Рішення № 91873643, 24.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020 р. Справа № 914/2350/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

за участю секретаря Андріюк В.М.

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра", м. Львів

про: стягнення 20 861 грн. 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

у межах провадження у справі № 914/2350/18

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА", м. Львів

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код 00214244)

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - присутня особисто

від відповідача: Камінська С.М. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області, у межах провадження у справі № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра", з позовом до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" про стягнення 20 861 грн. 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 08.01.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах провадження у справі №914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра", та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 04.02.2020 р.; витребувано у ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" довідку про нараховану та не виплачену ОСОБА_1 на момент звільнення заробітну плату за період роботи з 01.06.2019 р. по 07.10.2019 р. з зазначенням термінів її виплати; довідку про середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи; встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

31.01.2020 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив №112/1560юр від 27.01.2020 р. на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.02.2020 р. підготовче засідання відкладено на 03.03.2020 р. Повторно витребувано у ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" довідку про нараховану та не виплачену ОСОБА_1 на момент звільнення заробітну плату за період роботи з 01.06.2019 р. по 07.10.2019 р. з зазначенням термінів її виплати; довідку про середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи.

13.02.2020 р. відповідач подав на адресу суду супровідним листом №112/1568юр. від 13.02.2020 р. копію довідки про доходи, копію розрахунку середнього заробітку, копію відомостей виплати нарахувань, докази надіслання документів позивачу.

26.02.2020 р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь від 24.02.2020 р. на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 03.03.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" про стягнення 20 861 грн. 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк у 5 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме надати докази сплати судового збору в сумі 1 921 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 06.04.2020 р. (після усунення позивачем недоліків на виконання ухвали суду від 03.03.2020 р. про залишення позовної заяви без руху) розгляд справи продовжено, дату підготовчого засідання ухвалено визначити після закінчення карантинних заходів. Ухвалою суду від 23.06.2020 р. підготовче засідання призначено на 25.08.2020 р.

Ухвалою суду від 25.08.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 24.09.2020 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та з посиланням на матеріали справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Суд заслухавши думку сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, взявши до уваги встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Позиція позивача:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 15.08.2016 р. вона була прийнята на роботу ПАТ «Іскра» (перейменоване на ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» згідно протоколу загальних зборів акціонерів №25 від 26.04.2017 р.) на посаду юрисконсульта та 07.10.2019 р. її було звільнено згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників. Проте на момент звільнення з роботи у відповідача перед позивачем залишалась заборгованість по заробітній платі за період з червня 2019 р. по жовтень 2019 р., яка була виплачена повністю лише 28.11.2019 р. У зв`язку з тим, що відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем при звільнені, позивач у відповідності до ст. 117 КЗпП України просить стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 08.10.2019 р. по 28.11.2019 р. в розмірі 20 681 грн. 71 коп.

З доводами відповідача про відсутність його вини у непроведенні вчасного розрахунку при звільненні, оскільки на його банківські рахунки було накладено арешти, позивач не погоджується та вважає, що наявність арештів та відсутність коштів роботодавця не виключає його відповідальності.

Позиція відповідача:

Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що органами державної виконавчої служби в межах виконавчих проваджень накладено арешти на його грошові кошти. Ухвалою суду від 17.12.2019 р. у справі №914/2350/18 скасовано арешти, які були накладені на кошти відповідача з метою здійснення виплати заробітної плати працівникам ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра". Отже товариство вчиняло всі необхідні дії для того щоб здійснювалась вчасно виплата зарплат, що свідчить про відсутність вини роботодавця.

Позиція суду щодо підсудності даного спору господарському суду.

Господарським судом Львівської області ухвалою від 03.01.2019 р. відкрито провадження у справі №914/2350/18 про банкрутство відповідача - ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра". На даний час справа №914/2350/18 перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно із ч.1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає розгляду Господарським судом Львівської області в межах провадження у справі № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра".

Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач - ОСОБА_1 з 15.08.2016 р. згідно наказу № ІВКп0084 від 12.08.2016 р. перебувала у трудових відносинах із відповідачем - ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра", про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці позивача та трудовий договір від 12.08.2016 р. (із змінами та доповненнями), укладений між ПАТ «Іскра» та ОСОБА_1

Наказом №ІВКз00457 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 04.10.2019 р. ОСОБА_1 з 07.10.2019 р. звільнено з посади юрисконсульта І категорії, в порядку п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України, у зв`язку із скороченням штату працівників.

Як зазначено у позовній заяві та не спростовано відповідачем, на момент звільнення з роботи у відповідача перед позивачем існувала заборгованість по заробітній платі за період з червня 2019 р. по жовтень 2019 р., остаточний розрахунок якої було проведено 28.11.2019 р.

Те що на день звільнення позивача 07.10.2019 року існувала заборгованість по виплаті заробітної плати за попередні періоди роботи та те, що при звільнені відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, підтверджується наявною у справі Відомістю виплати нарахувань, період: червень 2019 р. - жовтень 2019 р., наданою відповідачем - ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра", згідно якої останню виплату ОСОБА_1 проведено 28.11.2019 р. Про що також свідчить додана позивачем до позовної заяви Виписка по картковому рахунку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці", ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного суду України в справі за № 6-76 цс 14 (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.07.2014 року), передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Пунктами 5, 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У позовній заяві позивачем здійснено розрахунок середньоденної заробітної плати, яка склала 563,83 грн., та визначено середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільнені за період з 08.10.2019 р. по 28.11.2019 р. (за яких 37 днів робочих) у розмірі 20 861,71 грн. Вказаний розрахунок узгоджується із розрахунком середнього заробітку, здійсненого відповідачем (долучений до матеріалів справи супровідним листом №112/1568юр від 13.02.2020 р.), згідно якого середньогодинна заробітна плата складає 563,83 грн., та оплата за середнім заробітком у період з 08.10.2019 р. по 28.11.2019 р. складає 20 861,71 грн. Отже такий розрахунок підтверджує що відповідач погоджується з існуванням заборгованості по виплаті заробітної плати станом на дату звільнення позивача та правомірне нарахування позивачем середнього заробітку за період з 08.10.2019 р. по 28.11.2019 р. в розмірі 20 861, 71 грн.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, слід зазначити, що як роз`яснено абзацом 5 п.6 Постанови Верховного суду України №13 від 24.12.1999р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно правової позиції Верховного Cуду у справі за № 359/10023/16-ц (постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.07.2018 року), суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховується без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

З огляду на все вищенаведене, суд перевіривши розрахунок позивача про нарахування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, врахувавши правову позицію Верховного Суду, дійшов висновку позовні вимоги задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.10.2019 р. по 28.11.2019 р. в розмірі 20 861 грн. 71 коп. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів і зборів, при виплаті).

Щодо доводів відповідача про відсутність його вини у непроведенні вчасного розрахунку при звільненні оскільки на банківські рахунки ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" в межах відкритих органами ДВС виконавчих проваджень накладено арешти, то суд погоджується з позивачем, що порушення процедури банкрутства відносно боржника та накладення арештів на його рахунки не може свідчити про відсутність вини відповідача та не є підставою для звільнення відповідача, як роботодавця, від обов`язку сплатити зазначені кошти.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Судовий збір за подання позову до суду, сплачений на IBAN з карткового рахунку 17.03.2020 р. номер посилання 007784681127, в розмірі 1 921 грн. 00 коп., та зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки суду від 18.03.2020 р., покладається на відповідача.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86,123, 129, 236-241, 327 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 20 861 грн. 71 коп. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні(з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів і зборів, при виплаті) та 1 921 грн. 00 коп. - судового збору.

3. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 30.09.2020 р.

Суддя А.Я. Морозюк