Постанова № 9202406, 06.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-45107/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача Кулик К.М.

представника відповідача Крицького Р.Г.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2009 року Колективне підприємство "Полтавський м'ясокомбінат" (надалі по тексту –позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі по тексту –відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень №0000381702/1 від 09.02.2009, №0000381702/2 від 15.04.2009, № 0000381702/3 від 07.07.2009 в частині донарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 949 грн 73 коп та застосованої штрафної (фінансової) санкції з розмірі 1899 грн 46 коп відповідно до пп. 4.2.1 п.4.2 ст. 4, пп. 9.7.3. п.9.7 п. 9.7 ст. 9, пп. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 ЗУ Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; а в частині розміру решти суми податкових повідомлень - рішень – 2844 грн 45 коп визнати недійсними, так як ці грошові кошти – 2844 грн 45 коп вже перераховані на рахунок відповідача 08.12.2008р. платіжними дорученнями № 4033, 4035 (з урахуванням доповнення до адміністративного позову від 18.01.2010).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що підприємство не допустило порушень норм законодавства щодо оподаткування суми, виплаченої Юренкову В.М., як опікуну Бугай І.М., на відшкодування шкоди, заподіяної Бугай І.М. каліцтвом, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, оскільки відшкодування шкоди фізичній особі в розумінні статті 1195 Цивільного кодексу України і відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків –це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами. Зазнавав, що так як ці відносини не є цивільно-правовими, то виключається і застосування до них норм Цивільного кодексу України введеного в дію з 01.01.2004.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги не визнав просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що кошти виплачені Юренкову В.М., як опікуну Бугай І.М. не звільняються від оподаткування та входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу та оподатковуються за ставкою відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а отже сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб становить - 949,73 грн. У зв’язку з цим, зазначав, що відповідальність КП «Полтавський м’ясокомбінат»за вищезазначене порушення передбачена підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, на підставі якої і застосовано фінансову санкцію в сумі 1899,46 грн (949,73 грн).

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, об’єктивно оцінивши надані суду докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Колективне підприємство "Полтавський м'ясокомбінат" зареєстровано як юридична особа 19.02.1993 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та внесено до Єдиного державного реєстру підприємство та організацій України (ЄДРПОУ) 16.05.2008, ідентифікаційний код 00424214, що підтверджується копією довідки АА з ЄДРПОУ № 101719, виданої Головним управління статисти у Полтавській області.

Також, судом встановлено, що з 29.09.2008 по 07.11.2008 працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві на підставі направлень від 29.09.2008 № 789, № 858 від 27.10.2008 проведено планову виїзну перевірку Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" код ЄДРПОУ 00424214 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 30.06.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.06.2008.

За результатами перевірки складено акт від 14.11.2008 № 2281/23-616/00424214, у якому зафіксовані, зокрема, порушення КП Полтавський м'ясокомбінат" підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 4.2.9 пункт 4.2 статті 4, підпункту 4.2.15 пункту 4.2. статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.7.3 пункту 9.7. статті 9, пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2. статті 19, пункту 3.4. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003, № 889-IV, в результаті чого, встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2006-2008 роки на суму 2152,05 грн, в тому числі по періодах: за 2006 рік –397,48 грн, за 2007 рік - 1572,94 грн, за 2008 рік-181,63 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято 25.11.2009 податкове повідомлення –рішення №0000381702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок з доходів найманих працівників, 5011010111»всього в сумі 6456,15 грн з них: за основним платежем у сумі 2152,05 грн та за штрафними санкціями в сумі 4304,10 грн;

08.12.2008 Колективним підприємством "Полтавський м'ясокомбінат" платіжним дорученням № 4035 перераховано податкове зобов’язання за основним платежем згідно податкового повідомлення –рішення № 0000381702/0 від 25.11.2008 в розмірі 948 грн 15 коп, а платіжним дорученням № 4033 перераховано штрафні санкції згідно податкового повідомлення –рішення № 0000381702/0 від 25.11.2008 в розмірі 1896 грн 30 коп.

В іншій частині нарахованого податкового зобов’язання та застосованих штрафних санкцій позивач не погодився та оскаржив податкове повідомлення –рішення № 0000381702/0 від 25.11.2008 у адміністративному порядку.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом було скасовано податкове повідомлення –рішення № 0000381702/0 від 25.11.2008 в частині сплати донарахованого податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 254,17 грн та застосованої штрафної санкції в розмірі 508,34 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення –рішення залишено без змін, в подальшому прийняті податкові повідомлення - рішення №0000381702/1 від 09.02.2009, №0000381702/2 від 15.04.2009, № 0000381702/3 від 07.07.2009 якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок з доходів найманих працівників, 5011010111»всього в сумі 5693,64 грн з них: за основним платежем у сумі 1897 грн та за штрафними санкціями в сумі 3795,76 грн.

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом в ході судового розгляду справи та вбачається із матеріалів справи, 19.02.2001 рішенням Полтавської міжрайонної спеціалізованої МСЕК Бугай Ігорю Миколайовичу, який працював на КП «Полтавський м’ясокомбінат»з 22.04.1989 по 05.08.1992 (копії наказів (розпоряджень) про прийом на роботу №83 від 22.04.1989 та закінчення трудового договору № 197 від 05.08.1992, наявні в матеріалах справи) було встановлено 70% втрати професійної працездатності в зв’язку з нещасним випадком, що стався з ним на роботі при виконанні трудових обов’язків 14.02.1992 (акт № 1 про нещасний випадок на виробництві від 17.02.1992, копія якого долучена до матеріалів справи).

Також, як вбачається із матеріалів справи, 25.04.2006 рішенням Октябрського районного суду м. Полтави Бугай Ігоря Миколайовича визнано недієздатним, а рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29.05.2006 встановлено над недієздатним Бугай Ігорем Миколайовичем,1967 р.н. опіку та призначено Юренкова Володимира Миколайовича його опікуном.

25.05.2007 у справі № 2-620/06 р. за позовом КП «Полтавський м’ясокомбінат»до Полтавського облцентра МСЕ про визнання рішення Полтавської міжрайспец МСЕК від 19.02.2001 р. недійсним і зустрічним позовом Бугай М.Т. (в інтересах Бугай І.М.) до КП «Полтавський м’ясокомбінат», відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Полтаві Полтавської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв’язку з трудовим каліцтвом на виробництві укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2007 по справі № 2-620/06та № 2-760/07, та відповідно до яких:

- Колективне підприємство «Полтавський м’ясокомбінат»згідно з Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я ,пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, Закону України «Про охорону праці», колективним договором Колективного підприємства «Полтавський м’ясокомбінат»виплачує Юренкову Володимиру Миколайовичу, як опікуну на Бугай Ігоря Миколайовича одноразову допомогу в сумі 6000 грн і 331 грн 55 коп в рахунок відшкодування втраченого заробітку за період з 19.02.2001 по 1.04.2001 (середня заробітна плата становить 330 грн 37 коп).

- Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»виплачує Юренкову Володимиру Миколайовичу, як опікуну на Бугай Ігоря Миколайовича щомісячні страхові виплати, за період з 1 квітня 2004 року по 01 червня 2007 року в сумі в сумі 28165 грн 42 коп і з 01.06.2007 щомісячно 661 грн. 88 коп.

Виплати цієї угоди виплачуються протягом одного місяця з дня набрання законної сили ухвали Київського районного суду м. Полтави та її затвердження.

На виконання вимог зазначеної мирової угоди та ухвали суду Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2007, яка набрала законної сили 05.06.2007, Колективним підприємством «Полтавський м’ясокомбінат» 20.06.2007 згідно видаткового касового ордеру № 1090 виплачено кошти Юренкову В.М., як опікуну Бугай І.М. грошові кошти в сумі 6331,55 грн.

В свою чергу, податковий орган, дійшов до висновку, що кошти виплачені Юренкову В.М., як опікуну Бугай І.М. не звільняються від оподаткування та входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу та оподатковуються за ставкою відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а отже сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб становить - 949,73 грн.

В зв’язку зі цим, контролюючий орган посилається на положення частини 1 статті 1195 Цивільного кодексу України, відповідно до якої - фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної непрацездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані санаторно-курортним лікуванням, придбання ліків, протезування, тощо.

А тому, згідно підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При цьому, зазначаючи, що на дату укладення мирової угоди від 25.05.2007 та затвердження останньої ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2007 норми на які посилається позивач у позові втратили чинність, а саме Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я ,пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 № 472.

Проте, суд вважає дані висновки контролюючого органу нормативно необґрунтованими з огляду на таке.

Як встановлено судом вище, виплати, що стали підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій, були здійснені КП «Полтавський м’ясокомбінат» згідно видаткового касового ордеру № 1090 від 20.06.2007 а саме: кошти були виплачені Юренкову В.М., як опікуну Бугай І.М. в сумі 6331,55 грн , з яких 6000 грн - одноразова допомога та 331 грн 55 коп - в рахунок відшкодування втраченого заробітку з 19.02.2001 по 01.04.2001 на виконання укладеної мирової угоди від 25.05.2007, що затверджена відповідною ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2007.

При цьому суду зауважує, що вказана мирова угода була укладена та затверджена ухвалою суду, саме з урахуванням та на підставі Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 № 472 та у відповідності до Закону України «Про охорону праці» а отже, відповідно, виплати в сумі 6331,55 грн ( з яких 6000 грн - одноразова допомога та 331 грн 55 коп - в рахунок відшкодування втраченого заробітку з 19.02.2001 по 01.04.2001) були здійснені на підставі вказаних нормативно –правових актів.

Тобто, у відповідності до статті 11 Закону України «Про охорону праці»від 14.10.1992, № 2694-XI (в редакції закону від 30.061999 N 783-XIV) власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу.

А також, у відповідності до пункту 4 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я ,пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 № 472 (постанова втратила чинністьзгідно з постановою Кабінету Міністрів Українивід 11.07.2001 № 807) відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров’я складається з виплати втраченого заробітку ( або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому; компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу ( посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Враховуючі встановлені судом обставини, правовідносини, що врегульовані мировою угодою від 25.05.2007, яка затверджена ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2007, виникли з 19.02.2001 (день встановлення МСЕК Бугай І.М 70% втрати професійної працездатності в зв’язку з нещасним випадком, що стався з ним на роботі при виконанні трудових обов’язків 14.02.1992) та тривали по 01.04.2001 (день набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності»від 23.09.1999, № 1105-XIV).

В свою чергу, на момент виникнення вказаних спірних правовідносин діяв також і Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" і згідно з підпунктом "л" пункту 1 статті 5 якого було передбачено, що суми, одержані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянином в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються.

А посилання відповідача на положення статті 1195 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV, що набрав чинності з 01.01.2004, також на положення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб», від 22.05.2003, № 889-IV,що набрав чинності з 01.01.2004 і застосування їх в даному випадку до зазначених правовідносин суд вважає безпідставними, при цьому враховуючі, що рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів / справа № 1-7/99 / ухвалено, що за частиною першою статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що суми відшкодування шкоди, причиненої здоров’ю Бугай І.М. внаслідок нещасного випадку на виробництві, які сплачені позивачем на підставі мирової угоди та рішення суду, не підлягають оподаткуванню на підставі Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб».

Підсумовуючи, суд зауважує, що податковий орган застосовуючи положення Закону України не врахував також, що в даному випадку, КП «Полтавський м’ясокомбінат» являлося б податковим агентом ( у відповідності до абзацу 1 пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб»), а отже повинно було б нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку ( в даному випадку Юренкова В.М., як опікуну Бугай І.М.)

Разом із тим, відповідно до пункту 22.6. статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб»(у редакції ЗаконуУкраїни від 01.07.2004 № 1958-IV) доходи платника податку, нараховані за наслідками податкових періодів до 1 січня 2004 року, оподатковуються за ставками, що діяли до 1 січня 2004 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Водночас, пунктом 22.3 статті 22 Прикінцевих положень цього ж Закону встановлено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Всупереч вказаним нормам, відповідач при визначенні податкового зобов’язання застосував ставку оподаткування на рівні 15 відсотків ( 6000,00 грн + 331,55 грн х15% = 949,73 грн), що в свою чергу призвело до невірного застосування положень статті підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, на підставі якої і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1899,46 грн (949,73 грн х2).

Більш того, оподаткування податком з фізичних осіб сум відшкодування шкоди, причиненої здоров’ю, які сплачені позивачем на користь на Юренкова В.М., як опікуну Бугай І.М. на підставі мирової угоди та рішення суду, призвело б до зменшення сум, визначених рішенням суду та порушення приписів статті 124 Конституції України, за якими судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України, а відрахування КП «Полтавський м’ясокомбінат»із зазначеної суми податку, який не передбачався раніше діючим законодавством є порушенням прав Юренкова В.М., як опікуну Бугай І.М., встановлених статтею 22 Конституції України відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на викладене вище, податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 949,73 грн, визначене Державною податковою інспекцією у м. Полтаві безпідставно як, з точки зору, невірного застосування до правовідносин нормативно –правових актів, так і з точки зору, визначення суми самої суми податкового зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відвідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень –рішень №0000381702/1 від 09.02.2009, №0000381702/2 від 15.04.2009, № 0000381702/3 від 07.07.2009 в частині донарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 949 грн 73 коп та застосованої штрафної (фінансової) санкції з розмірі 1899 грн 46 коп.

Зважаючи на те, що рішення є правовими актами індивідуальної дії, то згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне, згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень в цій частині та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення –рішення №0000381702/1 від 09.02.2009, №0000381702/2 від 15.04.2009, № 0000381702/3 від 07.07.2009 в частині донарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 949 грн 73 коп та застосованої штрафної (фінансової) санкції з розмірі 1899 грн 46 коп, які прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

В іншій частині визнання недійсними податкові повідомлення –рішення №0000381702/1 від 09.02.2009, №0000381702/2 від 15.04.2009, № 0000381702/3 від 07.07.2009 не підлягають, враховуючі відсутність спору щодо визначеного податкового зобов’язання та відповідно нарахованих штрафних санкцій, а також, як встановлено судом вище, у зв’язку із сплатою податкового зобов’язання в розмірі 948 грн 15 коп та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1896 грн 30 коп, а отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути з Держбюджету України на користь позивача судовий збір частково в розмірі 1 гривні 70 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000381702/1 від 09.02.2009, №0000381702/2 від 15.04.2009, № 0000381702/3 від 07.07.2009 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 949 /дев’ятсот сорок дев’ять/ гривень 73 копійки та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1899 / тисяча вісімсот дев’яносто дев’ять/ гривень 46 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 /одна/ гривня 70 копійок.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено12 квітня 2010 року.

          Суддя                                                                                С.О. Удовіченко