Постанова № 919739, 14.08.2007, Київський апеляційний адміністративний суд

Київський апеляційний адміністративний суд

Справа:№22-а-498/07                               Головуючий у 1-й інстанції:  Шабунін С.В.

                                                                                                 Доповідач: Межевич М.В.          

    П О С Т А Н О В А

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 серпня   2007 року                                                                         м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Бараненко І.І. та Глущенко Я.Б., при секретарі Ковальчук А.І., за участю представника позивача Гриньковського С.П. та представника відповідача Юсько Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода» на постанову Господарського суду м. Києва від 29.01.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними, недійсними та скасування податкових повідомлень – рішень, -

                                          в  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

              У листопаді  2006 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода» (далі – позивач, ТОВ «Чиста вода») звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі – відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправними, недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2006р. № 0010332309/0, від 23.05.2006 року № 0010322309/0,  від 25.05.2006 р. №0000411702/0, від 23.05.2006 року №0010312309/0, 20.07.2006 року № 0010312309/1, від 20.07.006 року №0010312309/1, від 20.07.2006 року № 0010322309/1.

             Постановою Господарського суду м. Києва від 29.01.2007 р. в задоволені позовних вимог позивача відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що не надано позивачем жодного доказу на підтвердження доводів наведених в позові, які б спростовували незаконність прийнятих відповідачем повідомлень–рішень.

            Не погоджуючись з даною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якійпросить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 29.01.2007р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, посилаючись на неповне з’ясування усіх  обставини справи, на ненадання належної оцінки доказам, а також на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

            В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача апеляційні вимоги підтримав, пославшись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

   Представник відповідача заперечував проти задоволення скарги, пославшись на законність та обґрунтованість прийнятого рішення.   

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлено, що на підставі Акту планової виїзної перевірки № 416-23-9-31287829 від 18.05.2006р. з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року,  відповідачем були прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення: № 0010332309/0 від 23.05.2006 року на суму основного платежу по комунальному податку 76,25 грн. та 170 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям, на загальну суму 246,25 грн.;  № 0010322309/0 від 23.05.2006 року на суму основного платежу по податку на додану вартість 409380,00 грн. та 213173,00 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям, всього на загальну суму 622553,00 грн.; № 00004117/0 від 25 травня 2006 року на суму 125,40 грн. на зобов’язання по податку з доходу фізичних осіб; № 0010312309/0 від 23 травня 2006 року на суму основного платежу по податку на прибуток підприємств 130845,00 грн. та згідно штрафних ( фінансових) санкцій на суму 63552,50 грн., всього на суму 194397,50 грн.

           В послідуючому, на підставі рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва, № 16390/10/25-008 від 18.07.2006 р. про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Чиста Вода» були також прийняті податкові повідомлення-рішення: №0010332309/1 від 20.07.2006 року на суму основного платежу 76,25 грн. та по штрафних (фінансових) у сумі 170,00 грн., а всього на 246,25 грн.; №0010312309/1 від 20.07.2006 року на суму основного платежу по податку на прибуток приватних підприємств 130845 грн. та по штрафним (фінансовим) санкціям у сумі  63552,50 грн., а всього на суму 194397,50 грн.; № 0010322309/1 від 20 липня 2006 року на суму основного платежу по податку на додану вартість 316488 грн. та по штрафним (фінансовим) санкціям у сумі 166227 грн., а всього на суму 482715 грн.  

            Також судом встановлено, що при відображенні в податковому обліку господарських операцій з контрагентами позивача ТОВ «Сервіс контракт», ТОВ «Трансгарант», ТОВ «Флокс Ю.А.», ТОВ «Приоритет», ТОВ «Тріумфоптторг» до податкового кредиту віднесено суми ПДВ на підставі податкових накладних.

            Але нарахування податкових зобов’язань податкова інспекція обґрунтовує тим, що установчі документи вказаних контрагентів позивача визнано недійсними рішеннями  районних судів м. Києва.  

           Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог погодився з висновком відповідача, додатково обґрунтувавши своє рішення ще й тим, що позивачем не надано суду доказів в спростування викладених в Акті перевірки обставин щодо факту здійснення спірних господарських операцій та сплати ПДВ в ціні придбання товарів  та не наданням доказів виконання зобов»язань за договором.           

