Рішення № 91873803, 22.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1860/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Панібрат Наталі Віталіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "АРБЕР" (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. 20, код ЄДРПОУ 38018852)

про стягнення 109886,64 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Зеркін А.С., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Панібрат Наталя Віталіївна звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "АРБЕР" про стягнення 109886,64 грн. заборгованості за договором №02/1 від 02.01.2018.

Позовні вимоги ФО-П Панібрат Наталі Віталіївни обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №02/01 від 02.01.2018.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи на 21.07.2020 о 14:20. Ухвалою суду від 21.07.2020 відкладено розгляд справи на 08.09.2020 о 12:15. Ухвалою суду від 08.09.2020 відкладено розгляд справи на 22.09.2020 о 14:45.

У судові засідання відповідач не з`явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

Справа №916/1860/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У визначений Законом України від 18.06.2020 №731-IX строк (до 06.08.2020 включно) відповідач не звернувся до місцевого господарського суду з відповідною заявою, не повідомив про намір вчиняти процесуальні дії у даній справі та/або про неможливість вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

У судовому засіданні 22.09.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

02.01.2018 між Фізичною особою-підприємцем Панібрат Наталією Віталіївною (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "АРБЕР" (покупець) укладено договір поставки №02/01, відповідно до якого постачальник в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти такий товар та оплатити його згідно умов даного договору.

Згідно з п.1.3 договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Під окремою партією сторони розуміють товар, зазначений в одному замовленні покупця, яке узгоджується сторонами в додатку №2, що є невід`ємною частиною даного договору.

За п.2.1 договору загальна вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності до цього договору, визначається шляхом складення вартості товару відповідно до всіх видаткових накладних (товарних накладних), згідно з якими здійснювалася поставка товару протягом строку дії даного договору.

У відповідності до п.3.7 договору місцем поставки товару є склад покупця, що зазначений в замовленні покупця.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування вартості відповідної партії товару на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату отриманого ним товару, після його продажу та отримання грошових коштів від покупців (кінцевих споживачів) двічі на місяць в узгоджений сторонами день. З метою проведення точних розрахунків, сторони зобов`язуються здійснювати звіряння кількості проданого товару двічі на місяць та підписувати акти проведення взаєморозрахунків.

За п.11.1 договору даний договір вважається дійсним після його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення договору в строк не менший ніж за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

На виконання умов договору поставки №02/01 від 02.01.2018 позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №210 від 17.09.2018 на суму 2355 грн., №211 від 17.09.2018 на суму 2355 грн., №212 від 17.09.2018 на суму 2355 грн., №213 від 17.09.2018 на суму 2355 грн., №214 від 17.09.2018 на суму 2355 грн., №215 від 17.09.2018 на суму 2355 грн., №216 від 17.09.2018 на суму 2255 грн., №217 від 17.09.2018 на суму 2255 грн., №218 від 17.09.2018 на суму 1915 грн., №219 від 17.09.2018 на суму 1915 грн., №220 від 14.09.2018 на суму 5267 грн., №221 від 14.09.2018 на суму 4918 грн., №222 від 14.09.2018 на суму 4567 грн., №238 від 02.10.2018 на суму1737,40 грн., №239 від 02.10.2018 на суму 1613,30 грн., №240 від 02.10.2018 на суму 1613,30 грн., №241 від 02.10.2018 на суму 1613,30 грн., №242 від 02.10.2018 на суму 1613,30 грн., №243 від 02.10.2018 на суму 1737,40 грн., №244 від 02.10.2018 на суму 1737,40 грн., №245 від 02.10.2018 на суму 1737,40 грн., №246 від 02.10.2018 на суму 1737,40 грн., №247 від 02.10.2018 на суму 1737,40 грн., №325 від 21.12.2018 на суму 2233,80 грн., №326 від 21.12.2018 на суму 1861,50 грн., №327 від 21.12.2018 на суму 3102,50 грн., №328 від 21.12.2018 на суму 2482,00 грн., №329 від 21.12.2018 на суму 2482,00 грн, №330 від 21.12.2018 на суму 2962,30 грн., №332 від 21.12.2018 на суму 2341,80 грн., №333 від 21.12.2018 на суму 1861,50 грн., №334 від 21.12.2018 на суму 2822,10 грн., №335 від 21.12.2018 на суму 2822,10 грн., №336 від 21.12.2018 на суму 1791,40 грн., №337 від 21.12.2018 на суму 1721,30 грн., №338 від 21.12.2018 на суму 1721,30 грн., №339 від 21.12.2018 на суму 1651,20 грн., №340 від 21.12.2018 на суму 2822,10 грн., №341 від 21.12.2018 на суму 2822,10 грн., №342 від 21.12.2018 на суму 2822,10 грн., №343 від 21.12.2018 на суму 2892,20 грн., №344 від 21.12.2018 на суму 2892,20 грн., №345 від 21.12.2018 на суму 2482,00 грн., №346 від 21.12.2018 на суму 2482,00 грн., №347 від 21.12.2018 на суму 2482,00 грн., №348 від 21.12.2018 на суму 2606,10 грн., №349 від 21.12.2018 на суму 1985,60 грн.

Несплата відповідачем вартості поставленого товару стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором поставки №02/01 від 02.01.2018, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем у розмірі 109886,64 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Панібрат Наталі Віталіївни задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "АРБЕР" (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. 20, код ЄДРПОУ 38018852) на користь Фізичної особи-підприємця Панібрат Наталі Віталіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 109886 /сто дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість/ грн. 64 коп. боргу та 2102 /дві тисячі сто дві/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 28 вересня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля