Рішення № 91972820, 28.09.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/571/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (юридична адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд.9; поштова адреса: 03062, м.Київ, пр. Перемоги, 67, офіс 309-310)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтепло", вул. Б.Хмельницького, 11А, м. Тернопіль

про стягнення 367 930,29 грн заборгованості з оплати за поставлений товар

За участі представників:

Позивача: Стеченко Я.В. - адвокат

Відповідача: не з`явився

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Відповідно до ст. 197 ГПК України, за клопотанням позивача, на підставі ухвали суду від 23.09.2020 судове засідання 28.09.2020р здійснюється в режимі відеоконференції за допомогою спеціалізованої програми фіксування відеоконференцій "EasyCon".

В судовому засіданні 28.09.2020 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна", м.Київ, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтепло", м.Тернопіль, про стягнення 367 930,29 грн заборгованості з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №7739 від 09.12.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару, укладеним у спрощений спосіб, що зумовило виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.09.2020 на 10:00 год; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення зазначеної ухвали, але не пізніше 18.09.2020; запропоновано позивачу подати відповідь на відзив (у разі отримання відзиву) згідно вимог ст.ст.166, 251 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2020, проведеному в режимі відеоконференцзв`язку, заявлені вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість станом на час розгляду справи відповідачем не погашена.

В судове засідання 28.09.2020 представник відповідача не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався; заяви процесуального характеру від останнього не надходили.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також додатково заслуховує їх усні пояснення; - сторін про дату, час та місце проведення судового засідання 28.09.2020 судом належним чином та своєчасно повідомлено; - участь представників сторін в судовому засіданні 28.09.2020 обов`язковою не визнавалась, а доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Положеннями ч.1 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільтепло" (далі - Покупець) укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання видаткової накладної №7739 від 09.12.2019, якою погоджено умови продажу та поставки повітряного поршневого компресора DKAB 75 (з блоком управління) (далі - Товар).

Так, відповідно до вищевказаної видаткової накладної, позивач передав відповідачу товар (повітряний поршневий компресор DKAB 75 (з блоком управління) - 5 шт., ціна - 119360,48 грн без ПДВ), на загальну суму 716 162,86 грн.

Видаткова накладна №7739 від 09.12.2019 підписана представниками сторін без заперечень, їх підписи також скріплені печатками ТОВ "Далгакиран компресор Україна" та ТОВ "Тернопільтепло".

Як вказує позивач, відповідач лише частково оплатив вартість отриманого товару на підставі видаткової накладної №7739 від 09.12.2019 - в сумі 348 232,57 грн, у зв`язку чим виникла залишкова заборгованість у розмірі 367 930,29 грн, яка відповідачем не оплачена.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу №627 від 14.04.2020, у якій просив оплатити в добровільному порядку суму заборгованості та попередив відповідача, що у разі несплати суми основного боргу, товариство буде змушене звернутись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та суми штрафних санкцій, а також з покладенням на відповідача витрат пов`язаних з розглядом справи в суді.

У відповідь на лист-вимогу позивача від 14.04.2020 за №627, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільтепло" гарантійним листом від 13.07.2020 №13/07/2020 гарантувало оплату заборгованості за поршневі компресори, придбані у позивача згідно накладної №7739 від 09.12.2019 в сумі 367 930,29 грн, в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що досягти згоди щодо сплати існуючої заборгованості в добровільному позасудовому порядку сторонам не вдалося, що слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" з позовом до господарського суду про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтепло" 367 930 грн 29 коп суми заборгованості за поставлений товар.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані позивачем докази та наведені доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому, суд виходив із наступного.

Зобов`язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст.11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлене обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, згідно ч.1 цієї статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, слід дійти висновку, що між ТОВ "Далгакиран компресор Україна" та ТОВ "Тернопільтепло" виникли зобов`язання, що випливають із договору поставки, укладеного у спрощеній формі, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч.2 цієї статті передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою ст.692 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач здійснив поставку відповідачу Товару, що підтверджено підписаною представниками сторін видатковою накладною №7739 від 09 грудня 2019 року на загальну суму 716162,86 грн.

Проте ТОВ "Тернопільтепло" оплату отриманого товару здійснило частково, а саме: 01.08.2019 в сумі 143 232,57 грн; 06.12.2019 в сумі 200 000,00 грн та 20.05.2020 в сумі 5000 грн, неоплаченою станом на день заявлення позову є заборгованість сумі 367 930 грн 29 коп.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи суду не подав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтепло" 367 930,29 грн боргу підлягає до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, понесений позивачем судовий збір в сумі 5518,95 грн покладається на відповідача.

Частиною 4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову також на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 3 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку позивача, наведеного у позовній заяві, розмір витрат на професійну правову допомогу, наданої позивачу Адвокатським об`єднанням "Пленум" на підставі Договору №101/19 від 22.04.2019 щодо стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №7739 від 09.12.2019, становить - 13200,00 грн (склад послуг та кількість витраченого часу обумовлено в Додатковій угоді №7 від 10.06.2020 до договору про надання правової допомоги №101/19 від 22.04.2019).

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).

Враховуючи, що позов підлягає до задоволення, а також те, що відповідачем не заперечувався орієнтовний розрахунок судових витрат позивача, заявлені останнім витрати на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 13200,00 грн відповідно до ст.129 ГПК України також покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 126, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 5518,95 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтепло", вул. Б.Хмельницького, 11А, м. Тернопіль, код 40639893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (юридична адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд.9; поштова адреса: 03062, м.Київ, пр. Перемоги, 67, офіс 309-310, код 33399780) - 367 930,29 грн заборгованості з оплати за поставлений товар, 5518,95 грн в повернення сплаченого судового збору та 13200 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 05 жовтня 2020 року.

Суддя С.Г. Стопник