Ухвала суду № 919944, 14.08.2007, Київський апеляційний адміністративний суд

Київський апеляційний адміністративний суд

             Справа: №  22-а-752 / 07                                Головуючий у 1-й інстанції: Шабунін С.В.

                                                                                                                       Доповідач:  Межевич М.В.  

                                  У  Х  В  А  Л А

                                    Іменем  України                                                  

14 серпня  2007 року                                                                         м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Глущенко Я.Б.,  при секретарі Ковальчук А.І., за участю представників позивача Бойка М.В. Сорокіна А.В.,  та Зубчевського В.Д., представників відповідача Бойка Є.В. та Полюхович А.І., розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 05.02.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літера–Друк»» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

                                                      В С Т А Н О В И Л А:

     В жовтні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Літера - Друк» (далі – позивач, ТОВ «Літера-Друк») звернулось до суду  з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі – відповідач, ДПІ у Оболонсьбкому районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення– рішення № 0010562308/0 від 02.10.2006 року, мотивуючи свої  вимоги тим, що відповідачем всупереч чинному законодавству України нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 54657 гривень.

     Постановою Господарського суду м. Києва від 05.02.2007 року позовні вимоги  задоволені повністю: скасовано податкове повідомлення–рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 02.10.2006 року № 0010562308/0. Рішення вмотивовано тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є помилковими і тому не може бути застосована відповідальність за їх порушення.  

     Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з неправильним та неповним дослідженням доказів у справі, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права і зокрема: п.1.8 ст. 1, пп.. 7.2.4, пп.. 7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп..7.4.5 п 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість».

     В судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу, пославшись на доводи, викладені в ній.

     Заперечуючи проти апеляційної скарги, представники позивача просили  залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

  Заслухавши суддю-дповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, а також проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

  Судом встановлено, що відповідачем видане податкове повідомлення-рішення № 0010562308/0 від 02.10.2006 року, яким позивачу, з посиланням на порушення  п.1.8 ст. 1, пп. 7.2.3, пп.7.2.6,  пп.7.4.1, пп.7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005 року у розмірі 203 079,00 грн. і що зазначене податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі Акту перевірки  від 14.09.2006 року № 768-23-8-32979649.

  Вказане порушення, як  вважає відповідач, виникло  в результаті взаємовідносин позивача зі своїм партнером ПП «Еталон-1», яке перебуває в розшуку і установчі документи якого були визнані заочним рішенням Оболонського суду м. Києва від 11.05.2006 року недійсним.

            З висновками Акта перевірки суд першої інстанції підставно не погодився.

            Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі договору поставки обладнання від 05.11.2004 р. № 05/11, придбав чотирифарбову офсетну друкарську машину з пристроєм перевороту у ПП „Еталон-1". Загальну сума договору 1 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200 000,00 грн. Виконуючи свої зобов'язання та умови договору, позивач перераховував грошові кошти постачальнику обладнання (контрагенту). Зазначене підприємство на підставі підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону № 168/97, на відповідні перераховані суми виписало податкові накладні та показало свої податкові зобов'язання. В свою чергу, позивач відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону отримав право на податковий кредит, яким правомірно скористався, включивши суми ПДВ до складу податкового кредиту.

           Фінансово-господарські операції між позивачем та ПП "Еталон-1" підтверджуються договором з додатками, актом приймання-передачі, податковими накладними, платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку.             

            Провівши правовий аналіз положень пп. 7.2.3, пп.7.2.6,  пп.7.4.1, пп.7.4.5 п 7.4  та 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.. 5, 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, суд прийшов до висновку, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

           Судом встановлено та підтверджують матеріали справи: що на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних, які видані позивачеві ПП "Еталон-1", дане підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість і внесено до реєстру платників податку на додану вартість і на день перевірки воно не було ліквідовано, а позивачем надані докази на підтвердження того, що в нього є належним чином оформлені податкові накладні. Тобто наведене свідчить, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаного обладнання.

           А це свідчить про те, що підприємницька діяльність ПП «Еталон-1» велася, про що свідчить вищезгаданий договір, умови якого останнім були виконані в повному обсязі, за що ТОВ «Літера-Друк» сплатило визначену договором вартість послуг, в складі якої було сплачено й ПДВ. Доказів того, що перераховану у ціні робіт суму ПДВ  ТОВ «Літера-Друк» приховав та не перерахував до бюджету апелянтом не надано.

           Судом правомірно зазначено, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11.05.2006 року не є доказом того, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарській операції з ПП «Еталон -1», оскільки предметом дослідження у вказаній справі було лише встановлення відповідності установчих документів вимогам чинного законодавства, а питання здійснення ПП «Еталон-1» підприємницької діяльності судом не досліджувалось.

           Крім того, така ж позиція досить чітко просліджується в Постанові Верховного суду України від 14.02.2006 року та Ухвалі Вищого Адміністративного суду України від 11.05.2006 року № 2-259/06, відповідно до яких, суд не має право задовольняти позов податкового органу про визнання угоди недійсною посилаючись на рішення суду про визнання недійсними установчих документів однієї із сторін оскаржуваної угоди, оскільки це є порушенням вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Зважаючи на викладене, а також те, що достовірність здійснення господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач отримавши податкові накладні від контрагента, правомірно відніс суми податку на додану вартість до складу свого податкового кредиту.

За таких обставин, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Оскільки, постанова Господарського суду міста Києва від 05.02.2007 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав вірну  оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

         Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.  

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

                                                     у  х  в  а  л  и  л  а:

Апеляційну скаргу Державної  податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва  а залишити без задоволення.

         Постанову Господарського суду міста Києва від 05.02.2007 року по справі №22-а-752/07- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

    Головуючий:

    Судді: