Рішення № 92026286, 30.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13060/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участі секретаря судового засідання Боти О.І.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ганчак В.І. ,

представника третьої особи Тарчанин Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Галини Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації права власності та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

14.11.2018 представник позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Стецяк Т.І. звернулася до суду з позовом до відповідачів приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. та ТОВ «Кей-Колект» з позовною заявою про скасування державної реєстрації права власності та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовує тим, що 04.01.2006 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 , колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_4 був укладений договір №375/01/06-Р на отримання кредиту в сумі 15 тисяч доларів США з терміном повернення до 04.01.13. На забезпечення виконання зобов`язання було укладено договір іпотеки №375/01/06-Р, за яким власники квартири передали банку як іпотекодержателю, належну їм квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої тоді становила 188062 грн., що еквівалентно за курсом 5.05 грн./дол. 37240 доларам США. Вказує, що виконавчий напис №787 від 15.06.2011 був поданий банком на виконання, в межах виконавчого провадження накладено арешт на квартиру та зареєстроване відповідне обтяження. 12.12.2011 банк продав право вимоги за кредитним договором №375/01/06-Р від 04.01.2006 ТОВ «Кей-Колект» за договором факторингу №1. Наприкінці жовтня 2018 року приватним нотаріусом Кузьо Г.В. були здійснені реєстраційні дії з переходу права власності з позивачів на відповідача ТОВ «Кей-Колект». Позивачка вказує, що реєстраційні дії вчинені нотаріусом: при наявному обтяженні на майні, при відсутності підтвердження про отримання іпотекодавцями від іпотекодержателя повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Окрім цього, реєстраційні дії здійснені щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності та в якому після смерті ОСОБА_8 , не оформлені спадкові права за спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Приватний нотаріус на виконання вимог ЗУ «Про мораторій» не пересвідчилась про наявність іншого нерухомого майна у позивачів, а також нею не враховано, що у вказаній квартирі проживає, окрім позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , також неповнолітній син останньої.

З огляду на вказане, з урахування уточнених позовних вимог, останнє уточнення від 10.01.2019, позивачі просять визнати протиправною державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968) на квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28642117; стягнути з відповідача ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральну шкоду по 70000 та 10000 грн. відповідно;стягнути з відповідача приватного нотаріуса Кузьо Г.В. судовий збір по 704.80 на кожного з позивачів; стягнути з відповідача ТОВ «Кей-Колект» судовий збір на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1762 грн. на кожного.

Разом з тим, в письмових поясненнях представника від 03.08.2020, наявна також вимога про скасування реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

В судове засідання відповідачка приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. не з`явилася. У відзиві від 23.04.2019 зазначає, що вона як приватний нотаріус й відповідно державний реєстратор не є належним відповідачем по даному спору, оскільки по даній категорії справ судова практика є установленою: державний реєстратор виступає третьою особою.

В судовому засіданні представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» Ганчак В.І. проти задоволення позову заперечував. У відзиві від 18.04.2019 зазначає, що нотаріусом не встановлено наявність обтяжень на квартиру, про яку зазначає позивач, що вбачається з інформаційної видруківки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також вказує, що твердження позивачів про неотримання від іпотекодержателя повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотеко держателя спростовується тим, що ТОВ «Кей-Колект» були надіслані вимоги про усунення порушення основного зобов`язання з підтвердження про отримання таких іпотекодавцями. Зазначає, що смерть іпотекодавця ОСОБА_8 не є підставою для припинення іпотеки, остання є дійсною для набувача нерухомого майна, у тому числі якщо таке було набуте в порядку спадкування. Посилання позивачів на ЗУ «Про мораторій» у зв`язку з відсутністю у неповнолітнього сина ОСОБА_4 іншої власності спростовується тим, що у батька дитини є у спільній власності з іншими особами квартира, що вказує на те, що дитина не позбавлена житла. Більш того, при укладенні договору іпотеки неповнолітній син ОСОБА_4 не був зареєстрованим у такій квартирі, а відтак реєстрація його місця проживання в такому майні порушує умови іпотечного договору, оскільки вчинена без письмового погодження іпотекодержателя. Представник відповідача звертає увагу на те, що реєстрація права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру відбулася внаслідок застереження про задоволення вимог іпотекодержателя передбаченого в договорі іпотеки.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 адвокат Тарчанин Р.С. проти задоволення позову заперечив.

Вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з кредитним договором №375/01/06-Р від 04.01.2006, укладеним між АК ІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 як позичальником, останньому надано банком кредит в іноземній валюті 15000 доларів США.

Згідно з свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 остання на праві особистої власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

За договором іпотеки від №375/01/06-Р від 04.01.2006 ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 (колишнє прізвище ОСОБА_5 ), ОСОБА_4 (колишнє прізвище ОСОБА_5 ) як іпотекодавці передали в іпотеку АК ІБ «УкрСибанк» як іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 на виконання усіх грошових зобов`язань ОСОБА_7 за кредитним договором.

При цьому у вказаному договорі зазначено, що загальна площа квартири як предмета іпотеки 70 кв. м, житлова 45,5 кв.м.

За договором факторингу №1 від 12.12.2011 та додатком №1 до такого ПАТ «УкрСиббанк» передає ТОВ «Кей-Колект» право вимоги, в тому числі за кредитним договором №375/01/06-Р від 04.01.2006, боржник ОСОБА_7 .

За договором відступлення прав вимоги по договорам іпотеки від 12.12.2011 та Виписки з Додатку №1 до такого ПАТ «УкрСиббанк» передає ТОВ «Кей-Колект» право вимоги, в тому числі за договором іпотеки №375/01/06-Р від 04.01.2006, заставодавець ОСОБА_3 , порука клієнта без покриття ОСОБА_11 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 62446466 від 30.06.2016) по квартирі АДРЕСА_1 , доданої до позову, наявний арешт на таку, що зареєстрований Івано-Франківською філією ДП «Інформаційний центр» МЮУ за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП №30692318) Ужгородського МВ ДВС.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 144235994 від 06.11.2018) по квартирі АДРЕСА_1 , наданої представником відповідача ТОВ «Кей-Колект», право власності зареєстроване за ТОВ «Кей-Колект» як одноосібним власником; підстава виникнення права власності: виписка з договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В.

При цьому згідно з вказаною довідкою в Реєстрі наявна інформація від 13.01.2006 про договір іпотеки, а також від 04.01.2006 про заборону на майно, що виникло на підставі договору іпотеки. Разом з цим, відомості про обтяження у вигляді арешту, накладеного у межах ВП №30692318, відсутні.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 146394262 від 22.11.2018) по квартирі АДРЕСА_1 , наданої представником третьої особи ОСОБА_6 , право власності зареєстроване за ОСОБА_6 як одноосібним власником; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу 531 від 13.11.2018; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, при ватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н.В.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 143200811 від 30.10.2018) по квартирі АДРЕСА_1 , наданої відповідачем приватним нотаріусом Кузьо Г.В., за яким останньою проводилися реєстраційні дії по переходу права власності до ТОВ «Кей-Колект», наявна інформація про співвласників вказаного об`єкта нерухомості, а також наявна заборона на такий, у зв`язку з договором іпотеки. Разом з цим, відомості про обтяження у вигляді арешту, накладеного у межах ВП №30692318, відсутні.

Згідно з паспортними даними ОСОБА_4 , місце проживання останньої зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 , в останньої наявна дитина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 родинні зв`язки останнього з позивачкою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 також стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Шлюбні відносини позивачки ОСОБА_4 та позичальником за кредитним договором ОСОБА_7 рішенням суду від 01.12.2009 та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 17.10.2010, за якими шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розірвано, останній повернуто дошлюбне прізвище ОСОБА_5 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 162097724 від 01.04.2019) за ОСОБА_7 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_4 .

За довідкою про склад сім`ї від 2005 року у квартирі АДРЕСА_1 постійно проживають і прописані ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 .

За інформацію з відділу реєстрація місця проживання від 2019 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , 2004 р.н. Останній зареєстрований в такій квартирі з 22.11.2011.

На підтвердження правомірності дій ТОВ «Кей-Колект» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, представником відповідача ТОВ «Кей-Колект» додано до відзиву копії повідомлень-вимог АК ІБ «УкрСиббанк», за якими ОСОБА_7 був неодноразово повідомлений про наявну заборгованість за кредитним договором й необхідність здійснити погашення такої, зазначено, що у протилежному випадку буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підтвердження правомірності дій приватного нотаріуса Кузьо Г.В. щодо вчинених нею реєстраційних дій по переходу права власності за ТОВ «Кей -Колект» на квартиру АДРЕСА_1 , останньою надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 143200811 від 30.10.2018), договір іпотеки, договір відступлення права вимоги з випискою з Додатку №1 до такого, чотири вимоги про усунення порушень основного зобов`язання ТОВ «Кей-Колект», адресовані ОСОБА_8 , однак які згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, адресовані ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з відміткою про вручення таких.

На спростування твердження позивачів про те, що позивачі пасивно вступили у спадкові права після смерть одного з іпотекодавця ОСОБА_8 представником відповідача ТзОВ «Кей-Колект» надано витяг №61163644 від 03.08.2020 із Спадкового реєстру по ОСОБА_8 , за яким інформація у вказаному Реєстрі відсутня.

Про іпотеку

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналогічні шляхи звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені й у розглядуваному договорі іпотеки від №375/01/06-Р від 04.01.2006, а саме у п.4.2.

Згідно зі статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

В розглядуваному договорі іпотеки від №375/01/06-Р від 04.01.2006 розділом 5 передбачене «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя», за яким зокрема у разі невиконання або неналежного виконання …

У відповідності до Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок), а саме пункту 61 - для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Верховним судом України у справі №21-1458а16 (рішення від 11.04.2017) зроблено висновок, за яким документами, передбаченими у п. 61 Порядку, можуть бути: повідомлення про вручення цінного листа із вимогою та правильно зазначеною адресою іпотекодавця та фіскальний чек про оплату поштових послуг за направлення цього повідомлення.

На виконання ухвали суду від 10.01.2019 відповідачем приватним нотаріусом Кузьо Г.В. надано копії документів, на підставі яких вчинено реєстраційну дію з переходу прав власності на квартиру АДРЕСА_1 від попередніх власників до нового - ТОВ «Кей-Колект». Такими документами є Інформаційна довідка з Реєстру №143200811; копія договору іпотеки від 04.01.2006; копія виписки з договору про відступлення права вимоги від 12.12.2011; копії вимоги про усунення порушень основного зобов`язання; копії рекомендованих повідомлень про вручення.

Досліджувані копії вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, надіслані ТОВ «Кей-Колект» позичальнику та майновим поручителям за кредитним договором №375/01/06-Р рекомендованим повідомленням про вручення. В останніх міститься відмітка про отримання такої вимоги ОСОБА_8 23.09.2017, ОСОБА_7 дата отримання нечитабельна, ОСОБА_3 25.04.2018, ОСОБА_4 25.04.2018 з проставлянням ними підпису про особисте отримання. Однак за змістом вказані вимоги про усунення порушень основного зобов`язання адресовані виключно ОСОБА_8 й містять один і той самий вихідний номер від 09.05.2017.

Зі змісту вимог з`ясовано, що іпотекодержатель - відповідач ТОВ «Кей-Колект» в порядку ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» скористався визначеним договором способом задоволення вимог, а саме «здійснити продаж предмету іпотеки», при цьому фактично відповідачем ТОВ «Кей-Колект» здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність з подальшим продажем третій особі ОСОБА_6 . Вказане стверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №146394262 від 22.11.2018, довідка 144235994 від 06.11.2018.

Окрім цього серед документів, за якими приватним нотаріусом проводилася державна реєстрація права власності на квартиру, відсутнє підтвердження надіслання/отримання вимоги ОСОБА_5 (колишнє прізвище ОСОБА_5 ) як одному з іпотекодавців.

Тож, враховуючи наведене, суд вважає, що прийняття відповідачем приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, здійснене з порушенням вимог п. 61 Порядку, оскільки реєстрація проводилася при відсутності підтвердження надсилання вимог іпотекодержателем відповідачем ТОВ «Кей-Колект» усім іпотекодавцям, при цьому такі вимоги є аналогічними за змістом та адресатом.

Разом з цим, суд вважає, що відповідач ТОВ «Кей-Колект» застосовуючи наявне в договорі іпотеки від №375/01/06-Р від 04.01.2006 іпотечне застереження, попереджав іпотекодавців - позивачів про намір здійснити продаж предмету іпотеки особі-покупцеві, у разі несплати боргу за кредитним договором №375/01/06-Р від 04.01.2006, а по факту здійснив передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Про мораторій

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Підпунктом 1 пункту 1 визначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

За твердженням представника відповідача ТОВ «Кей-Колект» Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає до застосування у розглядуваному випадку, оскільки у позичальника за кредитним договором №375/01/06-Р від 04.01.2006 ОСОБА_7 наявне право спільної сумісної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_4 .

Суд не погоджується з таким твердженням і вважає, що відповідачем допущене невірне трактування Закону, оскільки в п. 1 такого зазначено умову застосування мораторію: якщо предмет іпотеки є постійним місцем проживання позичальника або майнового поручителя, якщо особа останнього є відмінною від позичальника.

В розглядуваному випадку майновими поручителями за кредитними зобов`язаннями позичальника ОСОБА_7 виступають зокрема позивачі ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , квартира яких за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 70 кв. м. є предметом іпотеки та єдиною власністю вказаних осіб.

Тож, твердження представника відповідача ТзОВ «Кей-Колект» про те, що у власності позивальника за кредитним договором ОСОБА_7 наявна у спільній сумісній власності квартира за адресою АДРЕСА_4 не приймається судом до уваги, оскільки особа позивачі як майнових поручителів є відмінною від особи позичальника.

З огляду на викладене, квартира 19 загальною площею 70 кв.м, житлова 45,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , яка використовується позивачами як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності відповідачем приватним нотаріусом Кузьо Г.В. за відповідачем ТзОВ «Кей-Колект`як забезпечення виконання позивачами як майновими поручителями умов кредитного договору №375/01/06-Р від 04.01.2006, укладеного між АК ІБ «УкрСиббанк» та позичальником ОСОБА_7 , за яким останньому надано банком кредит в іноземній валюті 15000 доларів США.

Отже, у державного реєстратора, яким у розглядуваній справі виступає приватний нотаріус Кузьо Г.В. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за відповідачем ТзОВ «Кей-Колект».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18.

Про місце проживання дитини

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Як встановлено у Преамбулі Декларації прав дитини 1959 року, дитина внаслідок фізичної та розумової незрілості потребує спеціальної охорони і турботи, у тому числі й належного правового захисту.

Відповідно до статті 16 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в її право на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або посягання на її честь та гідність.

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 встановлено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подання йому довідки про склад сім`ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні чи неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Отже, в силу приписів статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 177 Сімейного кодексу України правочини щодо майнових прав малолітньої дитини потребують дозволу органу опіки та піклування.

Як зазначалося вище, за інформацію з відділу реєстрація місця проживання від 2019 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , 2004 р.н. Останній зареєстрований в такій квартирі з 22.11.2011.

Згідно зі ст.9 закону «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення - проживання.

В ч.1 ст.405 Цивільного кодексу визначено: члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Доводи представника відповідача ТзОВ «Кей-Колект» про те, що спірна квартира передана в іпотеку ще до реєстрації в ній неповнолітньої дитини, а отже, на час укладення іпотечного договору останні не мали права власності чи права користування нею, що, у свою чергу, унеможливлює порушення їхніх прав на житло, є правильними. Проте неповнолітній син майнового поручителя позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_12 , 2004 р.н. набув право користування цим житлом як члени сім`ї власника відповідно до ст.405 ЦК, ст.18 закону «Про охорону дитинства» та зберігає це право протягом часу перебування будинковолодіння в іпотеці.

Подібна позиція висловлена у постанові Касаційного цивільного суду верховного Суду 27 грудня 2018 року у справі № 638/14123/14-ц (провадження № 61-21712св18).

Відповідно до п.п. 28, 29 Правил реєстрації місця проживання (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207) реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.

Тож, у відповідача ТзОВ «Кей-Колект» наявне право оскарження реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_12 , 2004 р.н. в предметі іпотеки. Однак вказані дії не буди вчинені ТзОВ «Кей-Колект» як іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 станом на день ухвалення даного рішення судом.

В документах, за якими проводилася державна реєстрація права власності на спірну квартиру, такий дозвіл органу опіки відсутній. Вказане свідчить про порушення відповідачами прав дитини при вчиненні реєстраційних дій та про порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, оскільки на момент проведення розглядуваних реєстраційних дій неповнолітній син позичальника ОСОБА_7 та майнового поручителя відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_12 , 2004 р.н. був зареєстрований в квартирі.

Про цивільно-правовий характер спору та належного відповідача

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, мотивованим у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17, в разі оскарження дій державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

Згідно з висновків Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін (п.57). Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (п. 58). Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру (п. 36).

Аналогічні позиції містяться й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 807/137/18; від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15.

Вказане є підставою для спростування твердження відповідача приватного нотаріуса Кузьо Г.В. про те, що державний реєстратор виступає третьою особою у подібних до розглядуваної справах.

Про моральну шкоду

Позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлено вимогу про стягнення з відповідача ТзОВ «Кей-Колект» на їх користь моральну шкоду в сумі 70 та 100 тисяч відповідно з огляду на протиправність дії відповідача при поданні реєстраційних документів та протиправному виселенні їх з квартири.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995 під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995 вказано, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачами в розглядуваній справі не доведене зокрема те, яким чином реєстрація права власності на квартиру вплинула на їх душевний спокій і в чому саме проявлялися душевні страждання таких. Окрім цього обставини про заподіяну шкоду у вигляді виселення позивачів з квартири ними не доведена.

З огляду на вказане, вищевказані вимоги по відшкодуванню моральної шкоди до задоволення не підлягають.

Про спадкування

Згідно зі свідоцтва про смерть НОМЕР_2 ОСОБА_8 , один із майнових поручителів і співвласників спірної квартири, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять. Однак, відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

В даному випадку частка права власності в спірній квартирі, що належала майновому поручителю ОСОБА_8 , не перейшла в порядку спадкування до спадкоємців померлої. Тобто нотаріус здійснив реєстрацію переходу права власності в тому числі від померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , цивільна правоздатність якої відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України припинилась у момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, спершу право власності на предмет іпотеки повинно було б перейти до спадкоємця фізичної особи ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згодом, відповідно до ст. 1281 ЦК України, іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект» мусив би пред`явити спадкоємцю вимоги щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед кредитором, та відповідно вже після невиконання спадкоємцем вимог кредитора про виконання зобов`язань звертати стягнення на предмет іпотеки.

В свою чергу нотаріус Кузьо Г.П. прийняла рішення про здійснення реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру в той час, коли один із майнових поручителів ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та відкрилась спадщина на належну їй частину квартири.

За таких умов, державний реєстратор, яким у розглядуваній справі виступає приватний нотаріус Кузьо Г.В., повинна була відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за відповідачем ТзОВ «Кей-Колект».

Про обраний спосіб захисту

При вирішенні спору суд також враховує правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

У вказаних рішеннях суд касаційної інстанції вказав на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

В силу частин 1-2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених судом обставин справи, розглядуваний позов в частині вимог про скасування реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968) на квартиру, розташовану в АДРЕСА_1, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28642117 підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 247, 274, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про іпотеку», суд

ухвалив:

Скасувати реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968) на квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28642117.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов