Рішення № 91873646, 24.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020 справа № 914/1754/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Агрохім Україна», м. Боярка Київської області,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю торгово – виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе!», м. Львів,

про: стягнення пені у розмірі 46699,91 грн, 3 % річних у розмірі 12 877,56 грн та інфляційних втрат в розмірі 17 546, 38 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання А.П. Полянський

За участю представників:

позивача: О.Л. Багрій – представник;

відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Агрохім Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово – виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе!» про стягнення пені у розмірі 46699,91 грн, 3 % річних у розмірі 12 877,56 грн та інфляційних втрат в розмірі 17 546, 38 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання на 25.08.2020.

Через канцелярію суду, представник відповідача надіслав електронною поштою клопотання від 20.08.2020 про відкладення розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання ним відзиву на позов судове засідання було відкладено на 24.09.2020.

На виконання вимог ухвали суду від 22.07.2020 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії документів.

Через канцелярію суду, представник позивача подав заяву від 21.08.2020 про збільшення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначив про те, що в прохальній частині позовної заяви представником позивача помилково не вказано про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 17 546, 38 грн, незважаючи на те, що обґрунтування такої вимоги і розрахунок суми наведений в тексті позовної заяви.

Через канцелярію суду, представник позивача подав клопотання від 24.09.2020 б/н про долучення до матеріалів справи копію платіжного доручення №4628 від 23.09.2020 про оплату за надання правової допомоги.

В судовому засіданні 24.09.2020 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив задоволити позов з підстав і мотивів викладених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки №10/12/19. Згідно видаткових накладних позивачем у грудні 2019 року було передано, а відповідачем прийнято товар, загальною вартістю 4 445 597,50 грн. У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю торгово – виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе!» зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати товару за договором поставки від 10.12.2019 №10/12/19 позивач просить стягнути з відповідача пеню, три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, що згідно розрахунку становить: пеня 46699,91 грн, три проценти річних - 12877,56 грн, інфляційні втрати - 17546,38 грн, що в сумі становить 77 123,85 грн.

Відповідач в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались на його адресу рекомендованою кореспонденцією.

Отже, судом було забезпечено змагальність сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі без участі представника відповідача.

Суд заслухавши представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між позивачем - ТзОВ «ХАРВЕСТ АГРОХІМ Україна» (за договором Постачальник) та відповідачем ТзОВ торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (за договором Покупець) укладено 10 грудня 2019 року договір поставки №10/12/19 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого у порядку та на умовах визначених Договором, постачальник зобов`язався передавати у власність (поставляти), покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар, а саме, солод для пивоваріння, що вказаний у Додатках (Специфікаціях) до Договору.

На виконання умов Договору ТзОВ «ХАРВЕСТ АГРОХІМ УКРАЇНА» поставило впродовж грудня 2019 року солод для пивоваріння на загальну суму 4 445597,50 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№752 від 23.12.2019 року на суму 294591,00 грн;

№753 від 23.12.2019 року на суму 282500,00 грн;

№754 від 24.12.2019 року на суму 259900,00 грн;

№755 від 24.12.2019 року на суму 259900,00 грн:

№756 від 24.12.2019 року на суму 259900,00 грн;

№757 від 24.12.2019 року на суму 259900,00 грн;

№765 від 26.12.2019 року на суму 315835,00 грн;

№766 від 26.12.2019 року на суму 270804,50 грн;

№773 від 27.12.2019 року на суму 414000,00 грн;

№791 від 28.12.2019 року на суму 259900,00 грн;

№792 від 28.12.2019 року на суму 259900,00 грн;

№793 від 28.12.2019 року на суму 259900,00 грн;

№794 від 28.12.2019 року на суму 259900,00 грн;

№798 від 29.12.2019 року на суму 262200,00 грн;

№796 від 30.12.2019 року на суму 268827,00 грн;

№797 від 31.12.2019 року на суму 257640,00 грн.

Враховуючи положення п. 2.4. Договору, згідно, якої розрахунки за Договором здійснюються у розмірі повної вартості поставленого товару впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем і підписання сторонами видаткових накладних, зобов`язання по оплаті у відповідача виникли в наступні дні:

по накладній №752 від 23.12.19 року на суму 294591,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 21.02.20 р.;

по накладній 753 від 23.12.19 року на суму 282500,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 21.02.20 р.;

по накладній №754 від 24.12.2019 року на суму 259900,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 22.02.20 р.;

по накладній №755 від 24.12.2019 року на суму 259900,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 22.02.20 р.;

по накладній №756 від 24.12.2019 року на суму 259900,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 22.02.20 р.;

по накладній №757 від 24.12.2019 року на суму 259900,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 22.02.20 р.:

по накладній №765 від 26.12.2019 року на суму 315835,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 24.02.20 р.;

по накладній №766 від 26.12.2019 року на суму 270804,50 грн зобов`язання по оплаті виникло 24.02.2020 р.;

по накладній №773 від 27.12.2019 року на суму 414000,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 25.02.2020 р.;

по накладній №791 від 28.12.2019 року на суму 259900,00 грн. зобов`язання по оплаті виникло 26.02.2020 р.;

по накладній №792 від 28.12.2019 року на суму 259900,00 грн. зобов`язання по

оплаті виникло 26.02.2020 р.;

по накладній №793 від 28.12.2019 року на суму 259900,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 26.02.2020 р.;

по накладній №794 від 28.12.2019 року на суму 259900,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 26.02.2020 р.;

по накладній №798 від 29.12.2019 року на суму 262200,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 27.02.2020 р.;

по накладній №796 від 30.12.2019 року на суму 268827,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 28.02.2020 р.;

по накладній №797 від 31.12.2019 року на суму 257640,00 грн зобов`язання по оплаті виникло 29.02.2020 р..

За поставлений товар відповідач провів наступні оплати:

06 березня 2020 року згідно платіжного доручення №2907 відповідач провів часткову оплату у розмірі 300000,00 грн;

10 березня 2020 року згідно платіжного доручення №3004 відповідач провів часткову оплату у розмірі 350000,00 грн;

11 березня 2020 року згідно платіжного доручення №3078 відповідач провів часткову оплату у розмірі 500000,00 грн;

12 березня 2020 року згідно платіжного доручення №3165 відповідач провів часткову оплату у розмірі 400000,00 грн;

13 березня 2020 року згідно платіжного доручення №3204 відповідач провів часткову оплату у розмірі 400000,00 грн;

16 березня 2020 року згідно платіжного доручення №3237 відповідач провів часткову оплату у розмірі 300000,00 грн;

17 березня 2020 року згідно платіжного доручення №3292 відповідач провів часткову оплату у розмірі 300000,00 грн;

06 квітня 2020 року згідно платіжного доручення №3762 відповідач провів часткову оплату у розмірі 500000,00 грн;

06 квітня 2020 року згідно платіжного доручення №3765 відповідач провів часткову оплату у розмірі 500000,00 грн;

14 квітня 2020 року згідно платіжного доручення №3980 відповідач провів часткову оплату у розмірі 500000,00 грн;

16 квітня 2020 року згідно платіжного доручення №4050 відповідач провів оплату у розмірі 395597,50 грн;

Відтак, відповідач за період з 06 березня 2020 року по 16 квітня 2020 року провів оплату частинами за поставлений у грудні 2019 року товар в розмірі 4 445597, 50 грн.

Вказані обставини встановлені ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2020 року у справі №914/728/20, яка вступила в законну силу.

Згідно положень п. 6.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі одинарної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Так, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та договору, позивачем нараховано відповідачу до стягнення: 46699,91 грн - пені; 17 546,38 грн - інфляційних втрат та 12877,56 грн - 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 2.4. Договору передбачено, що розрахунки за Договором здійснюються у розмірі повної вартості поставленого товару впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем і підписання сторонами видаткових накладних

Відповідно до ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки покупцем допущено прострочення оплати товару у встановлений в п. 2.4. Договору строк, він вважається таким, що прострочив.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що такі нараховані позивачем правильно, а тому 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому розмірі, а саме: 12 877,56 грн - 3% річних та 17 546,38 грн інфляційних втрат.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, положеннями п. 6.3. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі одинарної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що така розрахована позивачем арифметично правильно, нарахування пені здійснювалося виключно на суми заборгованості, сплаченої з порушенням строків оплати. Отже, вимога позивача щодо стягнення 46 699,91 грн пені є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст.13 ГПК України, судочинство у господарський судах здійснюються на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно із положеннями ст.77 ГПК України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем у справі заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката Багрія Олега Любомировича з метою надання останньою правової допомоги в Господарському суді Львівської області.

Зокрема, до матеріали справи долучено Договір №002/20 від 10.07.2020 року укладений між адвокатом Багрій О.Л. та ТзОВ «Харвест Агрохім Україна» щодо надання правової допомоги в господарському суді Львівської області, у першій інстанції за позовом ТзОВ «Харвест Агрохім Україна» до ТзОВ торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням строків оплати за поставлений у грудні 2019 року товар за договором поставки №10/12/19 від 10.12.19 року.

При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 12000,00 грн надані наступні документи: рахунок на оплату№002/20 від 14.07.2020 року на виконання Договору №002/20 від 10.07.2020 року на суму 12000,00 грн та копію платіжного доручення №4628 від 23.09.2020 про оплату за надання правової допомоги згідно Договору №002/20 від 10.07.2020 року на суму 12000,00 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000,00 грн., беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 12000,00 грн.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 2102,00 грн.

Враховуючи наведене, виходячи з положень чинного законодавства, з`ясувавши всі обставини справи, повно і всебічно дослідивши наявні в справі докази, проаналізувавши практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 185, 191, 232, 233, 236, 237,238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, буд. 10, код ЄДРПОУ 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРВЕСТ АГРОХІМ УКРАЇНА» (08150, Київська область, Києво – Святошинський район, м. Боярка, вул. Матросова, буд. 11, код ЄДРПОУ 37505710) пеню у розмірі 46699,91 грн, три проценти річних у розмірі 12877,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 546,38, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.09.2020.

Суддя Н.Є. Березяк