Рішення № 91932074, 01.10.2020, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2512/20

Провадження № 2/484/1138/20 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2020 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання – Панчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Агрофірма Корнацьких" про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:1353, площею 0,0170 га; 4825481800:01:000:1351, площею 1,2953 га, 4825481800:01:000:1350, площею 3,0768 га та 4825481800:01:000:1352, площею 0,2774 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Позивач зазначає, що вищезазначені земельні ділянки перебувають у користуванні відповідача на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 28.12.2009 року, укладеного між нею та відповідачем. Пунктом 2.2 укладеного договору оренди передбачає виплату орендної плати в розмірі 1211,77 грн. на рік. З 2017 року відповідач не виконує свої зобов`язання за договором по сплаті орендної плати. Доказом цього є довідка – відомості з Державного реєстру платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 23.07.2020 р. №202. З урахуванням строку позовної давності, стягненню підлягає сума 3635,31 грн. (1211,77 грн. х 3 роки).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договору оренди землі, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЦК України. Згідно ст. 96, 141 ЗК України землекористувач (орендар) земельних ділянок повинен своєчасно сплачувати орендну плату. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Враховуючи зазначене, позивач просить постановити рішення, яким розірвати договір оренди земельної частки (паю), укладеного між позивачем та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" від 01 січня 2007 року на оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1353, 4825481800:01:000:1351, 4825481800:01:000:1350, 4825481800:01:000:1352, стягнути заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 3635,31 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.

07.08.2020 р. ухвалою суду відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

25.08.2020 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в обґрунтування якого вказано, що в позові позивачем не наведено жодної правової підстави щодо розірвання договору оренди земельної частки (паю) від 28.12.2009 р., оскільки припинення таких договорів має місце тільки після їх переукладання відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених ст. 31 Закону України «Про оренду землі». Крім того, в порушення положень ст. 148-1 Земельного кодексу України протягом місяця позивачем не було повідомлено відповідача про зміну власника земельної ділянки, тому лише з 08.04.2020 р., тобто з моменту державної реєстрації права власності на земельні ділянки, у позивача виникло право на отримання орендної плати. Жодних доказів його звернення до відповідача з питань виділення земельної частки в натурі та про зміну власника земельних ділянок в матеріалах позову відсутні, тому відсутні підстави для задоволення вказаного позову.

31.08.2020 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивачки, адвокат Габун А.Л. не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в судове засідання не направив свого представника, на адресу суду направив заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та його представник, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзові та просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору оренди земельної частки (паю) від 28.12.2009 р., укладеного між ОСОБА_2 (тіткою позивачки), що є власником земельної ділянки частки (паю) в колишньому КСП «Світанок» Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що посвідчується сертифікатом серії МК № 0035486 (реєстраційний № 1416), від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді за № 137 від 02.03.2010 р., орендодавець передала, а орендар прийняв в оренду земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, вартістю 40392, 33 грн., яка розміщена в межах земельної ділянки, закріпленої кадастровим планом земельних часток (паїв), переданих у користування ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Згідно п. 2.2. вказаного договору розмір орендної плати складає 3 відсотки від грошової оцінки земельної частки (паю), що в грошовому вигляді складає 1211,77 грн. Термін дії договору 50 років. Початок дії договору 01.01.2010р., закінчення – 31.12.2059 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області померла ОСОБА_2 , актовий запис №2. Після її смерті спадщину прийняла її племінниця позивачка по справі та за нею на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 484/3043/16-ц провадження №2/484/2275/16 визнано право на земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів у землях, що перебували у колективній власності КСП «Світанок» в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, право на яку посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії МК №0035486 від 27.06.1996 року. Рішення суду набрало законної сили 14.11.2016 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за позивачкою було визнано право на земельну частку (пай) і вона, скориставшись правом на її виділення в натурі (на місцевості), на підставі рішення ХХХХІІ сесії сьомого скликання Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області №11 від 02.04.2020 року стала власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:1350, площею 3,0768 га, 4825481800:01:000:1351, площею 1,2953 га, 4825481800:01:000:1353, площею 0,0170 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджується копіями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.04.2020 р. за №№ 206732808, 206732906 та від 14.04.2020 р. №206740518, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна відповідно: 2069388748254, 2069389748254, 2069436348254.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.03.2020 р. №НВ-4809171322020 земельна ділянка з кадастровим 4825481800:01:000:1352, площею 0,2774 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, має комунальну форму власності.

Вказані вище обставини справи підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обґрунтованим.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, судом встановлено, що підставою звернення до суду позивачка мотивувала наявність систематичної несплати з 2017 року орендної плати за договором оренди земельної частки (паю) від 28.12.2009 р., що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 ЗК України.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 (в редакції від 03.09.2008 р.) затверджено типовий договір оренди землі, а тому форма договору оренди землі із зазначенням істотних умов договору має дотримуватись сторонами. Згідно п. 43 типового договору оренди землі, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відповідно до частини четвертої цієї статті правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до статі 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до положень ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка була чинною до 01.01.2007 р., укладений договір оренди землі підлягав державній реєстрації, договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації.

Згідно ч.ч. 3-5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Будь-яких доказів укладання 01.01.2007 року договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:1350, площею 3,0768 га, 4825481800:01:000:1351, площею 1,2953 га, 4825481800:01:000:1353, площею 0,0170 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, який позивачка просить розірвати, між нею та відповідачем матеріали справи не містять. Також доказів реєстрації вказаного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна суду не надано.

Суд звертає увагу, що оскільки право власності на вказані земельні ділянки позивачкою було зареєстровано лише 08.04.2020 р., то на укладання 01.01.2007 р. будь-яких договорів оренди були відсутні правові підстави.

Крім цього, як вбачається з рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.11.2016 р. у справі № 484/3043/16-ц та договору оренди земельної частки (паю) від 28.12.2009 р., вказаний договір було укладено від імені померлої ОСОБА_2 (тітки позивачки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та підписано за нотаріальною довіреністю Корнацьким В.О. і зареєстровано 02.03.2010 р. за № 137.

Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульовано розділом 10 Перехідні положення ЗК України, Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)».

Як вбачається із змісту зазначених положень законодавства, з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю власник сертифіката на право на земельну частку (пай) набуває статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінюється як предмет оренди, так і статус орендодавця (п. 17 розділу 10 Перехідні положення).

Отже, договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами - власник сертифікату на цей пай та його орендар. За договором оренди земельної ділянки предметом договору є ділянка, сторонами - власник земельної ділянки та орендар земельної ділянки.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5 визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, з моменту виділення земельної ділянки частки (паю) в натурі (на місцевості) з відповідним кадастровим номером та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений договір оренди земельної частки (паю) є припиненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Тобто, правовим наслідком припинення договору оренди землі є повернення земельної ділянки орендодавцю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачкою обраний невірний спосіб захисту, оскільки нею пред`явлено позов з вимогою розірвати договір оренди земельних ділянок, який нею не укладався, та не набув чинності.

Також суд звертає увагу на те, що вимоги позивача про стягнення орендної плати за три роки за договором оренди землі, державна реєстрація якого не була проведена, являються явно безпідставними.

Разом з тим, відповідно до ст. 49 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості самостійно змінювати предмет чи підставу позовних вимог.

Отже, невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог.

Тому, враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачка не позбавлена права на звернення до суду із вимогами про визнання договору недійсним, про витребування земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, з чужого незаконного володіння або про усунення перешкод у її користуванні, якщо права власника порушуються іншою особою, з наведенням правових підстав і способу захисту своїх прав та інтересів, передбаченого законом.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ТОВ "Агрофірма Корнацьких" (вул. Миру, 35А, с. Секретарка, Кривоозерський р-н, Миколаївська обл., код ЄДРПОУ: 31929340) про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів та надісланий сторонам.

Суддя: