок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі, в якому вважав себе зобов’язаним відшкодовувати.

Заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Смілянське автотранспортне підприємство»є суб'єктом підприємницької діяльності та з 23.11.1995 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 03115436).

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05 листопада 1991 р. № 1788-XII (надалі за текстом Закон № 1788-XII) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, пунктами «б»- «з»зазначеної статті Закону визначено, що до цих категорій належать: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно пункту першого статті першої Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом –«Закон № 400/97-ВР»платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є: суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

          Відповідно до абзацу четвертого пункту першого статті другої Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об’єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом другим пункту першого статті четвертої Закону № 400/97-ВР встановлена ставка збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (стаття 3 Закону № 400/97-ВР).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі за текстом –«Закон № 1058-IV») пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в таких розмірах: для платників, зазначених у пп. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, - також 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на викладені норми Законів та Інструкції, суд приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов’язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам.

На обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області перебуває 2 особи (громадяни Макаренко М.А. та Криворот М.Т.), які отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б»- «з»ст. 13 Закону № 1788-XII, як колишні працівники відповідача.

          Згідно наданих управлінням Пенсійного фонду відповідачу розрахунків фактичні витрати позивача на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за листопад-грудень 2009 р. та січень 2010 р. склали 14 412 грн. 87 коп.

          Вирішуючи даний спір з огляду на аргументацію відповідача суд враховує, що згідно довідки ВАТ «Смілянське АТП 17128»від 14.11.2005 р. Макаренко М.А. працював на зазначеному підприємстві водієм автобусів на міських маршрутах перевезення пасажирів з 30.01.1986 р. по 30.04.2000 р.

          22.11.2005 р. згаданому громадянину була призначена пенсія на пільгових умовах, як особі, яка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

          За даними довідки філії 17-го автобусного парку Головного управління перевезень «Мосгортранс»та трудової книжки Макаренко М.А. протягом періоду часу з 2000 р. по 2007 р. працював водієм в м. Москві.

          На підставі довідки про заробітну плату, яку отримував Макаренко М.А. працюючи в Російській Федерації, та з урахуванням положень статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розпорядженням позивача № 138035 від 13.03.2008 р. здійснено перерахунок пенсії названому пенсіонеру.

У контексті заперечень відповідача суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України»від 29 червня 2004 року № 1906-IVчинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтею 4 якого визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 р. ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів»від 11 липня 1995 року №290/95-ВР та набрала чинності для України 22.08.1995 р.

Відповідно до статті 4 цієї Угоди трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових умовах та по спеціальності, взаємно визнається Сторонами.

При остаточному виїзді працівника-мігранта із Сторони працевлаштування роботодавцем (наймачем) видається йому довідка чи інший документ, що містить відомості про тривалість і заробітну плату помісячно.

За змістом статті 9 Угоди питання пенсійного забезпечення працівників та членів їх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав –учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (та) двосторонніми угодами.

Виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, маючи зобов’язання щодо непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на території держав –учасниць Співдружності незалежних держав або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, а також реалізуючи це право, 13 березня 1992 року була підписана багатостороння міжурядова Угода про гарантії прав громадян держав –учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Дана Угода підписана такими державами: Російською Федерацію, Україною, Республіками Киргизстан, Вірменія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан і Білорусь.

Відповідно до статті 1 цієї Угоди пенсійне забезпечення громадян держав –учасниць даної Угоди і членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Дана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав –учасниць Угоди (крім пенсій, охоплених спеціальними системами пенсійного забезпечення).

Згідно зі статтею 6 цієї Угоди пенсія громадянам держав –учасниць Угоди призначається за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав –учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Обчислення розміру пенсії за даною Угодою провадиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

          Таким чином, Угода від 15.04.1994 р., опираючись на базову угоду від 13 березня 1992 р., покладає на держави-учасниці обов’язок нарахування та виплати пенсії пенсіонерам, відповідно до національного законодавства.

При цьому суд наголошує, що визначальна роль відведена саме національному законодавству при здійсненні пенсійного забезпечення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем правомірно здійснено перерахунок пенсії Макаренку М.А. виходячи із заробітної плати отриманої ним під час роботи в Російській Федерації, а відповідач, згідно з вимогами Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»зобов’язаний відшкодувати витрати на її виплату та доставку.

          При цьому суд враховує, що позивач, одночасно із розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, направляв відповідачеві і вимоги про сплату коштів в рахунок такого відшкодування.

В свою чергу ВАТ «Смілянське АТП 17128»на виконання вимог УПФУ в м. Сміла платіжними дорученнями № 1033 від 18.11.2009 р., № 1143 від 21.12.2009 р., № 60 від 19.01.2010 р. сплатило позивачеві 7435 грн.

За твердженням представника позивача зазначені кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку календарної черговості її виникнення.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб’єктів переказу визначені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III.

Відповідно до статті 17 цього Закону реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22.

          За змістом пункту 3.8 глави 3 названої Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

          Таким чином, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.

Аналіз наведених норм з точки зору їх внутрішнього взаємозв’язку дає підстави для висновку, що самостійне зарахування управлінням Пенсійного фонду сплачених ВАТ «Смілянське АТП 17128»сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений відповідачем в призначенні платежу, є неправомірним.

Що стосується посилання позивача на положення статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», то суд зазначає, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано органу Пенсійного фонду лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Згідно частини 2 статті 106 цього Закону недоїмка –це суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками.

Оскільки суми, що підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, суд знаходить згадане посилання позивача таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково на суму 6 977 грн. 87 коп. (14412 грн. 87 коп. –7 435 грн.).

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем –суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

          Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство 17128»(Черкаська область, м. Сміла, вул. Гордієнко, 108, ідентифікаційний код 03115436) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області (Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 35, ідентифікаційний код 21366449) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за листопад 2009 р., грудень 2009 р. та січень 2010 р. в сумі 6 977 (шість тисяч дев’ятсот сімдесят сім) грн. 87 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова складена в повному обсязі 23 квітня 2010 р.

Суддя                                                                                                    І.О.Лічевецький