Постанова № 9201789, 26.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.03.10Справа №2а-14942/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Тарасовій О.М., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криммаркет центр»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь в АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю :

представників позивача – Зудіна Олена Миколаївна, довіреність № 38 від 08.02.2010 р.;

представників позивача – Анкудінова Олена Миколаївна, довіреність № 28 від 12.01.2010р.;

представник відповідача – Козіненко Тетяна Іванівна, довіреність № 13/10-0 від 13.01.2010р.;

представник відповідача – Дубова Тетяна Василівна , довіреність № 80/10 від 26.03.2010р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Криммаркет центр» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач, ДПІ в м. Сімферополі) з вимогами про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення № 0000761502/0 від 08.12.2009 р. ДПІ в м. Сімферополі на суму 41720,9 грн.

Позов мотивовано порушенням з боку відповідача норм Закону України «Про податок на додану вартість» щодо зменшення податкового кредиту на суму, сплаченого податку внаслідок придбання товарів (послуг), на які виписані податкові накладні, отримані із запізненням покупцем.

У зв’язку з чим, позивач вважає, що він правомірно включив до складу податкового кредиту за серпень та вересень 2009 року суми ПДВ по податковим накладним, отриманим в періоди березень, квітень, липень, серпень 2009 року, тобто у тому звітному періоді, коли вони були фактично отримані ним від продавця.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2009 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснили, що на їх думку, у разі, якщо продавцем не виконаний передбачений п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону обов’язок з надання покупцеві податкової накладної, а покупець не скористався встановленим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону правом на включення до податкового кредиту сум сплаченого внаслідок придбання товарів (послуг) податку на підставі заяви зі скаргою на такого продавця, то жодною нормою зазначеного Закону України “Про податок на додану вартість”не визначено, що цей покупець втрачає обумовлене п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ право на податковий кредит по даті отримання цієї податкової накладної. Позивач вважає, що факт отримання покупцем податкової накладної від продавця із запізненням також не позбавляє такого покупця права включити суми нарахованого (сплаченого) в попередніх звітних періодах податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду по даті отримання цієї податкової накладної.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 16.02.2009 року (вих. № 1799) (а.с.65), в яких зазначив, що включення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненнями, до складу податкового кредиту звітного періоду, на який припадає дата отримання податкової накладної, є порушенням норм п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На думку ДПІ в м. Сімферополь АР Крим, відповідно до 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто в момент її складання.

Відповідач також вважає, що Законом України “Про податок на додану вартість”не передбачені можливості для платника податків ухвалювати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, на думку відповідача, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (у тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним ухвалено рішення не формувати податковий кредит з використанням відмічених сум податку.

Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідач зазначив, що в наслідок порушення позивачем п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.2007 р. № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2007р. за № 233/2037, зі змінами та доповненнями, так як податкова накладна , виписана та не включена до реєстру податкових накладних на дату ії виписки, не може вважатися оформленою відповідно до затвердженого порядку.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Криммаркет центр» є юридичною особою, зареєстрованою 13.08.2003 року з ідентифікаційним кодом 32624945 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.05.2009 року (а.с. 7) та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 434782 (а.с.6).

Позивач є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 26.108.2003р. № 00957942, індивідуальний податковий номер 32649401295 (а.с.24).

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства повноти нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період – серпень-вересень 2009, за результатами якої 25.11.2009р. було складено Акт №184/15-2/32624945. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, 7.4.1., п. 7.4. , п.п.7.5.1 пункту 7.5, та підпункту 7.77. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 31151 грн. (а.с.25-32), втому числі за серпень 2009 року – у сумі 12246 грн., за вересень 2009 року – у сумі 18905 грн..

На підставі акту перевірки №184/15-2/32624945 ДПІ в м. Сімферополь прийнято податкове повідомлення – рішення від 08.12.2009р. № 0000761502/0, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31151,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 10569,90 грн.(а.с.33).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

          Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки №184/15-2/32624945 позивачем до ДПІ в м. Сімферополь АР Крим підприємством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень –вересень 2009 р. задекларовано податковий кредит минулих періодів по 14 податковим накладним. Об’єм постачання (без ПДВ) складає 1030872,22 грн., сума ПДВ 206174 грн., період виписки податкових накладних – березень, квітень, липень, серпень 2009 р., а саме:

1.          До складу податкового кредиту у серпні 2009 року включені податкові накладні, виписані в попередніх періодах:

-          податкова накладна, виписана в березні 2009 року ЗАТ «Дніпробуд» на суму 997229,55 грн., в тому числі ПДВ – 166204,93 грн. (а.с.36);

-           податкова накладна, виписана в квітні 2009 року ЗАТ «Дніпробуд» на суму 20306,00 грн., в тому числі ПДВ – 3384,33 грн. (а.с.37);

-          податкова накладна, виписана в квітні 2009 року ВАТ «Крименерго» на суму 14000,00 грн., в тому числі ПДВ – 2333,33 грн. (а.с.38);

-          податкова накладна, виписана в квітні 2009 року ВАТ Укртелеком», Кримська філія на суму 448,87 грн., в тому числі ПДВ – 74,81 грн. (а.с.39);

-          податкова накладна, виписана в квітні 2009 року КРП «ПП ВКХ ЮБК» на суму 954,72 грн., в тому числі ПДВ – 159,12 грн. (а.с.40).

2.          До складу податкового кредиту у вересні 2009 року включені податкові накладні, виписані в попередніх періодах:

-          податкова накладна, виписана в серпні 2009 року ВАТ «Крименерго» на суму 3000,00 грн., в тому числі ПДВ – 500,00 грн. (а.с.35);

-           податкова накладна, виписана в липні 2009 року ВАТ Укртелеком», Кримська філія на суму 938,51 грн., в тому числі ПДВ – 156,42 грн. (а.с.41);

-          податкова накладна, виписана в липні 2009 року Фірмою «Ти-М-Си» ТОВ «Філія ТОВ « Ти-М-Си-Крим» на суму 188929,20 грн., в тому числі ПДВ – 31488,20 грн.(а.с.42);

-          податкова накладна, виписана в липні 2009 року КРП «ПП ВКХ м. Сімферополь» на суму 654,01 грн., в тому числі ПДВ – 109,00 грн. (а.с.43);

-          податкова накладна, виписана в липні 2009 року КРП «ПП ВКХ ЮБК» на суму 821,34 грн., в тому числі ПДВ – 136,89 грн. (а.с.44).

-          податкова накладна, виписана в серпні 2009 року КРП «ПП ВКХ ЮБК» на суму 820,00 грн., в тому числі ПДВ – 136,67 грн. (а.с.45).

-          податкова накладна, виписана в серпні 2009 року ВАТ Укртелеком», Кримська філія на суму 577,25 грн., в тому числі ПДВ – 96,21 грн. (а.с.46);

-          податкова накладна, виписана в серпні 2009 року Фірмою «Ти-М-Си» ТОВ «Філія ТОВ « Ти-М-Си-Крим» на суму 8347,20 грн., в тому числі ПДВ – 1391,20 грн.(а.с.47);

-          податкова накладна, виписана в серпні 2009 року ВАТ КБ «Хрещатик» у м. Києві (Кримська філія ВАТ «КБ «Хрещатик») на суму 20,00 грн., в тому числі ПДВ – 3,33 грн.(а.с.48).

          Проаналізувавши вказані висновки відповідача, зроблені в акті №184/15-2/32624945, суд дійшов висновку, що встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що підприємство формувало податковий кредит у податковому періоді, в якому отримувало від контрагентів податкову накладну, час отримання якої не співпадав з датою її складання, тобто формування податкового кредиту відбувалось не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України “Про податок на додану вартість”, з огляду на наступне.

Так, у п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної –вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця, Закон України “Про податок на додану вартість”не містить.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ у м. Сімферополі зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Абзацом 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов’язок платника податків –отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, податкова накладна подається до податкової декларації за звітний податковий період, коли до податкового кредиту включені суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

Судом встановлено, що спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, у зв’язку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Закон України “Про податок на додану вартість”, а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, з заперечень відповідача вбачається, що тобто за той період, коли було здійснено операцію та виписано спірні податкові накладні, позивачем не включались зазначені податкові накладні до складу податкового кредиту, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначених податкових накладних позивач є платником податку на додану вартість, його право на податковий кредит також ґрунтується і частиною 9 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту за серпень 2009 року в розмірі 172157,00 грн. та у вересні 2009 у розмірі 34018,00 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними та реєстром отриманих податкових накладних, платіжними документами та актами виконаних робіт(а.с.82-95,103-118 ).

Вказані податкові накладні були досліджені перевіряючими, але неправомірно не були прийняті до уваги у зв’язку тим, що звітні періоди, в яких вони були отримані позивачем та на їх підставі було сформовано податковий кредит, не співпадає зі звітними періодами, коли вони були складені.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо неправомірного визначеного податкового зобов'язання відповідачем в податковому повідомленні-рішенні №0000761502/0 від 08.12.2009 р. ДПІ в м. Сімферополі на суму 41720,9 грн.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 26.03.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено 01.04.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0000761502/0 від 08.12.2009 р. ДПІ в м. Сімферополі на суму 41720,9 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Криммаркет центр» (95007, м. Сімферополь, вул. Плотінна, 9, ідентифікаційний код 32624945) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Котарева Г.М.