Ухвала суду № 91881554, 29.09.2020, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1900/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Гецко Ю. Ю., секретаря Михайліченко І. А., прокурора Міндак В. В., захисників Борисова І. В., Захарченко О. Ю., перекладача Кенереш М. Ш., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Берегово справу за заявою про самовідвід головуючого по справі судді Фейір Олександра Олександровича по обвинувальному акту за кримінальним провадженням, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070060000283 від 17.04.2020 року, відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296 КК України, та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 119 КК України, -

в с т а н о в и в :

До Берегівського районного суду Закарпатської надійшов для розгляду по суті обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070060000283 від 17.04.2020 року, відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296 КК України, та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 119 КК України.

Відповідно до системи автоматизованого розподілу справ між суддями даний обвинувальний акт був переданий на розгляд судді Фейір О. О..

25 вересня 2020 року у відповідності до ст. 75 КПК України було заявлено самовідвід по справі в зв`язку з тим, що наявні інші обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.

14 вересня 2020 року до Берегівського районного суду Закарпатської області з Берегівської місцевої прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070060000283 від 17 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296 КК України, та ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 119 КК України.

Автоматизованою системою документообігу суду, суддю Берегівського районного суду Фейіра О.О. було визначено головуючим по вищевказаному кримінальному провадженню.

Ухвалою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2020 року було призначено підготовче судове засідання на 10:30 год. 25 вересня 2020 року.

18 вересня 2020 року на сайті «Закарпаття онлайн» була опублікована стаття, за повідомленням громадського правозахисника ОСОБА_7 , під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де йшлося про суддю Берегівського районного суду ОСОБА_8 .. В даній статті йшла мова про кримінальне провадження №297/1900/20 по обвинуваченню в тому числі і ОСОБА_6 за статтями 296 та 119 КК України.

З даних підстав суддею Фейір О. О. було заявлено самовідвід по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070060000283 від 17 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296 КК України, та ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 119 КК України.

Прокурор Міндак В. В. в судовому засіданні вважав заяву безпідставною та просив у її задоволенні відмовити.

Захисник Борисов І. В. в судовому засіданні залишив вирішення питання на розсуд суду.

Захисник Захарченко О. Ю. в судовому засіданні вважав самовідвід підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Захисник Немеш І. В. в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив у задоволенні самовідводу відмовити.

Захисник Навроцький В. В. в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду заяви про самовідвід.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 в судовому засіданні вважали заяву безпідставною та просили у її задоволенні відмовити.

Суд, зачитавши заяву головуючого про самовідвід, вислухавши думку з`явившихся учасників процесу та дослідивши наявні матеріали справи приходить до наступного висновку.

За п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.

Згідно ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Частиною 1 ст. 81 КПК України передбачено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Частиною 2 ст. 81 КПК України передбачено, що усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

В рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N4785/02, рішення від 10 грудня 2009року, п.66, 67).

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п.44, ECHR 2000-XII, у справі «Газета «Україна-Центр» проти України», заява №16695/04, рішення від 15 липня 2010року, п.31, «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989року, п.48).

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Як зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковський проти Росії», структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції.

Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) п.98).

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції, та ст.2, ч.1 ст.8 ЦПК України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, судді заявлено відвід в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача виникли сумніви в неупередженості судді.

Слід звернути увагу на те, що в Рекомендаціях Комітета Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року (CM/Rec(2010)12) у пункті 11 щодо зовнішньої незалежності суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права.

Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді, на який є посилання в коментарі до ст. 7 Кодексу суддівської етики (рішення РСУ № 1 від 04.02.2016 "Про затвердження Коментаря до Кодексу суддівської етики"): «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що опублікована 18 вересня 2020 року на сайті «Закарпаття онлайн» стаття, за повідомленням громадського правозахисника ОСОБА_7 , під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де йшлося про суддю Берегівського районного суду ОСОБА_8 є такою, що не відповідає дійсності та не може слугувати підставою самовідвіду та не є доказами чи фактами упередженісті та не об`єктивного розгляду даної справи суддею Фейір О. О., самовідвід є таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Керуючись ст.ст. 75, 80-82, 369-372 КПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви про самовідвід головуючого по справі судді Фейір Олександра Олександровича по обвинувальному акту за кримінальним провадженням, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070060000283 від 17.04.2020 року, відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296 КК України, та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 – ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 119 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Гецко Ю. Ю.