           Проте з таким рішенням колегія суддів погодитися не може.              

           Відповідно до пункту 1.7. Закону № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно до вимог пп. 7.2.4 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - "право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.".  

           Згідно з п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

          Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

          - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;           - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платникомподатку товарів (робіт, послуг);          Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

          Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

          Як свідчать матеріали справи, на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних, що видані позивачеві контрагентами ТОВ «Приоритет», ТОВ «Флокс Ю.А.», ТОВ «Триумфоптторг», ТОВ «Трансгарант» , ТОВ «Сервісконтракт», дані підприємства були зареєстровані як платники податку на додану вартість і внесено їх до реєстру платників податку на додану вартість, підприємства не були ліквідовані.Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами підтверджуються копіями податкових накладних, книгою обліку позивача та копіями виписок з банківського рахунку, на які посилався відповідач при складанні акту від 18.05.2007 року № 416-23-9-31287829.

          Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомочності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд помилково покладає обов»язок щодо доказування правомочності рішення суб»єкта владних повноважень на позивача, в якого, до речі, оригінали документів по правовідносинам з контрагентами вилучено органами судового слідства і копії яких за його клопотанням так і не було витребувано судом.

          Колегія суддів також рахує необхідним зазначити, що при винесенні рішень районними судами м. Києва про скасування установчих документів контрагентів ТОВ «Чиста вода» предметом дослідження у вказаних справах було лише встановлення відповідності установчих документів вимогам чинного законодавства, а питання здійснення ними  підприємницької діяльності судом не досліджувалось. А тому рішення районних судів щодо визнання недійсними установчих документів вищевказаних  контрагентів позивача не є доказом того, що останній неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з зазначеними товариствами.       

          Крім того, як вбачається: з матеріалів справи (а.с. 61-62) рішення Солом»янського райсуду м. Києва від 09.06.2004 року про визнання недійсними установчих документів  та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сервісконтракт» скасовано; з додатково наданих представником позивача суду апеляційної інстанції документів, що скасовані також рішенняпро визнання недійсним установчих документів: Солом»янського районного суду м. Києва від 17.03.2004 року по ТОВ «Трансгарант»; Голосіївського районного суду м. Києва від 06.02.2007 року  по ТОВ «Триумфопторг».  

За таких обставин постанову Господарського суду міста Києва від 29.01.2007 року   не можна визнати такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України та відповідно до вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог ТОВ «Чиста Вода».         

            Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

п  о  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

      Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода»  задовольнити.

            Постанову господарського суду м. Києва від 29.01.2007 року – скасувати.

            Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода», а саме: визнати протиправними, недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва  від 23.05.2006р. № 0010332309/0, від 23.05.2006 року № 0010322309/0,  від 25.05.2006 р. №0000411702/0, від 23.05.2006 року №0010312309/0, від 20.07.2006 року № 0010312309/1, від 20.07.006 року №0010312309/1, від 20.07.2006 року № 0010322309/1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

     Головуючий:

     Судді: 

              Київський апеляційний адміністративний суд

Справа:№22-а-498/07                               Головуючий у 1-й інстанції:  Шабунін С.В.

                                                                                                 Доповідач: Межевич М.В.          

    П О С Т А Н О В А

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                (вступна та резолютивна частини)

16 липня  2007 року                                                                            м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Бараненко І.І. та Глущенко Я.Б., при секретарі Ковальчук А.І., за участю представника позивача Гриньковського С.П., та представника відповідача Юсько Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода» на постанову Господарського суду м. Києва від 29.01.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода» про визнання протиправними, недійсними та скасування податкових повідомлень – рішень.

              Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

п  о  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

       Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода»  задовольнити.

              Постанову господарського суду м. Києва від 29.01.2007 року – скасувати.

              Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода», а саме: визнати протиправними, недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва  від 23.05.2006р. № 0010332309/0, від 23.05.2006 року № 0010322309/0,  від 25.05.2006 р. №0000411702/0, від 23.05.2006 року №0010312309/0, від 20.07.2006 року № 0010312309/1, від 20.07.006 року №0010312309/1, від 20.07.2006 року № 0010322309/1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

     Головуючий:

     Судді: