Рішення № 92042165, 02.10.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/10648/20

Провадження № 2/234/3048/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області судді Костюкова Д.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/10648/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з 11.11.2014 року по 02.06.2020 року ОСОБА_1 працював у ПрАТ «СКМЗ». 02.06.2020 року його було звільнено на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На момент звільнення роботодавець не виплатив йому заробітну плату за період з лютого 2020 року по травень 2020 року в розмірі 27 801,42 грн. Дана заборгованість по заробітній платі не виплачена йому до цих пір. Просить суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі в сумі 27 801,42 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати на підставі ст. 117 КЗпП по день винесення рішення, врахувавши, що розмір його середньоденної зарплати до утримання податків і зборів складає 1533,44 грн., моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. В обґрунтування спричиненої моральної шкоди зазначив, що невиплата заробітної плати призвела до його глибоких моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та потребує додаткових зусиль для організації його життя.

Ухвалою Краматорського міського суду від 04.08.2020 року позовна заява була прийнята до розгляду та по ній було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Копії ухвали були надіслані на адресу сторін.

Представником відповідача 25.08.2020 року було надано письмові пояснення (відзив), відповідно до яких позовні вимоги визнаються ним частково. У відзиві зазначив, що дійсно при звільненні позивача йому не була виплачена заробітна плата у сумі 27801,42 грн. Дана сума відповідачем не оспорюється та визнається. Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Тобто, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі враховуються саме робочі дні на окремому підприємстві, а також необхідно розраховувати середній заробіток з розрахунку середньоденної заробітної плати (за виключенням податків) в розмірі 1234,42 грн. Крім того, у зв`язку з введенням на території України карантинних норм, на ПрАТ «СКМЗ» було запроваджено особливий режим роботи. Відповідно до наказу № 134 від 30.06.2020 року на весь період карантину було встановлено неповний робочий тиждень, а саме по два робочих дня. Тобто при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно враховувати цей наказ. В задоволенні моральної шкоди просили відмовити за недоведеністю її спричинення відповідачем, а також несплати судового збору при зверненні до суду з позовом.

Представником позивача 02.09.2020 року було надано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено наступне. Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, а також відповідно до Постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 359/10023/16-ц, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток обраховується без віднімання сум податків та зборів, при цьому останні в подальшому нараховуються роботодавцем при виконанні відповідного рішення суду та безпосередньо враховується із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику. Отже, при розрахунку середнього заробітку необхідно враховувати суму середньоденного заробітку ОСОБА_1 в розмірі 1533,44 грн. Стосовно неповного робочого тижня на підприємстві у зв`язку з запровадженим карантином та фінансовою кризою у регіоні господарчої діяльності підприємства, відповідно до яких ПрАТ «СКМЗ» було видано відповідні накази про встановлення графіку роботи з дводенним робочим тижнем, представник позивача зазначив, що оскільки ОСОБА_2 не був ознайомлений про зміну істотних умов праці, на нього не повинні розповсюджуватися ці накази. Щодо сплати судового збору за подання позовної вимоги про стягнення моральної шкоди зазначив, що оскільки дана вимога була виражена у зазначенні фіксованої грошової суми, вона відноситься до вимоги майнового характеру, а у зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду з трьома об`єднаними вимогами майнового характеру, на підставі ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплаті підлягає судовий збір за ставками, встановленими для позовної заяви майнового характеру.

Заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача надано не було.

Справа розглянута судом у відповідності до ч. ч. 3,5 ст.279 ЦПК України без проведення судового засідання та повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.11.2014 року по 02.06.2020 року працював в ПрАТ «СКМЗ». Згідно наказу № 78 від 02.06.2020 року, ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. Дані факти підтверджуються копію трудової книжки, що була додана до позовної заяви.

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 547 станом на 17.07.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року в розмірі 27801,42 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 27801,42 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню. Відповідачем ця сума заборгованості не оспорюється.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 03.06.2020 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 24 грудня 1999 року №13«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 08 лютого 1995року №100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України від 29.01.2014 р. (у справі 6-144ц13) непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При визначенні кількості днів, які повинні бути оплачені ОСОБА_1 на підставі ст.117 КЗпП України суд виходить з графіку роботи підприємства, яке з 18.05.2020 року працює за дводенним робочим тижнем, з огляду на фінансову кризу у регіоні господарської діяльності підприємства, а з 01.07.2020 року - з огляду на погіршення епідеміологічної ситуації у регіоні, зумовленою пандемією COVID-19.

Аналогічний висновок був зроблений Верховний Судом 17.07.2019 року у постанові у справі № 639/4820/16–ц, відповідно до якої, розрахунок належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні щодо визначення періоду затримки необхідно розраховувати виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник.

Згідно з вимогами ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до наказу № 59А від 18.03.2020 року «Про зміну режиму робочого часу», ПрАТ «СКМЗ» з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року працює за дводенним робочим тижнем. Відповідно до цього ж наказу було наказано: відділу праці та заробітної плати привести до виконання спільну постанову «Про зміну режиму робочого часу». Керівникам всіх структурних підрозділів довести до відома працівників вказану постанову. Довести до відома працівників підприємства, що у випадку відмови від роботи у режимі неповного робочого тижня, трудовий договір може бути припинено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про введення дводенного графіку на підприємстві, адже після 18.05.2020 року до 02.06.2020 року продовжував працювати на ПрАТ «СКМЗ», заяв про припинення трудового договору у зв`язку з істотними змінами умов праці не подавав, доказів про зворотне суду не надавав.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У Постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі №359/10023/16-ц, Верховним Судом було зроблено висновок, відповідно до якого задовольняючи вимоги про оплату праці, суд наводить у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Тобто суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. При цьому сума податків і зборів із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, в подальшому нараховується роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та безпосередньо відраховується із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику.

Отже при розрахунку суми середнього заробітку необхідно враховувати суму середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 1533,44 грн.

Відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 55203,84 грн. (1533,44 грн. х 36 робочих днів на підприємстві (за період з 02.06.2020 року по 02.10.2020 року) і встановлена без утримання податку і інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника.

Щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 року по справі №761/11472/15-ц було зазначено, що ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Отже позовна вимога за позовом ОСОБА_1 у цій справі про стягнення моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі у розмірі 5000,00 грн. є майновою вимогою.

Таким чином всі заявлені у позовові ОСОБА_1 вимоги (стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та моральної шкоди), є майновими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як позивач за позовом з вимогою про стягнення заробітної плати, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

В той же час, за подання позову майнового характеру з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди, позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року).

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В той же час, нормами Закону України «По судовий збір» не визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог майнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу майнового характеру.

Таким чином, оплата позивачем ОСОБА_1 судового збору за подання до суду позовної заяви, у якій об`єднано декілька вимог майнового характеру, одним платежем у розмірі 840,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року) було здійснено у повній відповідності з вимогами Закону України «Про судовий збір» та Цивільного процесуального кодексу України і не суперечить нормам чинного законодавства України.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього він зазнав душевних страждань, так як не виплата йому заробітної плати суттєвим чином вплинула на його життя, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких останній зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру правопорушення і його наслідків для позивача, тривалість його страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу його життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «СКМЗ» на користь ОСОБА_3 слід стягнути 1000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 265, ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди , задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце мешкання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 27801,42 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот одна грн. сорок дві копійки) без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце мешкання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 55203,84 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті три грн. вісімдесят чотири копійки), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце мешкання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце мешкання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят коп.).

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Суддя Д.Г.Костюков