Постанова № 9204060, 08.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08.02.2010 р.                                                                                           справа №2а-42042/09/2070                                         Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання –Русецький І.В.,

за участі :

представника позивача - Яковенко І.І., Мозенкова І.В., Кулігіна Т.Ф.,

представника відповідача - Абдулаєв Е.Ш., Гужовська О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

КОНЦЕРНА "ХАРКІВСЬКИЙ КАНАТНИЙ ЗАВОД"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

          Позивач, Концерн "Харківський канатний завод" звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому (з урахуванням уточнень) просив визнати недійсними податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 26.02.2009р. №000242303/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 209.009,00грн. (основний платіж –154.688,00грн.; штраф –54.321,00грн.), а також податкові повідомлення - рішення, які були винесені в процедурі адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, а саме: від 12.05.2009р. № 000242303/1, від 31.07.2009р. № 000242303/2 та від 24.09.2009р. № 000242303/3.

В обґрунтування заявлених вимог указав, що висновки акту перевірки від 17.02.2009р. №281/23-304/22608417, з посиланням на який були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 26.02.2009р. №000242303/0, є помилковими. Відображених в названому акті порушень позивач не вчиняв, суму податку на прибуток обрахував правильно, а тому підстави для покладення на нього обов’язку здійснити додатковий платіж з податку на прибуток відсутні. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

          Відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова проти позову заперечував. Мотивуючи свої доводи, зазначав, що за викладені в акті від 17.02.2009р. №281/23-304/22608417 порушення Концерн "Харківський канатний завод" правомірно притягнутий до відповідальності. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Концерн "Харківський канатний завод" пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за №10004829461, набув правового статусу суб’єкта господарювання – юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 22608417, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) в ДПІ Жовтневого району м. Харкова. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом.

З 16.01.2009р. по 10.02.2009р. працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова була проведена виїзна планова документальна перевірка Концерну "Харківський канатний завод" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2007р. по 30.09.2008р. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 17.02.2009р. №281/23-304/22608417.

З посиланням на зазначений акт ДПІ Жовтневого району м. Харкова 26.02.2009р. було винесено податкове повідомлення-рішення №000242303/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 209.009,00грн. (основний платіж –154.688,00грн.; штраф –54.321,00грн.).

Відносно вказаного податкового повідомлення - рішення позивачем була розпочата передбачена ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедура адміністративного оскарження рішень контролюючих органів. Оскільки за наслідками процедури адміністративного оскарження визначена первісним податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2009р. №000242303/0 сума податкового зобов'язання була залишена без змін, то ДПІ з метою доведення нового граничного строку погашення даного зобов'язання було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення - рішення від 12.05.2009р. № 000242303/1, від 31.07.2009р. № 000242303/2 та від 24.09.2009р. № 000242303/3.

Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 17.02.2009р. №281/23-304/22608417 висновки відповідача про порушення Концерном "Харківський канатний завод" вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: не збільшення валового доходу на суму виданих, але непред'явлених та непогашених векселів загальною номінальної вартістю 344.400,00грн.; про порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: не збільшення валових доходів на суму кредиторської заборгованості Концерну "Харківський канатний завод" в розмірі 670.580,79грн. перед АТВТ "Харківський канатний завод", яка не була заявлена в межах справи про банкрутство АТВТ "Харківський канатний завод"; порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за взаємовідносинами з ТОВ "Брок Алк", а саме: завищення валових витрат обігу та виробництва за рахунок віднесення витрат в сумі 303.333,00грн. при відсутності належно складених товарно-транспортних накладних; порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за взаємовідносинами з ТОВ "Феллер і Компані", а саме: завищення валових витрат обігу та виробництва за рахунок віднесення витрат в сумі 136.580,00грн. при відсутності належно складених товарно-транспортних накладних; порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за взаємовідносинами з ТОВ "Петролгаз", а саме: завищення валових витрат обігу та виробництва за рахунок віднесення витрат в сумі 17.505,00грн. при відсутності належно складених товарно-транспортних накладних;

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Стосовно епізоду порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за рахунок не збільшення валового доходу на суму виданих, але непред'явлених та непогашених векселів загальною номінальної вартістю 344.400,00грн.

За матеріалами справи 11.01.2005р. між позивачем - Концерном "Харківський канатний завод" (в якості замовника" та ТОВ "Промтехносервіс" ( в якості виконавця) було укладено письмовий договір №П-11/01, предметом якого є розробка програми: "Розробка технічних процесів і організація виробництва виробів з поліетилену і поліпропілену з використання вторинної сировини". Актом приймання передачі виконаних робіт від 31.03.2005р. підтверджено виконання робіт за зазначеним договором на загальну суму 380.000,00грн. Оскільки додатковою угодою №1 від 25.01.2005р. сторони названого договору дійшли згоди про можливість проведення розрахунків шляхом видачі простих векселів, то відповідно до акту від 25.03.2005р. позивачем - Концерном "Харківський канатний завод" були передані, а ТОВ "Промтехносервіс" прийняті 2 векселя номіналом 167.200,00 кожний зі строком погашення 20.04.2008р.

Проведене судом вивчення змісту акту від 17.02.2009р. №281/23-304/22608417 показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів відповідність закону господарської операції за договором від 11.01.2005р. №П-11/01, не указував на нікчемність згаданого правочину, не зазначав про несумісність предмету договору від 11.01.2005р. №П-11/01 з господарською діяльністю Концерну "Харківський канатний завод", не наголошував на невикористанні позивачем отриманих за даним договором послуг в господарській діяльності.

          Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб’єкта владних повноважень, а правовим –мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обгрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.

З акту перевірки від 17.02.2009р. №281/23-304/22608417 слідує, що судження відповідача про порушення Концерном "Харківський канатний завод" п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вмотивовано доводом про те, що суми заборгованості, які згідно з п.12.3 ст.12 вказаного закону підлягають віднесенню до валового доходу, збільшують дохід платника податку на прибуток з інших джерел.

При цьому, відповідач виходив з того, що відповідно до п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість за угодами, що передбачають виставлення векселя на користь кредитора в якості забезпечення боргових зобов'язань дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за умови, якщо опротестований у неплатежі вексель залишається непогашеним протягом 30 календарних днів з моменту його опротестування та векселеотримувач порушив справу про банкрутство векселедавця у суді. Валовий доход векселедавця збільшується на суму опротестованого в неплатежі векселя у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день з моменту опротестування такого векселя.

Водночас з цим, на вимогу суду відповідач не подав жодних фактичних даних, які б указували на те, що видані позивачем на користь ТОВ "Промтехносервіс" векселі були опротестовані в неплатежі. З пояснень позивача судом встановлено, що векселі №80351373296022 та №80351373296023 до платежу не пред'являлись.

Отже, висновок відповідача про необхідність включення Концерном "Харківський канатний завод" до складу валових доходів номінальної вартості векселів №80351373296022 та №80351373296023 на загальну суму 334.000,00грн. на підставі п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є нормативно необґрунтованим.

Відносно доводу відповідача про відсутність особи, якою були отримані перелічені векселі - ТОВ "Промтехносервіс", за місцезнаходженням суд зауважує, що цей довід спростовується приєднаною до справи Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб відносно ТОВ "Промтехносервіс", відповідно до якої 13.10.2008р. вчинено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Стосовно епізоду порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за рахунок не збільшення валового доходу на суму кредиторської заборгованості Концерна "Харківський канатний завод" в розмірі 670.580,79грн. перед АТВТ "Харківський канатний завод", яка не була заявлена в межах справи про банкрутство АТВТ "Харківський канатний завод"

За матеріалами справи між позивачем - Концерном "Харківський канатний завод" (в якості орендатора) та АТВТ "Харківський канатний завод" (в якості орендодавця) було укладено письмові договори від 03.01.2007р. №3/01/11 оренди нежитлового приміщення, від 02.07.2007р. №2/07/2 оренди нежитлового приміщення та від 02.07.2007р. №2/07/03 оренди автонавантажувача. Окрім того, 27.12.2007р. між Концерном "Харківський канатний завод" (в якості замовника) та АТВТ "Харківський канатний завод" (в якості виконавця) було укладено письмовий договір №27/12 про надання послуг з переробки давальницької сировини.

Станом на 30.09.2008р. за вказаними договорами за позивачем обліковувалась кредиторська заборгованість перед АТВТ "Харківський канатний завод" в сумі 670.580,79грн.. Наявність даної кредиторської заборгованості визнана позивачем в судовому засіданні.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом –Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов’язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих правових актах індивідуальної дії.

Проведене судом вивчення змісту акту від 17.02.2009р. №281/23-304/22608417 показало, що фактичною підставою для висновку про заниження Концерном "Харківський канатний завод" валового доходу на суму 670.580,79грн. відповідач указав не заявлення грошових вимог на суму 670.580,79грн. у справі Господарського суду Харківської області №Б-39/118-08 про банкрутство АТВТ "Харківський канатний завод".

Суд зазначає, що правові відносини з приводу заявлення вимог у справі про банкрутство унормовані Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до ст.1 якого під грошовим зобов'язанням розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

          Кредитором за визначенням цієї ж ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

          Провівши системний аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ст.7, ст.11, ст.14, ст.23, суд відмічає, що в межах справи про банкрутство до боржника можуть бути заявлені лише вимоги за дебіторською заборгованістю, тобто за тією заборгованістю право на вимогу щодо якої має кредитор.

          Оскільки позивач за договорами від 03.01.2007р. №3/01/11, від 02.07.2007р. №2/07/2, від 02.07.2007р. №2/07/03, від 27.12.2007р. №27/12 був не кредитором, а дебітором АТВТ "Харківський канатний завод", то вимоги в розмірі 670.580,79грн. не є вимогами кредитора (в тому числі і конкурсного), через що не могли бути заявлені позивачем до АТВТ "Харківський канатний завод" у справі банкрутство.

          Крім того, при вирішенні спору суд зважає, що норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містять визначення доходу. Однак, оскільки згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, то суд вважає за можливе при вирішенні спору керуватись визначенням доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку.

          Під доходами в силу приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1997р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684; далі за текстом –Положення) розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Активами за визначенням цього Положення є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому, а зобов'язаннями - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Враховуючи законодавчо визначену неможливість заявлення позивачем до боржника (тобто до АТВТ "Харківський канатний завод") у справі про банкрутство вимог за кредиторською заборгованістю та відсутність такого наслідку не заявлення цих вимог як вплив на стан активів або зобов'язань позивача, суд не знаходить правових підстав для визнання правомірним висновку ДПІ про заниження Концерном "Харківський канатний завод" валового доходу в сумі 670.580,79грн.

Окремо суд наголошує, що наданими позивачем виписками банківської установи про рух грошових коштів підтверджено погашення Концерном "Харківський канатний завод" суми кредиторської заборгованості, яка існувала за взаємовідносинами з АТВТ "Харківський канатний завод" станом на 30.09.2008р., а саме: платіжними дорученнями № 1310 від 13.10.2008р. в сумі 226.681,05 грн., № 453 від 17.10.2008 р. в сумі 1.200,00 грн., № 454 від 17.10.2008р. в сумі 73.063,16, № 468 від 21.10.2008р. в сумі 9.200,00 грн., №467 від 21.10.2008р. на суму 64.000,00грн., № 480 від 23.10.2008р. в сумі 360000,00 грн., № 30 від 29.10.2008 р. в сумі 25.000,00грн.

По епізоду порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за взаємовідносинами з ТОВ "Брок АлК"

За взаємовідносинами позивача з ТОВ Брок АлК" актом перевірки від 17.02.2009р. №281/23-304/22608417 встановлено завищення валових витрат обігу та виробництва за рахунок віднесення витрат в сумі 303.333,00грн. при відсутності належно складених товарно-транспортних накладних.

Перевіряючи нормативну та документальну обґрунтованість даного висновку відповідача, суд зазначає таке.

За матеріалами справи ДПІ не встановлено нікчемності письмового правочину у формі договору купівлі-продажу №10/10-07, укладеного між ТОВ "Брок АлК" (в якості продавця) та позивачем - Концерном "Харківський канатний завод" (в якості покупця) 11.10.2007р., відсутності операції з поставки товару за цим правочином, а також невикористання отриманого товару у власній господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене, а також враховуючи неможливість зміни судом мотивів винесення суб’єктом владних повноважень спірного рішення, обставини укладання та виконання даного правочину судом при вирішенні справи не з'ясовуються.

          Оскільки спірні правовідносини склались з приводу формування валових витрат обігу та виробництва, то при розгляді справи суд вважає необхідним керуватись визначенням п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Оглянувши копії документів, які були складені в межах договору від 11.10.2007р. №10/10-07, а саме: витратних накладних №РН-10805 від 11.10.2007р. на суму 179.000,00грн. та №РН-10973 від 13.11.2007р., суд відмічає про відсутність правових підстав для висновку, що зазначені в цих документах товари (поліпропілен) несумісні з господарською діяльністю Концерну "Харківський канатний завод" згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

          Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

          або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

          або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Матеріалами справи підтверджена наявність у взаємовідносинах позивача з ТОВ "Брок АлК" одночасно двох подій, визначених законодавцем як дата збільшення валових витрат обігу та виробництва - і оприбуткування товару, і списання коштів з банківських рахунків на оплату товарів. Доказів відсутності документів, що підтверджують ці події відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем до суду не подано. Довід ДПІ про відсутність ТОВ «Брок АлК»за місцезнаходженням спростовується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців щодо даного суб’єкта права.

          Відносно посилання ДПІ на неналежне складання товарно-транспортної накладної, суд відзначає, що згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а отже на момент виникнення спірних правовідносин Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи (затверджено наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996р. №228/253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996р. за №483/1508) не мала юридичної сили.

          Оглянувши приєднані до матеріалів справи копії товаро-транспортних накладних, складених ТОВ «Брок АлК», суд погоджується з неналежністю їх оформлення відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568), однак, оцінюючи зібрані по справі докази згідно з ст.86 КАС України, суд визнає, що вказані обставини не спростовують наявності у позивача валових витрат за господарської операцією з придбання товару, що здійснена в межах договору від 11.10.2007р. №10/10-07.

          За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для визнання правомірним висновку ДПІ про завищення Концерном "Харківський канатний завод" валових витрат за взаємовідносинами з ТОВ "Брок АлК" на суму 303.333,00грн.

По епізоду порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за взаємовідносинами з ТОВ "Феллер і Компані", що спричинило завищення валових витрат обігу та виробництва за рахунок віднесення витрат в сумі 136.580,00грн. при відсутності належно складених товарно-транспортних накладних

За матеріалами справи ДПІ не встановлено нікчемності письмового правочину у формі договору купівлі-продажу №05, укладеного між ТОВ "Феллер і Компані»(в якості продавця) та позивачем - Концерном "Харківський канатний завод" (в якості покупця) 05.09.2007р., відсутності операції з поставки товару за цим правочином, а також невикористання отриманого товару у власній господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене, а також враховуючи неможливість зміни судом мотивів винесення суб’єктом владних повноважень спірного рішення, обставини укладання та виконання даного правочину судом при вирішенні справи не з'ясовуються.

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців підтвержено, що запис про винесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи було здійснено 25.12.2007р., тобто вже після укладення та виконання правочину у вигляду договору №05 від 05.09.2007р.

          Оскільки спірні правовідносини склались з приводу формування валових витрат обігу та виробництва, то при розгляді справи суд вважає необхідним керуватись визначенням п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Оглянувши копії документів, які були складені в межах договору від 05.09.2007р. №05, суд відмічає про відсутність правових підстав для висновку, що зазначені в цих документах товари (волокно пенькове) несумісні з господарською діяльністю Концерна "Харківський канатний завод" згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

          Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

          або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

          або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Матеріалами справи підтверджена наявність у взаємовідносинах позивача з ТОВ "Феллер і Компані" одночасно двох подій, визначених законодавцем як дата збільшення валових витрат обігу та виробництва - і оприбуткування товару, і списання коштів з банківських рахунків на оплату товарів. Доказів відсутності документів, що підтверджують ці події відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем до суду не подано.

          Відносно посилання ДПІ на неналежне складання товарно-транспортної накладної, суд відзначає, що згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а отже на момент виникнення спірних правовідносин Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи (затверджено наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996р. №228/253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996р. за №483/1508) не мала юридичної сили.

          Оглянувши приєднані до матеріалів справи копії товаро-транспортних накладних, складених за операціями з отримання товару від ТОВ «Феллер і Компані», суд погоджується з неналежністю їх оформлення відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568), однак, оцінюючи зібрані по справі докази згідно з ст.86 КАС України, суд визнає, що вказані обставини не спростовують наявності у позивача валових витрат за господарської операцією з придбання товару, що здійснена в межах договору від 05.09.2007р. №05.

          За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для визнання правомірним висновку ДПІ про завищення Концерном "Харківський канатний завод" валових витрат за взаємовідносинами з ТОВ "Брок АлК" на суму 136.580,00грн.

По епізоду порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за взаємовідносинами з ТОВ "Петролгаз"

Актом перевірки від 17.12.2009р. №281/23-304/22608417 указано про завищення Концерном «Харківський канатний завод»валових витрат обігу та виробництва за взаємовідносинами з ТОВ «Петролгаз»у зв’язку з неналежністю оформлення товарно-транспортної накладної.

Разом з тим, за матеріалами справи ДПІ не встановлено нікчемності правочину, укладеного між ТОВ "Петролгаз»(в якості продавця) та позивачем - Концерном "Харківський канатний завод" (в якості покупця) згідно з видатковою накладною №РН-0000002 від 25.01.2008р. на суму 21.0006,00грн., рахунком –фактурою №СФ-0000003 від 24.01.2008р. на суму 21006,00грн. та податковою накладною №2 від 25.01.2008р. на суму 20006,00грн. (в тому числі ПДВ –3.501,00грн.), відсутності операції з поставки товару за цим правочином, а також невикористання отриманого товару у власній господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене, а також враховуючи неможливість зміни судом мотивів винесення суб’єктом владних повноважень спірного рішення, обставини укладання та виконання даного правочину судом при вирішенні справи не з'ясовуються.

          Оскільки спірні правовідносини склались з приводу формування валових витрат обігу та виробництва, то при розгляді справи суд вважає необхідним керуватись визначенням п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Оглянувши копії видаткової накладної №РН-0000002 від 25.01.2008р. на суму 21.0006,00грн., рахунку –фактури №СФ-0000003 від 24.01.2008р. на суму 21006,00грн. та податкової накладної №2 від 25.01.2008р. на суму 20006,00грн. (в тому числі ПДВ –3.501,00грн.), суд відмічає про відсутність правових підстав для висновку, що зазначені в цих документах товари (волокно пенькове) несумісні з господарською діяльністю Концерну "Харківський канатний завод" згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

          Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

          або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

          або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Матеріалами справи підтверджена наявність у взаємовідносинах позивача з ТОВ "Петролгаз" одночасно двох подій, визначених законодавцем як дата збільшення валових витрат обігу та виробництва - і оприбуткування товару, і списання коштів з банківських рахунків на оплату товарів. Доказів відсутності документів, що підтверджують ці події відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем до суду не подано.

          Відносно посилання ДПІ на неналежне складання товарно-транспортної накладної, суд відзначає, що згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а отже на момент виникнення спірних правовідносин Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи (затверджено наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996р. №228/253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996р. за №483/1508) не мала юридичної сили.

          Оглянувши приєднану до матеріалів справи копію товаро-транспортної накладної, складеної за операцією з отримання товару від ТОВ «Петролгаз»суд не погоджується з неналежністю її оформлення відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568), бо вказана накладна містить відомості, які дозволяють чітко ідентифікувати фізичний рух товару від ТОВ «Петролгаз»до позивача. Окрім того, суд при вирішенні справи враховує також і відомості Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відносно ТОВ «Петролгаз», які не містять запису про відсутність даного товариства за місцезнаходженням, що спростовує висновок ДПІ про наявність у ТОВ «Петролгаз»стану «запит на встановлення місцезнаходження».

          За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для визнання правомірним висновку ДПІ про завищення Концерном "Харківський канатний завод" валових витрат за взаємовідносинами з ТОВ "Петролгаз" на суму 17.505,00грн.

Дослідивши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх зібраними по справі доказами, суд вбачає правові підстави для застосування при розгляді справи приписи п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, наведеною нормою закону передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Вказаний обов’язок контролюючого органу щодо достовірного визначення розміру податкових зобов’язань платника податків кореспондується з приписами ст.3 Закону України «Про систему оподаткування», відповідно до якої одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

          За матеріалами справи слідує, що ДПІ під час проведення перевірки було одночасно встановлено як завищення Концерном «Харківський канатний завод»валових витрат обігу та виробництва на суму 457.418,00грн., так і заниження валових витрат обігу та виробництва на суму 843.648,00грн. (стор.8-9 акту перевірки від 17.02.2009р. №281/23-304/22608417). Загальний результат неправильного визначення позивачем –Концерном «Харківський канатний завод» валових витрат обігу та виробництва склав –386.230,00грн. заниження валових витрат обігу та виробництва, що за правилами ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»унеможливлює донарахування контролюючим органом податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст..3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що це податкове повідомлення - рішення порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-12, ст..ст.158-163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов КОНЦЕРНА "ХАРКІВСЬКИЙ КАНАТНИЙ ЗАВОД" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

          Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 26.02.2009р. №000242303/0, від 12.05.2009р. №000242303/1, від 31.07.2009р. №000242303/2, від 24.09.2009р. №000242303/3 в повному обсязі.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Концерну "Харківський канатний завод" (місцезнаходження –Україна, 61020, Харківська область, м.Харків, вул.Китаєнка, буд. 1; ідентифікаційний код –22608417) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 12.02.2010р.

          Суддя                                                                                 Сліденко А.В.