Рішення № 91972821, 08.09.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/148/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Агро-Продукт", вул. Польова,1 с.Росохач, Чортківського району, Тернопільської області,48560

до відповідачів 1: Приватного підприємства "Продекспорт", вул. М.Кривоноса,2Б, м.Тернопіль,46027; 2. Публічного акціонерного товариства "Державний-експортно-імпортний банк України", вул.Антоновича,127, м.Київ, 03150

про визнання припиненою поруки за договором поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року; про визнання недійсним договору №18105З1-1 від 13.01.2011 року.

За участі представників:

Позивача: Молень Р.Б.

Відповідача 1: Осів П.В.

Відповідача 2: Кічула В.М.

Суть справи: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Агро-Продукт", вул. Польова,1 с.Росохач, Чортківського району, Тернопільської області,48560, ідентифікаційний код 25347839 звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою (вх.№170 від 26.02.2020р.) до відповідачів Приватного підприємства "Продекспорт" вул. М.Кривоноса,2Б, м.Тернопіль,46027, ідентифікаційний код 30047671; до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства "Державний-експортно-імпортний банк України" вул.Антоновича,127, м.Київ, 03150, ідентифікаційний код 00032112, в якій просить визнати припиненою поруку за договором поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та визнати недійсним договір №18105З1-1 від 13.01.2011 року про внесення змін до договору поруки від 13.07.20005 року № 18105Р1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з метою забезпечення виконання зобов"язань за укладеною між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ПП "Продекспорт" Кредитною угодою від 13.07.2005 року №18105К15/2102 між ВАТ "Укрексімбанк" як Кредитором, ПП "Продекспорт", як Боржником та ЗАТ "Агропродукт", правонаступником якого з 25.02.2015 року є ПрАТ "АГРО-ПРОДУКТ", як Поручителем 13.07.2005 року був укладений Договір поруки №18105Р1, згідно якого останній зобов`язався перед Кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником Основного зобов`язання, а також відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення в т.ч. суму кредитів, відсотків, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання Основного зобов`язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного виконання Основного зобов`язання, а оскільки в послідуючому протягом 2006-2012 років до умов Кредитної угоди внесено зміни, що призвели до: - збільшення ліміту кредитування з 5300000 (п`ять мільйонів триста тисяч) доларів США до еквіваленту 9600000 (дев`ять мільйонів шістсот тисяч) доларів США; зміна кінцевого строку кредитування з 13 липня 2010 року на 13 липня 2012 року, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, що в свою чергу призвело до збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "АГРО-ПРОДУКТ" як Поручителя, зазначені зміни до Кредитної угоди внесені без згоди Поручителя, а тому, посилаючись на вимоги ч.1ст.559 ЦК України просить визнати поруку за вищезазначеним Договором поруки припиненою.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2020 року відкрито провадження у справі № 921/148/20 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні .

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06 квітня 2020 року відкладено підготовче засідання у справі № 921/167/20, з повідомленням сторін про дату та час судового засідання додатково.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.06.2020 призначено у справі підготовче засідання на 07 серпня 2020 року; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: позивачу: відповідь на відзиви (у разі отримання відзиву), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності); відповідачу 1 - Приватному підприємству "Продекспорт" надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заяви з процесуальних питань (при наявності).

Відповідач 1 Приватне підприємство "Продекспорт" у заяві від 07.08.2020 визнав позов покликаючись на те, що порука припинилась 27.07.2006 року в силу положень ч.1 ст.559, ст.598 ЦК України, то на момент укладення договору № 18105Р1-1 від 13.01.2011 року про внесення змін до договору поруки № 18105Р1 від 13 липня 2005 року зобов`язання по договору поруки № 18105Р1від 13 липня 2005 року було припиненим, а отже не могло бути ні зміненим, ні припиненим повторно.

Відповідач 2 Публічне акціонерне товариство "Державний-експортно-імпортний банк України" у відзиві на позов №066-03/291 від 06 квітня 2020 року проти позову заперечив, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 року у справі №921/730/13-г/3, яким повністю задоволені позовні вимоги Банку і стягнуто солідарно на користь останнього з ПП "Продекспорт" як Боржника та ЗАТ "Агропродукт" як Поручителя заборгованість за Кредитною угодою №18105К15/2102 від 13.07.2005 року, при цьому Поручителем - позивачем у даній справі позовні вимоги були повністю визнані, в підтвердження чого до відзиву на позов долучено копію заяви позивача від 31.10.2013 року про визнання позову. Разом з тим, відповідач 2 вказує на те, що зазначене рішення господарського суду є преюдиційним актом, яким встановлено та підтверджено дійсність грошових зобов`язань Позичальника за Кредитною угодою №18105К15/2102 від 13.07.2005 року та зобов`язань забезпечення Поручителя за Договором поруки №18105Р12 від 13.07.2005р. Окрім того, відповідач 2 у зазначених відзиві на позов, аналізуючи умови додаткових угод, укладених до Кредитної угоди №18105К15/2102 від 13.07.2005 року, зазначає, що внаслідок укладення протягом 2006-2012 років додаткових угод до Кредитної угоди відбулося зменшення обсягу відповідальності Поручителя порівняно з тією відповідальністю, яка була на дату укладення Кредитної угоди. При цьому посилається на те, що обсяг відповідальності Поручителя солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором є поняттям, яке піддається вартісній оцінці та включає в себе всі можливі платежі в їх сукупності (загальній сумі), загальний розмір яких буде визначено, виходячи з умов кредитного договору станом на момент його укладення, а так як додатковими угодами №18105К15-1/2102 від 12.12.2005р., №18105К15-2/2102 від 17.04.2006р., №18105К15-3/2102 від 19.05.2006р., №18105К15-4/2012 від 27.07.2006р. та №18105К15-5/2102 від 03.08.2006р. до кредитної угоди №18105К15/2102 від 13.07.2005р. значно зменшено розмір як базової процентної ставки за користування кредитом (більше ніж на 1 відсоток), так і, виходячи з розміру LIBOR (4,58), а в послідуючому виходячи з розміру ставки LIBOR (5,20), в той час, як згідно умов кредитного договору №18105К15/2102, яким і передбачено обсяг відповідальності Поручителя, розмір відсоткової ставки був значно вищий, а також значно зменшено обсяг відповідальності Поручителя у зв`язку з переведенням суми заборгованості по тілу кредиту в швейцарські франки, в еквіваленті 4 800 000,00 доларів США, тоді як обсяг солідарної відповідальності Поручителя за кредитним договором включав суму кредиту 5 300 000,00 доларів США., то відповідно наведеним спростовуються твердження позивача про збільшення обсягу його відповідальності за Додатковими угодами №18105К15-13/2102 від 16.12.2008р., №18105К15-21/2102 від 30.09.2009р., №18105К15-35/2102 від 26.10.2012р., адже умови кредитного договору №18105К15/2102 за виконання якого поручився позивач у справі за договором поруки передбачав значно більшу вартісну характеристику обсягу відповідальності Поручителя, ніж, наприклад, встановлення додаткового розміру плати за управління кредитом. Жодних доказів протилежного позивачем не надано.

Крім того відповідач 2 зазначив, що твердження позивача про те, що він дізнався про внесення змін до кредитної угоди від 13.07.2005р. №18105К15/1202 в березні 2015р., є такими, що не відповідає дійсності, оскільки позивач у серпні 2013 року під час порушення провадження у справі №921/730/13-г/3 був стороною у справі, в матеріалах якої були всі додаткові угоди до кредитної угоди від 13.07.2005р., а також зазначає, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, керівником позивача (поручитель) є ОСОБА_1 , а керівником відповідача 1 (позичальника за кредитною угодою) ОСОБА_2 , разом з тим, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є засновниками ПП "Агро-Продукт" та ПП "Продекспорт" , а тому щонайпізніше 01.04.2010р. (дата призначення керівником ПП "Продекспорт" Рубай С.Б.) позивачу мало б стати відомо про наявність додаткових угод до вищезазначеної кредитної угоди, однак позивач звернувся з позовом до господарського суду у лютому 2020 року, відтак ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", що позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності, тому посилаючись на норми ст.ст. 261, 267 Цивільного кодексу України, просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові з цих підстав.

Позивач надав суду відповідь на відзив від 30.07.2020р. (вхідний № 4955 від 30.07.2020р.) в якому заперечив викладене Відповідачем 2 у відзиві на позов.

Зазначив, що згідно ч.1 ст.559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальністю, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Відтак правова природа поруки є такою, що остання є припиненою в силу закону в разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (в момент саме зміни зобов`язання), і не потребує визнання припинення рішення суду, хоча спосіб захисту цивільного права шляхом визнання поруки припиненою є недопустимим, на чому наголошує судова практика Верховного Суду.

Тому вважає, що виходячи з змісту вимоги - про визнання договору поруки припиненим і, як наслідок визнання недійсними додаткових угод до договору поруки, в даному випадку правило про застосування наслідків спливу строку позовної давності не може бути застосоване судом за заявою відповідача АТ "Укрексімбанк", оскільки за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється автоматично, в момент зміни зобов`язання в сторону збільшення без згоди поручителя, і рішенням суду лише підлягає до підтвердження сам факт припинення поруки.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.08.2020 відмовлено в задоволенні заяви № 066-03/289 від 06.04.2020 Публічного акціонерного товариства "Державний-експортно-імпортний банк України" про закриття провадження у справі № 921/148/20.

У підготовчому засіданні 07.08.2020 у справі 921/148/20 оголошено перерву до 18 серпня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.08.2020 року підготовче провадження закрито, справу № 921/148/20 призначено до судового розгляду по суті на 08 вересня 2020.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач 1 позов визнав, просив визнати договір поруки припиненим.

Відповідач 2 проти позову заперечив та просив позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

13 липня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експертно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"), надалі - Банк, Кредитор та Приватним підприємством "Продекспорт", надалі - Позичальник було укладено кредитну угоду №18105К15/2102, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 5 300 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення основного боргу - 13 липня 2010 року, а із змінами, внесеними додатковою угодою №18105К15-35/2102 від 26.10.2012 року - кінцевий термін погашення встановлений - 30.04.2013 року. На дату платежів по погашенню основного боргу по кредиту Позичальник зобов`язаний погасити основний борг по кредиту згідно з Графіком погашення кредиту за угодою (додаток І до угоди). Строки, передбачені цим Графіком є обов`язковими для Позичальника. ( п.3.1., пп.3.3.1. Кредитної угоди).

Відповідно підпункту 4.1.1. кредитного договору, сторони встановили, на дату Платежів по Процентах Позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування кредитом у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином:

- а) LIBOR (12міс.) + 6,98% річних - починаючи з дати підписання угоди до 31.12.2005р.

- б) LIBOR (12міс.) + 6,72% річних - починаючи з 01.01.2006р. для кожного наступного календарного кварталу за умови:

- Переведення 100% грошових потоків групи компанії ( ПП "Продекспорт", ЗАТ "Агропродукт), ТОВ "Чортківська племптахофабрика", ТОВ Сівіон", ТзОВ"Заготзбут") на рахунки, відкриті в Банку. При цьому розмір середньомісячних оборотів групи компаній буде складати не менше 12,0млн. гривень (без врахування внутрішніх оборотів між компаніями)

- в) LIBOR (12міс.) + 8,22% річних - починаючи з 01.01.2006р. у випадку не виконання Позичальником умов підпункту 4.1.1. б) Угоди;

Проценти нараховуються на вибрану та непогашену частину Кредиту, в тому числі на несвоєчасно непогашену частину Кредиту, виходячи з фактичної кількості днів Періоду нарахування процентів на основі Банківського року.

Згідно підпункту 4.2.1. кредитного договору, позичальник щомісячно сплачує Банку плату за управління Кредитом в розмірі 450,0доларів США.

Плата за управління кредитом нараховується в українських гривнях за офіційним курсом Національного банку України на останній банківський день місяця та сплачується Позичальником в українських гривнях на дату платежів по процентах.

В подальшому, між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" - Банком та Приватним підприємством "Продекспорт", - Позичальником були укладені додаткові угоди до Кредитної угоди №18105К15/2102 від 13.07.2005р.:

- Додаткова угода №18105К15-1/2102 від 12.12.2005р.;

- Додаткова угода №18105К15-2/2102 від 17.04.2006р.;

- Додаткова угода №18105К15-3/2102 від 19.05.2006р.;

- Додаткова угода №18105К15-4/2102 від 27.07.2006р.;

- Додаткова угода №18105К15-5/2102 від 03.08.2006р.;

- Додаткова угода №18105К15-6/2102 від 14.01.2007р.;

- Додаткова угода №18105К15-7/2102 від 20.06.2007р.;

- Додаткова угода №18105К15-8/2102 від 10.07.2007р.;

- Додаткова угода №18105К15-9/2102 від 10.08.2007р.;

- Додаткова угода №18105К15-10/2102 від 23.01.2008р.;

- Додаткова угода №18105К15-11/2102 від 23.06.2008р.;

- Додаткова угода №18105К15-12/2102 від 29.08.2008р.;

- Додаткова угода №18105К15-13/2102 від 16.12.2008р.;

- Додаткова угода №18105К15-14/2102 від 06.01.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-15/2102 від 28.01.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-16/2102 від 30.01.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-17/2102 від 06.02.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-18/2102 від 27.02.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-19/2102 від 06.03.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-20/2102 від 07.04.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-21/2102 від 30.07.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-22/2102 від 29.10.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-23/2102 від 30.11.2009р.;

- Додаткова угода №18105К15-24/2102 від 19.01.2010р.;

- Додаткова угода №18105К15-25/2102 від 11.02.2010р.;

- Додаткова угода №18105К15-26/2102 від 22.07.2010р.;

- Додаткова угода №18105К15-27/2102 від 30.07.2010р.;

- Додаткова угода №18105К15-28/2102 від 25.10.2010р.;

- Додаткова угода №18105К15-29/2102 від 13.01.2011р.;

- Додаткова угода №18105К15-30/2102 від 27.12.2011р.;

- Додаткова угода №18105К15-31/2102 від 12.01.2012р.;

- Додаткова угода №18105К15-32/2102 від 29.02.2012р.;

- Додаткова угода №18105К15-33/2102 від 27.06.2012р.;

- Додаткова угода №18105К15-34/2102 від 28.09.2012р.;

- Додаткова угода №18105К15-35/2102 від 26.10.2012р.;

- Додаткова угода №18105К15-36/2102 від 29.05.2013р.;

- Додаткова угода №18105К15-37/2102 від 17.10.2013р.;

- Додаткова угода №18105К15-38/2102 від 09.12.2013р.;

- Додаткова угода №18105К15-39/2102 від 31.01.2014р.;

- Додаткова угода №18105К15-40/2102 від 20.02.2014р.;

- Додаткова угода №18105К15-41/2102 від 20.01.2015р.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В забезпечення виконання зобов`язання за Кредитною угодою від 13.07.2005р. №18105К15/2102, 13 липня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експертно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"), як Кредитором, ПрАТ "АГРО-ПРОДУКТ"), як Поручитель та Приватним підприємством "Продекспорт", як Позичальником, укладено Договір поруки "18105Р1 ( надалі договір поруки).

Відповідно до статті 1 договору поруки, визначено, що у договорі приведенні нижче терміни використовуються у такому значенні:

Кредитна угода - Кредитна угода від 13.07.05р. № 18105К15/2102 (з усіма чинними додатками), далі Кредитна угода , яка укладена між Кредитором та Позичальником, відповідно до якої Кредитор, при виконанні Позичальником певних її умов, надає Позичальнику кредит в сумі 5 300 000 00 доларів США на умовах визначених Кредитною угодою, терміном погашення 13 липня 2010 року.

Основне зобов`язання - зобов`язання Позичальника, передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредитів, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредитів.

Згідно п. 3.1. договору поруки, Поручитель зобов`язується перед Кредитором солідарно відповідати за несвоєчасне та повне виконання Позичальником основного зобов`язання, а також відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в т.ч. суму кредитів, відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання Основного Зобов`язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного виконання (неповного) виконання Основного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3 договору поруки, всі змін і поповнення до цього договору мають юридичну силу лише за мови виконання їх у письмовій формі та підписання повноважними на то представниками сторін.

В послідуючому між Відкритим акціонерним товариством "Державний експертно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") та ПрАТ "АГРО-ПРОДУКТ"), та Приватним підприємством "Продекспорт", було укладено договори про внесення змін до договору поруки.

Позивач стверджує, що внаслідок внесення змін 27.07.2006р до Кредитної угоди №18105К15/2102 від 13.07.2005р., збільшилась відповідальність ПрАТ "АГРО-ПРОДУКТ" як Поручителя, оскільки, Додатковою угодою №18105К15-4/2102 від 27.07.2006р., внесено зміни в статтю 3 " Кредит" Кредитної угоди, а саме: пункт 3.1 " Розмір та терміни надання кредиту" викладено в новій редакції: "Відповідно до положень та умов Угоди Банк відкриває Позичальнику: - на період з 27.07.2006 року мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію, з можливістю використання в доларах США та швейцарських франках в розмірі, екв. 9 600 000 (дев"ять мільйонів шістсот тисяч) доларів США; на період з 28.07.2006 року невідновлювальну кредитну лінію, з можливістю використання в швейцарських франках, в розмірі 4 800 000(чотири мільйони вісімсот тисяч) доларів США з кінцевим строком погашення основного боргу 13 липня 2012 року…" .

Таким чином, зміни Основного зобов`язання набули чинності з моменту підписання Додаткової угоди № 18105К15-4/2102, а саме - 27 липня 2006 року, внаслідок чого збільшився ліміт кредитування з 5 300 000 (п`ять мільйонів триста тисяч) доларів США до еквіваленту 9 600 000 (дев"ять мільйонів шістсот тисяч) доларів США; змінився кінцевий строк кредитування з 13 липня 2010 року на 13 липня 2012 року, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відтак, позивач вважає, що порука припинилась 27.07.2006 року, а договір № 18105Р1 від 13 січня 2011 року про внесення змін до договору поруки № 18105Р1 від 13ю07.2005 року не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, оскільки за своїм змістом цей договір змінює зобов`язання , яке є припиненим.

Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування відповідно їх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України, встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов"язання, а також у разі зміни зобов"язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013р. у справі №921/730/13-г/3 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі до відповідачів Приватного підприємства "Продекспорт" та Закритого акціонерного товариства "Агропродукт" про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки, з врахуванням заяви позивача за даним позовом про уточнення (збільшення) позовних вимог (загальна сума позову 197 504 593 грн.91коп.), позов задоволено повністю та п.2 резолютивної частини даного рішення суду вирішено стягнути з приватного підприємства "Продекспорт" та Закритого акціонерного товариства Агропродукт" солідарно на користь публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі заборгованість за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13.07.2005року та №6605К48 від 13.07.2005року, договорами поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та №6605Р8 від 13.07.2005 року - 41003252грн.65коп. заборгованості за кредитом, 5 426 712грн.21коп. заборгованості за несплаченими відсотками, 574 509грн.51коп. заборгованості за несплаченими комісіями, 1 353 420грн.28коп. пені за несвоєчасне виконання зобов"язань.

Як зазначено судом в описовій частині даного рішення суду, відповідач - ПАТ "Агро продукт" участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, однак, надав суду заяву за вх.№ 17969 від 31.10.2013р. про визнання позову з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за №066-003/1928 від 29.10.2013р.(вхідний №17940) в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 921/730/13-г/3 встановлено невиконання Приватним підприємством "Продекспорт" своїх зобов`язань за кредитними угодами, у тому числі за кредитною угодою № 18105К15/2012 від 13 липня 2005 року щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати комісії за управління кредитом, в зв`язку з чим його нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, факт наявності зобов`язань поручителя за договорами поруки, в тому числі за договором поруки від 13 липня 2005 року № 18105Р1 щодо забезпечення виконання приватним підприємством "Продекспорт" своїх зобов`язань за кредитними угодами, у тому числі за кредитною угодою № 18105К15/2012 від 13 липня 2005 року.

Таким чином, у вищезазначеному рішенні судом встановлено факт невиконання Позичальником (ПП "Продекспорт") своїх зобов`язань за Кредитними угодами, в т.ч. за Кредитною угодою №18105К15/2102 від 13.07.2005р. щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати комісії за управління кредитом, в зв`язку з чим йому нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, а також факт наявності зобов`язань Поручителя за договорами поруки, в т.ч. за Договором поруки від 13.07.2005р. №18105Р1 щодо забезпечення виконання Позичальником (ПП "Продекспорт") своїх зобов`язань за кредитними угодами, в т.ч. за кредитною угодою №18105К15/2102 від 13.07.2005р. та факт визнання позову Поручителем-відповідачем у справі (ЗАТ "Агропрордукт) та те, що такі дії відповідача (визнання позову) не суперечать законодавству або не порушують прав та законних інтересів інших осіб.

Зазначене рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2015 р. у справі №921/730/13-г/3 у встановленому законом порядку набрало законної сили.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Приймаючи до уваги те, що у даній справі приймають участь ті самі сторони, що і у справі № 921/730/13-г/3, тому встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 року у справі №921/730/13-г/3 факти, а саме факт наявності грошових зобов`язань Позичальника за Кредитною угодою №18105К15/2102 від 13.07.2005р та зобов`язань забезпечення Поручителя за договором поруки №18105Р 1 від 13.07.2005р., в силу вимог ст. 75 ГПК України не потребують доказування у даній справ, а відтак, суд погоджується із твердженнями відповідача 2, які викладені в відзиві №066-03/291 від 06.04.2020р. по те, що зазначене рішення господарського суду є преюдиційним актом, яким встановлено та підтверджено дійсність грошових зобов`язань Позичальника за кредитним договором №18105К15/2102 від 13.07.2005 року та зобов`язань забезпечення Поручителя за договором поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року, а тому твердження позивача про припинення поруки за договором поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року є безпідставними.

Аналогічної правової позиції з даного приводу дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 25 листопада 2014 року у справі № 918/455/14).

Зокрема, судом касаційної інстанції зазначено, що обставини справи щодо припинення зобов`язань за договором поруки підлягають оцінці в межах справи про виконання зобов`язань за цим договором, оскільки прийняття різних судових рішень в одних і тих же правовідносинах в різних провадженнях призведуть до юридичної колізії.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору № 18105Р1 від 13.01.2011 року про внесення змін до договору поруки № 18105Р1 від 13 липня 2005 року.

ПрАТ "Агро-Продукт" вважає, що слід визнати недійсним договір № 18105Р1 від 13 січня 2011 року про внесення змін до договору поруки № 18105Р1 від 13 липня 2005 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством "Агро-Продукт" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Агро-Продукт"), Приватним підприємством "Продекспорт" та відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України"), оскільки на час його укладення порука була припиненою і відповідно підписання такого договору не свідчить про її поновлення.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У спорах про визнання договорів недійсними позивач повинен довести, а суд - встановити наявність факту порушення суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ПАТ "Агро Продукт" при винесенні рішення у справі № 921/730/13-г/3 визнав позов в повному обсязі.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2015р. у справі №921/730/13-г/3, яким вирішено стягнути з приватного підприємства "Продекспорт" та Закритого акціонерного товариства Агропродукт" солідарно на користь публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі заборгованість за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13.07.2005року та №6605К48 від 13.07.2005року, договорами поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та №6605Р8 від 13.07.2005 року - 41 003 252грн.65коп. заборгованості за кредитом, 5 426 712 грн.21коп. заборгованості за несплаченими відсотками, 574 509грн.51коп. заборгованості за несплаченими комісіями, 1 353 420 грн.28коп. пені за несвоєчасне виконання зобов"язань - у встановленому законом порядку набрало законної сили.

Проаналізувавши наведене та врахувавши норми Закону, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на те, що , ПАТ "Агро Продукт" в процесі розгляду справи № 921/730/13-г/11 позовні вимоги визнав, тобто погодився з вимогами Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" про стягнення солідарно з приватного підприємства "Продекспорт" та Закритого акціонерного товариства Агропродукт" заборгованості за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13.07.2005року та №6605К48 від 13.07.2005року, договорами поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та №6605Р8 від 13.07.2005 року.

Щодо заявленого відповідачем 2 клопотання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, слід зазначити наступне:

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, зокрема, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно пунктом 2.2 даної Постанови, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом не встановлено в межах даної справи порушення права позивача, за захистом якого він звернуся до суду, а відтак, в цьому випадку позовна давність не застосовується.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу приписів ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, при розгляді даної справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.10.2015 у справі № 921/730/13-г/11 встановлено факт наявності заборгованості Приватного підприємства "Продекспорт" за кредитною угодою №18105К15/2102 від 13.07.2005 року; факт наявності зобов`язання за забезпеченням за договором поруки від 13.07.2005 року та факт визнання позову з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог Закритим акціонерним товариством "Агропродукт".

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання припиненою поруки за договором поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та визнання недійсним договору №18105З1-1 від 13.01.2011 року.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

3. Копію рішення суду направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- Приватному акціонерному товариству "Агро-Продукт", вул. Польова,1 с.Росохач, Чортківського району, Тернопільської області,48560;

- Приватному підприємству "Продекспорт" вул. М.Кривоноса,2Б, м.Тернопіль,46027;

- Публічному акціонерному товариству "Державний-експортно-імпортний банк України", вул.Антоновича,127, м.Київ, 03150.

Повний текст рішення підписано 05.10.2020.

Суддя А.М. Сидорук