Рішення № 91873802, 16.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1496/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовні вимоги Малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” (08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704)

до відповідача Приватного підприємства “БІЛООЗІР`Я” (68721, Одеська обл., Болградський р-н, с. Оріхівка, вул. Малінова, буд. 62, код ЄДРПОУ 35434203)

про стягнення 1302153,75 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Нерода В.Ю., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Марочкін В.О., адвокат, діє на підставі ордеру

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство фірма “ЕРІДОН” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства “БІЛООЗІР`Я” про стягнення 1302153,75 грн., з яких: 631068,27 грн. основного боргу, 265260,54 грн. річних, 198935,73 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 151629,28 грн. пені та 55259,93 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки №1794/19/26 від 20.02.2019.

Ухвалою суду від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30.06.2020 о 16:00; доручено Господарському суду Київської області проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника позивача - Малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” в підготовчому засіданні у справі №916/1496/20, яке призначене Господарським судом Одеської області на 30.06.2020 о 16:00.

15.06.2020 за вх.№15330/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач зазначає наступне:

- відповідач вважає, що за заявлені позивачем до стягнення 18778,50 грн. позивачем не сплачено судовий збір;

- як вказує відповідач, позивачем не дотримано вимоги законодавства щодо оформлення документів, які були надіслані відповідачу;

- на думку відповідача, проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду є незаконним;

- 08.05.2019 на вимогу позивача між сторонами була укладена фінансова аграрна розписка, ціна визначена у розмірі 1565879,46 грн. за умовами договору поставки №1794/19/26 від 20.02.2019, яка має наслідки застави врожаю озимої пшениці врожаю 2019 року. Фінансова аграрна розписка від 08.05.2019 посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е., реєстр №1761, а також внесено запис до Реєстру аграрних розписок за №1831 про видачу цієї розписки. 28.11.2019 позивач здійснив виконавчий напис за №4629, який став підставою для відкриття виконавчого провадження №60771576 від 02.12.2019 (приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлєбников Олександр Володимирович (м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, офіс 903 б) та відповідних виконавчих дій, які здійснюються до цього часу.

24.06.2020 за вх.№16353/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- твердження відповідача про несплату судового збору є безпідставними з урахуванням суму, яка заявлена до стягнення 1302153,75 грн.;

- документи у відповідній кількості та найменуванні, що були додатками до позовної заяви, були перевірені працівником поштового відправлення та прийняті до відправлення як такі, що відповідають по найменуванню та кількості із документами, що були фактично додані до позовної заяви та вказані у відповідному описі;

- заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не порушує та не обмежує права та обов`язки відповідача;

- боржник не виконав свій обов`язок за фінансовою аграрною розпискою.

У підготовчому засіданні 30.06.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 07.07.2020 о 10:00; забезпечено участь представника позивача у наступному засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

02.07.2020 за вх.№17218/20 до суду від відповідача надійшли заперечення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач зазначає, зокрема, що докази, які надані позивачем до суду, не слугують підтвердженням позовних вимог, в тому числі і витрат на правову допомогу.

У підготовчому засіданні 07.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 22.07.2020 о 15:30; забезпечено участь представника позивача у наступному засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

22.07.2020 за вх.№19300/20 до суду від відповідача надійшла заява та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.09.2020 об 11:00; забезпечено участь представника позивача у наступному засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". У судовому засіданні 02.09.2020 судом у протокольній формі оголошено перерву до 16.09.2020 о 16:30; забезпечено участь представника позивача у наступному засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

03.09.2020 за вх.№23196/20 до суду від позивача надійшли пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Справа №916/1496/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У визначений Законом України від 18.06.2020 №731-IX строк (до 06.08.2020 включно) сторони не звернулись до місцевого господарського суду з іншими заявами/клопотаннями, окрім тих, що наявні в матеріалах справи, не повідомили суд про намір вчиняти якісь інші процесуальні дії у даній справі та/або про неможливість вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином.

У судовому засіданні 16.09.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2020 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

20.02.2019 між Малим приватним підприємством фірмою “ЕРІДОН” (постачальник) та Приватним підприємством “БІЛООЗІР`Я” (покупець) укладено договір поставки №1794/19/26, в порядку та на умовах якого постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з розділом 2 договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або євро), зазначається у додатках до цього договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору, є незмінним на весь період дії цього договору. Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна. Вартість тари та упаковки, в якій постачається товар, входить до ціни товару. Якщо після укладення цього договору та до моменту отримання товару покупцем, органами державної влади чи місцевого самоврядування будуть встановлені додаткові податки, збори та/або інші обов`язкові платежі, які матимуть прямий вплив на формування ціни товару, постачальник має право змінити ціну товару на розмір запроваджених податків, зборів та/або інших обов`язкових платежів.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.4, 3.7 договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату. У разі недотримання покупцем строків оплати товару, встановлених рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2 цього договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2 цього договору. Здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.

За п.5.1 договору умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.

У відповідності до п.6.2 договору крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього договору покупець: за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення; у випадку порушення покупцем встановлених строків оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, додатково сплачує штраф в розмірі 10% від вартості товару строк оплати якого простроченого покупцем.

За п.п. 6.7, 6.8 договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплати коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені). Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжуєтеся до 3 років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Відповідно до п.7.1 договору вирішення спорів здійснюється господарським судом відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.9.2 договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п.п. 3, 5 додатку №1794/19/26/1-ЗЗР від 20.02.2019 до договору поставки №1794/19/26 від 20.02.2019 оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов п.п. 3.2-3.3 договору поставки в наступному порядку: 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 05.04.2019. Для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника “Рахунок на оплату”, термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення; 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.07.2019. У разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

За п.п. 3, 5 додатку №1794/19/26/2-МД/О від 19.03.2019 до договору поставки №1794/19/26 від 20.02.2019 оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов п.п. 3.2-3.3 договору поставки в наступному порядку: 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 05.04.2019. Для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника “Рахунок на оплату”, термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення; 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.07.2019. У разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

На підставі додатків №1794/19/26/1-ЗЗР від 20.02.2019, №1794/19/26/2-МД/О від 19.03.2019 до договору поставки №1794/19/26 від 20.02.2019 та видаткових накладних №17028 від 21.03.2019 на суму 26131,20 грн., №44759 від 03.05.2019 на суму 480760,39 грн., №51330 від 17.05.2019 на суму 211927,68 грн., №17030 від 21.03.2019 на суму 12249 грн. (додатки та видаткові накладі складені та підписані уповноваженими представниками сторін) позивачем поставлено відповідачу товар, вартість якого сплачена відповідачем частково, що підтверджується платіжними дорученнями №171 від 31.05.2019 на суму 5226,24 грн., №172 від 31.05.2019 на суму 49938,22 грн., №173 від 31.05.2019 на суму 42385,54 грн., №174 від 31.05.2019 на суму 2450 грн, довідкою щодо зарахування оплат з 26.02.2019 по 31.05.2019, решта поставленого товару не оплачена, борг Приватного підприємства “БІЛООЗІР`Я” з оплати отриманого товару складає 631068,27 грн.

В матеріалах справи також містяться довіреності на підтвердження повноважень представника Приватного підприємства “БІЛООЗІР`Я” на отримання товару, а саме: №1 від 28.02.2019, №2 від 21.03.2019, №3 від 03.05.2019, №5 від 17.05.2019.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, актом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича від 04.12.2019 ВП №60771576, виходом приватного виконавця за місцем знаходження складських приміщень Приватного підприємства “БІЛООЗІР`Я” встановлено, що на складах Приватного підприємства “БІЛООЗІР`Я” будь-які зернові або інші сільхозкультури не зберігаються, склади порожні, у зв`язку з чим провести виконавчі дії з опису та арешту майна боржника, яке є предметом застави за аграрною розпискою, не уявляється можливим.

У листі за вих.№10 від 02.03.2020 Приватне підприємство “БІЛООЗІР`Я” повідомило Мале приватне підприємство фірми “ЕРІДОН” про те, що адміністрація ПП “БІЛООЗІР`Я” гарантує, що заборгованість в розмірі 631068,07 грн., яка виникла під час поставки товару в рамках договору №1794/19/26 від 20.02.2019, буде сплачена підприємством до 10.03.2020.

Несплата відповідачем наявного боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини за договором поставки №1794/19/26 від 20.02.2019, який виконувався обома сторонами, з боку позивача - внаслідок поставки відповідачу обумовленого договором та додатками до нього товару, з боку відповідача - внаслідок прийняття такого товару за видатковими накладеними, укладеними на підставі договору поставки №1794/19/26 від 20.02.2019 та часткової оплати отриманого товару, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” про стягнення з відповідача 631068,27 грн. наявного за договором №1794/19/26 від 20.02.2019 основного боргу.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення 48% річних, 36% за користування товарним кредитом, пені та штрафу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У ч.6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені та штрафу передбачена п.6.2 договору поставки №1794/19/26 від 20.02.2019.

Як встановлено судом, п.6.7 договору, п.п. 3, 5 додатків №1794/19/26/1-ЗЗР від 20.02.2019, №1794/19/26/2-МД/О від 19.03.2019 до договору поставки №1794/19/26 від 20.02.2019 передбачена сплата відповідачем 48% річних та 36% за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем боргу за поставлений товар, перевіривши розрахунки позивача та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 265260,54 грн. 48% річних, 198935,73 грн. 36% за користування товарним кредитом, 151629,28 грн. пені та 55259,93 грн. штрафу.

Іншого відповідачем не доведено.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Доводи відповідача про неправильне визначення суми судового збору, недотримання позивачем вимог законодавства щодо оформлення документів спростовуються матеріалами справи та не створюють підстав для невиконання відповідачем взятих господарських зобов`язань.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “БІЛООЗІР`Я” (68721, Одеська обл., Болградський р-н, с. Оріхівка, вул. Малінова, буд. 62, код ЄДРПОУ 35434203) на користь Малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” (08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ19420704) 631068 /шістсот тридцять одну тисячу шістдесят вісім/ грн. 27 коп. основного боргу, 265260 двісті шістдесят п`ять тисяч двісті шістдесят/ грн. 54 коп. річних, 198935 /сто дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять/ грн. 73 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 151629 /сто п`ятдесят одну тисячу шістсот двадцять дев`ять/ грн. 28 коп. пені, 55259 /п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять/ грн. 93 коп. штрафу та 19532 /дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять дві/ грн. 31 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 28 вересня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля