Ухвала суду № 9201185, 23.03.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

суддя-доповідач 1 інстанції Смагар С.В.

суддя - доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 року справа № 2а-162/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: Ястребової Л.В.

суддів : Колеснік Г.А., Ляшенка Д.В.

при секретарі судового

засідання

за участю представників сторін:

від позивача

від відповідача

прокуратура Донецької області Дровниковій К.В.

Кримчак М.А.

Кононенко В.К.

Ноздрьов Сергій Володимирович

розглянувши апеляційні скарги Східної митниці та Прокуратури Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 21 січня 2010 року

по справі № 2а-162/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс»

до Східної митниці

про визнання повністю недійсними податкових повідомлень , -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2009 року задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс» до Східної митниці про визнання повністю недійсними податкового повідомлення від 18 грудня 2008 року № 27 щодо визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у загальному розмірі 33272831 грн. 17 коп., податкового повідомлення від 18 грудня 2008 року № 26 щодо визначення податкових зобовязань з мита у загальному розмірі 166364157 грн. 06 коп. Визнані повністю недійсними податкове повідомлення Східної митниці від 18 грудня 2008 року № 27 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Феникс» суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 33272831 грн. 17 коп., з яких за основним платежем 31688410 грн. 64 коп., за штрафними санкціями 584420 грн. 53 коп. та податкове повідомлення Східної митниці від 18 грудня 2008 року № 26 про визначення ТОВ «Феникс» суми податкового зобовязання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 166364157 грн. 06 коп., з яких за основним платежем 158442054 грн. 34 коп., за штрафними санкціями 7922102 грн. 72 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та прокуратура Донецької області в інтересах держави в особі Східної митниці оскаржили його в апеляційному порядку і просили апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач неправомірно отримав пільги у вигляді звільнення від сплати податків при митному оформленні товарів, що призвело до виникнення у нього податкового зобовязання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість, сума якого відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» була самостійно визначена контролюючим органом.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем на виконання наказу Східної митниці від 23.10.2008 року № 663 проведено камеральну перевірку стану дотримання ТОВ «Феникс» вимог законодавства України з питань митної справи під час здійснення митного оформлення товарів у Донбаській регіональній митниці (Донецькій митниці) Східній регіональній митниці за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої було складено акт від 16.12.2008 року № 10-к/8/700000000/31128934.

Згідно акту камеральної перевірки, внаслідок, методологічної помилки декларанта, яка полягає у невірному застосуванні норм законодавства в частині права на користування пільгами з обкладення ввізним митом сировини під час її ввезення на територію пріоритетного розвитку, чим порушено статтю 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій, області», Прикінцеві положення. Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів», що призвело до недоборів митних платежів в сумі 190130464 гри. 98 коп., яка підлягає перерахуванню до бюджету.

З посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 статті 4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-Ш, Митницею прийняті спірні податкові повідомлення форми «Р» від 18 грудня 2008 року:

№ 27 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Феникс» суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 33272831 грн. 17 коп., з яких за основним платежем 31688410 грн. 64 коп., за штрафними санкціями 584420 грн. 53 коп.;

№ 26 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю « Феникс » суми податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 166364157 грн. 06 коп., з яких за основним платежем 158442054 грн. 34 коп., за штрафними санкціями 7922102 грн. 72 коп..

Спірними повідомленнями визначене порушення позивачем статті 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1998 року № 356-ХІУ, розділу II «Прикінцеві положення» Закону України: «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких, інших товарів» від 24 грудня 2002 року № 347-ІУ.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митні органи визначені контролюючими стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

За змістом підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, зокрема, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Як вбачається із матеріалів справи, під час камеральної перевірки було виявлено, що позивачем здійснювалось митне оформлення товарів із звільненням від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Статтею 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» передбачалося, що спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується до субєктів підприємницької діяльності, які реалізують схвалені Радою інвестиційні проекти у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку згідно з укладеним контрактом, тобто укладений на підставі схваленого радою інвестиційного проекту, згідно з указаним положенням визначався як підстава для застосування спеціального режиму інвестиційної діяльності.

Відповідно до того, що на період дії спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області справляння податку на додану вартість, митного збору, податку на прибуток, акцизного збору здійснювалося з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 356-ХП, позивач користувався пільгою зі звільнення від сплати ввізного мита на підставі Контракту протягом пяти років з дня його укладання, що не суперечило ст. 14 зазначеного Закону.

Стосовно посилання апелянтів на п. 2 розділу П Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів» від 24.12.2002 року № 347, № 346 та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», яким внесені зміни до деяких законодавчих актів, яким встановлювались пільги зі сплати податків, зборів (обовязкових платежів) для окремих категорій субєктів господарської діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008, щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби, Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: «закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України він стосується виключно встановлення доходів і видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України» (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення № 6-рп/2007; «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з обєктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий п.п. 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008 ).

Що стосується посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року, то слід зазначити, що с уди по різному вирішували вказане питання, встановлюючи наявність права застосування пільгового митного оформлення товарів і навпаки. Ці рішення набрали законної сили, але у тих справах був інший предмет спору.

Судом першої інстанції під час розгляду справи призначалася судова економічна експертиза. Відповідно до висновку експерта неможливо документально обґрунтувати суми податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України, які значаться донарахованими відповідачем, та застосованих відповідачем штрафних санкцій, спірними податковими повідомленнями, з огляду на те. що в акті перевірки не наведені пункти порушення нормативних актів, які регулюють нарахування та стягнення ввізного мита та податку на додану вартість, під час ввезення товарів на територію України, а також у наданих на дослідження податкових повідомленнях від 18 грудня 2008 року відсутні посилання на пункти нормативних та законодавчих актів, які регулюють нарахування та стягнення ввізного мита та податку на додану вартість, під час ввезення товарів на територію України, та відсутні посилання на пункти та статті нормативних, актів, що значаться підставою для застосування штрафних санкцій, а відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і. експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи.

Із експертних досліджень вбачається, що відповідно до поданих позивачем до відповідача вантажних митних декларацій, ставка ввізного мита визначена у розмірі 1 ЕURкг (1,5 ЕURкг), ставка податку на додану вартість визначена у розмірі 20%, що відповідає встановленим діючим законодавством ставкам на дату подання декларацій, чим підтверджується правильне застосування ставок оподаткування та спростовується посилання відповідача на наявність методологічних помилок в даних деклараціях.

Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 № 31.4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719, однією з митних процедур є здійснення митного контролю. При цьому, зокрема, митним органом здійснюється перевірка правильності, нарахування податків і зборів (обов'язкових

платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства. За відсутності зауважень здійснюється списання (справляння) сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому законодавством України та заповнення графи С ВМД, засвідчення записів у ній проставленням відбитка номерного штампа «Сплачено». Завершення митного оформлення здійснюється шляхом проставлення своїх підпису й прізвища та відбитка особистої номерної печатки в графі D усіх аркушів ВМД.

Як вбачається із матеріалів справи на момент фактичного ввезення товару та його декларування у 2006-2007 роках, правильність заповнення декларацій, в тому числі й методологія їх заповнення, нарахування податків і зборів, була підтверджена митним органом, товар ввезений на територію України без будь-яких обмежень, декларації підписані, посадовими особами митного органу із проставленням відповідних відміток у певних графах та зазначенням сплати всіх необхідних платежів.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що митним органом безпосередньо було підтверджено правильність заповнення та достовірність даних, зазначених у ВМД, а також відсутність в даних деклараціях методологічних помилок. Судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до розрахунку сум податків, які піддягають сплаті позивачем, здійсненого митним органом, взагалі відсутня різниця між сумою ввізного мита, обчисленого за ВМД, та сумою податкового зобов'язання з ввізного мита, розрахованого за результатами перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції по суті правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Східної митниці, Прокуратури Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року у справі № 2а-162/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс» до Східної митниці про визнання недійсними податкових повідомлень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом одного місяця з дня її проголошення.

Колегія суддів: