Постанова № 9201777, 13.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.04.10Справа №2а-11891/09/8/0170 (16:23 год.) с. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Приморець»

До Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим

про визнання незаконним дій та визнання недійсною та скасування вимоги

За участю представників сторін:

від позивача: Портненко Артем Анатолійович, довіреність №33 від25.06.2009р.;

від відповідача: Грушевська Надія Валентинівна, довіреність №6689/09 від03.07.2009р.

Сутність спору: Відкрите акціонерне товариство «Приморець» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим про визнання незаконними дій Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим відносно нарахування суми боргу за вимогою про сплату боргу від11.06.2009р. №Ю-1127; визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим від11.06.2009р. №Ю-1127.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що застосування відповідачем Інструкції №5 від13.01.2004р., затвердженої наказом Державного комітету статистики №114/8713 від27.01.2004р., як бази для нарахування страхових внесків на компенсаційні виплати працівникам підприємства вартості проїзду на роботу і з роботи є неправомірним, оскільки п.1.1 Інструкції вказано, що Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до Пенсійного фонду.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на роз’яснення Державного комітету статистики України №09/3-11 від31.08.2009р., в якому вказано, що Інструкція є методологічним документом, що застосовується для визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень праці, затверджених в установленому порядку і не застосовується для визначення складових фонду оплати праці, як бази (об’єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Також позивач вказує, що він правомірно не включив до Розрахунку сум внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування витрати на компенсацію (відшкодування) працівникам підприємства вартості проїзду на роботу і назад, оскільки такі витрати не відносяться до фонду оплати праці у розумінні Закону України «Про оплату праці».

Ухвалами суду від 12.10.2009р. було відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від09.07.2003р. зі змінами та доповненнями страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавців на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. № 114/8713 (далі - Інструкція) передбачено, що фонд оплати праці складається з : фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п. 2.3.4 Інструкції до заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться виплати соціального характеру в грошовій та натуральній формі, в тому числі - вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між робітниками, та відшкодування робітникам вартості проїзду транспортом загального користування.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону 1058 не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Згідно п. 2 ст. 20 Закону 1058 нарахування страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно з якими провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до даного Закону нараховуються страхові внески.

За результатами планової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (Акт № 95 від 11.06.2009р.) виявлено, що колективним договором ВАТ«Приморець» передбачено здійснення компенсації проїзду робітникам, а за особовими картками робітників підприємства ВАТ «Приморець», які отримують компенсацію, суми відшкодування проходять в нарахуванні заробітної плати та виплачені з обкладенням податком на доходи фізичних осіб,

В розділі 3 колективного договору «Оплата та нормування праці» передбачене здійснювати компенсацію проїзду робітникам, які проживають у м. Феодосія в розмірі 95,00грн. в місяць, в Б. Камишах в розмірі 85,00грн. в місяць, в с. Береговому в розмірі 42,00грн. в місяць.

Ці суми відображені в бухгалтерському обліку по Кт 661 Дт 949 і виплачені по платіжним відомостям разом з заробітною платою.

Таким чином, за період з травня 2008 до травня 2009 занижений фонд оплати праці на суму компенсації (відшкодування) робітникам вартості проїзду транспортом загального користування на загальну суму 23975,00грн., тобто страхові внески занижені на суму 8439,25грн.

Таким чином, Управлінням законно та обґрунтоване виставлена вимога про сплату боргу № Ю 1127 від 11.06.2009 на суму 8 439,25грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2009р. Управлінням Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим на підставі направлення від09.06.2009р. №206/11-42, була проведена планова документальна перевірка відкритого акціонерного товариства«Приморець» (ЄДРПОУ25134285) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 20.05.2008р. по 20.05.2009р., повноти і своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків за період з 20.05.2008р. по 20.05.2009р., достовірності відомостей, наданих в систему персоніфікованого обліку, за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.

Перевіркою було встановлено порушення ст.2 Закону України від26.09.1997р. №400/97-ВР «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; п.1ст.19, п.2 ст.20 Закону України від09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; п.4.1.,п.5.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати страховиками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України від19.12.2003р. №21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663; п.2.3.4. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від13.01.2004р. №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за №114/8713, у результаті чого:

- донараховані витрати на оплату праці (прибутку), на які нараховуються страхові внескі у розмірі 33,2% і загальний оподаткований дохід (заробітна плата), з якого утримуються страхові внески у розмірі 2% на суму 23975,00грн.;

- донараховані страхові внески на суму 8439,25грн. , у тому числі по ставці 33,2% в сумі 7959,71грн., по ставці 2% в сумі 479,54грн.

За результатами перевірки складено Акт №95 від11.06.2009р. (а.с.5-7).

Вказаний Акт перевірки №95 від11.06.2009р. підписаний головою правління ВАТ«Приморець» ПівневимА.В., головним бухгалтером АветісянВ.І., копія акту отримана 12.06.2009р. (а.с.7).

Судом встановлено, що на підставі Акту перевірки №95 від11.06.2009р. у виконання вимог ст.106 Закону №1058 Управлінням Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим позивачу була направлена вимога про сплату боргу №Ю-1127 від11.06.2009р. у розмірі 8439,25грн. (а.с.8).

Позивачем було подано заперечення №440 від22.06.2009р., згідно якого ВАТ«Приморець» просив відкликати вимогу №Ю-1127 від11.06.2009р. про сплату боргу у розмірі 8439,25грн. на підставі того, що застосування Інструкції №5 від13.01.2004р., затвердженої наказом Державного комітету статистики №114/8713 від27.01.2004р., як бази для нарахування страхових внесків до Пенсійного Фонду України є неправомірним, оскільки п.1.1 Інструкції вказано, що Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Крім того, відповідно до роз’яснення Держаного комітету статистики України №01-3-01-9/126 від23.03.2004р. витрати з надання безкоштовного проїзду – не є витратами на оплату праці (а.с.10).

Рішенням №6354/09 від24.06.2009р. про результати розгляду заперечення до вимоги про сплату боргу №Ю-1127 від11.06.2009р. Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим визнало заперечення таким, що не підлягає задоволенню (а.с.11).

Судом встановлено, що не погодившись з Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим №6354/09 від24.06.2009р. ВАТ«Приморець» звернулося до Головного Управління Пенсійного Фонду України в АРКрим зі Скаргою № 469 від03.07.2009р., у якій просило скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим №6354/09 від24.06.2009р. та відкликати вимогу №Ю-1127 від11.06.2009р. про сплату боргу у розмірі 8439,25грн. (а.с.12-14).

Рішенням №5488/06-16 від17.07.2009р. про результати розгляду скарги Головне Управління Пенсійного Фонду України в АРКрим скаргу ВАТ«Приморець» залишило без задоволення, Рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим №6354/09 від24.06.2009р. та вимогу №Ю-1127 від11.06.2009р. про сплату боргу у розмірі 8439,25грн. без змін (а.с.15).

Звернувшись з повторною скаргою на Рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в АРКрим №5488/06-16 від17.07.2009р., Рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим №6354/09 від24.06.2009р. до Пенсійного Фонду України ВАТ«Приморець» просило скасувати Рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в АРКрим №5488/06-16 від17.07.2009р. та Рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим №6354/09 від24.06.2009р. та відкликати вимогу №Ю-1127 від11.06.2009р. про сплату боргу у розмірі 8439,25грн. (а.с.16-17).

Судом встановлено, що Рішенням №17591/09-0 від 30.09.2009р. про результати розгляду скарги Пенсійний Фонд України залишив скаргу ВАТ«Приморець» без задоволення, а Рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим №6354/09 від24.06.2009р. та Рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в АРКрим №5488/06-16 від17.07.2009р. в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу у розмірі №Ю-1127 від11.06.2009р. без змін (а.с.18).

Не погодившись з рішенням Пенсійного Фонду України №17591/09-0 від 30.09.2009р. ВАТ«Приморець» звернулося до Окружного адміністративного суду АРКрим за захистом порушеного права шляхом визнання незаконними дій Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим відносно нарахування суми боргу за вимогою про сплату боргу від11.06.2009р. №Ю-1127 та визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим від11.06.2009р. №Ю-1127.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частини 2 статті 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду в м.Феодосії АРКрим у відносинах з фізичними чи юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Стаття 3 Закону №1058 визначає, що Пенсійний фонд, страхувальники, підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з п. 4. ст. 17 Закону №1058, п.5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція), платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов’язань зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, в якому вказується самостійно обчислені суми зобов'язань.

Згідно ч. 6 ст. 17 Закону, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон) передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до п.1.1 Інструкції №5 від13.01.2004р., затвердженої наказом Державного комітету статистики №114/8713 від27.01.2004р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за №114/8713 (далі - Інструкція №5) Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від24.03.1995р. зі змінами та доповненнями (далі – Закон «Про оплату праці»)передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від09.07.2003р. зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1058) страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Як слідує з преамбули вказаної Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. № 114/8713, дана Інструкція розроблена відповідно до Законів України «Про державну статистику» та «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків.

Пунктом 1.3 Інструкції передбачено, що фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Частиною 2.3 Інструкції встановлені інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Відповідно до п. 2.3.4 Інструкції до заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться виплати соціального характеру в грошовій та натуральній формі, в тому числі - вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між робітниками, та відшкодування робітникам вартості проїзду транспортом загального користування.

Вивчивши всі обставини справи, дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що компенсаційні виплати працівникам підприємства вартості проїзду на роботу і з роботи є фондом оплати праці, на який нараховуються страхові внески до солідарної системи ПФУ.

Твердження позивача про те, що Інструкція №5 не повинна застосовуватися з огляду на те, що ця Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об’єкта) для нарахування внесків до ПФУ, не приймається судом до уваги, оскільки зі змісту Інструкції №5 випливає, що ця Інструкція і є тим самим нормативно - правовим актом, прийнятим відповідно до Закону України «Про оплату праці», що кореспондується із вимогою, передбаченою п.1 ч.1 ст.19 Закону України №5181, отже регулює спірні правовідносини.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Приморець» про визнання незаконними дій Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим відносно нарахування суми боргу за вимогою про сплату боргу від11.06.2009р. №Ю-1127; визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосії АРКрим від11.06.2009р. №Ю-1127 задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 14.04.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя                                                   Кушнова А.О.